Перегляд за Автор "Semikop, Nina"
Зараз показуємо 1 - 11 з 11
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументАдміністративно-правове забезпечення діяльності Національної поліції України щодо захисту дітей від домашнього насильства(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Семікоп, Ніна Валеріївна; Semikop, NinaThe dissertation research is the first national comprehensive study of the administrative and legal framework for ensuring the activities of the National Police of Ukraine to protect children from domestic violence. As a result of studying a significant body of scientific literature and the regulatory framework, the article analyzes the current state of combating domestic violence in Ukraine with a focus on the activities of the National Police in this area. It is proved that the problem of domestic violence against children is relevant for most countries of the world and is in the focus of scientific research by researchers in various fields. Special attention is paid to sociological research on domestic violence as an effective tool for identifying problematic issues in society. Through the prism of the responsibilities for the upbringing and development of a child established by the legislation of Ukraine, the forms of domestic violence against children are systematically investigated and their manifestations and features are revealed. The author emphasizes that domestic violence is a type of child abuse, and with this in mind, the author provides the grounds for distinguishing domestic violence from other related offenses, in particular, from acts which can be qualified as failure to fulfill parental responsibilities. The legal framework for police activities in the context of protecting children from domestic violence has been studied at the international, European and national levels. It has been established that Ukraine has ratified all key international instruments related to this issue and is systematically working to improve national legislation, including the development of regulations at the departmental and interagency levels. Based on scientific analysis, national legislation on child protection from domestic violence is structured in two main components. The first set of legal acts includes general provisions guaranteeing the rights of children, including the prohibition of cruel treatment. The second set of legislation directly focuses on domestic violence and contains specialized provisions aimed at protecting children from domestic violence. Certain shortcomings in the existing legal regulation have been identified and recommendations have been developed to effectively address the identified problems. The author develops a definition of the system of actors for preventing and combating domestic violence against children, provides a multidimensional classification of these actors, and highlights problematic aspects of their activities. Considerable attention is paid to the public as an independent powerful actor in the fight against domestic violence. The author identifies and describes the manifestations of three main forms of public involvement in the field of preventing and combating domestic violence against children. It is emphasized that during preventive measures, police officers should form a cult of indifference and readiness to respond to the facts of domestic violence against children among the public. Attention is also focused on the benefits of hotlines, which are an effective tool for both preventing and combating domestic violence against children. In addition, the article highlights the activities of specialists in ensuring the safety of the educational environment, who, in their functional responsibilities, can assist other actors in preventing and combating domestic violence against children. The author's own vision of the term "powers of the National Police to protect children from domestic violence" is proposed, and the author also classifies such powers, which, depending on the areas, are divided into: 1) powers aimed at the general prevention of domestic violence against children; 2) powers aimed at preventing the recurrence of domestic violence; 3) powers aimed at counteracting domestic violence; 4) powers to ensure the interests of victims; 5) powers aimed at creating effective conditions for combating domestic violence. It is emphasized that the legislation does not have a clear list of authorized police units in the field of preventing and combating domestic violence against children, but such a duty is inferred from the functional responsibilities of individual services and units. Based on the analysis of instructions on the organization of work of individual units of the National Police, the article characterizes the peculiarities of the exercise of such powers by juvenile prevention inspectors, district police officers and community police officers, mobile domestic violence response teams, as well as other structural elements of the National Police in the protection of children from domestic violence. The diversity of forms of police involvement in combating domestic violence against children prompted the classification of the forms of the National Police in accordance with the principle provided for in the legal provisions of the Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence and embodied in national legislation. Taking into account this approach, the following forms of police activity to protect children from domestic violence were proposed and disclosed: 1) forms of police activity aimed at preventing domestic violence against children; 2) forms of police activity aimed at responding effectively to domestic violence against children; 3) forms of police activity aimed at providing assistance and protection to child victims of domestic violence; 4) forms of police activity aimed at properly investigating the facts of domestic violence against children, as well as those committed by children, bringing offenders to justice and changing their behavior. The methods of police activity in combating domestic violence against children are improved, in particular, the manifestations of the method of persuasion (explanation, motivation and encouragement) as the basic method in the activities of the police in relation to children are revealed. It is proved that when working with children, the method of persuasion has the first priority and should be used in the vast majority. It is noted that the use of the coercive method should be limited and used mainly in the context of working with child offenders. At the same time, even when working with this category of children, it is recommended that the coercive method be effectively integrated with various types of persuasion to ensure a more humane and ethical approach. It is determined that the interaction of the National Police with other actors in the prevention and combating of domestic violence is divided into internal (within the police system) and external (with other state and non-state institutions). The author emphasizes the expediency of legislative regulation of internal interaction through the issuance of a relevant departmental order or the development of methodological recommendations on this issue The problematic factors that cause complications in the external interaction of actors involved in combating domestic violence are identified, with their division into objective and subjective factors. Objective factors are characterized as those that go beyond human control and do not depend on the actions of individuals. Instead, subjective factors are closely related to the personal qualities and behavior of representatives of the actors involved in preventing and combating domestic violence. The author emphasizes the importance of strengthening external interaction, especially in the context of interrogation of child victims of domestic violence. The necessity of wide involvement of specially trained psychologists in the implementation of preventive activities with child offenders is proved. The author also analyzes and suggests ways to address other issues that arise in the course of mutual activities of police officers and other authorized entities in preventing and responding to domestic violence against children. The article emphasizes the benefits of interagency training, which contributes to more effective coordination and interaction between different agencies involved in combating domestic violence. This approach allows for the exchange of knowledge and experience, improves the skills of workers, and develops common standards for response. Based on an in-depth study of the scientific literature, a study of the regulatory framework on preventing and combating domestic violence against children, a survey of police officers and the author's own practical experience of working in police units, certain proposals and recommendations are formulated aimed at improving the organizational framework of the National Police's activities to protect children from domestic violence. The author also offers recommendations and suggestions for improving the current legislation with a view to improving the regulatory framework for such activities. In particular, the author highlights the problematic aspects and suggests ways to address them in terms of proper documentation of domestic violence during proceedings on administrative offenses of teaching domestic violence against children, including in their presence. Дисертаційне дослідження представляє собою перше вітчизняне комплексне дослідження адміністративно¬правових засад забезпечення діяльності Національної поліції України щодо захисту дітей від домашнього насильства. В результаті опрацювання значного масиву наукової літератури та нормативної бази проаналізовано сучасний стан боротьби з домашнім насильством в Україні з акцентуацією діяльності Національної поліції в цій сфері. Доведено, що проблема домашнього насильства щодо дітей є актуальною для більшості країн світу та знаходиться в фокусі наукових пошуків дослідників різних галузей. Окрема увага приділена соціологічним дослідженням з тематики домашнього насильства як ефективного інструменту виявлення проблемних питань в суспільстві. Крізь призму обов’язків щодо виховання та розвитку дитини, встановлених законодавством України, системно досліджені форми домашнього насильства щодо дітей та розкриті їх прояви та особливості. Акцентовано увагу на тому, що домашнє насильство є різновидом жорстокого поводження з дитиною, з урахуванням чого наведені підстави розрізнення домашнього насильства з іншими суміжними правопорушеннями, зокрема з діяннями, які можна кваліфікувати як невиконання батьківських обов’язків. Правові основи діяльності поліції в контексті захисту дітей від домашнього насильства були досліджені на міжнародному, європейському та національному рівнях. Встановлено, що Україна ратифікувала усі ключові міжнародні документи, що стосуються цієї проблематики, і систематично працює над вдосконаленням національного законодавства, включаючи розробку нормативних актів на відомчому та міжвідомчому рівнях. На підставі наукового аналізу національне законодавство в галузі захисту дітей від домашнього насильства структуроване у вигляді двох основних компонентів. Перший блок нормативно¬правових актів включає загальні положення, що гарантують права дітей, включно з забороною жорстокого поводження з ними. Другий блок законодавства безпосередньо фокусується на проблематиці домашнього насильства і містить спеціалізовані норми, спрямовані на захист дітей від домашнього насильства. Було ідентифіковано певні недоліки в існуючому правовому регулюванні та розроблено рекомендації, які спрямовані на ефективне вирішення виявлених проблем. Розроблено дефініцію системи суб’єктів запобігання та протидії домашньому насильству відносно дітей, здійснено їх багатоаспектну класифікацію, а також виокремлені проблемні аспекти діяльності окремих суб’єктів. Значна увага приділена громадськості як самостійного потужного суб’єкта боротьби з домашнім насильством. Виділено та розкрито прояви трьох основних форм залучення громадськості до питань у сфері запобігання та протидії домашньому насильству щодо дітей. Окремо наголошено, що під час профілактичних заходів працівники поліції повинні формувати у громадськості культ небайдужості та готовності реагувати на факти домашнього насильства щодо дітей. Також акцентовано увагу на перевагах роботи «гарячих ліній», які є дієвим інструментом як запобігання, так і протидії домашньому насильству відносно дітей. Крім того, висвітлюється діяльність фахівців із забезпечення безпеки освітнього середовища, які за своїми функціональними обов’язками можуть сприяти іншим суб’єктам у питаннях запобігання та протидії домашньому насильству щодо дітей. Запропоноване авторське бачення терміну «повноваження Національної поліції щодо захисту дітей від домашнього насильства», а також здійснено класифікацію таких повноважень, які в залежності від напрямів поділяються на: 1) повноваження, спрямовані на загальну профілактику вчинення домашнього насильства щодо дітей; 2) повноваження, спрямовані на запобігання повторному вчинення домашнього насильства; 3) повноваження, спрямовані на протидію домашньому насильству; 4) повноваження щодо забезпечення інтересів постраждалих осіб; 5) повноваження, спрямовані на створення ефективних умов боротьби з домашнім насильством. Підкреслюється, що в законодавстві не має чіткого переліку уповноважених підрозділів поліції у сфері запобігання та протидії домашньому насильству щодо дітей, але такий обов’язок вбачається на підставі функціональних обов’язків окремих служб та підрозділів. На основі аналізу інструкцій з організації роботи окремих підрозділів Національної поліції охарактеризовано особливості здійснення таких повноважень інспекторами ювенальної превенції, дільничними офіцерами поліції та поліцейськими офіцерами громад, мобільними групами з реагування на факти вчинення домашнього насильства, а також іншими структурними елементами Національної поліції в питаннях захисту дітей від домашнього насильства. Різноманіття форм залученості поліцейських до питань боротьби з домашнім насильством щодо дітей спонукало класифікувати форми діяльності Національної поліції відповідно до принципу, передбаченого в правових нормах Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, та втіленому в національному законодавстві. З урахуванням такого підходу було запропоновано та розкрито наступні форми діяльності поліції щодо захисту дітей від домашнього насильства: 1) форми діяльності поліції, що спрямовані на запобігання домашньому насильству щодо дітей; 2) форми діяльності поліції, що спрямовані на ефективне реагування на факти домашнього насильства щодо дітей; 3) форми діяльності поліції, що спрямовані на надання допомоги та захисту постраждалим від домашнього насильства дітей; 4) форми діяльності поліції, що спрямовані на належне розслідування фактів домашнього насильства щодо дітей, а також вчинених дітьми, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки. Удосконалено методи діяльності поліції з питань боротьби з домашнім насильством щодо дітей, зокрема розкриті прояви методу переконання (роз’яснення, мотивування та заохочення), як базового методу в діяльності поліції щодо дітей. Доведено, що під час роботи з дітьми метод переконання має першочерговий пріоритет і повинен застосовуватися у переважній більшості. Зазначено, що застосування методу примусу має бути обмеженим і використовуватися переважно у контексті роботи з дітьми-кривдниками. При цьому, навіть при роботі з такою категорією дітей, метод примусу рекомендується ефективно інтегрувати з різновидами методу переконання, щоб забезпечити більш гуманний та етичний підхід. Визначено, що взаємодія Національної поліції з іншими суб’єктами запобігання та протидії домашньому насильству поділяється на внутрішню (всередині поліцейської системи) та зовнішню (з іншими державними та недержавними інституціями). Наголошується на доцільності законодавчого врегулювання питань внутрішньої взаємодії шляхом видання відповідного відомчого наказу або розробки методичних рекомендацій з цього питання. Виокремлені проблемні фактори, що спричиняють ускладнення під час зовнішньої взаємодії суб’єктів, задіяних у боротьбі з домашнім насильством з розподілом їх на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні фактори характеризуються як такі, що виходять за рамки людського контролю та не залежать від дій окремих осіб. Натомість суб’єктивні фактори тісно пов’язані з особистісними якостями та поведінкою представників суб’єктів, які беруть участь у заходах запобігання та протидії домашньому насильству. Акцентується увага на важливості посилення зовнішньої взаємодії, особливо в контексті проведення допиту дітей, які постраждали від домашнього насильства. Доводиться необхідність широкого залучення спеціально підготовлених психологів до здійснення профілактичної діяльності з дітьми кривдниками. Аналізуються та пропонуються шляхи вирішення й інших питань, які виникають у процесі взаємної діяльності працівників поліції та інших уповноважених суб’єктів у питаннях запобігання та реагування на факти домашнього насильства щодо дітей. Наголошується на перевагах міжвідомчого навчання, що сприяє більш ефективній координації та взаємодії між різними органами, задіяними у боротьбі з домашнім насильством. Цей підхід дозволяє обмінюватися знаннями та досвідом, покращувати навички працівників, а також розвивати єдині стандарти для реагування. На підставі глибоко опрацювання наукової літератури, дослідження нормативної бази з тематики запобігання та протидії домашньому насильству щодо дітей, проведеного анкетування працівників поліції та власного практичного досвіду роботи в підрозділах поліції сформульовані певні пропозиції та рекомендації, які спрямовані на покращення організаційних засад діяльності Національної поліції щодо захисту дітей від домашнього насильства. Також запропоновані рекомендації та пропозиції щодо покращення чинного законодавства з метою вдосконалення нормативного забезпечення такої діяльності. Зокрема виокремлено проблемні аспекти та запропоновані шляхи їх вирішення в питаннях належного документування фактів домашнього насильства під час провадження у справах про адміністративне правопорушення щодо вчення домашнього насильства щодо дітей, в т.ч. в їх присутності.
- ДокументАДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ДРУЖНЬОЇ ДО ДИТИНИ МЕТОДИКИ ОПИТУВАННЯ (ДОПИТУ) ДІТЕЙ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД НАСИЛЬСТВА, ЗОКРЕМА В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ(Одеса: ОДУВС, 2023-06-23) Семікоп, Ніна Валеріївна; Semikop, NinaНа погляд авторки дослідження, важливо забезпечити застосування дружньої до дітей методики опитування також щодо дітей, які постраждали або стали свідками (очевидцями) інших форм насильства, не залежно від виду провадження щодо нього (кримінальне чи у справах про адміністративні правопорушення). В цьому аспекті слід згадати, що Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, в яких окрема увага приділяється дружнім до дітей підходам до опитування, повинні застосовуватися до всіх способів, якими діти можуть, з будь-якої причини та в будь-якій якості, контактувати з усіма компетентними органами та службами, що беруть участь у здійсненні кримінального, цивільного або адміністративного права.In the opinion of the author of the study, it is important to ensure the application of child-friendly survey methods also for children who have suffered or became witnesses (eyewitnesses) of other forms of violence, regardless of the type of proceedings regarding it (criminal or administrative offenses). In this aspect, it should be mentioned that the Guidelines of the Committee of Ministers of the Council of Europe on child-friendly justice, in which special attention is paid to child-friendly approaches to inquiry, should be applied to all the ways in which children can, for any reason and in any - of what quality, to contact all competent bodies and services involved in the implementation of criminal, civil or administrative rights.
- ДокументВзаємодія підрозділів Національної поліції щодо запобігання та протидії домашньому насильству відносно дітей(ДонДУВС, 2022-12-02) Семікоп, Ніна Валеріївна; Semikop, NinaАкцентовано увагу, що порядок взаємодії між різними підрозділами поліції при реагуванні на факти домашнього насильства щодо дитини не визначений. Тому практика його реалізації залежить від організації діяльності підрозділів поліції на місцях. Наголошено, що у разі можливості, представникам інших уповноважених підрозділів органів Національної поліції доцільно залучати ювенальних поліцейських до реагування на випадки домашнього насильства стосовно дитини. У разі ж виявлення дитини, яка стала свідком (очевидцем) домашнього насильства між іншими членами родини, важливо забезпечити фіксацію в процесуальних документах, зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення, інформації про дитину, яка стала свідком (очевидцем) домашнього насильства, та повідомлення про цю обставину підрозділу ювенальної превенції та службі у справах дітей. Attention was drawn to the fact that the order of interaction between different police units when responding to facts of domestic violence against a child is not defined. Therefore, the practice of its implementation depends on the organization of the activities of police units on the ground. It was emphasized that, if possible, representatives of other authorized divisions of the National Police bodies should involve juvenile police officers in responding to cases of domestic violence against a child. In the case of identifying a child who witnessed (eyewitness) domestic violence between other family members, it is important to ensure that the information about the child who witnessed (eyewitness) domestic violence and the notification of this the circumstances of the juvenile prevention division and the service for children.
- ДокументДомашнє насильство щодо дитини: особливості діяльності ювенальних поліцейських(Кропивницький : ДонДУВС, 2023-04-28) Семікоп, Ніна Валеріївна; Semikop, NinaРозглянуто основні повноваження ювенальних поліцейських щодо організації роботи та здійснення заходів, спрямованих на запобігання та протидію домашньому насильству, вчиненому дітьми та стосовно них. Акцентовано увагу на неприпустимості відмовляння постраждалих осіб від подання заяв про вчинення домашнього насильства та спонукання їх до примирення з кривдником; відмови у прийнятті заяви, поданої безпосередньо дитиною; притягнення заявників з приводу вчинення домашнього насильства до адміністративної відповідальності за неправдивий виклик (ст.183 КУпАП) у разі їх відмови від написання заяви. Наголошено на важливості налагодження взаємодії ювенальних поліцейських з іншими уповноваженими підрозділами органів Національної поліції щодо: своєчасного виявлення дітей-свідків домашнього насильства поліцейськими, які виїжджають на виклики, та подальшого своєчасного передання інформації про постраждалу дитину ювенальним поліцейським; належного документування випадків домашнього насильства, зокрема фіксація дітей-свідків домашнього насильства як постраждалих осіб; проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства щодо дітей, які стали свідками (очевидцями) домашнього насильства; винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника в інтересах постраждалих дітей, у тому числі дітей-свідків домашнього насильства. Також актуальним є налагодження взаємодії з іншими суб’єктами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема щодо: спільного виїзду зі службою у справах дітей для забезпечення своєчасної оцінки рівня безпеки дитини; розміщення постраждалих дітей у спеціалізованих закладах; залучення психологів для проведення опитування постраждалих дітей. The main powers of juvenile police officers regarding the organization of work and the implementation of measures aimed at preventing and countering domestic violence committed by children and in relation to them are considered. Attention is focused on the inadmissibility of refusing victims from submitting statements about domestic violence and encouraging them to reconcile with the offender; refusal to accept an application submitted directly by the child; bringing applicants to administrative liability for a false summons (Article 183 of the Code of Criminal Procedure) in case of their refusal to write a statement. The importance of establishing interaction between juvenile police officers and other authorized divisions of the National Police was emphasized regarding: timely identification of child witnesses of domestic violence by police officers who go out on calls, and subsequent timely transfer of information about the injured child to juvenile police officers; proper documentation of cases of domestic violence, in particular the recording of child witnesses of domestic violence as victims; carrying out an assessment of the risks of committing domestic violence against children who witnessed (eyewitnesses) domestic violence; issuance of an urgent restraining order against the offender in the interests of the affected children, including children who are witnesses of domestic violence. It is also relevant to establish cooperation with other subjects of prevention and countermeasures against domestic violence, in particular regarding: a joint visit with the children's service to ensure a timely assessment of the child's safety level; placement of affected children in specialized institutions; involvement of psychologists to conduct surveys of affected children.
- ДокументНаціональна поліція у запобіганні та протидії тілесним покаранням дітей як методу батьківського виховання(Державний заклад «Південноукраїнський національний університет імені К. Д. Ушинського», 2021) Ковальова, Олена Володимирівна; Kovalova, Olena; Семікоп, Ніна Валеріївна; Semikop, NinaМетою дослідження є визначення на підставі аналізу нормативно- правового забезпечення та узагальнення практики його реалізації ролі поліцейських щодо запобігання та протидії тілесним покаранням дітей як методу батьківського виховання, проблемних питань, які виникають у даній сфері, а також вироблення пропозицій стосовно напрямів їх вирішення. The purpose of the study is to determine, based on the analysis of normative legal provision and generalization of the practice of its implementation of the role of police officers regarding the prevention and countermeasures against corporal punishment of children as method of parenting, problematic issues that arise in this sphere, as well as the development of proposals regarding directions of their solution.
- ДокументОсобливості виявлення та реагування на випадки домашнього насильства щодо дітей в умовах воєнного стану(Одеса: ОДУВС, 2022-07-08) Семікоп, Ніна Валеріївна; Semikop, NinaПроаналізовано особливості виявлення та реагування на випадки домашнього насильства щодо дітей в умовах воєнного стану. Запропоновано затвердити порядок застосування методики «Зелена кімната» на рівні постанови Кабінету Міністрів України та безпосередньо вказати в КУпАП воєнний стан як обставину, яка обтяжує адміністративну відповідальність. The peculiarities of detecting and responding to cases of domestic violence against children under martial law are analyzed. It is proposed to approve the procedure for the application of the "Green Room" method at the level of a resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine and to directly indicate martial law as a circumstance that burdens administrative responsibility in the Administrative Code of Administrative Offenses.
- ДокументОСОБЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ ТА РЕАГУВАННЯ НА ВИПАДКИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА ЩОДО ДІТЕЙ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ(Одеса: ОДУВС, 2022-07-08) Семікоп, Ніна Валеріївна; Semikop, Nina
- ДокументПричини та наслідки домашнього насильства відносно дітей(Київ: Національна академія внутрішніх справ, 2020-12-14) Семікоп, Ніна Валеріївна; Semikop, NinaСеред основних причин вчинення домашнього насильства відносно дітей виокремлено: економічні, соціально-культурні, правові та психологічні. Виокремлено наступні наслідки домашнього насильства відносно дітей: фізичні, психологічні, економічні, правові та соціальні. Акцентовано увагу, що зазначені причини та наслідки слід враховувати під час розробки місцевих чи регіональних планів дій заходів, спрямованих на подолання домашнього насильства відносно дітей. Запропоновано для вирішення деяких з причин соціального-культурного та психологічного характеру запровадити школи відповідального батьківства для навчання батьків ненасильницьким методам виховання. Among the main reasons for committing domestic violence against children, the following are distinguished: economic, socio-cultural, legal and psychological. The following consequences of domestic violence against children are highlighted: physical, psychological, economic, legal and social. It is emphasized that the specified causes and consequences should be taken into account during the development of local or regional action plans of measures aimed at overcoming domestic violence against children. In order to solve some of the reasons of a socio-cultural and psychological nature, it is proposed to introduce schools of responsible parenting to teach parents non-violent methods of upbringing.
- ДокументПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА ВІДНОСНО ДІТЕЙ(Київ: Національна академія внутрішніх справ, 2020-12-14) Семікоп, Ніна Валеріївна; Semikop, NinaЗазначені причини та наслідки слід враховувати під час розробки місцевих чи регіональних планів дій заходів, спрямованих на подолання домашнього насильства відносно дітей. На думку автора, зокрема для вирішення деяких з причин соціального-культурного та психологічного характеру, доцільно було б запровадити школи відповідального батьківства для навчання батьків ненасильницьким методам виховання. These causes and consequences should be taken into account when developing local or regional action plans for measures aimed at overcoming domestic violence against children. In the opinion of the author, in particular, to solve some of the reasons of a socio-cultural and psychological nature, it would be advisable to introduce schools of responsible parenting to teach parents non-violent methods of upbringing.
- ДокументПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ ЩОДО ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ(Юридичний науковий електронний журнал, 2022) Семікоп, Ніна Валеріївна; Semikop, NinaСтаття присвячена проблемним питанням, які виникають у сфері запобігання та протидії домашньому насильству щодо дітей під час повномасштабних воєнних дій, які почалися в Україні 24 лютого 2022 року. Не дивлячись на те, що офіційна статистика Національної поліції України фіксує зменшення випадків звернення щодо фактів домашнього насильства, насправді ця проблема ще більше зросла, а рівень її латентності значно підвищився. Це пов’язано з тим, що частина постраждалих осіб, в тому числі і дітей, применшує важливість звернення з цього питання і взагалі не заявляє про такі факти. Аналізуються фактори, які сприяють зниженню рівня реагування на факти домашнього насильства з боку державних органів та інших інституцій. Зазначається, що, не дивлячись на деякі об’єктивні причини зменшення ресурсів держави, система заходів запобігання та протидії домашньому насильству повинна бути відновлена в повному обсязі. Акцентується увага на тому, що абсолютно неприпустимою є відмова реагування на факти домашнього насильства із посиланням на воєнний стан. Особливий акцент робиться на дітях, які знаходяться у зв’язку з війною за кордоном і потрапляють в ситуацію домашнього насильства. Аналізуються складності, з я якими можуть вони зустрітися, та вказується на важливість здійснювати профілактику та виявляти дітей, щодо яких є прояви вчинення домашнього насильства, під час онлайн навчання Також зазначається, що для підвищення рівня реагування на факти домашнього насильства важливо дослідити питання та внести відповідні зміни до чинного законодавства щодо включення до пере¬ліку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству посольства та консульства України. The article is devoted to problematic issues that arise in the field of preventing and combating of domestic violence against children during full-scale war that began in Ukraine on February 24, 2022. Despite the fact that the official statistics of the National Police of Ukraine record a decrease in the number of complaints about domestic violence, in reality this problem has grown even more, and the level of its latency has increased significantly. This is due to the fact that some of the affected persons, including children, downplay the importance of addressing this issue and do not report such facts at all. The factors that contribute to the reduction of the level of response to the facts of domestic violence on the part of state bodies and other institutions are analyzed. It is noted that, despite some objective reasons for the reduction of state resources, the system of measures to prevent and combat domestic violence should be fully restored. Attention is drawn to the fact that it is absolutely unacceptable to refuse to respond to facts of domestic violence with reference to martial law. Special emphasis is placed on children who are connected to the war abroad and fall into a situation of domestic violence. The difficulties they may encounter are analyzed, and the importance of teachers during online education to implement prevention and identify children with signs of domestic violence is indicated. It is also noted that in order to increase the level of response to the facts of domestic violence, it is important to investigate the issue and make changes to the current legislation regarding the inclusion in the list of entities that carry out measures in the field of prevention and countermeasures against domestic violence of the Embassy and Consulate of Ukraine.
- ДокументФОРМИ УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІ У ЗАПОБІГАННІ ТА ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ ЩОДО ДІТЕЙ(Одеса: ОДУВС, 2021-11-25) Семікоп, Ніна Валеріївна; Semikop, NinaГромадськість має бути зацікавленою в тому, щоб вчасно виявити, припинити та запобігти домашньому насильству, особливо щодо дітей. І своєчасне повідомлення про відомі факти домашнього насильства, зокрема і щодо дітей, є не просто правом, а обов’язком кожного члена суспільства. The public must have an interest in early detection, termination and prevention of domestic violence, especially against children. And timely notification of known facts of domestic violence, in particular, regarding children, is not just a right, but a duty of every member of society.