Репозитарій Одеського державного університету внутрішніх справ
еOSUIAIR - Electronic Odesa State University of Internal Affairs Institutional Repository
Електронний архів Одеського державного університету внутрішніх справ накопичує, зберігає та надає вільний доступ до електронних версій наукових, навчальних та науково-методичних праць спільноти університету. Проект реалізовано на базі програмного забезпечення DSPACE і підтримується бібліотекою університету.
- Адміністратор репозитарію - library@oduvs.edu.ua
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Соціально- психологічні проблеми сімей, що потерпають від домашнього насильства
(ОДУВС : Юридичний бюлетень, 2022) Коропатов, Олег Миколайович; Koropatov, Oleh; Закалик, Г. М.; Zakalyk, H. M.; Федькович, Галина Володимирівна; Fedkovych, Halyna
Проблемa домашнього нaсильства не новa, вона існувала ще з початку зaродження людства, з почaтку зaродження громaд і понять сімейних звичаїв. Проблема домашнього насильства тривалий час була суто особистою справою кожної окремої сім’ї, вважалось недоцільним втручання держави в особисте та приватне життя осіб. Насильство щодо ближніх, особливо спрямоване на осіб похилого віку та з обмеженими можливостями, жінок, дітей, і це насильство не знає географічних кордонів. Збільшенню випадків домашнього насильства сприяє не тільки те, що суспільство не завжди готове відкрито обговорювати таку проблему, але й жертви насильства нерідко самі не схильні розголошувати подію, яка з ними сталася. Сучасна правова доктрина, міжнародне право та практика європейського суду з прав людини проголошують, що основоположними правами людини і громадянина є невід’ємне право на життя, свободу та особисту недоторканність, повагу до її честі та гідності, а заборона тортур, примусової праці та дискримінації становить основу правового статусу людини в цивілізованому суспільстві. Це означає, що будь-яка особа незалежно від статі, віку, стану здоров’я чи будь-яких інших чинників має право на ефективний захист від усіх форм та проявів насильства, у тому числі захист від насильства, що вчиняється з боку членів сім’ї чи інших близьких осіб. Домашнє насильство – найбільш поширена форма порушення прав людини. Запобігання домашньому насильству стає все більш актуальною проблемою сучасного суспільства. Але те, що сьогодні деякі крaїни світу нaвчилися більш реально протидіяти цій проблемі, а деякі поки просто замовчують, але заголом це не ознaчає, що проблеми не існує взагалі. Домашнє насильство є поширеною негативною характеристикою, яка притаманна українському суспільству, де через різноманітні економічні, соціaльні, психологічні причини, безробіття, соціально-побутову невлаштованість, aлкоголізм тa нaркоманію може страждати хоча б один член сім’ї, що провокує виникнення сімейної нестабільності.
The problem of domestic violence is not new, it has existed since the beginning of humanity, since the beginning of societies and concepts of family customs. For a long time the problem of domestic violence was a purely personal matter of each individual family, it was considered inappropriate for the state to interfere in the personal and private life of individuals. Violence against others, especially against the elderly and disabled, women, children, and this violence knows no geographical boundaries. The increase in domestic violence is facilitated not only by the fact that society is not always ready to openly discuss this problem, but also by the fact that victims of violence themselves are often not inclined to disclose the event that happened to them. Modern legal doctrine, international law and the practice of the European Court of Human Rights declare that the fundamental rights of a person and a citizen are the inalienable right to life, liberty and personal integrity, respect for one’s honor and dignity, and the prohibition of torture, forced labor and discrimination forms the basis of a person’s legal status in a civilized society. This means that any person, regardless of gender, age, state of health or any other factors, has the right to effective protection against all forms and manifestations of violence, including protection against violence committed by family members or other close persons. Domestic violence is the most common form of human rights violation. Prevention of domestic violence is becoming an increasingly urgent problem of modern society. But the fact that today some countries of the world have learned to more realistically counter this problem, and some are simply silent, but in general, this does not mean that the problem does not exist at all. Domestic violence is a widespread negative characteristic inherent in Ukrainian society, where due to various economic, social, psychological reasons, unemployment, social and domestic instability, alcoholism and drug addiction, at least one family member can suffer, which provokes the emergence of family instability. In dysfunctional married couples, there is a violation of role obligations, which become the cause of quarrels, lead to stress and the emergence of psycho-traumatic situations. In cases of losing a social role by one of the family members, which is psychotraumatic for him, but psychologically beneficial for other family members, tension sets in. In others, family members directly or indirectly encourage someone in the family to take on such a role. On the contrary, the pathologizing role of one of the family members can be traumatic for others, but not for him. There are often cases when both types of pathologizing roles are combined: one family member performs a role that pathologizes him, while the other takes on a role that is traumatic for others. Therefore, for family psychologists and psychotherapists, the problem of pathologizing roles is of great interest. The study emphasizes that the presence of an abuser in the family is not only a danger associated with aggression towards family members, but also negative consequences for society. Victims of domestic violence have the right to seek protection from the perpetrator’s actions both from representatives of the state: law enforcement officers and justice bodies, and from non-governmental human rights organizations. The analysis of the conducted sociological research highlighted the fact that in all the appeals of women and children to the relevant state bodies and non-governmental organizations dealing with the problem of combating domestic violence, there are manifestations of domestic violence on the part of the husband and father. Among the most common forms of domestic violence were physical, economic and psychological violence.
Волонтерська діяльність в Україні: історія, сьогодення та євроінтеграція
(ОДУВС: Південноукраїнський правничий часопис, 2022) Закалик, Г. М.; Zakalyk, H. M.; Коропатов, Олег Миколайович; Шувар, Н. М.; Shuvar, N. M.
Розвинуте громадянське суспільство є невід’ємним складником усіх демократичних правових держав світу. Волонтерська діяльність є однією з форм громадської активності та громадянської культури, основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Волонтерська діяльність втілює у себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей. Одним із таких напрямів соціальної допомоги є участь добровольців у здійсненні цілої низки соціальних послуг для тих, хто їх потребує. Будь-яка людина, що свідомо і безкорисливо трудиться на благо інших, може називатися волонтером. Сучасна ситуація в Україні характеризується соціально-психологічною, економічною нестабільністю, зниженням рівня життя більшості населення, зростанням злочинності і насильства. Процес розвитку волонтерства – відповідна реакція суспільства на соціально-економічну ситуацію, що характеризується не тільки зубожінням порівняно великої частини населення, а й ослабленням потенціалу держави. Свого часу держава значно звузила свої функції в регулюванні і розвитку соціальної сфери, державна система патронажу помітно ослабла. Волонтерство відроджується як реакція суспільства на проблеми, які існують у відповідний проміжок часу. Добровільна і суспільно корисна діяльність – це один із найбільш затребуваних видів діяльності, де одна людина чи група осіб здійснюють свої дії на задоволення потреб інших.
A developed civil society is an integral part of all democratic states under the rule of law in the world. Volunteer activity is one of the forms of public activity and civil culture, the basis of the construction and development of civil society. Volunteer activity embodies the noblest aspirations of humanity – the desire for peace, freedom, security and justice for all people. One of these areas of social assistance is the participation of volunteers in the implementation of a number of social services for those who need them. Any person who consciously and selflessly works for the benefit of others can be called a volunteer. The current situation in Ukraine is characterized by socio-psychological and economic instability, a decline in the standard of living of the majority of the population, and an increase in crime and violence. The process of the development of volunteerism is the appropriate reaction of society to the socio-economic situation, which is characterized not only by the impoverishment of a relatively large part of the population, but also by the weakening of the state’s potential. At one time, the state significantly narrowed its functions in the regulation and development of the social sphere, the state system of patronage was noticeably weakened. Volunteerism is reborn as a societal response to the problems that exist in a given period of time. Voluntary and socially beneficial activity is one of the most popular types of activity, where one person
or a group of persons performs their actions to meet the needs of others.
Сезонність шин колісних транспортних засобів: технічні вимоги та правова регламентація
(Аналітично-порівняльне правознавство, 2023) Червінчук, Андрій Васильович; Chervinchuk, Andrii; Пилипенко, Євгенія Олексіївна; Pylypenko, Yevheniia
Статтю присвячено дослідженню технічних вимог та правової регламентації використання на колісних транспортних засобах шин, тип яких відповідає сезону. Проаналізовано чинне законодавство України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке визначає вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх об-ладнання, а також нормативно-правові акти, що стосуються правил експлуатації пневматичних шин певних категорій колісних транспортних засобів, зокрема, накази Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі» від 26.07.2013 року № 549 та «Про затвердження Правил експлуатації колісних транспортних засобів» від 26.07.2013 року № 550. З’ясована необхідність на законодавчому рівні закріпити обов’язок використання у зимовий період зимо-вих/усесезонних шин на колісних транспортних засобах певних категорій та встановлення адміністративної відповідальності відносно особи, яка керує транспортним засобом, за невідповідність технічним вимогам, у тому числі, використання шин, що не відповідають сезону. Проаналізовано проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності транспортних засобів» від 19.01.2023 року № 8369, на основі якого запропоновано внесення змін до статті 37 Закону України «Про дорожній рух» щодо необхідності встановлення на транспортному засобі шин, тип яких відповідає сезону; до розділів 1 та 31 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 щодо закріплення на законодавчому рівні визначень зимового та літнього сезонів, мінімально допустимої висоти рисунка протектора шин у зимо-вий сезон та обов’язку встановлення зимових/ усесезонних шин у зазначений період для певної категорії транспортних засобів; до частини 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за невідповідність вимогам, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація транспортного засобу забороняється.
The article is devoted to the study of technical requirements and legal regulation of the use of tires on wheeled vehicles, the type of which corresponds to the season. The current legislation of Ukraine in the field of ensuring road traffic safety, which defines the requirements for the technical condition of vehicles and their equipment, as well as legal acts concerning the rules for operating pneumatic tires of certain categories of wheeled vehicles, in particular, the orders of the Ministry of Infrastructure of Ukraine “About approval of the Rules for the technical operation of wheels and pneumatic tires of wheeled vehicles of categories L, M, N, O and special machines made on their chassis” dated 07.26.2013 No. 549 and “On Approval of the Rules for the Operation of Wheeled Vehicles” dated 07.26.2013 No. 550. The need to enforce the obligation to use winter/all-season tires on wheeled vehicles of certain categories at the legislative level and to establish administrative liability for the person driving the vehicle for non-compliance with technical requirements, including when tires out of season. The project of the Law of Ukraine “On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on the Safety of Vehicles” dated 19.01.2023 No. 8369 was analyzed, based on which it is proposed to amend Article 37 of the Law of Ukraine “On Road Traffic” regarding the need to install tires on the vehicle, type which corresponds to the season; to Sections 1 and 31 of the Road Traffic Rules, approved by Resolution No. 1306 of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 10.10.2001 regarding the establishment at the legislative level of the definitions of winter and summer seasons, the minimum permissible height of the tire tread pattern in the winter season and the obligation to install winter/all-season tires in the specified period for a certain category of vehicles; to the first part of Article 121 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses regarding the establishment of liability for non-compliance with the requirements, according to which the established rules prohibit the operation of a vehicle, including the use of tires, the type of which corresponds to the season.
Низький рівень диференціації та індивідуалізації як одна з детермінант злочинності у виправних колоніях (кримінологічні аспекти)
(National law journal: theory and practice, 2014) Конопельський, Віктор Ярославович; Konopelskyi, Viktor
У статті здійснено кримінологічний аналіз (характеристику) однієї з детермінант, що зумовлює злочинність та правопорушення у виправних колоніях України. Визначено, що неналежна ізоляція засуджених та інші прорахунки, які пов’язані з реалізацією на практиці принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарань у виді позбавлення волі, є причиною зростання рівня злочинності в установах виконання покарань. На підтвердження висунутої гіпотези та додатковим аргументом діалектичного зв’язку злочинності в установах виконання покарань і принципу диференціації та індивідуалізації наводиться статистична звітність щодо кількості засуджених, які беруться на профілактичний облік. Розроблено науково обґрунтовані пропозиції з вирішення існуючих проблем з означеної тематики дослідження.
The article focuses on criminological analysis (characteristics) one of a determinant that leads to crime and offenses in the penal institutions in Ukraine. It is determined that the improper isolation of prisoners and other errors that are associated with the implementation into practice of the principle of differentiation and individualization of penal imprisonment is the cause of crime widening in the penal institutions. The statistical reports of prisoners who are taken into preventive registry are shown as an argument of hypothesis and further supporting of dialectical relation of crime in the penal institutions and the principle of differentiation and individualization. It is carried out the scientific-based proposals for solving of existing problems of the research.
Юридичні аспекти укладення трудового договору із засудженими: проєкт типової форми та правові виклики
(Науковий вісник Ужгородського Національного Університету, 2025) Конопельський, Віктор Ярославович; Konopelskyi, Viktor; Білак, Наталія Ігорівна; Bilak, Nataliia
Стаття присвячена аналізу правових механізмів регулювання праці осіб, засуджених до позбавлення волі, з акцентом на трудовий договір як ключовий інструмент опосередкування трудових відносин у пенітенціарній сфері. Підкреслено, що відповідно до принципів гуманізації та положень Кримінально-виконавчого кодексу України праця засуджених перестала бути загальним обов’язком і набула характеру права, що реалізується на добровільній договірній основі. Такий підхід покликаний інтегрувати засуджених у систему трудових гарантій, закріплених у Кодексі законів про працю України. Визначено, що правове регулювання ґрунтується на поєднанні спеціальних норм Кримінально-виконавчого кодексу України (режим, місце роботи, обов’язок працювати для боржників) та загальних норм трудового законодавства (оплата праці, робочий час, охорона праці). Водночас значна частина умов праці визначається підзаконними актами Мін’юсту та постановою Кабінету Міністрів щодо відшкодування витрат на утримання, що ускладнює пряме застосування норм Кодексу законів про працю України. Основною проблемою визначено відсутність затвердженої типової форми трудового договору із засудженими, що спричиняє правову невизначеність, різнорідність практики у різних установах, ризики зловживань та ускладнення реалізації трудових прав засуджених. Наголошено на викликах, що виникають за таких умов: колізії норм щодо дисциплінарних стягнень і звільнення, нечіткість механізмів соціального страхування, обмежений доступ до вирішення трудових спорів у зв’язку зі спеціальним статусом працівника. Обґрунтовано необхідність розробки та законодавчого затвердження типової форми договору, яка має містити положення про правовий статус засудженого, гарантії оплати праці, порядок і прозорість відрахувань, умови праці та соціального страхування, підстави припинення трудових відносин. Запровадження такої форми забезпечить уніфікацію практики, підвищить рівень правового захисту та сприятиме ефективній ресоціалізації засуджених.
The article is devoted to the analysis of legal mechanisms for regulating the work of persons sentenced to imprisonment, with an emphasis on the employment contract as a key instrument for mediating labor relations in the penitentiary sector. It is emphasized that in accordance with the principles of humanization and the provisions of the Criminal Executive Code of Ukraine, the work of convicts has ceased to be a general obligation and has acquired the character of a right that is implemented on a voluntary contractual basis. This approach is designed to integrate convicts into the system of labor guarantees enshrined in the Labor Code of Ukraine. It is determined that legal regulation is based on a combination of special norms of the Criminal Executive Code of Ukraine (regime, place of work, obligation to work for debtors) and general norms of labor legislation (remuneration, working hours, labor protection). At the same time, a significant part of the working conditions is determined by the by-laws of the Ministry of Justice and the resolution of the Cabinet of Ministers on the reimbursement of living expenses, which complicates the direct application of the norms of the Labor Code of Ukraine. The main problem is the lack of an approved standard form of an employment contract with convicts, which causes legal uncertainty, heterogeneity of practice in different institutions, risks of abuse and complications in the implementation of labor rights of convicts. The challenges that arise under the following conditions are emphasized: conflicts of norms regarding disciplinary sanctions and dismissal, unclear social insurance mechanisms, limited access to resolving labor disputes due to the special status of the employee. The need to develop and legislatively approve a standard form of the contract, which should contain provisions on the legal status of the convict, guarantees of remuneration, the procedure and transparency of deductions, working conditions and social insurance, and grounds for termination of employment relations, is substantiated. The introduction of such a form will ensure the unification of practice, increase the level of legal protection, and contribute to the effective resocialization of convicts.