Репозитарій Одеського державного університету внутрішніх справ
еOSUIAIR - Electronic Odesa State University of Internal Affairs Institutional Repository
Електронний архів Одеського державного університету внутрішніх справ накопичує, зберігає та надає вільний доступ до електронних версій наукових, навчальних та науково-методичних праць спільноти університету. Проект реалізовано на базі програмного забезпечення DSPACE і підтримується бібліотекою університету.
- Адміністратор репозитарію - library@oduvs.edu.ua
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Ефективність антикорупційних органів України: адміністративно-правовий аналіз діяльності та взаємодії
(Український політико-правовий дискурс, 2025) Сірко, Вікторія Сергіївна; Sirko, Viktoriia; Берендєєва, Анастасія Ігорівна; Berendieieva, Anastasiia
Мета статті полягає у здійсненні комплексного адміністративно-правового аналізу діяльності антикорупційних органів України – Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), Вищого антикорупційного суду (ВАКС), а також загальної прокуратури як координуючого елементу в антикорупційній сфері. Актуальність дослідження обумовлена системним характером корупції в Україні, її негативним впливом на ефективність публічного адміністрування, рівень довіри до влади та виконання міжнародних зобов’язань перед Європейським Союзом. Незважаючи на створення спеціалізованих антикорупційних органів, ефективність їх роботи залишається предметом гострих дискусій у науковому та практичному середовищах. Значну роль у цьому контексті відіграє Спеціалізована антикорупційна прокуратура як процесуальний координатор між детективами НАБУ та ВАКС, а також Офіс Генерального прокурора, що здійснює загальний нагляд за дотриманням законності в антикорупційних провадженнях. Водночас відсутність єдиної моделі взаємодії між вказаними органами, нечітке нормативне закріплення процедур обміну інформацією, суперечливість у підпорядкуванні та подвійна підзвітність створюють перешкоди для досягнення очікуваного рівня ефективності боротьби з корупцією. Метою дослідження є аналіз адміністративно-правової природи та повноважень антикорупційних органів, виявлення проблем координації між ними та формулювання рекомендацій щодо підвищення ефективності їх функціонування. Методологічну основу роботи складають формально-юридичний, системний, порівняльно-правовий та функціональний підходи. У статті досліджено нормативно-правові засади функціонування антикорупційної системи, охарактеризовано адміністративні механізми взаємодії НАБУ, НАЗК, САП, ВАКС та прокуратури, проаналізовано практику реалізації повноважень у сфері протидії корупції. Встановлено, що результативність системи значною мірою залежить не лише від правових регламентів, а й від інституційної узгодженості, наявності ефективного публічного контролю та прозорості процедур. Висвітлено типові проблеми, пов’язані з формалізмом у підходах до розслідування, недосконалістю електронного декларування, затягуванням судових розглядів та обмеженою відповідальністю за невиконання рішень суду або приписів НАЗК. За результатами дослідження обґрунтовано необхідність оновлення підходів до нормативного забезпечення взаємодії між антикорупційними органами та прокуратурою, удосконалення механізмів моніторингу та звітності, запровадження адміністративної відповідальності за ігнорування приписів контролюючих інституцій. Підкреслюється, що ефективність антикорупційної політики має базуватись на правовій визначеності, функціональній автономії органів та належній координації, у якій прокуратура продовжує відігравати важливу роль.
The article presents a comprehensive administrative and legal analysis of the activities of Ukraine’s anti-corruption bodies – the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine (NABU), the National Agency on Corruption Prevention (NACP), the Specialized Anti-Corruption Prosecutor’s Office (SAPO), the High Anti-Corruption Court (HACC), as well as the Prosecutor General’s Office, which acts as a coordinating element within the anti-corruption framework. The relevance of the study is determined by the systemic nature of corruption in Ukraine, its negative impact on the efficiency of public administration, the level of trust in government institutions, and the fulfillment of international obligations to the European Union. Despite the establishment of specialized anti-corruption institutions, the effectiveness of their work remains a subject of active debate in both academic and practical circles. The Specialized Anti-Corruption Prosecutor’s Office plays a key role as a procedural coordinator between NABU investigators and HACC judges, while the Prosecutor General’s Office exercises overall supervision of legality in corruption-related proceedings. At the same time, the absence of a unified model of interaction among these bodies, vague legal regulation of information exchange procedures, contradictions in subordination, and dual accountability hinder the achievement of the expected level of anti-corruption effectiveness. The purpose of the study is to analyze the administrative and legal nature and powers of anti-corruption institutions, to identify problems of coordination among them, and to formulate recommendations aimed at improving the effectiveness of their functioning. The methodological basis of the study includes formal legal, systemic, comparative legal, and functional approaches. The article explores the legal foundations of the anti-corruption system, characterizes the administrative mechanisms of interaction between NABU, NACP, SAPO, HACC, and the Prosecutor’s Office, and analyzes the practical implementation of their powers in the field of combating corruption. It is established that the effectiveness of the system largely depends not only on legal regulations but also on institutional coherence, the availability of effective public oversight, and procedural transparency. Typical problems are highlighted, including formalism in investigative approaches, weaknesses in the electronic declaration system, delays in judicial proceedings, and the lack of liability for failure to comply with court rulings or NACP directives. Based on the study's results, the necessity of revising the legal framework governing cooperation between anti-corruption agencies and the Prosecutor’s Office is substantiated. The paper also proposes improving monitoring and reporting mechanisms and introducing administrative liability for ignoring instructions from supervisory institutions. It is emphasized that the effectiveness of anti-corruption policy must be based on legal certainty, functional autonomy of institutions, and proper coordination, in which the Prosecutor’s Office continues to play a vital role.
Роль Європейського Суду з прав людини у захисті та розвитку прав людини в Європі
(Юридичний науковий електронний журнал, 2024) Денисова, Аліна Володимирівна; Denysova, Alina; Сірко, Вікторія Сергіївна; Sirko, Viktoriia
Ця наукова стаття присвячена аналізу ролі Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) у системі захисту та розвитку прав людини в Європі. Вона висвітлює важливі аспекти діяльності Суду, включаючи його структуру, процедури та вплив на національні правові системи. Стаття розкриває еволюцію Європейського Суду з прав людини від його створення до сьогодення, висвітлюючи ключові етапи його діяльності та вплив на правову практику країн-членів. Особлива увага приділяється ролі, яку відіграє ЄСПЛ у забезпеченні захисту прав людини, вирішенні суперечок між державами та приватними особами, а також встановленні нових стандартів та інтерпретації прав людини. Особлива увага приділяється визначенню впливу рішень ЄСПЛ на національні правові системи та стандарти прав людини. Стаття
досліджує механізми виконання рішень Суду та їхній вплив на захист прав громадян Європейського союзу. Автор розглядає також критику, яку ЄСПЛ отримує від окремих країн чи політичних груп, а також можливі шляхи подальшого розвитку і удосконалення діяльності Суду. Ця стаття спрямована на поглиблене розуміння ролі Європейського Суду з прав людини у сучасному європейському правовому просторі та наукове обгрунтування необхідності подальшого зміцнення його статусу та функцій у системі захисту прав людини в Європі. Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) є важливим органом у системі захисту прав людини в Європі та відіграє ключову роль у сучасному європейському правовому просторі. Розуміння його ролі стає особливо важливим у зв'язку зі складністю та динамікою правових відносин у сучасному світі. ЄСПЛ забезпечує ефективний механізм захисту прав людини для кожного індивіда, незалежно від його статусу, релігії, національності чи інших характеристик. Це робить його надзвичайно важливим для забезпечення справедливості та рівноправ'я у сучасному суспільстві.
This scientific article is devoted to the analysis of the role of the European Court of Human Rights (ECHR) in the system of protection and development of human rights in Europe. It highlights important aspects of the Court's work, including its structure, procedures and impact on national legal systems.The article reveals the evolution of the European Court of Human Rights from its creation to the present, highlighting the key stages of its activity and its impact on the legal practice of member states. Particular attention is paid to the role played by the ECHR in ensuring the protection of human rights, resolving disputes between states and private individuals, and establishing new standards and interpretations of human rights. Particular attention is paid to determining the impact of ECHR decisions on national legal systems and human rights standards. The article examines the mechanisms of execution of the Court's decisions and their impact on the protection of the rights of citizens of the European Union. The author also considers the criticism that the ECHR receives from individual countries or political groups, as well as possible ways of further development and improvement of the Court's activities. This article is aimed at an in-depth understanding of the role of the European Court of Human Rights in the modern European legal space and scientific justification of the need to further strengthen its status and functions in the system of human rights protection in Europe. The European Court of Human Rights (ECHR) is an important body in the human rights protection system in Europe and plays a key role in the modern European legal space. Understanding its role becomes especially important in connection with the complexity and dynamics of legal relations in the modern world. The ECHR provides an effective mechanism for the protection of human rights for every individual, regardless of their status, religion, nationality or other characteristics. This makes it extremely important to ensure justice and equality in modern society.
Напрями роботи служби освітньої безпеки Національної поліції України у сфері захисту прав дітей
(Українська поліцеїстика: теорія, законодавство, практика, 2025) Берендєєва, Анастасія Ігорівна; Berendieieva, Anastasiia
У статті розглянуто напрями діяльності Служби освітньої безпеки Національної поліції України у закладах загальної середньої освіти. Виокремлено такі напрями роботи поліцейських Служби освітньої безпеки: профілактична діяльність; забезпечення охорони освітнього середовища; реагування на надзвичайні ситуації; реагування на випадки правопорушень та надання консультативно-методичної підтримки, що спрямовані на забезпечення безпечного освітнього середовища, запобігання правопорушенням, протидію булінгу, реагування на надзвичайні події та формування правової культури учасників освітнього процесу. Акцентовано, що їх реалізація ґрунтується на положеннях чинних нормативно-правових актів та інтегрується в загальнодержавну систему захисту прав дитини.
The article analyzes the main directions of activity of the Educational Safety Service of the National Police of Ukraine in general secondary education institutions. The right of the child to education, enshrined in international and national legal acts, requires the creation of a safe learning environment as an essential condition for its realization. In the context of war, internal displacement and rising risks of violence, the establishment of the Educational Safety Service has become a new stage in state policy on child rights protection. The article identifies four core directions of this activity. The preventive direction includes measures to counter bullying, substance abuse, risky behavior and cyber threats, as well as participation in awareness-raising and legal education. The security direction covers access control in schools, use of technical equipment, and inspections of premises to detect unauthorized persons or dangerous objects. The emergency response direction ensures prompt actions during criminal attacks, bomb threats, fires or wartime incidents, including evacuation and cooperation with emergency services. The response to offenses direction relates to suppression of administrative and criminal violations, protection of children from abuse, and interaction with juvenile prevention units. Finally, the consultative and methodological direction provides assistance to school administrations in drafting safety passports, improving security plans and training staff, students and parents. It is emphasized that the implementation of these directions is based on current legislation and the Instruction on the organization of police work in schools. At the same time, the Educational Safety Service is still at the stage of institutional development, which requires further legal and organizational improvement. A promising step could be the introduction of an analytical-strategic direction, aimed at systematic data collection, risk assessment and proactive planning of school safety measures.
PECULIARITIES OF APPLICATION OF COMMUNICATIVE APPROACH IN FOREIGN LANGUAGE STUDY IN HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS WITH SPECIFIC CONDITIONS OF STUDY
(European Reforms Bulletin, 2020) Чичян, Ольга Оніківна; Chychian, Olha; Бааджи, Наталія Анатоліївна; Baadzhy, Nataliia; Заєць, Ганна Вікторівна; Zaiets, Hanna; Антуф'єва, Вікторія Андріївна; Antufieva, Viktoriia
Стаття присвячена застосуванню комунікативного підходу у вивченні іноземної мови у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання. Аргументується, що оволодіння іноземною мовою формує у студентів вищих навчальних закладів комунікативну компетенцію, яка використовується як інструмент у діалозі культур та цивілізацій сучасного світу в межах змісту, визначеного чинною навчальною програмою. Розроблено та рекомендовано всім вищим навчальним закладам зі специфічними умовами навчання, які готують моряків, поліцейських, дипломатів, прикордонників, юристів-міжнародників, включити до навчально-методичної документації з початкової дисципліни «Іноземна мова» блоки, зміст яких викладено у статті. Зроблено висновок, що серія занять (блоків) з дисципліни «Іноземна мова», спрямованих на практику спілкування здобувачів вищої освіти, необхідна, перш за все, для зняття страху студентів перед нею не лише вільно, а й правильно.
The article is devoted to the application of the communicative approach in the study of a foreign language in higher education institutions with specific learning conditions. It is argued that mastering a foreign language forms a communicative competence in higher education students, which is used as a tool in the dialogue of cultures and civilizations of the modern world within the content defined by the current training program. Developed and recommended to all higher education institutions with specific training conditions that train sailors, police, diplomats, border guards, international lawyers to include in the educational and methodological documentation for the initial discipline "Foreign Language" units, the content of which is set out in the article. It is concluded that a series of classes (units) in the discipline "Foreign Language", which are aimed at the practice of communication of higher education seekers are needed, above all, to remove the fear of students speaking a foreign language not only fluently but also correctly.
THE STATE OF STUDYING AND USING THE ENGLISH LANGUAGE IN INSTITUTIONS OF HIGHER EDUCATION IN UKRAINE
(Одеса: Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024-04-25) Burlaka, Alina; Бурлака, Аліна
Навчання у вищих навчальних закладах забезпечує повноцінне формування у студентів потреби у вивченні англійської мови з опануванням нею як засобу комунікації, пізнання, самореалізації та соціальної адаптації в мультикультурному світі на основі усвідомлення важливості вивчення іноземних мов, насамперед англійської, як засобу комунікації та пізнання в сучасному світі. Викладання професійної англійської мови є важливим фактором підвищення конкурентоспроможності фахівців на ринку праці. Для досягнення ефективних результатів необхідно використовувати інноваційні методи та підходи до організації освітнього процесу.
Studying in institutions of higher education ensures the complete formation of students' need to learn English with mastering it as a means of communication, cognition, self-realization and social adaptation in a multicultural world based on the awareness of the importance of learning foreign languages, primarily English, as a means of communication and cognition in the modern world. Teaching professional English is an important factor in increasing the competitiveness of specialists in the labour market. To achieve effective results, it is necessary to use innovative methods and approaches to the organization of the educational process. The article considers recommendations to structural divisions of higher education institutions.