081 Право

Постійне посилання зібрання

довільний текст

Новини

довільний текст

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 5 з 27
  • Документ
    Забезпечення прав людини в Україні за матеріалами практики Європейського суду з прав людини
    (Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Калюжна, Євгенія Сергіївна; Kaliuzhna, Yevheniia
    У дисертації висвітлено проблематика розгляду практики Європейського суду з прав людини як показника стану забезпечення людських прав в державах-учасниках Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (на прикладі України). Обґрунтовано типологію напрямів впливу практики Європейського суду з прав людини на різні правові системи (національні та наднаціональні) з виокремленням та детальною дескрипцією впливу на правозастосовну практику; впливу на національне законодавство; впливу на правову доктрину; впливу на правосвідомість, правову освіту та просвіту; впливу на функціонування громадянського суспільства; впливу на міжнародний престиж держави-учасниці Конвенції; впливу на розвиток європейського права. Автором надано характеристику природі рішень страсбурзького Суду через призму: іманентності цій інституції міжнародного характеру, сприйняття його більшістю заявниками як «четвертої інстанції» (не зважаючи на його субсидіарний характер), особливості конвенційних норм (аксіологічний, лаконічний та імпліцитний характер), автономної інтерпретації положень Конвенції (з урахуванням її духу та мети), зв'язок між Конвенцією та національним правом; діалог з державами-членами Конвенції. Відзначено, що значна кількість звернень осіб, що перебувають під юрисдикцією України до Європейського суду з прав людини, а також застосування Судом інститутів well-established case-law of the Court та пілотного рішення є тими чинниками, що дозволяють визначити стан забезпечення людських прав та основоположних свобод в Українській державі. Аналіз практики страсбурзького Суду дозволив встановити, що серед системних проблем забезпечення людських прав в Україні чільне місце займають наступні: надмірна тривалість невиконання рішень судів та відсутність ефективних засобів захисту від цього; надмірна тривалість (без належного обґрунтування) кримінального провадження та відсутність ефективних засобів захисту від цього; неналежні умови утримання осіб у місцях позбавлення волі та відсутність ефективних засобів захисту від цього; існування механізму відбування окремих кримінальних покарань (довічного позбавлення волі), що порушує право на заборону катувань, нелюдського та такого, що принижує людську гідність поводження; практики порушення принципу рівності та недискримінації. З’ясовано, що подальша імплементація практики страсбурзького Суду передбачає необхідність вжиття комплексу заходів, які класифіковано за наступними напрямами: світоглядний (загальносоціальний), спрямований на концептуальне сприйняття загальних соціальних цінностей і принципів у національній правовій системі; нормативно-правовий, спрямований на перманентні зміни національного законодавства у межах вжиття заходів загального характеру за окремими рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України, а також систематичний моніторинг зміни правових позицій Суду та превентивна зміна законодавства з удосконалення стандартів забезпечення людських прав; правозастосовний, спрямований на удосконалення судової (як судів системи судоустрою, так і органів конституційної юстиції) та адміністративної практики. The dissertation covers the issues of considering the practice of the European Court of Human Rights as an indicator of the state of human rights protection in the states-parties to the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (using the example of Ukraine). The typology of the European Court of Human Rights’ practice’s influence on various legal systems (national and supranational) with a distinction and detailed description of the influence on law enforcement practice; impact on national legislation; impact on legal doctrine; impact on legal awareness and legal education; impact on the civil society functioning; influence on the international prestige of the state-party to the Convention; impact on the development of European law, is substantiated. The author characterizes the nature of the Strasbourg Court’s decisions through the prism of: the immanence of an international character to this institution, its perception as a “fourth instance” by the majority of applicants (regardless of its subsidiary nature), the peculiarities of the conventional norms (axiological, laconic and implicit nature), autonomous interpretation of the Convention provisions (taking into account its spirit and purpose), the relations between the Convention and national law; dialogue with member states of the Convention. It was noted that a significant number of appeals by people under the jurisdiction of Ukraine to the European Court of Human Rights, as well as the application by the Court of well-established case-law of the Court institutions and 8 the pilot decision are the factors that allow determining the human rights and fundamental freedoms implementation state in the Ukrainian state. The analysis of the Strasbourg Court practice made it possible to establish that among the systemic problems of ensuring human rights in Ukraine, the following occupy a prominent place: excessive duration of non-execution of court decisions and lack of effective means of protection against this; excessive duration (without proper justification) of criminal proceedings and lack of effective means of protection against this; improper conditions of detention of persons in places of deprivation of liberty and lack of effective means of protection against this; the existence of a mechanism for serving certain criminal punishments (life imprisonment) violating the right to torture prohibition, inhuman and degrading treatment; practices that violate the principle of equality and non-discrimination. It was found that the further implementation of the Strasbourg Court practice involves the indispensability to take a set of measures that are classified according to the following directions: worldview (general and social), aimed at the conceptual perception of general social values and principles in the national legal system; normative and legal, aimed at permanent changes in national legislation within the scope of taking measures of a general nature according to individual decisions of the European Court of Human Rights in cases against Ukraine, as well as systematic monitoring of changes in the Court’s legal positions and preventive changes in legislation to improve human rights standards; law enforcement, aimed at improving judicial (both courts and constitutional justice agencies) and administrative practice.
  • Документ
    Захисник та представник як учасники кримінального провадження у досудовому розслідуванні
    (Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Стоянов, Костянтин Степанович; Stoianov, Kostiantyn
    Дисертацію присвячено дослідженню проблем, пов’язаних із діяльністю захисника та представника як учасників кримінального провадження у досудовому розслідуванні, та формулювання на його основі науково обґрунтованих практичних і методичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства і практики його застосування. За результатами аналізу наукових джерел встановлено, що здебільшого розглядалися окремі питання із діяльністю захисника та представника у кримінальному провадженні в рамках чинного КПК. Автором доведено, що необхідно переглянути існуючу концепцію участі захисника та представника у кримінальному провадженні, критично підійти до такого явища, як монополізація адвокатури та запропонувати участь у кримінальному процесі як захисників та представників крім адвокатів також інших фахівців у галузі права. Саму діяльність щодо надання правової допомоги, потрібно трансформувати в рамках КПК в діяльність по наданню професійної правничої допомоги, що відповідає положенням Конституції України. При цьому потребує вдосконалення діяльність з надання професійної правничої допомоги потерпілому, у тому числі неповнолітнього для вирівнювання його процесуальних можливостей з процесуальними можливостями підозрюваного, обвинуваченого. Також потребує регламентації у КПК надання вказаної допомоги заявнику, в тому числі безоплатно за рахунок держави. Є необхідним вдосконалення можливостей надання професійної правничої допомоги також й свідку в окремих випадках. Саме відсутність належних процесуальних можливостей для надання професійної правничої допомоги потерпілому, у тому числі неповнолітньому потерпілому, заявнику, свідку під час кримінального провадження у рамках чинного КПК України та необхідністю втілення пропозицій обґрунтовується своєчасність, актуальність, а також наукове та практичне значення дисертаційного дослідження. За результатами дослідження автором запропоновано з метою покращання процесуального статусу потерпілого зобов’язати дізнавача, слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд оцінити наявність обставин, які дають підстави вважати, що потерпіла фізична особа потребує особливого ставлення та захисту у кримінальному провадженні. У випадку неповнолітнього потерпілого передбачається, що він потребує особливого ставлення та надання кваліфікованої правничої допомоги в кримінальному провадженні. Аргументовано необхідність забезпечення потерпілого професійною правничою допомогою, його право на обов’язкову участь представника безоплатно за рахунок держави, якщо: він є неповнолітньою особою; внаслідок психічних чи фізичних вад не здатний повною мірою реалізувати свої права; визнаний у встановленому законом порядку недієздатним чи обмежено дієздатним; потерпілий не володіє мовою, якою ведеться судочинство; в наявності обґрунтоване припущення, що інтереси законного представника потерпілого суперечать з інтересами потерпілого; судом буде встановлено та ухвалено рішення, що важливі інтереси потерпілого можуть залишитися незахищеними без професійної правничої допомоги представника; в разі відмови прокурора від державного обвинувачення в суді. Під час проведення дослідження обґрунтовано потребу передбачити, що у разі обов’язкової участі представника, якщо представника не запрошено самим потерпілим або його законним представником, участь представника забезпечується дізнавачем, слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом шляхом винесення постанови, обов’язкової для відповідного органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, призначити адвоката для здійснення представництва за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні. Автором доведено необхідність визначити повноваження представника заявника, хто може бути представником заявника, документи, якими підтверджуються повноваження представника заявника, його процесуальні права як учасника кримінального провадження, його право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування. Запропоновано визначити у ст. 20 КПК, як засаду забезпечення права на отримання професійної правничої допомоги та права на захист. Учасники кримінального провадження, а також особи, які беруть участь у провадженні процесуальних дій у кримінальному провадженні, повинні мати право на отримання професійної правничої допомоги та на захист, мати свого представника, у формах, які не заборонені законодавством, за відсутності в них достатніх коштів на сплату захиснику та представнику винагороди, отримати безоплатну правничу допомогу за рахунок держави. Автором висловлена пропозиція, що захисник зобов’язаний використовувати всі законні засоби та способи захисту, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів затриманого, підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність затриманого, підозрюваного, обвинуваченого, для чого запропоновано викласти ч. 1 ст. 47 КПК України у новій редакції. Пропонується, що у разі, якщо захисник відмовився від взятого на себе обов’язку захисту, новий захисник, який пізніше приступив до виконання обов’язків захисту, повинен мати можливість з метою ознайомлення з матеріалами кримінального провадження клопотати про відкладення проведення процесуальних дій за участю особи, яку він захищає та захисника, на строк до трьох діб. Доведена необхідність визначення захисника у кримінальному провадженні як такого, що уповноважений здійснювати захист прав і законних інтересів, надання необхідної професійної правничої допомоги: затриманому; свідку; підозрюваному; особі, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю; обвинуваченому; засудженому; виправданому; особі, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування; особі, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Пропонується, що як захисники до процесуальної діяльності допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні або в іноземній державі та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання професійної правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Автором запропоновано вирішення проблеми монополізації адвокатури, аргументовано, що для правової держави не доцільно мати монополізацію захисту прав людини, яка повинна мати можливість вибору захисника, представника з декількох категорій осіб. Обґрунтовано, що проблема монополізації діяльності щодо надання професійної правничої допомоги виключно адвокатами не дає можливості іншим фахівцям у галузі права надати вказану допомогу особам, які її потребують. В ході дослідження визначена необхідність закріплення права затриманого на отримання правничої допомоги та права на захист, що потребує уточнення у ст. 20 КПК у відповідності до положень ст. 29 Конституції України. Запропоновано визначити права захисника свідка та свідка при наданні правничої допомоги під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій за їх участю, якщо фактичні обставини у справі можуть бути використані для кримінального переслідування особисто самого свідка або членів його сім’ї чи близьких родичів, у разі якщо з характеру і змісту питань випливає, що свідок має допитуватися як підозрюваний. The dissertation is devoted to the study of problems related to the activities of the defense attorney and representative as participants in criminal proceedings in the pre-trial investigation, and the formulation of scientifically based practical and methodical recommendations on the improvement of the current criminal procedural legislation and the practice of its application. According to the results of the analysis of scientific sources, it was established that, for the most part, separate issues related to the activities of the defense attorney and representative in criminal proceedings were considered within the framework of the current Code of Criminal Procedure. The author proved that it is necessary to revise the existing concept of the participation of a defense attorney and a representative in criminal proceedings, to critically approach such a phenomenon as the monopolization of the legal profession and to offer participation in the criminal proceedings as defense attorneys and representatives, in addition to lawyers, as well as other specialists in the field of law. The very activity of providing legal assistance must be transformed within the framework of the CPC into the activity of providing professional legal assistance, which corresponds to the provisions of the Constitution of Ukraine. At the same time, the activity of providing professional legal assistance to the victim, including a minor, needs improvement in order to equalize his procedural capabilities with the procedural capabilities of the suspect, the accused. Provision of the specified assistance to the applicant, including free of charge at the expense of the state, also needs to be regulated in the Criminal Procedure Code. It is necessary to improve the possibilities of providing professional legal assistance also to witnesses in individual cases.
  • Документ
    Теоретико-прикладні засади функціонування кримінально-виконавчої системи України
    (Класичний приватний університет; Університет державної фіскальної служби України, 2018) Шкута, Олег Олегович; Shkuta, Oleh
    У дисертації подано розв’язання важливої науково-прикладної проблеми функціонування кримінально-виконавчої системи України в сучасних умовах її реформування. Здійснено науково-теоретичний, історичний, методологічний аналіз функціонування кримінально-виконавчої системи України. Визначено її сучасний стан, проблеми та шляхи розвитку. Обґрунтовано кримінально-виконавче право як нормативно-правова основа кримінально-виконавчої системи. Виокремлено сутнісні ознаки кримінально-виконавчих правовідносин та їх суб’єктів у межах кримінально-виконавчої системи держави. Запропоновано авторську класифікацію функцій кримінально-виконавчої системи. Сформульовано авторське визначення кримінально-виконавчої системи держави та запропоновано системоутворювальні ознаки, що становлять зміст поняття «кримінально-виконавча політика». Завдяки теоретичним напрацюванням та отриманим науково обґрунтованим результатам виокремлено новаторські принципи формування й реалізації кримінально-виконавчої політики та функціонування кримінально-виконавчої системи України, відмінні від принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання й відбування покарань (ст. 5 КВК України). Розроблено Концепцію розвитку кримінально-виконавчої системи України в ХХІ ст. з урахуванням таких ключових аспектів: раціональної гуманізації умов відбування покарання в місцях позбавлення волі, удосконалення системи установ виконання покарань, переходу до повної трудової зайнятості засуджених, вирішення проблем фінансування кримінально-виконавчої системи. The dissertation provides a solution to an important scientific and applied problem of the functioning of the criminal executive system of Ukraine in modern conditions of its reformation. A scientific and theoretical, historical, methodological analysis of the functioning of the criminal executive system of Ukraine is done. In the paper, there is substantiated criminal executive law as a conceptual basis for the theory of the criminal executive system. Essential features of criminal executive legal relations and their subjects within the criminal executive system of the state are distinguished. The author’s classification of functions of the criminal executive system is proposed. The author’s definition of the criminal executive system of the state is formulated and system-forming characteristics that constitute the core of the concept «criminal executive policy» are proposed. Due to theoretical advances and obtained scientifically grounded results, there are distinguished innovative principles of the formation and implementation of the criminal executive policy and functioning of the criminal executive system of Ukraine, which are distinct from principles of the criminal executive legislation, execution and service of punishments (Art. 5 of CEC of Ukraine).
  • Документ
    Виправлення та ресоціалізація засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки
    (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2011) Шкута, Олег Олегович; Shkuta, Oleh
    У роботі сформульовано низку теоретичних узагальнень та здійснено нове вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному вивченню та системній розробці загальнотеоретичних положень щодо виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки (далі - ВКСРБ). На основі існуючих підходів у науці кримінально-виконавчого права сформовано доктринальне визначення поняття виправлення та ресоціалізація засуджених досліджуваної категорії. З’ясовано значення основних принципів кримінально-виконавчого законодавства для виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у ВКСРБ, визначено їх правовий статус. Надано розгорнуту характеристику засобів виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у ВКСРБ. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення кримінально-виконавчого законодавства України, галузевих нормативно-правових актів та практики їх застосування щодо виправлення і ресоціалізації таких засуджених. Удосконалено заходи, спрямовані на приведення умов тримання засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, до існуючих міжнародних стандартів. The thesis is one of the first in domestic criminal-executive science complex research on correction and re-socialization of convicts serving sentences in middle-level security colonies. A set of theoretical generalizations and a new approach to the complex and systematic studying of the general theoretic statements on correction and re-socialization of convicts serving sentences in middle-level security colonies are exposed. Based on the existing approaches in the criminal-executive science the doctrinal definition of correction and re-socialization of the convicts of the given category is formulated. The basic principles of the criminal-executive legislation for correction and re-socialization of convicts serving sentences in middle-level security colonies as well as their legal status are defined. A detailed description of correction and re-socialization facilities for convicts in middle-level security colonies is given. The proposals to improve the criminal-executive legislation of Ukraine, branch standard acts and the conditions of detention such prisoners are attached.
  • Документ
    Інститут випробування у кримінальному та кримінальновиконавчому праві: теоретико-правові аспекти
    (Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Мурадян, Гарегин Рафаелович; Muradian, Harehun
    Дисертація є одним з перших комплексних монографічних досліджень теоретичних і правових аспектів інституту випробування в кримінальному та кримінально-виконавчому праві з урахуванням сучасного стану кримінального, кримінально-виконавчого законодавства. The dissertation is one of the first comprehensive monographic studies of the theoretical and legal aspects of the probation institute in criminal and criminalexecutive law, taking into account the current state of criminal and criminalexecutive legislation.
довільний текст