Адміністративно-правове забезпечення діяльності Національної поліції України щодо захисту дітей від домашнього насильства

Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Одеський державний університет внутрішніх справ
The dissertation research is the first national comprehensive study of the administrative and legal framework for ensuring the activities of the National Police of Ukraine to protect children from domestic violence. As a result of studying a significant body of scientific literature and the regulatory framework, the article analyzes the current state of combating domestic violence in Ukraine with a focus on the activities of the National Police in this area. It is proved that the problem of domestic violence against children is relevant for most countries of the world and is in the focus of scientific research by researchers in various fields. Special attention is paid to sociological research on domestic violence as an effective tool for identifying problematic issues in society. Through the prism of the responsibilities for the upbringing and development of a child established by the legislation of Ukraine, the forms of domestic violence against children are systematically investigated and their manifestations and features are revealed. The author emphasizes that domestic violence is a type of child abuse, and with this in mind, the author provides the grounds for distinguishing domestic violence from other related offenses, in particular, from acts which can be qualified as failure to fulfill parental responsibilities. The legal framework for police activities in the context of protecting children from domestic violence has been studied at the international, European and national levels. It has been established that Ukraine has ratified all key international instruments related to this issue and is systematically working to improve national legislation, including the development of regulations at the departmental and interagency levels. Based on scientific analysis, national legislation on child protection from domestic violence is structured in two main components. The first set of legal acts includes general provisions guaranteeing the rights of children, including the prohibition of cruel treatment. The second set of legislation directly focuses on domestic violence and contains specialized provisions aimed at protecting children from domestic violence. Certain shortcomings in the existing legal regulation have been identified and recommendations have been developed to effectively address the identified problems. The author develops a definition of the system of actors for preventing and combating domestic violence against children, provides a multidimensional classification of these actors, and highlights problematic aspects of their activities. Considerable attention is paid to the public as an independent powerful actor in the fight against domestic violence. The author identifies and describes the manifestations of three main forms of public involvement in the field of preventing and combating domestic violence against children. It is emphasized that during preventive measures, police officers should form a cult of indifference and readiness to respond to the facts of domestic violence against children among the public. Attention is also focused on the benefits of hotlines, which are an effective tool for both preventing and combating domestic violence against children. In addition, the article highlights the activities of specialists in ensuring the safety of the educational environment, who, in their functional responsibilities, can assist other actors in preventing and combating domestic violence against children. The author's own vision of the term "powers of the National Police to protect children from domestic violence" is proposed, and the author also classifies such powers, which, depending on the areas, are divided into: 1) powers aimed at the general prevention of domestic violence against children; 2) powers aimed at preventing the recurrence of domestic violence; 3) powers aimed at counteracting domestic violence; 4) powers to ensure the interests of victims; 5) powers aimed at creating effective conditions for combating domestic violence. It is emphasized that the legislation does not have a clear list of authorized police units in the field of preventing and combating domestic violence against children, but such a duty is inferred from the functional responsibilities of individual services and units. Based on the analysis of instructions on the organization of work of individual units of the National Police, the article characterizes the peculiarities of the exercise of such powers by juvenile prevention inspectors, district police officers and community police officers, mobile domestic violence response teams, as well as other structural elements of the National Police in the protection of children from domestic violence. The diversity of forms of police involvement in combating domestic violence against children prompted the classification of the forms of the National Police in accordance with the principle provided for in the legal provisions of the Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence and embodied in national legislation. Taking into account this approach, the following forms of police activity to protect children from domestic violence were proposed and disclosed: 1) forms of police activity aimed at preventing domestic violence against children; 2) forms of police activity aimed at responding effectively to domestic violence against children; 3) forms of police activity aimed at providing assistance and protection to child victims of domestic violence; 4) forms of police activity aimed at properly investigating the facts of domestic violence against children, as well as those committed by children, bringing offenders to justice and changing their behavior. The methods of police activity in combating domestic violence against children are improved, in particular, the manifestations of the method of persuasion (explanation, motivation and encouragement) as the basic method in the activities of the police in relation to children are revealed. It is proved that when working with children, the method of persuasion has the first priority and should be used in the vast majority. It is noted that the use of the coercive method should be limited and used mainly in the context of working with child offenders. At the same time, even when working with this category of children, it is recommended that the coercive method be effectively integrated with various types of persuasion to ensure a more humane and ethical approach. It is determined that the interaction of the National Police with other actors in the prevention and combating of domestic violence is divided into internal (within the police system) and external (with other state and non-state institutions). The author emphasizes the expediency of legislative regulation of internal interaction through the issuance of a relevant departmental order or the development of methodological recommendations on this issue The problematic factors that cause complications in the external interaction of actors involved in combating domestic violence are identified, with their division into objective and subjective factors. Objective factors are characterized as those that go beyond human control and do not depend on the actions of individuals. Instead, subjective factors are closely related to the personal qualities and behavior of representatives of the actors involved in preventing and combating domestic violence. The author emphasizes the importance of strengthening external interaction, especially in the context of interrogation of child victims of domestic violence. The necessity of wide involvement of specially trained psychologists in the implementation of preventive activities with child offenders is proved. The author also analyzes and suggests ways to address other issues that arise in the course of mutual activities of police officers and other authorized entities in preventing and responding to domestic violence against children. The article emphasizes the benefits of interagency training, which contributes to more effective coordination and interaction between different agencies involved in combating domestic violence. This approach allows for the exchange of knowledge and experience, improves the skills of workers, and develops common standards for response. Based on an in-depth study of the scientific literature, a study of the regulatory framework on preventing and combating domestic violence against children, a survey of police officers and the author's own practical experience of working in police units, certain proposals and recommendations are formulated aimed at improving the organizational framework of the National Police's activities to protect children from domestic violence. The author also offers recommendations and suggestions for improving the current legislation with a view to improving the regulatory framework for such activities. In particular, the author highlights the problematic aspects and suggests ways to address them in terms of proper documentation of domestic violence during proceedings on administrative offenses of teaching domestic violence against children, including in their presence. Дисертаційне дослідження представляє собою перше вітчизняне комплексне дослідження адміністративно¬правових засад забезпечення діяльності Національної поліції України щодо захисту дітей від домашнього насильства. В результаті опрацювання значного масиву наукової літератури та нормативної бази проаналізовано сучасний стан боротьби з домашнім насильством в Україні з акцентуацією діяльності Національної поліції в цій сфері. Доведено, що проблема домашнього насильства щодо дітей є актуальною для більшості країн світу та знаходиться в фокусі наукових пошуків дослідників різних галузей. Окрема увага приділена соціологічним дослідженням з тематики домашнього насильства як ефективного інструменту виявлення проблемних питань в суспільстві. Крізь призму обов’язків щодо виховання та розвитку дитини, встановлених законодавством України, системно досліджені форми домашнього насильства щодо дітей та розкриті їх прояви та особливості. Акцентовано увагу на тому, що домашнє насильство є різновидом жорстокого поводження з дитиною, з урахуванням чого наведені підстави розрізнення домашнього насильства з іншими суміжними правопорушеннями, зокрема з діяннями, які можна кваліфікувати як невиконання батьківських обов’язків. Правові основи діяльності поліції в контексті захисту дітей від домашнього насильства були досліджені на міжнародному, європейському та національному рівнях. Встановлено, що Україна ратифікувала усі ключові міжнародні документи, що стосуються цієї проблематики, і систематично працює над вдосконаленням національного законодавства, включаючи розробку нормативних актів на відомчому та міжвідомчому рівнях. На підставі наукового аналізу національне законодавство в галузі захисту дітей від домашнього насильства структуроване у вигляді двох основних компонентів. Перший блок нормативно¬правових актів включає загальні положення, що гарантують права дітей, включно з забороною жорстокого поводження з ними. Другий блок законодавства безпосередньо фокусується на проблематиці домашнього насильства і містить спеціалізовані норми, спрямовані на захист дітей від домашнього насильства. Було ідентифіковано певні недоліки в існуючому правовому регулюванні та розроблено рекомендації, які спрямовані на ефективне вирішення виявлених проблем. Розроблено дефініцію системи суб’єктів запобігання та протидії домашньому насильству відносно дітей, здійснено їх багатоаспектну класифікацію, а також виокремлені проблемні аспекти діяльності окремих суб’єктів. Значна увага приділена громадськості як самостійного потужного суб’єкта боротьби з домашнім насильством. Виділено та розкрито прояви трьох основних форм залучення громадськості до питань у сфері запобігання та протидії домашньому насильству щодо дітей. Окремо наголошено, що під час профілактичних заходів працівники поліції повинні формувати у громадськості культ небайдужості та готовності реагувати на факти домашнього насильства щодо дітей. Також акцентовано увагу на перевагах роботи «гарячих ліній», які є дієвим інструментом як запобігання, так і протидії домашньому насильству відносно дітей. Крім того, висвітлюється діяльність фахівців із забезпечення безпеки освітнього середовища, які за своїми функціональними обов’язками можуть сприяти іншим суб’єктам у питаннях запобігання та протидії домашньому насильству щодо дітей. Запропоноване авторське бачення терміну «повноваження Національної поліції щодо захисту дітей від домашнього насильства», а також здійснено класифікацію таких повноважень, які в залежності від напрямів поділяються на: 1) повноваження, спрямовані на загальну профілактику вчинення домашнього насильства щодо дітей; 2) повноваження, спрямовані на запобігання повторному вчинення домашнього насильства; 3) повноваження, спрямовані на протидію домашньому насильству; 4) повноваження щодо забезпечення інтересів постраждалих осіб; 5) повноваження, спрямовані на створення ефективних умов боротьби з домашнім насильством. Підкреслюється, що в законодавстві не має чіткого переліку уповноважених підрозділів поліції у сфері запобігання та протидії домашньому насильству щодо дітей, але такий обов’язок вбачається на підставі функціональних обов’язків окремих служб та підрозділів. На основі аналізу інструкцій з організації роботи окремих підрозділів Національної поліції охарактеризовано особливості здійснення таких повноважень інспекторами ювенальної превенції, дільничними офіцерами поліції та поліцейськими офіцерами громад, мобільними групами з реагування на факти вчинення домашнього насильства, а також іншими структурними елементами Національної поліції в питаннях захисту дітей від домашнього насильства. Різноманіття форм залученості поліцейських до питань боротьби з домашнім насильством щодо дітей спонукало класифікувати форми діяльності Національної поліції відповідно до принципу, передбаченого в правових нормах Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, та втіленому в національному законодавстві. З урахуванням такого підходу було запропоновано та розкрито наступні форми діяльності поліції щодо захисту дітей від домашнього насильства: 1) форми діяльності поліції, що спрямовані на запобігання домашньому насильству щодо дітей; 2) форми діяльності поліції, що спрямовані на ефективне реагування на факти домашнього насильства щодо дітей; 3) форми діяльності поліції, що спрямовані на надання допомоги та захисту постраждалим від домашнього насильства дітей; 4) форми діяльності поліції, що спрямовані на належне розслідування фактів домашнього насильства щодо дітей, а також вчинених дітьми, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки. Удосконалено методи діяльності поліції з питань боротьби з домашнім насильством щодо дітей, зокрема розкриті прояви методу переконання (роз’яснення, мотивування та заохочення), як базового методу в діяльності поліції щодо дітей. Доведено, що під час роботи з дітьми метод переконання має першочерговий пріоритет і повинен застосовуватися у переважній більшості. Зазначено, що застосування методу примусу має бути обмеженим і використовуватися переважно у контексті роботи з дітьми-кривдниками. При цьому, навіть при роботі з такою категорією дітей, метод примусу рекомендується ефективно інтегрувати з різновидами методу переконання, щоб забезпечити більш гуманний та етичний підхід. Визначено, що взаємодія Національної поліції з іншими суб’єктами запобігання та протидії домашньому насильству поділяється на внутрішню (всередині поліцейської системи) та зовнішню (з іншими державними та недержавними інституціями). Наголошується на доцільності законодавчого врегулювання питань внутрішньої взаємодії шляхом видання відповідного відомчого наказу або розробки методичних рекомендацій з цього питання. Виокремлені проблемні фактори, що спричиняють ускладнення під час зовнішньої взаємодії суб’єктів, задіяних у боротьбі з домашнім насильством з розподілом їх на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні фактори характеризуються як такі, що виходять за рамки людського контролю та не залежать від дій окремих осіб. Натомість суб’єктивні фактори тісно пов’язані з особистісними якостями та поведінкою представників суб’єктів, які беруть участь у заходах запобігання та протидії домашньому насильству. Акцентується увага на важливості посилення зовнішньої взаємодії, особливо в контексті проведення допиту дітей, які постраждали від домашнього насильства. Доводиться необхідність широкого залучення спеціально підготовлених психологів до здійснення профілактичної діяльності з дітьми кривдниками. Аналізуються та пропонуються шляхи вирішення й інших питань, які виникають у процесі взаємної діяльності працівників поліції та інших уповноважених суб’єктів у питаннях запобігання та реагування на факти домашнього насильства щодо дітей. Наголошується на перевагах міжвідомчого навчання, що сприяє більш ефективній координації та взаємодії між різними органами, задіяними у боротьбі з домашнім насильством. Цей підхід дозволяє обмінюватися знаннями та досвідом, покращувати навички працівників, а також розвивати єдині стандарти для реагування. На підставі глибоко опрацювання наукової літератури, дослідження нормативної бази з тематики запобігання та протидії домашньому насильству щодо дітей, проведеного анкетування працівників поліції та власного практичного досвіду роботи в підрозділах поліції сформульовані певні пропозиції та рекомендації, які спрямовані на покращення організаційних засад діяльності Національної поліції щодо захисту дітей від домашнього насильства. Також запропоновані рекомендації та пропозиції щодо покращення чинного законодавства з метою вдосконалення нормативного забезпечення такої діяльності. Зокрема виокремлено проблемні аспекти та запропоновані шляхи їх вирішення в питаннях належного документування фактів домашнього насильства під час провадження у справах про адміністративне правопорушення щодо вчення домашнього насильства щодо дітей, в т.ч. в їх присутності.
Ключові слова
domestic violence, abuse, juvenile prevention, National Police, prevention and counteraction to domestic violence, subjects of prevention and counteraction to domestic violence, police powers, forms of police activity, methods of police activity, offenses, police, children. домашнє насильство, жорстоке поводження, ювенальна превенція, Національна поліція, запобігання та протидія домашньому насильству, суб’єкти запобігання та протидії домашньому насильству, повноваження поліції, форми діяльності поліції, методи діяльності поліції, правопорушення, поліція, діти.
Бібліографічний опис
Семікоп, Н.В. Адміністративно-правове забезпечення діяльності Національної поліції України щодо захисту дітей від домашнього насильства : дис . ... д-ра філос.: 081 / Ніна Валеріївна Семікоп; МВС України, Одеськ. держ. ун-т внутр. справ. - Одеса, 2024. - 248 с.