repository.title.prefixbrowse.title.page

Перегляд за Автор "Semenyshyn, Mykola"

Зараз показуємо 1 - 20 з 32

Combating violent crimes against children: challenges for Ukraine, international experience, innovative methods of practical learning
(Kharkiv: РС ТЕСHNOLOGY СЕNTЕR, 2023) Semenyshyn, Mykola; Семенишин, Микола Олександрович; Korniienko, Maksym; Корнієнко, Максим Вікторович; Kostiuk, Andrii; Костюк, Андрій
Chapter 6, based on the analysis and generalization of constructive foreign experience and the legal practice of Ukraine, outlines the key aspects of countering violent crimes against children and specifies innovative methods of training students of higher education in this direction in the practice of Ukraine. A comparative analysis of experience in the investigation of violent crimes against children is conducted and the possibilities of its implementation into the legal practice of Ukraine are determined. The peculiarities of the organization of detection of violent crimes against children on the basis of legal knowledge for the purpose of educational work and prevention of countering violent crimes against children are highlighted. In order to improve the quality of the teaching of such academic disciplines as "Criminal Studies", "Criminology", "Criminal Law", "Operative and Investigative Activities" in the training process of legal experts, the methodological features of the use of information and technical support for the detection, investigation and prevention of violent crimes against children in "Child-Friendly Interview Room". Mechanisms to prevent re-traumatization of the child's psyche during the interview process are substantiated thanks to special methods and the creation of a psychologically comfortable atmosphere. У розділі 6 на основі аналізу і узагальнення конструктивного зарубіжного досвіду та юридичної практики України окреслено ключові аспекти протидії насильницьким злочинам щодо дітей та конкретизовано інноваційні методи підготовки здобувачів вищої освіти у цьому напрямі в практиці України. Проведено компаративний аналіз досвіду при розслідуванні насильницьких злочинів щодо дітей та визначено можливості його імплементації в юридичну практику України. Висвітлено особливості організації виявлення насильницьких злочинів щодо дітей на ґрунті правових знань задля просвітницької роботи та профілактики протидії насильницьким злочинам щодо дітей. Для підвищення якості викладання таких навчальних дисциплін як «Криміналістика», «Кримінологія», «Кримінальне право», «Оперативно-розшукова діяльність» у навчальному процесі підготовки правознавців охарактеризовано методичні особливості застосування інформаційно-технічного забезпечення виявлення, розслідування та попередження насильницьких злочинів щодо дітей в «Кімнаті, дружній до опитування дітей» Обґрунтовано механізми щодо запобігання повторній травматизації психіки дитини в процесі опитування завдяки спеціальним методикам та створенню психологічно комфортної атмосфери.
Quality parameters of higher education officers of the National Police in the conditions of imperative human-scale values
(Kharkiv: PC TECHNOLOGY CENTER, 2023) Semenyshyn, Mykola; Семенишин, Микола Олександрович; Semenova, Alla; Семенова, Алла Василівна; Klymenkо, Igor; Клименко, Ігор; Shvets, Dmytro; Швець, Дмитро Володимирович ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1999-9956; Bratel, Serhii; Братель, Сергій Григорович; Krykun, Viacheslav; Крикун, Вячеслав Віталійович; Korniienko, Maksym; Корнієнко, Максим Вікторович; Nikitin, Anatolii; Нікітін, Анатолій Анатолійович
The monograph reflects and scientifically and methodologically substantiates ways to solve urgent problems of the theory and practice of training officers of the National Police in terms of the quality of higher education in the context of the imperative of human-dimensional meanings, taking into account studies of Ukrainian psychological, pedagogical, legal comparative studies. Philosophical and methodological approaches to solving existing disagreements in the field of human measurement of the quality of police education in Ukraine and abroad are studied in integral connection. The book proves the necessity and prospects of research and implementation in the theory and practice of police education of the concept of Ukrainian general scientific methodology regarding the unity of the formation and development of a Human on the basis of the cognitive-emotional-volitional triad of components of the value experience of the individual. The developments contained in this collective monograph will be suitable for use in the pedagogical and psychological support of educational activities for the training of police officers both in the framework of formal and non-formal education. У монографії відображено та науково-методологічно обґрунтовано шляхи вирішення актуальних проблем теорії та практики підготовки офіцерів Національної поліції щодо якості вищої освіти в контексті імперативу людино-вимірних смислів з урахуванням досліджень Української психолого-педагогічної, правової компаративістики. Розробки, що містяться в даній колективній монографії, будуть придатні для використання в педагогічному та психологічному забезпеченні освітньої діяльності з підготовки поліцейських як у рамках формальної, так і неформальної освіти.
Strategic guidelines for the quality of training of National Police officers in the context of Ukraine's integration into the European educational space
(Kharkiv: PC TECHNOLOGY CENTER, 2023) Semenyshyn, Mykola; Семенишин, Микола Олександрович; Bondarenko, Victor; Бондаренко, Віктор; Protsenko, Taras; Проценко, Тарас
Chapter 1 defines the strategic guidelines for the quality of training of the National Police officers in the context of Ukraine's integration into the European educational space. The historical conditions for the emergence and improvement of police bodies in different states are studied. The problems of carrying out reforms in Ukraine are analyzed and the main directions for improving the processes of establishing a new law enforcement system of Ukraine in the context of Ukraine's integration into the European educational space are determined. A clear position has been formulated regarding the fact that, along with the assertion of Ukrainian identity and historical memory in the process of training officers of the National Police as a synergy of national and universal achievements, modern civilizational achievements and global world trends, the vector of Ukraine's development is European integration, the widespread introduction of European and world standards in the field of life and functioning of the state. It has been proved that all the processes associated with reforming the law enforcement industry are not just "technical" external changes in the activities of police institutions, but will have a deep psychological and pedagogical meaning. In the context of reforming the National Police of Ukraine, organizational changes should have a positive personally significant meaning for employees, which is provided by appropriate programs aimed at creating a sense of psychological security, accessibility of means of adaptation and personal involvement in these changes. У розділі 1 окреслено стратегічні орієнтири якості підготовки офіцерів Національної поліції в контексті інтеграції України в європейський освітній простір. Досліджено історичні умови виникнення й удосконалення поліцейських органів у різних державах; Проаналізовано проблеми щодо проведених реформ в Україні та визначено основні напрями вдосконалення процесів становлення нової правоохоронної системи України в контексті інтеграції України в європейський освітній простір. Сформульована чітка позиція стосовно того, що разом із утвердженням української ідентичності та історичної пам’яті в процесі підготовки офіцерів Національної поліції, як синергії національних і загальнолюдських надбань, сучасних цивілізаційних досягнень і тенденцій глобального світу, вектором розвитку України є євроінтеграція, широке впровадження європейських та світових стандартів у сфери життя і функціонування держави. Доведено, що всі процеси, пов’язані з реформуванням правоохоронної галузі, не просто є «технічними» зовнішніми змінами в діяльності поліцейських інститутів, але плекатимуть глибокий психолого-педагогічний зміст. У контексті реформування Національної поліції України організаційні зміни повинні мати для співробітників позитивний особистісно-значущий сенс, який забезпечується відповідними програмами, спрямованими на формування відчуття психологічної безпеки, психологічної доступності засобів адаптації та особистісної залученості до цих змін.
Theories of leadership: personnel work as a mechanism for the protection of rights and freedoms in the activities of law enforcement officers
(Kharkiv: РС ТЕСHNOLOGY СЕNTЕR, 2023) Semenyshyn, Mykola; Семенишин, Микола Олександрович; Shvets, Dmytro; Швець, Дмитро Володимирович ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1999-9956; Kisil, Zoriana; Кісіль, Зоряна Романівна
Chapter 3 proves that the effective fulfillment by the National Police of the tasks of ensuring human rights and freedoms to a certain extent depends on the proper legal regulation of this activity through laws and other regulations. Attention is focused on the fact that, at the same time, the emphasis on the propaedeutics of professional deformation exacerbates the need to develop integral mechanisms that determine the constructiveness of this process in the aspect of the integral theory of leadership. The mechanisms of organizational and legal support of human rights and freedoms are classified into groups. It has been proved that the practice-oriented mechanism for ensuring human rights and freedoms by the National Police of Ukraine is the only, integral and qualitatively independent phenomenon of the legal system, a set of interrelated and interacting prerequisites, means and conditions that create appropriate legal and factual opportunities for the full implementation of law and freedom. It was found that the trends in reforming the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine indicate the priority of the human factor over the improvement of the structure and technical modernization. After all, first of all, in order to increase the authority of the National Police among the population, in relations with citizens, it is the police officer who must act as a defender of its people and a representative of law and power, while the very specifics of personnel work should be considered as a sphere of a special "human dimension" of the organization. У розділі 3 доведено, що ефективне виконання Національною поліцією завдань забезпечення прав і свобод людини певною мірою залежить від належного правового регулювання цієї діяльності через закони та інші нормативні акти. Сфокусовано увагу на тому, що водночас, акцентуація саме на пропедевтиці професійної деформації загострює необхідність розробки цілісних механізмів, які визначають конструктивність означеного процесу в аспекті інтегральної теорії лідерства. Класифіковано механізми організаційно-правового забезпечення прав і свобод людини за групами; доведено, що практико-орієнтований механізм забезпечення прав і свобод людини Національною поліцією України є єдиним, цілісним і якісно незалежним явищем правової системи, сукупністю взаємопов’язаних і взаємодіючих передумов, засобів та умов, які створюють відповідні правові та фактичні можливості для повного впровадження права і свободи. З’ясовано, що тенденції реформування системи МВС України свідчать про пріоритетність людського фактора перед вдосконаленням структури і технічною модернізацією. Адже, у першу чергу, для підвищення авторитету Національної поліції у населення, у відносинах з громадянами, саме поліцейський має виступати захисником свого народу і представником закону і влади, тоді як сама специфіка кадрової роботи має розглядатися як сфера особливого «людського виміру» організації.
АНАЛІЗ КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В ДОНЕЦЬКІЙ ТА ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ОПЕРАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ)
(ПРАВО І СУСПІЛЬСТВО, 2020) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
Сучасна злочинність постійно змінюється з розвитком суспільства. Ці зміни відбуваються за короткий час і мають складний та часто непередбачуваний харак- тер. Криміногенна ситуація в Україні за роки її незалежності зазнавала значних змін щодо динаміки та структури злочинності. Однак вона залишається ще більш ускладненою через накладення звичайних криміногенних процесів на фундамен- тальні соціально-економічні перетворення, які відбувалися й відбуваються у країні. На загальний стан злочинності в Україні дуже суттєво впливають корисли- во-насильницькі злочини. Вони становлять одну з найбільших загроз правопо- рядку в суспільстві, адже поєднують корисливі наміри з агресивними, насиль- ницькими засобами їх задоволення. У сучасних умовах їх рівень, структуру і динаміку визначають не лише традиційні причини й умови, а й кризові явища в соціально-економічній, управлінській та правовій сферах. Також на реальний стан корисливо-насильницьких злочинів значно впливає процес латентизації соціально-економічних явищ, який відбувається у країні. Усе це зумовлює необ- хідність проведення аналізу й оцінювання їх рівня та динаміки. У статті здійснені аналіз і оцінка статистичних даних щодо рівня і динаміки зареєстрованої сукупності корисливо-насильницьких злочинів і осіб, які їх вчи- нили, у Донецькій та Луганській областях, що дозволило встановити загальні, відносно стійкі, вірогіднісні закономірності функціонування і тенденції роз- витку на певній території, що мають об’єктивний характер і відбивають пов- торювану взаємодію корисливо-насильницької злочинності з іншими явищами соціальної дійсності у процесі масового відтворення злочинних проявів, що виражають феноменальну сторону об’єкта. Modern crime is constantly changing with the development of society. These changes occur in a short time and are complex and often unpredictable. The criminal situation in Ukraine has undergone significant changes in the dynamics and structure of crime since its independence. However, it remains even more complicated due to the imposition of ordinary criminogenic processes on the fundamental socioeconomic transformations that have taken place and take place in the country. The general crime situation in Ukraine is very much influenced by selfish and violent crimes. They represent one of the greatest threats to law and order in society, because they combine selfish intentions with aggressive, violent means of satisfying them. In modern conditions, their level, structure and dynamics are determined not only by traditional causes and conditions, but also by crisis phenomena in the socio-economic, administrative and legal spheres. Also, the actual state of selfish and violent crimes is significantly influenced by the process of latentization of socio-economic phenomena taking place in the country. All this leads to the need to analyze and evaluate their level and dynamics. The article analyzes and evaluates statistical data on the level and dynamics of the registered set of acts of self-violence and persons who committed them in Donetsk and Luhansk regions, which allowed to establish general, relatively stable, probable patterns of functioning and development trends in a certain territory. objective and reflect the repetitive interaction of selfish and violent crime with other phenomena of social reality in the process of mass reproduction of criminal manifestations expressing hair dryer enalnu side of the object.
Взаємодія органів та підрозділів Національної поліції щодо запобігання насильницьким грабежам в Україні
(Наше право, 2018) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У статті вироблені напрями взаємодії органів та підрозділів Національної поліції щодо запобігання насильницьким грабежам. Автором опрацьовано практичний досвід та сформульовано пропозиції щодо налагодження плідної співпраці між конкретними підрозділами. Сформульовано поняття «взаємодія органів і підрозділів Національної поліції у запобіганні грабежам в Україні» – форма організації, яка передбачає співробітництво і партнерство органів і структурних підрозділів поліції у розробці та здійсненні комплексу профілактичних заходів із запобігання грабежам, що ґрунтується на принципах взаємоузгодженості дій та взаємодоповнення здійснюваних заходів. Проаналізовані відомчі накази, що регулюють взаємодію органів і підрозділів Національної поліції, які повинні включати, насамперед, загальну профілактику злочинів та взаємодію у таких напрямах запобіжної діяльності поліції: аналітично-прогностична діяльність щодо криміногенної ситуації, причинності і детермінації вчинюваних на території злочинів, особливостей характеристики осіб, які вчиняють злочини (включаючи й підобліковий елемент) та здійснюваних заходів запобіжної діяльності й оцінки їх результатів (для здійснення такої діяльності пропонуємо створення потужних інформаційно-аналітично-прогностичних центрів на базі регіональних управлінь Національної поліції нашої держави); стратегічно-програмно-планувальна діяльність, яка включає у себе визначення стратегії взаємодії, мети, завдань, планування та реалізацію програми взаємодії органів і підрозділів Національної поліції із запобігання і протидії злочинності, а також організацію і розвиток наукових досліджень у сфері взаємодії органів і підрозділів Національної поліції у цій сфері та підготовку і підвищення кваліфікації професійних кадрів й формування правової культури населення. Наступними складовими відомчих наказів, що регулюють взаємодію органів і підрозділів Національної поліції повинна бути спеціальна профілактика злочинів, яка включає в себе й індивідуальну, тобто внутрішню взаємодію поліції із запобігання злочинності. Обґрунтовано пропозицію щодо відтворення інститутів адміністративного нагляду у повному обсязі, спеціалізованих лікувальних закладів органів охорони здоров’я закритого типу для лікування алкоголіків і наркоманів, з поправками на сучасне суспільно-політичне та соціально-економічне становище держави. Аргументовано створення експериментальних оперативно-профілактичних підрозділів кримінальної поліції в Україні, на базі яких можна було б випробувати саму ідею оперативно-розшукової профілактики злочинів, відпрацювати форми і методи оперативно-профілактичної роботи в сучасних умовах діяльності Національної поліції. The article elaborates directions of interaction of bodies and units of the National Police on prevention of violent robberies. The author worked out practical experience and formulated proposals for establishing fruitful cooperation between specifi c units. The concept of «interaction of bodies and units of the National Police in the prevention of robbery in Ukraine» is formulated - a form of organization, which envisages cooperation and partnership of bodies and structural units of the police in the development and implementation of a set of preventive measures for the prevention of robberies, based on the principles of mutual interaction and interaction . The departmental orders regulating the interaction of bodies and units of the National Police are analyzed, which should include, fi rst and foremost, general crime prevention and interaction in the following areas of police preventive activity: who commit crimes (including the sub-counting element) and measures taken to prevent and evaluate their results (to carry out such activities we propose the creation of powerful information and analytical centers on the basis of regional offi ces of the National Police of our country); strategic and planning activities, which include defi ning the strategy of interaction, goals, objectives, planning and implementation of the program of interaction of bodies and units of the National Police for the prevention and combating crime, as well as the organization and development of scientifi c research in the sphere of interaction of bodies and units of the National Police in this fi eld, training and professional development of professional staff and formation of legal culture of the population. The next constituents of departmental orders governing the interaction of bodies and units of the National Police should be special crime prevention, which includes individual, that is, internal police interaction to prevent crime. The proposal to re-establish full-scale administrative oversight institutions, specialized medical institutions of closed health care institutions for the treatment of alcoholics and drug addicts, with amendments to the current socio-political and socio-economic status of the state, is substantiated. The creation of experimental operative-prophylactic units of criminal police in Ukraine on the basis of which one could test the very idea of operativeinvestigative prevention of crimes, elaborate forms and methods of operative-prophylactic work in modern conditions of activity of the National Police is justifi ed.
ВИКОРИСТАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У ЗАПОБІГАННІ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ
(Правовий часопис Донбасу, 2020) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
Статтю присвячено зарубіжному досвіду щодо боротьби з бандитизмом, а також імплементації міжнародних норм у вітчизняне законодавство. Запропоновано оперативні заходи, що не потребують перебудови основ кримінальної юстиції України, які дають змогу здійснити пряму рецепцію міжнародного досвіду. Розглянуто можливість упровадження в Україні заходів, спрямованих на забезпечення боротьби з організованою злочинністю; організацію системи збору, оброблення, зберігання тактичної та стратегічної інформації щодо стану злочинності загалом, організованої злочинності, а також інформації про діяльність конкретних злочинних груп, їхніх лідерів, злочинів, що вчиняють такі групи чи готуються до їхнього вчинення. The article is devoted to foreign experience in the fight against organized crime, as well as the implementation of international norms in domestic law. It proposes operational measures that do not need to restructure the criminal justice framework of Ukraine, which allow for a direct reception of international experience, namely: reform the institute of precincts, creating a single Public Police Service with a wide network of posts, receiving complaints and suggestions from the public. The effectiveness of this work should be measured not by conducted search operations, but by the amount of information received, that is, by establishing contact with the public; to set up an interagency information bank of gangster groups (possibly in the case of Japan, with the Prosecutor General’s Office), as well as departmental and regional information centers (with their specialized operational and other data banks) to be integrated; reform the crime accounting system: abandon such an indicator of the work of a law enforcement agency that records crimes as the level and dynamics of crime in the territory, and evaluate only the results of crime detection. Using the Japanese experience, introduce categories of accounting data on criminal formation, victims of crime, material damage, the activities of private security structures. Introduce the principle of openness of this information (for example, even lists of members of organized groups, their numbers, headquarters addresses, names of executives are publicly published in Japan); to change the system of legal regulation of migration of foreigners by not creating detailed regulation, not imposing restrictions, but creating a unified system of registration. Yes, in Japan there is a single database coordinated by the Immigration Service of the Ministry of Justice. Organize a continuous exchange of information between national and international law enforcement agencies; to change the functions of law enforcement press centers, creating on their basis a single system of propaganda that informs the population about crime and measures to combat it (with coverage of all levels: from the media to visual information sheets). In order to further develop and develop the national crime prevention system in general and its organized manifestations such as banditry, to develop and put into action relevant entities to prevent new, effective forms and methods of preventing banditry, it is necessary to study and put into practice positive international experience, including methodological work and practical techniques in the field, taking into account the national peculiarities caused by the previous development of our country and modern transformations social processes occurring in all spheres of public life in our country.
Вплив маргіналізації особи на формування корисливо-насильницької злочинної поведінки
(Європейські перспективи, 2018) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У статті, на основі опрацювання наукових праць та матеріалів практичної діяльності Національної поліції, досліджені детермінанти маргіналізації особи, що впливають на вчинення корисливо-насильницьких злочинів, зокрема економічні, соціальні, політичні та психологічні. Автор дійшов висновку, що індивідуалізм свідомості стає основою споживчої ідеології за допомогою насильницьких засобів досягнення, якому приділяється все більше уваги з боку населення. Зусилля громадян направляються на задоволення власних корисливих потреб, а негативні соціальні обставини сприяють пристосуванню до навколишньої дійсності, змінюючи принципи й ієрархію цінностей, що є підставою для їх маргінальності та вчинення насильницьких протиправних дій. In the article, on the basis of elaboration of scientifi c works and materials of practical activity of the National Police, the determinants of the marginalization of a person infl uencing committing acts of violence and violence, in particular economic, social, political and psychological, are investigated. The impact of the economic crisis on the process of marginalization is manifested as follows: an increase in the number of those who remain on the periphery of an active society for various reasons; a sharp increase in social instability of representative (labile) population groups in the transition from economic activity to inactivity; temporary and part-time employment becomes routine, mass, chronic; rapidly increasing the number of people employed in different types of temporary, seasonal work; the group of those who have been out of work for a long time is increasing and unemployment is becoming a chronic phenomenon; the «wild» job market is booming, with young people working solely in the shadow or criminal economy. Social factors: diversion of huge funds from the goals of social development, inability of the authorities to solve the growing social problems; increase in property inequality, poverty of a large part of the population, redistribution of resources in favor of narrow oligarchic groups at the expense of the most vulnerable sections of the population; discrediting law as the main instrument of regulation of the life of the state and society; formation in the public consciousness of the idea of defenseless citizens against the authorities and crime; the corruption of law enforcement agencies, which contributes to the strengthening of crime, which, when merged with corrupt groups of offi cials and entrepreneurs, is further exacerbated with a view to accessing political power and managing the economy. Political factors: shifting policy goals from national development to securing control of oligarchic groups; diminished confi dence in the government, increasing its alienation from the society, which jeopardizes any good deeds of power; the decline of the country’s prestige in the international arena, the growing threat of its economic and political isolation; the profanation and reduction of political competition, the frustration of citizens in the values of democracy, the emergence of the threat of the collapse of democratic institutions; increasing the risk of the collapse of the birth of democracy and establishing a dictatorship inspired by internal or external forces in the wake of crime. The spread of destructive processes in society depends fi rst and foremost on ignoring these problems by the authorities, which can lead to a state of social explosion, the spread of protest movements, mass migration of able-bodied population. Possibilities for positive changes in the economic, political, social spheres of life, improvement of the moral and mental climate in society, and the removal of tensions in the society are in a strong, uncorrupted power, possessing the political will and desire to act. The author has come to the conclusion that individualism of consciousness becomes the basis of consumer ideology by means of violent means of achievement, which is receiving increasing attention from the population. Citizens’ efforts are directed towards meeting their own selfi sh needs, and negative social circumstances contribute to the adaptation to the surrounding reality, changing the principles and hierarchy of values, which is the basis for their marginality and committing violent illegal actions.
Віктимологічні аспекти незаконного заволодіння транспортними засобами
(Право.ua, 2020) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У статті визначені віктимологічні аспекти незаконного заволодіння транспортними засобами в Україні та здійснена їх класифікація на відповідні групи. Виведена структура особи потерпілого, до якої входять: соціально-демографічні якості; кримінально-правова, соціально-рольова, морально-психологічна характеристики. Виокремлені віктимологічні заходи запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами в Україні, а також доведена пріоритетна роль жертв злочинів у виникненні віктиміногенних ситуацій та детермінант вчинення даного злочину. The article identifi es the victimology aspects of the illegal seizure of vehicles in Ukraine and their classifi cation into relevant groups. The structure of the victim’s personality, which includes: The structure of the victim’s personality, which includes: socio-demographic qualities (gender, age, education, marital status, etc.); criminal characteristics (role of the victim in the genesis of criminal behavior and in the creation of a criminal situation); a socio-role characteristic that includes the set of activities of a person in the system of public relations as a citizen, family member, member of the labor collective, etc. moral and psychological characteristic, which refl ects the attitude of the person to the social values and social functions that he performs. Victimological measures of prevention of illegal seizure of vehicles in Ukraine are highlighted, as well as the priority role of victims of crime in the occurrence of victimogenic situations and determinants of committing this crime. This crime is committed in the following victimological situations: in places not equipped for parking vehicles (on sidewalks, in the yards of houses, outside settlements); on vehicles not equipped with burglar alarms, or with primitive door locks or when they are not locked (leaving the vehicle while the engine is running; open door windows; no passengers (other persons who could prevent the commission of this crime); trusting relationships and the victim, in whom the latter voluntarily transferred his vehicle into the hands of the subject of the crime (friendship; acquaintance; colleague of work, training, etc.). The following victimologic determinants of this crime have been established. effect: a decrease in the level of law and order and overall effectiveness of the protection of the legal rights, freedoms and interests of the individual, society and the state as a whole, which has led to an increase in the level of victimization in Ukraine (especially vulnerable in this context are territories in the Donbass); in the east of Ukraine and the Crimea, the number and subsequent migration of which are not subsequently monitored by law enforcement agencies, which creates conditions for this category of persons to illegally seize vehicles; vehicles on which persons displaced from the eastern Ukraine and the Crimea arrived from the occupied territories are not registered in the local police units, which creates the conditions for committing this crime, since additional information resources, time, forces and means are required on their search; other victimological determinants (abuse of the law and temporary seizure of foreign vehicles by law enforcement agencies and other paramilitary units; a signifi cant decrease in the standard of living of the population in recent years, including the need for the illegal movement of citizens to another’s place of work and employment.
Віктимологічні заходи запобігання корисливо-насильницьким злочинам в Україні
(Європейські перспективи, 2020) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У статті розроблені та запропоновані заходи віктимологічного запобігання корисливо-насильницьким злочинам, які спрямовуються на захист потенційної та реальної жертв. В умовах різкого погіршення кримінальної ситуації необхідне розроблення ефективної державної програми щодо боротьби зі злочинністю з включенням до неї достатніх, часом нестандартних, запобіжних заходів, що вимагає підвищення професійного рівня працівників правоохоронних органів. У зв’язку з чим, на основі результатів аналізу зарубіжного досвіду та багаторічної вітчизняної практики розроблено проєкт програми запобігання корисливо-насильницьким злочинам, визначено пріоритетні завдання підрозділів Національної поліції (кримінальної та патрульної поліції, поліції охорони) на основі стратегії випередження злочинних діянь, з урахуванням оперативних можливостей та аналізу оперативної обстановки на території обслуговування. Запропоновано методику виявлення потенційних жертв (уже використовують підрозділи превентивної діяльності Національної поліції), яка включає програми (алгоритми) дій, спрямовані на виявлення осіб, схильних до вчинення корисливо-насильницьких злочинів, та їх зв’язків, а також осіб (їх груп) з підвищеним рівнем віктимності. Важливе значення в запобіганні корисливо -насильницьким злочинам повинно відігравати індивідуальне віктимологічне запобігання, що полягає у виявленні осіб з підвищеною віктимністю і проведенні з ними захисних та виховних заходів, спрямованих на зниження ризику стати жертвою злочинних посягань. Індивідуальне віктимологічне запобігання має резервні можливості для запобігання корисливо-насильницьким злочинам і разом із застосуванням вищезазначених заходів та за допомогою розроблення й реалізації конкретних рекомендацій щодо виявлення потенційних жертв, прогнозування їх віктимної поведінки та зниження потенційної віктимності є ефективним важелем у віктимологічному запобіганні загалом. Враховуючи зазначене та з метою індивідуального запобігання корисливо-насильницьким злочинам, запропоновано дві взаємопов’язані програми: програма виявлення осіб з підвищеною віктимністю; програма корекції віктимності окремих громадян. The article develops and proposes victimprevention measures for acts of violence and violence aimed at protecting potential and actual victims. In the context of a sharp deterioration of the criminal situation, it is necessary to develop an effective state program for combating crime with the inclusion of suffi cient, sometimes nonstandard, preventive measures in it, which requires the improvement of the professional level of law enforcement offi cials. In connection with this, on the basis of the results of the analysis of foreign experience and many years of domestic practice, a draft program for the prevention of selfi sh and violent crimes was developed, the priorities of the units of the National police (criminal and patrol police, police protection) were determined based on the strategy of crime prevention, taking into account operational capabilities and analysis of the operational situation in the service area. A methodology for identifying potential victims (already used by the National Police Preventive Action Units) is proposed, which includes programs (algorithms) for actions aimed at identifying persons liable to commit acts of self-violence and their relationships, as well as persons (their groups) with increased level of victimization. Individual victim victim prevention, which is to identify persons with increased victimization and to take protective and educational measures aimed at reducing the risk of becoming a victim of criminal offenses, should play an important role in preventing selfi sh and violent crimes. Individual victim prevention has the potential to prevent self-infl icted acts of violence and, together with the implementation of the aforementioned measures, through the development and implementation of specifi c recommendations for identifying potential victims, predicting their victim behavior and reducing potential victimization, is an effective tool for preventing victimization. In view of this, two interrelated programs have been proposed and for the purpose of individual prevention of acts of violence and violence: a program for identifying persons with high levels of victimization; a program to correct the victimization of individual citizens.
Загальносоціальні заходи запобігання умисним вбивствам із корисливих мотивів в Україні
(Європейські перспективи, 2017) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У статті наголошено на тому, що загальносоціальний рівень запобігання умисним вбивствам із корисливих мотивів, є цілеспрямованою діяльністю державних і недержавних структур суспільства з виявлення, вивчення та усунення причин таких діянь, умов, що сприяють їх вчиненню. Виокремлені основні напрями розвитку молодіжної політики держави, спрямованої на подолання економічних, соціальних, психологічних проблем у молодіжному середовищі, що зумовлюють підвищення рівня соціальної напруги й насильства. Запропоновано різні варіанти підвищення занятості молоді, особливо у депресивних населених пунктах. Наголошено на адресному наданні соціальної допомоги особам, які перебувають у конфлікті із законом, або опинилися у складних життєвих обставинах, чи відбули покарання у виді позбавлення волі. Комплекс загальносоціальних заходів з властивими йому масштабністю, різносторонністю та всеохоплюючим характером становить базу, фундамент для здійснення спеціально-кримінологічного запобігання умисним вбивствам із корисливих мотивів і повинен містити визначені у цій статі завдання. The article emphasizes that the general social level of prevention of deliberate killings for selfish reasons is the purposeful activity of state and non-state structures of society to identify, study and eliminate the causes of such acts, conditions that facilitate their commission. The basic directions of development of the youth policy of the state, aimed at overcoming the economic, social and psychological problems in the youth environment, which cause increase of the level of social tension and violence, are highlighted. Various options for increasing youth employment have been proposed, especially in depressed settlements. Emphasis is placed on targeted social assistance to persons in conflict with the law, or found themselves in difficult life circumstances, or sentenced to imprisonment. Complex of general social measures with its scale, versatility and inclusiveness, which is inherent in it, forms the basis, foundation for the implementation of special criminological prevention of intentional homicidal motives and must contain the definition of individual risk factors and behavioral measures; influencing interpersonal relationships and creating a healthy family environment (team); appealing to cultural (spiritual) values and introducing them into the mass consciousness and mass culture; the formation of moral standards of behavior, the promotion of a healthy lifestyle, the development of a system of values aimed at neutralizing various deviant behaviors, the inadmissibility of their attractiveness, novelty, especially for young people (this is at this level should address the impact of the media on the promotion of violence, violence, abnormal forms of sexual behavior); active social control over negative phenomena of social life, such as drug addiction and prostitution. The following directions of implementation of social measures for prevention of intentional homicides for selfish motives are defined: increase of employment of youth, especially in depressed settlements; limiting the impact of criminogenic phenomena and processes closely related to criminal violence in various forms; providing social assistance to persons who are in conflict with the law or who have found themselves in difficult circumstances or have been imprisoned; protection of the public consciousness from information violence; promotion of moral and legal values in the youth environment, reducing the level of victimization of socially vulnerable categories of the population.
ЗАПОБІГАННЯ НЕЗАКОННОМУ ЗАВОЛОДІННЮ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
(Підприємництво, господарство і право, 2020) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У статті визначено зміст і сформульовано поняття «запобігання незаконному заволодінню транспортними засобами». Автором досліджено погляди кримінологічної науки на проблему елементного складу аналізованого злочину, що дало змогу більш чітко визначити й описати юридично закріплені ознаки незаконного заволодіння транспортними засобами, які зумовлюють належність цього злочину до корисливої злочинності. Обґрунтовано, що основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 289 КК України, є контрольоване використання транспортних засобів, перелічених у примітці до ст. 286 КК України. Зазначені транспортні засоби є предметом цього злочину. Ознаками діяння у разі скоєння злочину, передбаченого ст. 289 КК України, є такі: 1) воно полягає лише в активній поведінці – дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на автотранспортний засіб, заволодіння яким здійснює; 4) заволодіння автотранспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і справжнього волевиявлення власника або законного користувача цього засобу. При цьому воля потерпілого або ігнорується (у разі таємного заволодіння), або подавляється (у разі застосування насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (у разі заволодіння шляхом обману). Заволодіння автотранспортним засобом – умисне протиправне вилучення такого засобу з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їхньої волі (з місця стоянки або під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантаження на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку або продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно чи відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства чи погроз. Під «запобіганням заволодінню транспортними засобами» слід розуміти діяльність, яку здійснюють згідно із законом уповноважені державою особи та інші суб’єкти, що діють на добровільних засадах, із недопущення скоєння такого злочину, усунення його причин і умов, переривання розпочатої злочинної діяльності на різних стадіях її здійснення, а також притягнення суб’єктів скоєння цього злочину до кримінальної відповідальності та застосування до них інших заходів кримінально-правового впливу. The article defines the content and formulates the concept of “prevention of illegal seizure of vehicles”. The author explores the views of criminological science on the problem of elemental composition of the analyzed crime and allowed to more clearly identify and describe the legally fixed signs of unlawful seizure of vehicles that determine the belonging of this crime to self-serving crime. It is substantiated that the main direct object of the crime under Art. 289 of the Criminal Code of Ukraine, is the controlled use of vehicles listed in the note to Art. 286 of the Criminal Code of Ukraine. These vehicles are the subject of this crime. Signs of action in committing a crime under Art. 289 of the Criminal Code of Ukraine are as follows: 1) it consists only in active behaviour – actions; 2) the action is manifested in the ability to control such a tool; 3) the conduct of the perpetrator is illegal, he has neither a valid nor an imaginary right to the vehicle he seizes; 4) seizure of a motor vehicle is carried out without clearly expressed and valid will of the owner or legal user of this vehicle. In this case, the will of the victim is either ignored (in secret possession), or suppressed (in the use of violence or threat of its use), or falsified (in possession by deception). Seizure of a motor vehicle is the deliberate unlawful removal of such vehicle for any purpose from the owner or legal user, against their will (from the parking place or while driving) by starting the engine, towing it, loading it on another vehicle, forcibly removing these persons from driving, forcing them to start or continue moving, etc. Such seizure can be done secretly or openly, through fraud or abuse of trust, with violence or threats. “Prevention of seizure of vehicles” should be understood as activities carried out by law authorized by the state persons and other entities acting on a voluntary basis, to prevent the commission of this crime, to eliminate its causes and conditions, to interrupt its started criminal activity committing, as well as bringing the subjects of committing this crime to criminal responsibility and applying to them other measures of criminal law influence.
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА АГРЕСИВНОЇ КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
(Підприємництво, господарство і право, 2020) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У статті на підставі аналізу кримінально-правових та кримінологічних ознак бандитизму, викрадення людини та вимагання встановлено, що в цих злочинах агресія виконує роль фактору пове- дінки суб’єкта, який проявляє себе на всіх етапах скоєння злочину. У механізмі злочинної діяльності вона є інструментом досягнення корисливої мети злочину, одним із компонентів мотивації, а також складовим елементом системи способу злочину. На цій основі обґрунтовано доводиться кримінологіч- на однорідність агресивних корисливо-насильницьких посягань та можливість їх інтеграції в рамках системної злочинної діяльності. З метою забезпечення прикладного характеру дослідження нами виділено декілька складів зло- чину, які планується піддати науковому аналізу. Саме ці злочини розглядаються як сигнальні у кате- горії агресивних корисливо-насильницьких посягань. Навіть на рівні кримінально-правових ознак між ними є значна доля подібності, зокрема в об’єктах злочинного посягання та в об’єктивній стороні, зокрема елементів складів злочинів, передбачених статтями 257 («Бандитизм»), 146 («Незаконне позбавлення волі або викрадення людини») та 189 («Вимагання») КК України. Кримінально-правова характеристика вказаних злочинів являє собою законодавчо закріплену в нор- мах КК України інформацію про ознаки структурних елементів складу відповідних злочинів. Незважа- ючи на те, що основними об’єктами цих злочинів є різні категорії суспільних відносин, додаткові об’єкти злочинних посягань (життя, здоров’я, особиста недоторканність) здебільшого співпадають. Злочинне діяння виражене у формі активних за змістом дій: напад як раптовий вступ злочинців у контакт із потерпілим, що може закінчитися заподіянням шкоди його здоров’ю та життю, прямо або опосеред- ковано перевтілюється в інші форми посягання, зокрема в захоплення та вилучення жертви викрадення людини або пред’явлення вимог у разі вимагання. Виконання об’єктивної сторони проаналізованих зло- чинів завжди супроводжується насильством (фізичним або психічним), що з урахуванням встановле- ного нами раніше зв’язку між насильством та агресією свідчить також на користь однорідності цих злочинів (при цьому насильство є законодавчо визнаною формою інструментальної агресії). У виборі оптимального напряму дослідження відповідного правового феномена не можна обмеж- уватися елементами його складу, необхідно знати його кримінологічно значимі ознаки, що стосують- ся часу, місця, обстановки, способів і механізму скоєння злочинів, а також встановити наявність між ними певних залежностей кореляційних зв’язків. Але це вже – завдання іншої наукової категорії кримінологічної характеристики злочинів певної категорії. In the article, based on the analysis of criminal and criminological features of banditry, kidnapping and extortion, it is found that in these crimes aggression acts as a factor of behaviour of the subject, which manifests itself at all stages of the crime. In the mechanism of criminal activity, it is a tool to achieve the selfish purpose of crime, one of the components of motivation, as well as an integral element of the system of crime. On this basis, the criminological homogeneity of aggressive acts of self-aggression and the possibility of their integration within the framework of systemic criminal activity is substantiated. In order to ensure the applied nature of the study, we have identified several crime scenes that are planned to undergo scientific analysis. These crimes are considered as signal in the category of aggressive acts of self-aggression. Even at the level of criminal signs between them there is a considerable share of similarities, in particular in the objects of criminal assault and in the objective side, in particular the elements of the crimes, provided for in Articles 257 (“Banditry”), 146 (“Unlawful imprisonment or abduction” human) and 189 (“extortion”) of the Criminal Code of Ukraine. The criminal-law characterization of these crimes is a statutory information in the norms of the Criminal Code of Ukraine on the features of the structural elements of the composition of the respective crimes. Although the main objects of these crimes are different categories of social relations, additional objects of criminal encroachment (life, health, personal integrity) for the most part coincide. Criminal activity is expressed in the form of active, meaningful actions: assault, as the sudden entry of criminals into contact with the victim, which may result in harm to his health and life, directly or indirectly translates into other forms of encroachment, in particular the capture and removal of the victim of kidnapping or making claims when requested. The objectivity of the crimes analyzed is always accompanied by violence (physical or mental), which given the previously established link between violence and aggression, also testifies to the homogeneity of these crimes (violence being a legally recognized form of instrumental aggression). When choosing the right direction to study the relevant legal phenomenon can not be limited to the elements of its composition, it is necessary to know its criminologically significant features related to the time, place, situation, methods and mechanism of crime, as well as to establish the existence of some correlations between them. But this is already the task of another scientific category of criminological characteristics of crimes of a certain category.
КРИМІНОЛОГІЧНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
(Правовий часопис Донбасу, 2020) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У статті на основі кримінологічного аналізу здійснено аналіз детермінації як соціально-деструктивного явища, яке негативно впливає на вчинення корисливо-насильницьких злочинів. Розглянуто феномени детермі-нації, причинності, а також аспекти їх співвідношення. З’ясовано, що зазначені категорії не мають однозначного тлумачення у філософській та юридичній літературі. Встановлено, що детермінація корисливо-насильницької злочинності – це зв’язок, що включає різні функції та залежності: спричинення, опосередкування й обумовлення. Серед детермінантів важливішими щодо впливу є причини (спричинення) та умови (обумовлення). Корелянти відтворюють кореляційний зв’язок, який згодом, у міру визна-чення його природи, може конкретизуватися в інший вид зв’язку (обумовлення, опосередкування тощо). It is noted that in criminological science, as well as other sciences, there is a stable tendency not only to isolate the cause from the whole complex of determinants, but also to contrast it with the last. This is due to the very specific status of the reason - the fact that only it has a genetic property, the ability to produce a consequence. Other determinants alone do not lead to this. They can only be background circumstances that more or less contribute to the process of causing socially dangerous consequences of a criminal offense. Therefore, cause and condition are different determinants. The problem of the determination of self-aggrandizing crime is central and perhaps the most difficult of all known criminology, which has not yet found a definite scientific solution. In its simplest form, the phenomenology of the doctrine of selfish and violent crime causes the conditions for the objective reflection of what is usually considered subjective - consciousness and its manifestations such as motive, purpose, set-ting. Generation and conditioning are properties that are exclusively caused by cause and effect. Therefore, it is precisely because of these specific characteristics that selfish-violent determination and causality should be determined. Criminological selfish-violent determination is a form of social determination. Its mechanism includes various functions and dependencies: both causes and conditions (correlates). Determinism expresses any conditionality of phenomena, objects, processes, all kinds of connections between them. Causality also points to the genetic link of the consequence to the specific cause as the main factor in its occurrence. Correlates reproduce a correlation that can subsequently be refined into another type (conditioned, mediated) as it is determined by nature. Causation is a type of determination that involves the production of one phenomenon (cause) of another phenomenon (consequence). The cause is manifested in a two-element link (cause-effect), a causal chain (where there are as many causes and effects as there are links in that chain), and a causal network or chain tree. The determining of the cause is the direct production of the consequence. Conditioning is another type of determination which is to create the possibility (likelihood) of the occurrence of an effect by facilitating the formation of the cause and creating the conditions for its realization. The interaction of cause and condition creates consequence. However, interaction is only a mechanism for linking cause and condition. The interaction does not replace the cause, does not acquire its function, and does not transmit causation to the conditions. In each link of the causal chain, in addition to the cause itself, there are other determinants associated with it: the conditions of formation of the cause of that link and the conditions that contribute to the occurrence of the effect of the said cause. Correlates may also be present in this link. All determinants of this link make up its deterministic complex.
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНІ
(НАУКОВИЙ ВІСНИК ПУБЛІЧНОГО ТА ПРИВАТНОГО ПРАВА, 2019) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У сучасному світі торгівля людьми є одним із найбільш брутальних і масових порушень прав і свобод людини. Глобалізація у світовому масштабі, зростаюча взаємозалежність і взаємопов’язаність держав, нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів світу спричинили небачене поширення наприкінці XX ст. такого ганебного й антигуманного явища як торгівля людьми. Основними країнами, які отримують «живий товар» з України, стали держави Західної Європи (ФРН, Італія, Іспанія, Бельгія), а також Туреччина, Греція, Ізраїль, США, Об’єднані Арабські Емірати. Останніми роками неухильно зростає потік громадянок України, які різними шляхами виїжджають до Австралії. Чоловіків експлуатують як будівельників, шахтарів; жінок – як домогосподарок, швачок, посудомийок. Крім звичайної експлуатації, жінкам загрожує й сексуальна експлуатація, що приносить найбільші прибутки у сфері торгівлі людьми. У статті проведено комплексне дослідження особливостей торгівлі людьми як глобальної проблеми сучасності, її взаємозв’язків з іншими глобальними проблемами; конкретизовано місце торгівлі людьми в системі глобальних проблем людства, а саме в групі інтерсоціальних проблем. Адже масштаби, яких набула ця проблема, засвідчують, що торгівля людьми вже вийшла за межі правової та кримінологічної проблематики і проникла у сферу міжнародної політики та міждержавних відносин. Україна є країною походження, транзиту та призначення у торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми. За даними дослідження, проведеного на замовлення Міжнародної організації з міграції, понад 260 000 українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року, що робить Україну однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі. Поширеними формами торгівлі людьми з метою подальшої експлуатації в умовах збройного конфлікту є вербування, переміщення, передача, переховування або утримання осіб із метою поповнення військових формувань сторін, що беруть участь у конфлікті, використання примусової праці і рабства для задоволення потреб озброєних груп, сексуальна експлуатація (військова проституція, насильницька вагітність), вилучення органів. Надана кримінологічна характеристика торгівлі людьми на території України. Автор на основі власного вивчення кримінальних проваджень та опитування працівників Національної поліції України провів аналіз кількісних характеристик торгівлі людьми в Україні. Було виокремлено загальні, відносно стійкі, вірогіднісні закономірності функціонування і тенденції розвитку у Донецькій та Луганській областях. Визначено основні тенденції, масштаби поширення та регіональні вияви проблеми торгівлі людьми як глобальної проблеми людства та доведено хибність твердження, що торгівля людьми – це проблема лише країн третього світу. In today’s world, human trafficking is one of the most brutal and widespread violations of human rights and freedoms. Globalization on a global scale, increasing interdependence and interconnectedness of states, uneven socio-economic development of individual regions of the world have caused unprecedented expansion at the end of the XX century. Such a shameful and inhumane phenomenon as human trafficking. The main countries receiving “live goods” from Ukraine were the states of Western Europe (Germany, Italy, Spain, Belgium), as well as Turkey, Greece, Israel, the United States and the United Arab Emirates. In recent years, there has been a steady increase in the flow of Ukrainian citizens who travel to Australia in different ways. Men are exploited as builders, miners; women – as housewives, seamstresses, dishwashers. In addition to normal exploitation, women are also at risk of sexual exploitation, which generates the highest profits in the field of trafficking in human beings. The article deals with a comprehensive study of the features of human trafficking as a global problem of the present, its interconnections with other global problems; the place of human trafficking in the system of global problems of mankind is specified, namely – in the group of intersocial problems. The extent to which this problem has come to bear witness to the fact that trafficking in human beings has already transcended legal and criminological issues and has penetrated international policy and interstate relations. Ukraine is a country of origin, transit and destination in the trafficking of men, women and children. The problem of internal trafficking in human beings is also increasing. According to a study commissioned by the International Organization for Migration, more than 260 000 Ukrainians have been trafficked since 1991, making Ukraine one of the main countries of origin of victims of modern-day slavery in Europe. Common forms of human trafficking for the purpose of further exploitation in armed conflict are the recruitment, transfer, transfer, hiding or receipt of persons for the purpose of replenishing the military formations of parties to the conflict, the use of forced labor and slavery to meet the needs of armed groups, military prostitution, violent pregnancy), organ removal. Criminological characteristics of human trafficking in Ukraine are provided. The author, based on his own investigation of criminal proceedings and questioning of employees of the National Police of Ukraine, analyzed the quantitative characteristics of human trafficking in Ukraine. The general, relatively stable, probable regularities of functioning and tendencies of development in Donetsk and Lugansk regions are distinguished. The main trends, the extent of the spread and the regional manifestations of the problem of human trafficking as a global problem of humanity have been identified, and the falsity of the claim that human trafficking is only a problem of third world countries is proved.
Кримінологічні напрями діяльності правоохоронних органів зарубіжних країн у запобіганні бандитизму
(Право.ua, 2017) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
Стаття присвячена зарубіжному досвіду боротьби з бандитизмом, а також імплементації міжнародних норм у вітчизняне законодавство. Запропоновано оперативні заходи, що не потребують перебудови основ кримінальної юстиції України, які дають змогу здійснити пряму рецепцію міжнародного досвіду. Автор дійшов висновку, що для становлення та розвитку вітчизняної системи боротьби зі злочинністю загалом і таким її організованим проявам, як бандитизм, для розроблення та впровадження в діяльність відповідних суб’єктів нових, ефективних форм і методів запобігання бандитизму необхідно вивчати та впроваджувати у практику позитивний міжнародний досвід, що включає методичні напрацювання і практичні прийоми у зазначеній сфері, з урахуванням національних особливостей, зумовлених попереднім розвитком нашої держави та сучасними трансформаційними процесами, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя нашої країни. The article is devoted to the foreign experience of combating banditry, as well as the implementation of international norms in national legislation. Operational measures are proposed, which do not require restructuring of the criminal justice bases of Ukraine, which make it possible to carry out a direct reception of international experience. The author came to the conclusion that for the formation and development of the national system of combating crime in general and its organized manifestations, such as banditry, for the development and implementation of relevant, new, effective forms and methods of prevention of banditry, it is necessary to study and put into practice a positive international experience, including methodological experience and practical techniques in the fi eld, taking into account national peculiarities caused by the previous development of our country and modern transformations social processes occurring in all spheres of public life in our country. Given the foreign experience of preventing organized crime, the author considers it appropriate to consider the possibility of implementing measures in Ukraine aimed at logistical, fi - nancial, personnel support of the fi ght against organized crime; organization of a system for collecting, processing, storing tactical and strategic information on the state of crime in general, organized crime, as well as information on the activities of specifi c criminal groups, their leaders, crimes that commit such groups or are preparing to commit them. In our view, this is a necessary prerequisite for obtaining the necessary evidence on the culpability of criminal groups (or their individual members) in committing crimes; active implementation of victimbased prevention based on the priority of the rights of victims of banditry, conducting rehabilitation work with the victims of crime, compensation for the harm caused to the victims of banditry; implementation of situational crime prevention measures; involvement of the general public, political and public fi gures in the prevention work; taking measures to prevent corruption in the higher echelons of power, courts, etc; coordination between organized crime and gangster prevention.
Менеджмент наукових проєктів та політика академічної доброчесності
(Одеса: ОДУВС, 2023) Витяганець, Оксана Іванівна; Vytiahanets, Oksana; Домброван, Наталія Василівна; Dombrovan, Nataliia; Корнієнко, Максим Вікторович; Korniienko, Maksym; Семенова, Алла Василівна; Semenova, Alla; Іванов, Олександр Олександрович; Ivanov, Oleksandr; Корженко, Ольга Михайлівна; Korzhenko, Olha; Мерденов, Юрій Володимирович; Merdenov, Yurii; Михайленко, Єгор Олегович; Mykhailenko, Yehor; Нестерчук, Вікторія Валентинівна; Nesterchuk, Viktoriia; Остроглядова, Олена Георгіївна; Ostrohliadova, Olena; Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola; Сіфоров, Олександр Іванович; Siforov, Oleksandr; Швець, Михайло Олександрович; Shvets, Mykhailo
Зміст видання відповідає програмі підготовки здобувачів освіти третього освітньо-наукового рівня PhD галузі знань 08 «Право». У навчально-методичному посібнику представлено основні теми освітньої компоненти «Менеджмент наукових проєктів та політика академічної доброчесності». Матеріал подано у теоретичному та практичному блоках: у формі інтерактивних лекцій із рефлексивними запитаннями і відповідями для перевірки, практична частина збагачена прикладами тестових завдань, методичними поясненнями і запитаннями щодо оцінювання суджень і ставлення згідно таксономії Б. Блума, а також додатками чек-листів для керівників і аспірантів, рекомендаціями щодо оформлення літератури відповідно до вимог APA стилю. Крім тοгο, увагу приділено критеріям оцінювання результатів навчальних досягнень. Посібник призначений для аспірантів і ад’юнктів всіх форм навчання, науково-педагогічних працівників й всіх тих, хто зацікавлений у сприянні розвитку культури академічної доброчесності. The content of the publication corresponds to the training program for students of the third educational and scientific level of the PhD field of knowledge 08 "Law". In the educational the methodological manual presents the main topics of the educational component "Management of scientific projects and the policy of academic integrity". The material is presented in theoretical and practical blocks: in the form of interactive lectures with reflective questions and answers for verification, the practical part is enriched with examples of test tasks, methodical explanations and questions regarding the evaluation of judgments and attitudes according to B. Bloom's taxonomy, as well as appendixes of checklists for managers and graduate students, recommendations for the design of literature in accordance with the requirements of APA style. In addition, attention is paid to the criteria for evaluating the results of educational achievements. The guide is intended for graduate students and associate professors of all forms of education, scientific and pedagogical workers, and all those interested in promoting the development of a culture of academic integrity.
МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ
(Порівняльно-аналітичне право, 2020) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У статті визначено місце правоохоронної діяльності Національної поліції України в механізмі організаційно-правового забезпечення прав і свобод людини. Їх класифікація за групами поділяється на загальні права, для реалізації яких у суспільстві, в державі вже є необ- хідні загальні соціальні умови та засоби; особливі – це права і свободи людини, реалізація яких потребує особливої підтримки, певних соціальних витрат, особливо матеріальних, однак їм потрібна відповідна юридична підтримка. Важливим організаційно-правовим засо- бом забезпечення прав і свобод людини є правоохоронна діяльність держави, включаючи поліцію, діяльність якої в цій галузі базується на принципах верховенства права, законності, визнання найвищої соціальної цінності, пріоритетності її загальних прав. Органи Національної поліції України порівняно з іншими правоохоронними органами вирішують найширше коло питань, пов’язаних із захистом прав, свобод та законних інтересів людини. Реалізація конституційних прав і свобод людини не можлива без забезпечення цих прав організаційно-виконавчою діяльністю державних органів і посадових осіб, оскільки останні є свідченням реальності індивідуальної свободи – необхідного чинника переходу правових можливостей у практиці життя кожної людини в нашій державі. Тому дуже важливо визначити роль і значення держави загалом, її окремих органів у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод людини. Тут важливу роль відіграє ефективна робота правоохоронних органів, зокрема поліції. Їх функції в механізмі реалізації прав і свобод людини різноманітні: від створення гарантованих умов для їх здійснення в громадських місцях до захисту злочинців із застосуванням найжорсткіших примусових заходів. Ефективне виконання Національною поліцією завдання забезпечення прав і свобод людини певною мірою залежить від належного правового регулювання цієї діяльності через закони та інші нормативні акти. Це правове регулювання має переслідувати таку мету: визначити коло суспільних відносин, які потребують їх надання Національною поліцією України; чітке визначення повноважень (прав та обов’язків) різних служб Національної поліції та їх працівників при забезпеченні реалізації прав і свобод громадян (чітке визначення прав та обов’язків працівників поліції стосовно громадян, державних органів та їх представників, громадських організацій, чітке правове регулювання запобіжних заходів, засоби переконання та примусу, підстави, умови, порядок їх застосування); закріплення видів і заходів відповідальності працівників Національної поліції за невиконання або неналежне виконання певних повноважень щодо забезпечення прав і свобод громадян (зміст цієї мети полягає в забезпеченні принципу законності в діяльності поліції). Механізм організаційно-правового забезпечення прав і свобод людини Національною поліцією України є єдиним, цілісним і якісно незалежним явищем правової системи, є сукупністю взаємопов’язаних і взаємодіючих передумов, засобів та умов, які створюють відпо- відні правові та фактичні можливості для повного впровадження права і свободи. The article identifies the place of law enforcement activities of the National Police of Ukraine in the mechanism of organizational and legal support of human rights and freedoms. Their classification into groups is carried out: general rights, for the implementation of which in society, in the state there are already necessary general social conditions and means; special – are human rights and freedoms, the implementation of which requires special support, certain social costs, especially material. However, they need appropriate legal support. An important organizational and legal means of ensuring human rights and freedoms is the law enforcement activities of the state, including police, whose activities in this area are based on the principles of the rule of law, legality, recognition of the highest social value, priority of its universal rights. The bodies of the National Police of Ukraine, compared to other law enforcement agencies, address the widest range of issues related to the protection of human rights, freedoms and legitimate interests. It follows from the essence of law that the realization of constitutional human rights and freedoms is impossible without ensuring these rights by organizational and executive activities of state bodies and officials, because the latter are evidence of the reality of individual freedom, a necessary factor in the transition of legal opportunities in the practice of life of every person in our state. Therefore, it is very important to determine the role and importance of the state as a whole, its individual bodies in ensuring the implementation of constitutional human rights and freedoms. Here, the effective operation of law enforcement agencies, in particular the police, plays an important role. Their functions in the mechanism of realization of human rights and freedoms, as already mentioned, are diverse: from the creation of guaranteed conditions for their implementation in public places to the protection of criminals, with the application of the most severe coercive measures. The effective performance of the task of ensuring human rights and freedoms by the National Police depends to some extent on the proper legal regulation of these activities through laws and other regulations. This legal regulation should pursue the following goal: to determine the range of public relations that need to be provided by the National Police of Ukraine; clear definition of powers (rights and responsibilities) of various services of the National Police and their employees while ensuring the implementation of rights and freedoms of citizens (clear definition of rights and responsibilities of police officers in relation to citizens, state bodies and their representatives, public organizations, clear legal regulations precautionary measures, means of persuasion and coercion, grounds, conditions, procedure for their application); consolidation of types and measures of responsibility of employees of the National Police for non-fulfillment or improper fulfillment of certain powers to ensure the rights and freedoms of citizens (the content of this goal is to ensure the principle of legality in the activities of police). The mechanism of organizational and legal support of human rights and freedoms by the National Police of Ukraine is a single, integral and qualitatively independent phenomenon of the legal system, which is a set of interconnected and interacting preconditions, means and conditions that create appropriate legal and factual opportunities for full implementation rights and freedoms.
НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ
(Юридичний науковий електронний журнал, 2020) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У статті надано характеристику організаційному забезпеченню запобігання злочинам. Запропоновано структуру суб’єктів запобігання злочинам, а саме: 1) державні органи, які визначають державну політику у сфері боротьби (зокрема, і запобігання злочинам) зі злочин- ністю; 2) державні органи, які здійснюють координацію діяльності в запобіганні злочинам; 3) державні органи, які здійснюють правоохо- ронну діяльність у сфері боротьби зі злочинністю; 4) органи, діяльність яких напряму не пов’язана із запобігання злочинам, водночас їхня діяльність безпосередньо впливає на усунення причин і умов злочинів. Зміщення пріоритетів у діяльності Національної поліції та гальмування виконання базових положень Стратегії розвитку органів внутрішніх справ України негативно вплинуло на організаційне забезпечення запобігання злочинам органами Національній поліції, зокрема: не усунення дублювання повноважень і розмежування компетенції суб’єктів запобігання злочинам. Так, наприклад, натепер виявлення та досудове роз- слідування економічних злочинів належить до компетенції податкової міліції, Служби безпеки України та Національної поліції. Подібна ситуація склалася у сфері розподілу функцій щодо запобігання корупційним злочинами: вказаними функціями наділені Національне антикорупційне бюро України, підрозділи Служби безпеки України та Національної поліції; необґрунтована ліквідація окремих підрозділів із запобігання зло- чинам. Найбільш вражаючим прикладом такої непродуманої кримінально-правової політики, на нашу думку, є ліквідація Верховною Радою України у 2015 році управлінь боротьби з організованою злочинністю. Після ліквідації зазначеного підрозділу в Україні не залишилося спеціа- лізованого державного органу щодо протидії організованій злочинності; навіть більше, його функції не були передані іншим правоохоронним органам, тому натепер функції держави в цій сфері фактично не реалізуються, що є невиконанням Україною своїх як внутрішньополітич- них, так і міжнародних зобов’язань; відсутність наступності кадрової політики в реформуванні правоохоронної системи. Курс на скорочення чисельності й оновлення особового складу правоохоронних органів спричинив відтік і втрати значної кількості кваліфікованих співробітників, що призвело до порушення принципу спадковості організаційного забезпечення системи запобігання злочинам. Звісно, скорочення штатної чисельності правоохоронних органів та демілітаризація їхніх окремих підрозділів відповідають потребам часу, однак цей процес має проходити поступово, зі збереженням найкращих традицій та цінних кадрів у сфері протидії злочинності. The article describes the organizational support for crime prevention. The structure of the subjects of crime prevention is proposed, in particular: 1) state bodies, which determine the state policy in the sphere of combating crime (including crime prevention); 2) government bodies coordinating crime prevention activities; 3) state bodies engaged in law enforcement activities in the field of combating crime; 4) bodies whose activities are not directly related to crime prevention, while their activities directly affect the elimination of causes and conditions of crime. The shift of priorities in the activities of the National Police and the slowdown in the implementation of the basic provisions of the Strategy for the Development of Internal Affairs of Ukraine had a negative impact on the organizational provision of crime prevention by the bodies of the National Police, in particular: not eliminating duplication of powers and differentiation of the competence of the subjects of crime prevention. For example, currently the detection and pre-trial investigation of economic crimes is within the competence of the tax police, the Security Service of Ukraine and the National Police. A similar situation has arisen in the area of distribution of functions for the prevention of corruption crimes: the specified functions are vested in the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, units of the Security Service of Ukraine and the National Police; unjustified elimination of individual crime prevention units. In our view, the most striking example of such ill-considered criminal policy is the elimination of organized crime departments by the Verkhovna Rada of Ukraine in 2015. After the elimination of this unit in Ukraine, there is no specialized state body to combat organized crime; moreover, its functions have not been delegated to other law enforcement agencies, so at present the functions of the state in this area are not actually being realized, which is Ukraine’s failure to fulfill both its domestic and international obligations; lack of continuity of personnel policy in reforming the law enforcement system. The course of reducing the number and updating of law enforcement personnel led to the outflow and loss of a large number of qualified employees, which, accordingly, violated the principle of hereditary organization of crime prevention. Of course, reducing the staffing of law enforcement agencies and demilitarizing their individual units is time-consuming, but the process must be gradual, preserving the best traditions and valuable personnel in the field of crime prevention.
Об’єктивні ознаки бандитизму за кримінальним законодавством України
(Підприємництво, господарство і право, 2020) Семенишин, Микола Олександрович; Semenyshyn, Mykola
У статті проведено наукову дискусію і підсумовано її результати щодо визначення поняття бандитизму та його об’єктивних ознак за Кримінальним кодексом України. Автор дотримується думки, що родовим об’єктом бандитизму є громадська безпека, водночас обґрунтовує, що основним безпосереднім об’єктом цього злочину є система охоронюваних кримінальним законодавством сус- пільних відносин громадської безпеки щодо створення безпечних умов життєдіяльності та захисту суспільства від загальнонебезпечних організованих посягань із використанням зброї, а додатковим безпосереднім об’єктом – життя та здоров’я людини, її особиста воля, власність, нормальна робо- та підприємств, установ чи організацій тощо. Сформульовано авторське визначення бандитизму як створення озброєної організованої групи (банди) з метою нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі. Дово- диться, що банда є особливою формою співучасті, а тому на неї поширюється регулюючий вплив інституту співучасті у злочині, що регламентується розділом VI КК України. Розкрито об’єктивні ознаки банди, якими виступають: множинність учасників; спільність участі в банді; згуртованість учасників банди; стійкість; озброєність. Акцентовано увагу на тому, що під озброєністю банди слід розуміти наявність хоча б в одного із членів організованої групи пристроїв, приладів або інших пред- метів, конструктивно призначених і технічно придатних для ураження живої чи іншої цілі, й таких, що не мають іншого (господарського, спортивного) призначення, за умови усвідомлення учасниками цієї групи наявності зброї та можливості її застосування під час вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи окремих осіб, чи за інших обставин, пов’язаних з існуванням та діяльністю банди (зокрема, запропоновано відносити до зброї й вибухівку). Підкреслено, що важливим фактором під час визначення соціально-правової природи банд є здійснення їх відповідної типології, що має як теоретичне, так і практичне значення. Обґрунтовано необхідність внесення змін та доповнень до ст. 257 КК України, в якій уточнюються складові елементи бандитизму. The article presents a scientific discussion and summarizes its results on defining the concept of banditry and its objective features according to the Criminal Code of Ukraine. The author is of the opinion that the generic object of banditry is public safety, at the same time substantiates that the main direct object of this crime is the system of criminal protection of public relations of public security protected by the criminal law for creating safe living conditions and protecting society from the generally dangerous use of organized weapons. and the additional direct object is the life and health of the person, his or her personal will, property, normal work of enterprises, institutions or organizations, etc. The author's definition of banditry is defined as the creation of an armed organized group (gang) for the purpose of attacking enterprises, institutions, organizations or individuals, as well as participation in such a gang or in its attack. It is proved that gang is a special form of complicity, and therefore it is subject to the regulatory influence of the institute of complicity in crime, which is regulated by section VI of the Criminal Code of Ukraine. The objective characteristics of the gang, which are: the plurality of participants; gang involvement; cohesion of gang members; stability; arms. Emphasis is placed on the fact that the gang should be understood to have at least one member of an organized group of devices, appliances or other objects that are structurally designed and technically fit for the purpose of defeating a living or other purpose and that have no other (economic, sporting) ) the appointment, provided the members of this group are aware of the availability of the weapon and the possibility of its use in the attack on enterprises, institutions, organizations or individuals, or in other circumstances related to the existence and activity gangs (in particular, it is suggested to refer to weapons and explosives). It is emphasized that an important factor in determining the socio-legal nature of gangs is the implementation of their respective typology, which is both theoretical and practical. The necessity of changes and additions to Art. 257 of the Criminal Code of Ukraine, which specifies the constituent elements of banditry.

Перегляд за Автор "Semenyshyn, Mykola"

Результатів на сторінці

Налаштування сортування