Перегляд за Автор "Беніцький, Андрій Сергійович"

Зараз показуємо 1 - 18 з 18
  • Ескіз
    Документ
    Signs of participation in a crime
    (Одеса: ОДУВС, 2016) Benitskyi, Andrii; Беніцький, Андрій Сергійович
    The signs of participation in a crime are examined in the article. Different thoughts about social danger of the involved crimes, the causative connection between separate display of participation and the predicate crime etc. are analyzed. It is determined that participation in a crime has a certain connection with the main crime without which it cannot rise. It is also determined that social danger of the involved crime cannot depend on the predicate crime danger. The importance of existing the causative connection between different types of participation and the predicate crime is stated. It is established that nonreport of an uncompleted crime is in the causative connection with its consequences regardless of being promised or not. A participant doesn't interfere the development of the causative connection between the actions of the main crime executor and the consequence caused by him and, on the contrary, in the case of the report of corresponding addressees, such a person could prevent a criminal consequence. The negation of the causative connection between the nonreport of an uncompleted crime and its consequence is the negation the possibility to stop such a crime - regardless of a person's report of it or not. It is remarked that the person's activity who doesn't promise beforehand to conceal a crime or to gain, keep or sell the property obtained in a criminal way is not in a criminal and dependent connection with the actions of the crime participants and its result. Such behavior of a guilty person doesn't mean complicity in the form of participation. It is mentioned that by connivance, an official who with his self-removal from the development of the causative connection between the predicate crime commitment by a different person and the following criminal consequences creates favourable conditions to reach the goal of the predicate crime executor. Special attention is paid to the facts that theft of property, grievous bodily harm and other socially dangerous actions are in the causative connection with those of the main crime executor and the result of his actions. It is defined that a conniving person conduces with his inactivity the causative connection between the executor actions and the consequences of the predicate crime. If an official who is obliged to hinder a crime doesn't report it, the failure to carry out his duty is a sign of crime connivance. The General part of the criminal legislation of Ukraine is proposed to be added with the norm defining the notion of participation in a crime. У статті розглянуто ознаки причетності до злочину. Проаналізовано різні думки щодо суспільної небезпеки причетних злочинів, встановлення причинного зв’язку між окремими проявами причетності та предикатним злочином та ін. Зазначено, що причетність до злочину має певний зв’язок з основним злочином, без якого вона не може виникнути, а суспільна небезпечність причетного злочину не може залежати від небезпечності предикатного злочину. Встановлено важливість визначення причинного зв'язку між окремими видами причетності та предикатним злочином. Визначено, що неповідомлення про незакінчений злочин перебуває у причинному зв’язку з наслідками такого злочину незалежно від того, обіцяне воно чи ні. Причетна особа не втручається в розвиток причинного зв’язку між діянням виконавця основного злочину і спричиненим ним наслідком, і, навпаки, у разі належного повідомлення відповідних адресатів, така особа могла б відвернути злочинний наслідок. Заперечення причинного зв’язку між неповідомленням про незакінчений злочин і наслідком цього злочину є рівнозначним запереченню можливості припинити такий злочин – незалежно від того, повідомить особа про нього чи ні. Відмічено, що діяльність особи, яка заздалегідь не обіцяла приховати злочин або придбати, отримати, зберігати або збути майно, отримане злочинним шляхом, не перебуває в причинному та такому, що зумовлює, зв’язку з діями співучасників злочину й результатом, що настав. Така поведінка винного не утворює співучасті у виді пособництва. Зазначається, що при потуранні службова особа своїм самоусуненням від розвитку причинного зв’язку між вчиненням предикатного злочину іншою особою та настанням від нього злочинних наслідків створює сприятливі умови для досягнення мети, яку ставив перед собою виконавець предикатного злочину. Звертається увага на те, що викрадення майна, заподіяння тілесних ушкоджень або інші суспільно небезпечні наслідки перебувають у причинному зв’язку з діями виконавця основного злочину, є результатом саме його дій. Зазначено, що своєю бездіяльністю особа, яка потурає злочину, сприяє розвитку причинного зв’язку між діями виконавця та наслідками від предикатного злочину. Якщо для службової особи, яка зобов’язана перешкоджати вчиненню злочину, повідомлення про злочин є способом перешкоджання злочину, то невиконання такого обов’язку є ознакою потурання злочину. В статті пропонується доповнити Загальну частину кримінального законодавства України нормою, у якій буде наведено поняття причетності до злочину. В статье рассмотрены признаки прикосновенности к преступлению. Проанализировано различные мнения относительно общественной опасности прикосновенных преступлений, установления причинной связи между отдельными видами прикосновенности и предикатным преступлением и др. Указано, что прикосновенность к преступлению имеет определенную связь с основным преступлением, без которого она не может возникнуть, а общественная опасность прикосновенного преступления не может зависеть от опасности предикатного преступления. Установлена важность определения причинной связи между отдельными видами прикосновенности и предикатным преступлением. Определено, что несообщение о незаконченном преступлении находится в причинной связи с последствиями такого преступления независимо от того, обещано оно или нет. Прикосновенное лицо не вмешивается в развитие причинной связи между деянием исполнителя основного преступления и вызванным им последствием, и, наоборот, в случае надлежащего уведомления соответствующих адресатов, такое лицо могло бы предотвратить преступный результат. Отрицание причинной связи между несообщением о незаконченном преступлении и последствием этого преступления является равнозначным отрицанию возможности прекратить такое преступление – независимо от того, лицо сообщит о нем или нет. Отмечено, что деятельность лица, которое заранее не обещало укрыть преступление или приобрести, получить, хранить или сбыть имущество, добытое преступным путем, не находится в причинной и таком, что приводит, связи с действиями соучастников преступления и результатом, который наступил. Такое поведение виновного не образует соучастия в виде пособничества. Указывается, что при попустительстве должностное лицо своим самоустранением от развития причинной связи между совершением предикатного преступления другим лицом и наступлением от него преступных последствий создает благоприятные условия для достижения цели, которую ставил перед собой исполнитель предикатного преступления. Обращается внимание на то, что похищение имущества, причинение телесных повреждений или иные общественно опасные последствия находятся в причинной связи с действиями исполнителя основного преступления, является результатом именно его действий. Указано, что своим бездействием лицо, которое попустительствует преступлению, способствует развитию причинной связи между действиями исполнителя и последствиями от предикатного преступления. Если для должностного лица, которое обязано препятствовать совершению преступления, сообщение о преступлении является способом препятствования преступлению, то невыполнение такой обязанности является признаком попустительства преступлению. В статье предлагается дополнить Общую часть уголовного законодательства Украины нормой, в которой будет дано понятие прикосновенности к преступлению.
  • Ескіз
    Документ
    АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ СЛОВ’ЯНОСЕРБІЇ
    (Правова позиція, 2022) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
    У роботі розглянуто питання адміністративно-територіальних перетворень у Слов’яносербії другої половини XVIII ст. Зазначено причини реорганізації поселених там гусарських полків і утворення з них Бахмутського гусарського полку. Проаналізовано процеси організації поселених пікінерних полків на Півдні України та ліквідацію через це Слобід- ського (Новослобідського) та Бахмутського козацьких полків. Звернено увагу на практику використання російськими урядовцями примусового залучення українського козацького населення до пікінерної служби. Досліджено роль поселених гусарських та пікінерних полків у Катерининській провінції при реалізації Російською імперією експансійної політики й захоплення нових земель у Північному Приазов’ї та Причорномор’ї. Вивчено етапи реформування військово-адміністративного устрою в Слов’яносербії й поступовий перехід коли- шніх військових поселень під управління цивільних адміністрацій. Проте ці населені пункти ще довгий час йменували за назвами гусарських рот. Зазначено про свавілля слов’яносербських поміщиків, яке чинилось при заселенні земель, що були надані урядом на правах рангових дач. Звернено увагу на вплив козацьких традицій та звичаїв при організації в колишніх військових поселеннях (ротах) Слов’яносербії цивільного управління та формування там місцевих органів влади, створення посад, зокрема виборних отаманів, сотських, десятників тощо. Завдяки активному залученню у другій половині XVIII ст. вихідців із Гетьман- щини та Слобідської України до заселення земель у Слов’яносербії басейн річки Лугань було перетворено із безлюдного степу в обжитий край. Згадано про приналежність колишніх слов’яносербських військових поселень до Бахмутського та Донецького повітів, а також про значимість селища Луганського заводу при визначенні у XIX ст. місця повітового центру в Слов’я- носербському повіті. The work examines the issue of administrative and territorial transformations in Slavic Serbia in the second half of the 18th century. The reasons for the reorganization of the hussar regiments settled there and the formation of the Bakhmut hussar regiment from them are indicated. The processes of organization of settled pike regiments in the South of Ukraine and the liquidation of the Slobidsky (Novoslobidsky) and Bakhmut Cossack regiments due to this have been analyzed. Attention is drawn to the practice of Russian government officials’ use of the forced involvement of the Ukrainian Cossack population in pike service. The role of the hussar and pike regiments settled in the Katerynyn province during the implementation of the Russian Empire’s expansion policy and the seizure of new lands in the Northern Azov and Black Sea regions was studied. The stages of reforming the military-administrative system in Slavic Serbia and the gradual transition of former military settlements under the control of civilian administrations are studied. However, these settlements were named after the hussar companies for a long time. It was mentioned about the arbitrariness of the Slavic-Serbian landowners, which was done when settling the lands that were granted by the government with the rights of rank dachas. Attention is drawn to the influence of Cossack traditions and customs in the organization of civil administration in the former military settlements (companies) of Slavic Serbia and the formation of local authorities there, the creation of positions, in particular, elected chieftains, sotsky chiefs, destyniks, etc. Thanks to active involvement in the second half of the 18th century of natives of the Hetman region and Slobid Ukraine before settling lands in Slavic Serbia, the basin of the Luhan River was transformed from a deserted steppe into an inhabited region. The affiliation of the former Slavic-Serbian military settlements to Bakhmut and Donetsk counties is mentioned, as well as the significance of the village of Luhansk Zavod when determining the location of the county center in the Slavic-Serbian county in the 19th century.
  • Ескіз
    Документ
    Відповідальність за причетність до злочину та співучасть у злочині за Литовським Статутом 1529 р.
    (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2013) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
    У статті проаналізовано норми Литовського Статуту 1529 р., які передбачають по-ложення щодо відповідальності за приховування злочину, придбання або збут краденого, а також за вчинення злочину у співучасті. Визначено значення Литовських Статутів 1529 та 1569 рр. на розвиток кримінального законодавства Речі Посполитої та Московської держави. During the XIV-XV centuries most of the land of Galicia-Volyn and Kiev principalities became part of the Grand Duchy of Lithuania. In the XVI century on the territory of the Grand Duchy of Lithuania legal provisions have been incorporated in the Laws-Statutes of 1529, 1566 and 1588 were the main Lithuanian Statute fundamental legal instruments in force in the Ukrainian lands in the Grand Duchy of Lithuania. First Lithuanian Statute had great significance for the development of criminal law in relation to involvement in crime and complicity in the crime on the territory of the Commonwealth. Many provisions contained in this legal document are reflected in the Lithuanian Statute of 1588, as well as documents neighboring countries. For example, in the preparation of the Catholic Code used provisions of the Lithuanian Statute. As rightly O.F. Kistyakovskyy pointed, Lithuanian Statute "was the richest source from which the drafters of the Catholic Code of 1649, borrowed material". Catholic Code had many similar provisions related to involvement in crime and complicity. For example, to determine the specific type of involvement in crime and forms of association accomplices in the Catholic Code 1649 were used terms such as "indulgence", "state", "assistant", "hit", "Skopje", "conspiracy" and others. The same terminology to define associations accomplices was characteristic of the Lithuanian Statute. It should be noted that the feature of the Lithuanian Statute of 1529 is that it introduces into circulation the terms that describe the types of people involved and partners, establishes the responsibility not only for those directly involved in the crime or concealment of the crime, but also for those that used maliciously taken. The Charter contains specific provisions that provide for liability for concealing criminal possession of property and the purchase and sale of stolen. Lithuanian Statute of 1529 establishes penalties for the same offense, and accomplices involved in the crime.
  • Ескіз
    Документ
    Запобігання діяльності розбійницьких загонів на теренах України ХVІІІ столітті
    (Одеса: ОДУВС, 2023) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
    В роботі проаналізовано діяльність розбійницьких загонів, які у XVIII ст. на теренах України скоювали напади на чумаків, купців та торгівців, а також здійснювали наїзди на зимівники, хутори та містечка козацького населення тощо. Розглянуто матеріали слідчих комісій, які в Бахмуті та Торі вели справи щодо учасників злочинних збройних загонів на Півдні України та у Слобідській Україні. Визначено особливості організаційної структури та склад учасників «злодійських» загонів та їхню спеціалізацію. Встановлено, що в розбійних зграях панував військовий порядок, оскільки в середовищі були козаки, які залишали козацьку службу, ставши «поза законом»; а також втікачі із поселених гусарських полків Нової Сербії та Слов’яносербії, драгунських та піхотних полків Українського ландміліцейського корпусу, московських (російських) армійських гарнізонів, що дислокувались в українських містечках. Надана характеристика розбійницьких станів, які облаштовувались в паланках Запорозької Січі, Слобідської України, Слов’яносербії та інших українських земель, де можливо було переховуватись від переслідування, приховувати здобич та здійснювати нагляд за пересуванням на торгових шляхах. Звернуто увагу на те, що згадка про існування «злодійських» пристанищ зберіглася у топоніміці південно-східних регіонів України, зокрема, у назвах курганів, буєраків, балок, ярів та ін. Надано правову оцінку діяльності харцизів, лугарів та інших «степових» розбійників, які організовувались у збройні формування. А також визначено правові джерела, які використовували суди при засудженні їх учасників. Вивчено заходи, які застосовувались для перешкоджання та запобігання нападам з боку розбійницьких загонів. The work analyzes the activities of robber bands, which in the 18th century on the territory of Ukraine, carried out attacks on chumaks, merchants and traders, as well as raids on winter quarters, farms and towns of the Cossack population, etc. The materials of the investigative commissions, which conducted cases in Bakhmut and Tor regarding members of criminal armed groups in Southern Ukraine and Slobid Ukraine, were considered. The peculiarities of the organizational structure and the composition of the participants of the "thief" detachments and their specialization are determined. It was established that military order prevailed in the bandit groups, as there were Cossacks who left the Cossack service, becoming "outlaws"; as well as fugitives from the settled hussar regiments of Novoserbia and Slavic Serbia, dragoon and infantry regiments of the Ukrainian Land Militia Corps, Moscow (Russian) army garrisons stationed in Ukrainian towns. A description of the bandit camp that were equiped in the palanquins of Zaporozhian Sich, Slobid Ukraine, Slavic Serbia and other Ukrainian lands, where it was possible to hide from persecution, hide loot and supervise movement on trade routes, is given. Attention is drawn to the fact that the mention of the existence of "thieves'" havens has been preserved in the toponymy of the southeastern regions of Ukraine, in particular, in the names of mounds, bueraks, baloks, ravines, etc. A legal evaluation of the activities of Kharzis, Lugars and other "steppe" bandits organized into armed formations is given. The legal sources used by the courts when convicting their participants are also determined. The measures used to hinder and prevent attacks by robber bands were studied.
  • Ескіз
    Документ
    Кримінальне право
    (Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2022) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii; Оржинська, Ельвіра Ігорівна; Orzhynska, Elvira; Темніков, Олександр Вікторович; Temnikov, Oleksandr
    Методичні рекомендації щодо проведення семінарських занять з навчальної дисципліни «Кримінальне право» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність», галузі знань 26 «Цивільна безпека». Methodological recommendations for conducting seminar classes on the educational discipline "Criminal Law" for students of the first (bachelor's) level of higher education in specialty 262 "Law enforcement activities", field of knowledge 26 "Civil security".
  • Ескіз
    Документ
    Кримінальний процес
    (Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2021) Темніков, О.В.; Temnikov, O.V.; Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii; Беніцька, А.А.; Benitska, A.A.; Оржинська, Ельвіра Ігорівна; Orzhynska, Elvira; Кузніченко, Оксана Валеріївна; Kuznichenko, Oksana
    Методичні рекомендації щодо написання курсової роботи з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 081 «Право», галузі знань 08 «Право».
  • Ескіз
    Документ
  • Ескіз
    Документ
    Місце причетності до злочину в кримінальному праві України
    (Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, 2014) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
    У статті розглянуто юридичну природу причетності до злочину. Визначено ознаки причетності до злочину та її значення як одного з інститутів кримінального права України. Установлено юридично значущі критерії, за якими можливо відмежувати причетність до злочину від співучасті в злочині. The article discusses the implications of the legal nature of the crime. Identified signs implications to the crime, and its importance as one of the institutions of the criminal law of Ukraine. Established legally relevant criteria by which to distinguish between possible implication in the crime of complicity in the crime.
  • Ескіз
    Документ
    Особливості кваліфікації злочину, передбаченого ст. 306 КК України
    (Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2019-10-31) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
  • Ескіз
    Документ
    ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІНАНСУВАННЯ КОЛАБОРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
    (Одеса: ОДУВС, 2022-10-25) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
    Автором вважається, що сьогодні з боку Української держави існує потреба вживання жорстких заходів для здійснення контролю за функціонуванням "тіньових" фінансових потоків. Одним із напрямків державної стратегії України повинно бути виявлення та ефективне блокування через міжнародні організації каналів фінансової підтримки суб’єктів, які сприяють тероризму, екстремізму та колабораціонізму в нашій країні. The author believes that today there is a need for the Ukrainian state to use strict measures to control the functioning of "shadow" financial flows. One of the directions of the state strategy of Ukraine should be to identify and effectively block, through international organizations, the channels of financial support of entities that contribute to terrorism, extremism and collaborationism in our country.
  • Ескіз
    Документ
    ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ
    (Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2021) Оржинська, Ельвіра Ігорівна; Orzhynska, Elvira; Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii; Темніков, Олександр Вікторович; Temnikov, Oleksandr
  • Ескіз
    Документ
    Правова природа причетності до злочину
    (Одеса: ОДУВС, 2017) Беніцький, Андрій Сергійович
    Актуальність даної статті полягає в тому, що серед дослідників немає єдиного розуміння правової природи причетності до злочину, її поняття та ознак, переліку видів причетності до злочину, а також місця причетності до злочину в системі кримінального законодавства України.
  • Ескіз
    Документ
    ПРИЧЕТНІСТЬ ДО ЗЛОЧИНУ: ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ
    (Одеса: ОДУВС, 2015-11-13) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
    На думку автора дослідження, виникає необхідність розмістити в Загальній частині кримінального законодавства України правові норми, у яких сформулювати ознаки причетності до злочину, а також види причетності до злочину. Такі норми треба розташувати після розділу VI «Співучасть у злочині» під номером VI-1. Цей розділ повинен мати назву «Причетність до злочину». According to the author of the study, there is a need to place legal norms in the General part of the criminal legislation of Ukraine, in which to formulate signs of involvement in a crime, as well as types of involvement in a crime. Such norms should be placed after Chapter VI "Complicity in crime" under number VI-1. This section should be entitled "Involvement in a crime".
  • Ескіз
    Документ
    Проблеми кваліфікації заздалегідь необіцяного приховування злочину
    (Львівський державний університет внутрішніх справ, 2014) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
    Розглянуто проблеми розмежування приховування злочину і суміжних складів злочинів, а також питання кваліфікації приховування злочину за сукупністю з іншими злочинами. На основі аналізу національного, зарубіжного та міжнародного законодавства, а також практики застосування правових положень про причетність до злочину сформульовано рекомендації щодо кваліфікації заздалегідь необіцяного приховування злочину. The article discusses the problem of delimitation of concealment of a crime and related offenses, as well as problems of qualification of concealment together with other crimes. We have formulated recommendations on qualifications of previously not promised concealment of a crime, based on the analysis of national, foreign and international legislation and practice of the legal provisions regarding to implication in a crime.
  • Ескіз
    Документ
    РОЗВИТОК МИТНОЇ СПРАВИ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ У XVIII СТОЛІТТІ
    (Юридичний науковий електронний журнал, 2023) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
    У статті розглянуто правові документи першої половини XVIII ст., якими визнавались кордони на Півдні України із Османською імпе- рією, де були організовані козацькі митні застави. Проаналізовано результати роботи протягом 1704–1705 рр. межевої комісії на землях війська Запорозького та зазначено про ігнорування московськими комісарами інтересів запорозького козацтва при визначені московсько- турецького кордону на правобережжі Дніпра. Звернуто увагу на наслідки поразки московських військ на Пруті у 1711 р., а саме перегляд кордонів у Північному Причорномор’ї та Приазов’ї, що було закріплено Андріанопольським мирним договором 1713 р. Розглянуто стан митної справи в Бахмутській провінції, де місцевим воєводою було організовано митні застави та сторожі. Зазна- чено, що після укладання Белградської мирної угоди (1939 р.) та Ніських Конвенцій (1739 р. та 1742 р.) на Півдні України в Бахмуті функціонували урядові установи, у тому числі й ті, що займались митними зборами. Вказана роль Бахмутської прикордонної митниці в організації митного контролю за ввезенням та вивезенням товарів купців, чумаків, торговців та ін. Звернуто увагу на свавілля митної адміністрації, яка посягала на привілеї війська Запорозького, утворивши незаконно на його території Бахмутську митну заставу. Встановлена роль бахмутських козацьких команд, які залучались урядовцями для контроля за соляним збором на бахмутських та торських соляних промислах, а також на митних заставах, які були утворені в середині XVIII ст. Бахмутською прикордонною митницею. У роботі проаналізовані положення указу «Про установу особої митної прикордонної смуги та варти для відрази потаєного провозу това- рів» (1782 р.), яким в Україні була запроваджена система митного контролю на кордонах із Османською імперією та Річчю Посполитою і згідно з яким утворена прикордонна митна варта із митних наглядачів та об’їзників тощо. Зазначено про те, що у XVIII ст. прикордонні митниці на Півдні України займались не тільки митним збором, але й виконували інші функції, пов’язані з охороною кордонів, наглядом за пересуванням населення, запобіганням втечам, санітарним контролем та ін. The article examines the legal documents of the first half of the 18th century, which recognized the borders of Southern Ukraine with the Ottoman Empire, where Cossack customs deposits were organized. The results of the work of the border commission on the lands of the Zaporizhzhya army during 1704–1705 were analyzed and the Moscow commissioners ignored the interests of the Zaporizhzhya Cossacks when defining the Moscow- Turkish border on the right bank of the Dnieper. Attention was drawn to the consequences of the defeat of the Moscow troops on the Prut in 1711, namely the revision of the borders in the Northern Black Sea and Azov region, which was established by the Andrianopol Peace Treaty of 1713. The state of the customs affairs in the Bakhmut province, where the local voivode organized customs deposits and guards, was considered. It is noted that after the conclusion of the Belgrade Peace Agreement (1939) and the Nis Conventions (1739 and 1742), government institutions, including those dealing with customs duties, functioned in Southern Ukraine in Bakhmut. The role of the Bakhmut border customs office in the organization of customs control over the import and export of goods of merchants, chumaks, traders, etc. is indicated. Attention was drawn to the arbitrariness of the customs administration, which encroached on the privileges of the Zaporizhzhya troops by illegally establishing the Bakhmut customs depot on their territory. The role of the Bakhmut Cossack teams, which were engaged by government officials to control the salt duty at the Bakhmut and Tor salt mines, as well as at the customs outposts that were formed in the middle of the 18th century by the Bakhmut border customs, was established. The article analyzes the provisions of the decree «On the Establishment of a Special Customs Border Strip and Guards to Prevent the Smuggling of Goods» (1782), which introduced a system of customs control in Ukraine on the borders with the Ottoman Empire and the Polish-Lithuanian Commonwealth, and according to which a border customs guard was formed from customs supervisors and road workers, etc. It is noted that in the 18th century, border customs in the South of Ukraine were engaged not only in customs collection, but also performed other functions related to border protection, supervision of population movement, prevention of escapes, sanitary control, etc.
  • Ескіз
    Документ
    Суб'єктивні ознаки придбання, отримання, зберігання чи збуту майна, одержаного злочинним шляхом
    (Одеса: ОДУВС, 2015) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
    У статті проаналізовано ознаки суб'єкта та суб'єктивної сторони заздалегідь не обіцяного придбання, зберігання або збуту майна, здобутого злочинним шляхом. З'ясовано, що повинно включатися у предметний зміст суб'єктивної сторони придбання чи збуту майна, одержаного злочинним шляхом. Проведено історико-правовий аналіз кримінально-правових норм Російської імперії, Радянського Союзу, що встановлюють відповідальність за придбання або збут майна, здобутого злочинним шляхом, та визна-чено їх вплив на формування правових норм кримінального законодавства України. Встановлено критерії розмежування заздалегідь не обіцяного придбання та збуту злочинно здобутого майна від заздалегідь не обіцяного приховування злочину. Сформульовано рекомендації щодо кваліфікації діянь осіб, винних у злочині, передбачених ст.ст.198 та 396 КК України. Розглянуто проблеми кваліфікації діянь добросовісного набувача злочинно здобутого майна. Проаналізовано питання щодо правової оцінки діянь особи, яка викрала майно у особи, котра теж вкрала це майно. В статье проанализированы признаки субъекта и субъективной стороны заранее не обещанного приобретения, хранения или сбыта имущества, добытого преступным путем. Выяснено, что должно включаться в предметное содержание субъективной стороны приобретения или сбыта имущества, полученного преступным путем. Проведен историко-правовой анализ уголовно-правовых норм Российской империи, Советского Союза, устанавливающих ответственность за приобретение или сбыт имущества, добытого преступным путем, и определено их влияние на формирование правовых норм уголовного законодательства Украины. Установлены критерии разграничения за-ранее не обещанного приобретения и сбыта преступно добытого имущества от заранее не обещанного укрывательства преступления. Сформулированы рекомендации по квалификации деяний лиц, виновных в преступлении, предусмотренных ст.ст.198 и 396 УК Украины. Рассмотрены проблемы квалификации деяний добросовестного приобретателя преступно добытого имущества. Проанализирован вопрос о правовой оценке деяний лица, похитившего имущество у лица, тоже похитившего это имущество. The paper analyzes the signs of the subject and the subjective side of previously not prom-ised purchase, storage or sale of property obtained by crime. We have examined awareness of the perpetrator of the predicate act, in order to have grounds for prosecution under Article198 of the Criminal Code of Ukraine. The conditions under which the use of criminal property cannot be classified under Article198 of the Criminal Code of Ukraine are defined. The re-search founds what should be included in the substantive content of the subjective aspect of the purchase or sale of property obtained by crime. We have provided historical and legal analysis of the criminal law of the Russian Empire, the Soviet Union, establishing responsibil-ity for the purchase or sale of property obtained by crime, as well as determined their influ-ence on the formation of legal norms of the criminal legislation of Ukraine. The research establishes criteria of differentiation previously not promised purchase and sale of property from beforehand not promised concealment of a crime. We have determined that when a person commits previously not promised purchase, receipt, storage or sale of property obtained by crime, with special aim to conceal criminal property or traces of the commission of the predicate offense, such actions must be qualified under Article198 of the Criminal Code, since the acquisition, receipt, storage or sale of property obtained by crime, absorb harboring crime. The paper formulates recommendations on the qualification of acts of perpetrators of crimes under Articles198 and396 of the Criminal Code of Ukraine. The problems of the qualification of bona fide purchaser’s acts of the property obtained by crime, who, after learning about the source of origin of the property, continues to use it for their own pur-poses, are reviewed. We also analyze the legal assessment of actions of a person who has stolen already stolen property by another person.
  • Ескіз
    Документ
    УТВОРЕННЯ СЛОВ’ЯНОСЕРБІЇ ТА ЇЇ ПРАВОВИЙ СТАТУС
    (Держава та регіони, 2022) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
    Робота присвячена дослідженню утворення в середині XVIII ст. на теренах України вій- ськово-адміністративної території, яка отримала назву Слов’яносербія. Встановлено, що територія ця мала певну військову автономію у складі Російської імперії, закріплену низкою нормативних документів. Слов’яносербія була організована в середній течії правобережжя Сіверського Дінця, в басейні річки Лугань. Першими поселенцями стали вихідці із Австрійської імперії, які вступали на службу до гусарських поселених полків Шевича та Прерадовича. Вони підпорядковувались військовій колегії. Слов’яносербська комісія відала питаннями розселення сербів; утриманням гусар- ських полків; судовими справами, що виникали між військовими поселенцями тощо. Зазначено, що для сербських переселенців була відведена територія в басейні Лугані, малозаселена. Виявлено, що після укладення Андріанопольського мирного договору 1713 р. та Бєлград- ського мирного договору 1739 р. землі, на яких виникла Слов’яносербія, було закріплено за Російською імперією, що протягом XVIII ст. проводила експансійну політику. З метою про- сування до Північного Приазов’я та Причорномор’я і захоплення нових земель, де кочували ногайці та кримські татари, російським урядом організовувалась система оборонних ліній. У статті проаналізовані фактори, що спонукали російську владу у 1764 р. до рефор- мування слов’яносербських військових поселень. Зазначено, що спеціальна урядова комісія вирішила укріпити прикордоння й утворити нову систему оборони від гирла річки Самари до гирла річки Луганчик. На цій лінії оборону повинні були забезпечувати новоутворені посе- лені пікінерні та гусарські полки. Заплановано було утворити на лінії 140 військових округів. Встановлено, що на «Слов’яносербський (Луганський)» лінії – ділянка від Бахмутської фор- теці й до гирла річки Луганчик – службу мав нести поселений Бахмутський гусарський полк. На цій самій лінії мав бути задіяний Бахмутський кінний козацький полк. Він був реорганізо- ваний в поселений Луганський пікінерний полк. The work is devoted to the study of creation of the military-administrative territory, which was named Slavic Serbiain, on the territory of Ukraine in the middle of the 18th century. It was established that this territory had a certain military autonomy within the Russian Empire, secured by a number of normative documents. Slavic Serbia was organized in the middle course of the right bank of the Seversky Dinets, in the basin of the Luhan River. The first settlers were natives of the Austrian Empire who joined the hussar regiments of Shevych and Preradovych. They were subordinate to the military board. The Slavic-Serbian commission was concerned with the resettlement of Serbs, maintenance of hussar regiments, court cases that arose between military settlers etc. It is noted that an area in the Lugani Basin was set aside for Serbian settlers, which was sparsely populated. It was revealed that after the conclusion of the Andrianopol Peace Treaty of 1713 and the Belgrade Peace Treaty of 1739, the lands on which Slavic Serbia arose were assigned to the Russian Empire, which during the 18th century pursued an expansionary policy. In order to advance to the Northern Azov region and the Black Sea region and seize new lands where the Nogai and Crimean Tatars roamed, the Russian government organized a system of defensive lines. The article analyzes the factors that prompted the Russian authorities to reform the Slavic- Serbian military settlements in 1764. It is noted that a special government commission decided to strengthen the border and create a new defense system from the mouth of the Samara River to the mouth of the Luhanchyk River. On this line, newly formed pikemen and hussar regiments were to provide defense. It was planned to create 140 military districts on the line. It was established that on the "Slavic Serbian (Luhansk)" line – the section from the Bakhmut Fortress to the mouth of the Luhanchyk River – the settled Bakhmut Hussar Regiment was to serve. The Bakhmut Cavalry Cossack Regiment was to be deployed on this same line. It was reorganized into the settled Luhansk pike regiment.
  • Ескіз
    Документ
    ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗНАК ПОТУРАННЯ ЗЛОЧИНУ
    (Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2018) Беніцький, Андрій Сергійович; Benitskyi, Andrii
    У статті розглянуто ознаки потурання злочину. Зазначено, що відповідальність за поту- рання злочину несуть суб’єкти, на яких покладено відповідні обов’язки щодо запобігання або попередження вчиненню злочину. Спеціальний правовий обов’язок вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачений у документах, які регламентують певну ді- яльність службової особи, або може випливати з положень кримінального законодавства. Встановлена об’єктивна сторона потурання злочину, що характеризується безді- яльністю службової особи. Підставою для притягнення до відповідальності за без- діяльність службової особи є наявність у такої особи певного зобов’язання вчинити відповідні дії щодо запобігання або протидії вчиненню предикатного злочину, пе- редбаченого певним правовим документом. Визначено, що для потурача важливим є усвідомлення, що невиконання ним свого правового обов’язку може призвести до настання суспільно небезпечних наслідків. За відсутності обізнаності з боку виконавця злочину щодо наміру причетної особи не перешкоджати злочину причинний зв’язок між діянням цієї причетної особи та наслідками, спричиненими виконавцем, полягає у невтручанні в актуалізацію сус- пільно небезпечного наслідку основного злочину, його невідверненні. Відзначено, що суб’єктом потурання є особа, на котру покладено спеціальний обов’я- зок щодо запобігання або перешкоджання вчиненню злочину. Це суб’єкти правоохорон- них органів і суб’єкти, які не наділені функцією правоохоронної діяльності, але з огляду на свої службові обов’язки повинні запобігати або перешкоджати вчиненню злочину. Звертається увага на те, що суб’єктивна сторона потурання злочину характеризу- ється зазвичай умисною формою вини, а у деяких випадках потурання може бути вчинено з необережності. Між тим, незалежно від психічного (умисного чи необереж- ного) ставлення потурача до суспільно небезпечних наслідків злочину, ставлення до невиконання своїх службових обов’язків в особи повинне бути тільки умисним. У статті пропонується доповнити Загальну частину Кримінального кодексу Украї- ни нормою, у якій буде передбачене поняття й ознаки потурання злочину. In the article, the signs of crime connivance are examined. It is determined that the subjects having corresponding duties to prevent or warn a crime are responsible for crime connivance. A special legal duty to do or not to do certain actions is provided in the documents regulating certain activity of an official or can come from the regulations of the criminal legislation. An objective side of crime connivance characterized by an official’s inactivity is established. The grounds of legal action against an official’s inactivity are some of his or her duties to do certain actions to prevent or counteract a predicate crime provided with a certain legal document. The awareness of his or her legal duty non-fulfilment resulting in social danger is determined to be very important for a conniving person. Without awareness of the crime executor about the involved person’s intent not to create obstacles to a crime, the causal connection between the involved person’s actions and consequences caused by the crime executor is in non-interference into the actualization of the social-dangerous results of the main crime and its inevitability. A subject of connivance is considered to be a person having a special duty to prevent crime or create obstacles to its commitment, but who, from the point of view of his or her official duties, must prevent crime or create obstacles to its commitment. A subjective side of crime connivance is taken into consideration and characterized with a deliberate form of guilt, and in some cases a crime can be connived because of negligence. Regardless of a psychical (deliberate or negligent) attitude of a conniving person towards the social-dangerous crime results, the attitude towards his or her duties non-fulfilment must only be deliberate. The General part of the Criminal Code of Ukraine is proposed to be added with a norm providing the notion and signs of a crime connivance.