Соціально-правова природа громадського контролю у сфері виконання покарань України
Вантажиться...
Дата
2023
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Одеса: ОДУВС МВС України
Анотація
В роботі з’ясовано сутність і зміст громадського контролю у сфері виконання покарань України, встановлено існуючі у зв’язку з цим проблеми, а також розроблені науково обґрунтовані шляхи щодо їх вирішення.
Зокрема, за допомогою історико-правового методу та застосування однойменного критерію пізнання сутності громадського контролю у сфері виконання покарань України стан розробок на науковому рівні існуючих на практиці проблем класифіковано на декілька періодів, а саме:
1. Грудень 1970 року – серпень 1991 року, коли досліджувана у цій дисертації проблема регулювалась законами та іншими нормативно-правовими актами як колишнього СРСР, так і Української РСР.
Основним джерелом у зазначеному історичному відрізку функціонування органів та установ виконання покарань був ВТК Української РСР, прийнятий 23 грудня 1970 року. При цьому, як показало вивчення змісту даного Кодексу, ні в Загальній, ні в Особливій його частинах не було правових норм, які б стосувались питань громадського контролю, що в певній мірі стало одним із наслідків державної (виправно-каральної) політики у зазначеній галузі суспільних відносин, а також відсутності будь-яких проявів громадянського суспільства.
2. Серпень 1991 – липень 2003 р. р., коли питання зазначеного виду суспільної діяльності регулювались частково видозміненим кримінально-виконавчим законодавством України.
При цьому, звернута увага на той факт, що хоча ще у 1970 році, в ст. 9 ВТК України й були закріплені правові засади участі громадськості у кримінально-виконавчій діяльності, до 2003 року включно вказана норма так і не видозмінювалась, що виступило у цій роботі додатковим аргументом відносно висновку щодо детермінації причин і умов, які негативно впливали на формування і розвиток інституту громадського контролю у сфері виконання покарань. Крім цього, встановлено й такий юридичний факт, а саме: у ч. 2 ст. 9 ВТК було зазначено, що форми участі громадськості у сфері виконання покарань встановлюється цим Кодексом та іншими законами України.
3. Січень 2004 – грудень 2010 р. р., коли сферою виконання покарань управляв ДДУПВП, як центральний орган державної виконавчої влади у даній галузі суспільної діяльності, що був визначений таким у ст. 11 КВК.
В досліджуваному періоді ДДУПВП не у повній мірі виконував законодавчі вимоги з питань забезпечення здійснення суспільного моніторингу за дотриманням прав засуджених, які, зокрема, витікали із змісту ч. 2 ст. 25 КВК України, що вступив у дію у січні 2004 року, та інших законів, що регулювали зазначений вид суспільної діяльності (як от: «Про свободу совісті та релігійні організації»; «Про громадські об’єднання»; ін.), а також підзаконних нормативно-правових джерел.
Крім цього, ДДУПВП з часу повного виводу органів та УВП з підпорядкування МВС України у 1999 році і самостійного функціонування даного Департаменту у системі державних органів виконавчої влади до часу його ліквідації у грудні 2010 року фактично скоротив зміст предмету щодо гласності своєї діяльності, надавши відповідні обмежувальні грифи для тієї інформації, що була відкритою для громадськості на протязі 1991-1998 р. р.
4. 2011-2021 р. р., коли спочатку частково (2010-2012 р. р.), а потім повністю у 2012 році Міністерство юстиції України на законодавчому рівні перебрало на себе функції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання покарань України, та здійснює у цьому напрямі низку організаційно-управлінських, нормативно-правових, матеріально-технічних та інших видозмін у зазначеній галузі суспільної діяльності.
Зокрема, у контексті досліджуваної у цій роботі проблематики, можна акцентувати увагу на такі соціально важливі напрями реформ у сфері виконання покарань України, як: а) прийняття у квітні 2014 року Закону України «Про внесення змін у Кримінально-виконавчий кодекс України відносно адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів»; б) ліквідація у 2016 році ДПтС України та створення міжрегіональних територіальних управлінь виконання покарань Міністерства юстиції України; в) схвалення Кабінетом Міністрів України у 2017 році Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України; г) інші. Крім цього, у зазначеному періоді й надалі проводились дослідження процесу виконання – відбування покарань членами громадських організацій, з урахуванням у тому числі зарубіжного досвіду, повторюючи при цьому ті помилки та методологічні хиби, які мали місце у попередніх аналогічних пошуках та зводячи по суті питання контролю за вказаною галуззю суспільної діяльності до участі громадськості у сфері виконання покарань.
Враховуючи результати аналізу нормативно-правових актів та наукової літератури, сформульовано також авторське поняття «громадський контроль у сфері виконання покарань України», під яким у цій роботі розуміється діяльність визначених на законодавчому рівні громадських об’єднань та окремих громадян, яка спрямована на перевірку змісту процесу виконання – відбування тих чи інших покарань, та здійснюється у межах їх повноважень і з дотриманням вимог з питань, що регулюють інформаційне забезпечення в нашій державі, з метою встановлення її відповідності закріпленим у законі цілям; завданням і принципам для вказаного виду суспільних відносин, а також для захисту прав, законних інтересів і свобод усіх суб’єктів та учасників кримінально-виконавчої діяльності.
Враховуючи, що у науці взагалі та в науці кримінально-виконавчого права зокрема, а також в однойменній галузі законодавства України, відсутнє зазначене поняття, доведено, що сформульоване у цій дисертації авторське його визначення не тільки ліквідовує існуючу правову прогалину, але й має теоретичне значення, позаяк може стати предметом наукових дискусій щодо його легітимності та автентичності (дійсності, справжності, істинності).
У той самий час, практичне значення даного поняття полягає у тому, що, виходячи із змісту його системоутворюючих ознак, таким чином можна сформувати на практиці прикладні засади здійснення громадського контролю у сфері виконання покарань України, а також видозмінити у зв’язку з цим кримінально-виконавче законодавство та інші правові засади діяльності громадських об’єднань і окремих громадян з означених у цій роботі питань.
Шляхом застосування порівняльно-правового методу дослідження встановлено, що зміст міжнародно-правових актів, включаючи й ті, що мають рекомендаційний характер для України та стосуються сутності громадського контролю у сфері виконання покарань, а також зарубіжної практики, мають пряме відношення до сучасних реформ у зазначеній галузі суспільної діяльності, а тому мають бути враховані при цьому їх позитивні і прикладні положення, які є об’єктивною потребою та, одночасно, умовою успішного досягнення поставленої мети та завдань даного дослідження.
З’ясовано також, сутність і зміст соціально-правової природи громадського контролю у сфері виконання покарань та доведено, що основним пріоритетом і спрямованістю тих реформ, що здійснюється у даній галузі суспільних відносин у сьогоденні (з вересня 2017 року), має стати цей вид соціального моніторингу – як критерій цивілізованості нашого суспільства і держави. Більш того, закріплення принципу відкритості та прозорості кримінально-виконавчої діяльності для цивільного демократичного контролю на законодавчому рівні дасть можливість реально довести ЄС та іншим аналогічним міжнародним об’єднанням (як от, ООН), що Україна сповідує на практиці, а не у виді декларацій, концепцій, стратегій тощо, принципи, що є невід’ємними змістовними елементами тих держав, які відносять себе до демократичних і правових.
Крім цього, визначено форми здійснення громадського контролю у сфері виконання покарань України та здійснена їх наукова класифікація, в основу якої покладено законодавчо встановлений підхід їх закріплення у нормах права. До таких форм, зокрема, віднесені: а) конституційний (загальноправовий) спосіб їх вираження в Основному законі; б) спеціально-правовий (загальногалузевий) спосіб; в) конкретно-галузевий спосіб. За суб’єктами здійснення громадського контролю цей вид соціального моніторингу поділено на: 1) громадський контроль, який здійснюють спостережні комісії (ч. 2 ст. 25 КВК); 2) громадський контроль, суб’єктами реалізації якого є піклувальні ради (ч. 2 ст. 25 КВК); 3) громадський контроль, який здійснюється на національному рівні в інших формах (через засоби масової інформації; Національний превентивний механізм; представників громадських рад; т. ін.); 4) громадський контроль, суб’єктами реалізації якого є міжнародні неурядові організації. У свою чергу, якщо критерієм класифікації обрати державно-правовий рівень моніторингу, то до форм громадського контролю можна віднести такі із них: а) той, що здійснюється на національному рівні; б) той, який реалізується відповідними міжнародними неурядовими правозахисними організаціями (ч. 1 ст. 24 КВК); в) той, який здійснюється одноособово у випадках, передбачених у законі (наприклад, представниками ЗМІ); г) той, який реалізується відповідним громадським об’єднанням (ч. 2 ст. 25 КВК); ґ) той, діяльність якого у формі контролю передбачений статутом громадського об’єднання у певній сфері суспільних відносин; д) той, діяльність якого носить загальний правозахисний характер.
Визначено зміст, сутність і роль основних принципів громадського контролю у сфері виконання покарань України, в основу якої покладено критерій правової визначеності, а також здійснена у зв’язку з цим їх наукова класифікація на: а) конституційні (загальні або загальноправові); б) міжгалузеві (ті, які вправі застосовувати громадські об’єднання при здійсненні соціального моніторингу у будь-якій сфері суспільної діяльності, виходячи із змісту правового статусу особи); в) галузеві (кримінально-виконавчі), виключний перелік яких закріплений в ст. 5 КВК України.
Доведено також, що здійснена у цій роботі та інших наукових працях класифікація принципів громадського контролю за процесом виконання – відбування покарань має не тільки і не стільки теоретичне значення, позаяк розширює межі наукових знань про їх соціально-правову природу, роль і вплив на відповідні суспільні відносини, але й створює прикладні засади для удосконалення правових засад даного виду соціального моніторингу та підвищення ефективності його реалізації на практиці при умові застосування системного підходу при вирішенні тих завдань, які ставляться перед суб’єктом контролю. З метою усунення зазначених та інших проблем, пов’язаних зі здійсненням громадського контролю у сфері виконання покарань України, розроблені наступні шляхи їх вирішення, а саме – запропоновано:
1) Закон України «Про громадські об’єднання», зокрема ч. 1 ст. 21, доповнити пунктом 5-1 такого змісту: «Громадські організації вправі, в порядку, визначеному в законі, здійснювати публічний відкритий контроль за діяльністю державних органів та реагувати на виявлені у зв’язку з цим порушенням прав і свобод громадян і законодавства»;
2) доповнити ч. 2 ст. 24 КВК України словосполученням: «Порядок відвідування установ виконання покарань міжнародними неурядовими організаціями визначається законом»;
3) доповнити ст. 25 КВК частиною 3 такого змісту: «У визначених в законі випадках і порядку у сфері виконання покарань може здійснюватися міжнародний контроль з боку неурядових громадських організацій». The work clarifies the essence and content of public control in the sphere of execution of punishments in Ukraine, identifies existing problems in connection with it, and develops scientifically based ways to solve them.
In particular, with the help of the historical-legal method and the application of the criterion of the same name concerning knowledge of the essence of public control in the sphere of execution of punishments in Ukraine, the state of development at the scientific level of the problems existing in practice has been classified into several periods, namely:
1. December 1970 – August 1991, when the problem investigated in this dissertation was regulated by laws and other legal acts of both the former USSR and the Ukrainian SSR.
The main source in the mentioned historical segment of the functioning of bodies and institutions for the execution of punishments was the Criminal Code of the Ukrainian SSR, adopted on December 23, 1970. At the same time, as the study of the content of this Code showed, there were no legal norms in either its General or Special parts that would relate to the issues of public control over the process of execution – the serving of punishments, which to a certain extent became one of the consequences of the state (correctional and punitive) politics in the specified field of social relations, as well as the absence of any manifestations of civil society.
2. August 1991 – July 2003, when the issues of the specified type of social activity were regulated by the partially amended criminal law of Ukraine.
At the same time, attention is drawn to the fact that though in 1970, in Art. 9 of the Corrective Labour Code (CLC) of Ukraine the legal principles of public participation in the correction and re-education of convicts were established, the specified norm was not changed until 2003, which was presented in this work as an additional argument regarding the conclusion about the determination of the causes and conditions that negatively affected the formation and development of the public control institute in the field of execution of punishments. In addition, in connection with this, the following legal fact draws attention, namely: part 2 of Art. 9 of the CLC stated that the forms and procedure of public participation in the correction and re-education of convicts were established by this Code and other laws of Ukraine.
3. January 2004 – December 2010, when the sphere of execution of punishments was managed by the State Department of Ukraine for the execution of punishments, as the central body of the state executive power in this field of public activity, which was defined as in Art. 11 of the Criminal Executive Code (CEC), as well as in Art. 1 of the Law of Ukraine "On the State Criminal Executive Service of Ukraine".
In the investigated period, the State Department of Ukraine for the execution of punishments did not fully comply with the legislative requirements for ensuring the implementation of public control over the observance of the rights of convicts during the execution of criminal punishments, which, in particular, stemmed from the content of Part 2 of Art. 25 of the CEC of Ukraine, which came into force in January 2004, and other laws regulating the specified type of social activity (such as: "On freedom of conscience and religious organizations"; "On public associations"; "On bodies and services in children's affairs and special institutions for children"; etc.), as well as secondary legal sources ("Regulations on supervisory commissions and guardianship boards at special educational institutions").
In addition, since the time of the complete withdrawal of the bodies and the Department of execution of punishments from the subordination of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine in 1999 and the independent functioning of this Department in the system of state bodies of executive power until the time of its liquidation in December 2010, the State Department of Ukraine for the execution of punishments actually reduced the content of the subject regarding the publicity of its activities, providing the appropriate restrictive measures for the information that was open to the public during 1991-1998.
4. 2011-2021, when at first partially (2010-2012), and then fully in 2012, the Ministry of Justice of Ukraine at the legislative level took over the functions of the central executive body implementing state policy in the field of execution of punishments in Ukraine, and carried out in this direction a number of organizational-management, normative-legal, material-technical and other changes in the specified field of public activity.
In particular, in the context of the issues studied in this work, it is possible to focus attention on such socially important directions of reforms in the sphere of execution of punishments in Ukraine, such as: a) adoption of the Law of Ukraine "On Amendments to the Criminal and Executive Code of Ukraine regarding the adaptation of the legal status of the condemned to European standards" in April 2014; b) in 2016, the liquidation of the State Penitentiary Service of Ukraine and the creation of interregional territorial departments for the execution of punishments of the Ministry of Justice of Ukraine; c) approval by the Cabinet of Ministers of Ukraine in 2017 of the Concept of Reform (Development) of the Penitentiary System of Ukraine; d) others. In addition, in the specified period, studies of the process of execution were carried out– the serving of punishments by members of public organizations, taking into account foreign experience, at the same time repeating the errors and methodological mistakes that occurred in previous similar searches and reducing the issue of control over the specified branch of social activity to public participation in the correction and resocialization of convicts.
Based on the results of the analysis of the content of normative legal acts and scientific literature, the author's concept of "public control in the sphere of execution of punishments in Ukraine" was also formulated, which in this work is understood as the activity of public associations and individual citizens defined at the legislative level, which is aimed at checking the content of the execution process – the serving of certain punishments, and is carried out within the limits of their powers and in compliance with the requirements on issues regulating information provision in our country, with the aim of establishing its compliance with the goals established by law; tasks and principles for the specified type of social relations, as well as for the protection of the rights, legitimate interests and freedoms of all subjects and participants in criminal enforcement activities.
Considering that in science in general and in the science of criminal law, in particular, as well as in the branch of Ukrainian legislation of the same name, the mentioned concept is absent, it is proved that the author's definition formulated in this dissertation not only eliminates the existing legal gap, but also has theoretical significance, because it can become the subject of scientific discussions regarding its legitimacy and authenticity (validity,truth).
At the same time, the practical significance of this concept lies in the fact that, based on the content of its system-forming features, in this way it is possible to form in practice the applied principles of public control in the sphere of execution of punishments in Ukraine, as well as to modify in this connection the criminal executive legislation and other legal bases of activities of public associations and individual citizens on the issues specified in this work.
By applying the comparative legal method of research, it was established that the content of international legal acts, including those that are of a recommendatory nature for Ukraine and relate to the essence of public control in the field of execution of punishments, as well as foreign practice, are directly related to modern reforms in the specified field of social activity, and therefore their positive and applied provisions should be taken into account, which are an objective need and, at the same time, a condition for the successful achievement of the set goal and the high-quality and effective resolution of the tasks of those transformations that are set in the relevant state programs, concepts and plans of Ukraine.
The essence and content of the socio-legal nature of public control in the field of execution of punishments has been also clarified, and it has been proved that the main priority and focus of the reforms carried out in this field of social relations today (since September 2017) should be this type of social control monitoring – as a criterion of civility of our society and the state. Moreover, establishing the principle of openness and transparency of criminal enforcement activities for civilian democratic control at the legislative level will provide an opportunity to really prove to the EU and other similar international organizations (such as the UN) that Ukraine professes in practice, and not in the form of declarations, concepts, strategies, etc., principles that are integral content elements of those states that refer to themselves as democratic and legal.
In addition, the forms of public control in the sphere of execution of punishments in Ukraine have been determined and their scientific classification has been carried out, which is based on the legally established approach of their consolidation in legal norms. Such forms include, in particular: a) the constitutional (common law) way of their expression in the Basic Law; b) special legal (general branch) method; c) a specific branch method. According to the subjects of public control, this type of social monitoring is divided into: 1) public control, which is carried out by observation commissions (Part 2 of Article 25 of the CEC); 2) public control, the subjects of which are the guardianship councils (Part 2, Article 25 of the CEC); 3) public control, which is carried out at the national level in other forms (through the mass media; the National Preventive Mechanism; representatives of public councils; etc.); 4) public control, the subjects of which are international non-governmental organizations. In turn, if the state-legal level of monitoring is chosen as a classification criterion, then the following forms of public control can be attributed to them: a) that which is carried out at the national level (Part 7 of Article 24 and Part 2 of Article 25 of the CEC); b) that which is implemented by relevant international non-governmental human rights organizations (Part 1 of Article 24 of the CEC); c) that which is carried out individually in the cases provided for by law (for example, by representatives of mass media); d) that which is implemented by the relevant public association (Part 2 of Article 25 of the CEC); e) the one whose activity in the form of control is provided for by the charter of the public association in a certain sphere of public relations; e) activities that are of a general human rights nature.
The content, essence and role of the main principles of public control in the sphere of execution of punishments in Ukraine have been determined, which is based on the criterion of legal certainty, and in connection with this, their scientific classification has been carried out into: a) constitutional (general or general legal); b) cross-sectoral (those that are entitled to use public associations in the implementation of social monitoring in any sphere of social activity, based on the content of the legal status of a person); c) sectoral (criminal-executive), the exclusive list of which is fixed in Art. 5 of the CEC of Ukraine.
It has been also proved that the classification of the principles of public control over the process of execution – the serving of punishments carried out in this work and other scientific works has not only and not so much theoretical significance, as it expands the boundaries of scientific knowledge about their socio-legal nature, role and influence on relevant social relations, but also creates practical foundations for improving the legal foundations of this type of social monitoring and increasing the effectiveness of its implementation in practice, provided that a systematic approach is used in solving the tasks that are set before the subject of control.
In order to eliminate these and other problems related to the implementation of public control in the sphere of execution of punishments in Ukraine, the following ways of solving them have been developed, namely, it is proposed:
1) to supplement Part 1 of Art. 21 of the Law of Ukraine "On Public Associations" with paragraph 5-1 of the following content: "Public organizations have the right, in accordance with the procedure specified in the law, to carry out public open control over the activities of state authorities, local governments, their officials and to respond on violations of the rights and freedoms of citizens and the law found in connection with this";
2) to supplement Part 2 of Art. 24 of the CEC of Ukraine with the following sentence: "The procedure for visiting penal institutions by international non-governmental organizations is determined by the central executive body of Ukraine, which implements state policy in the field of penal and probation";
3) to supplement Art. 25 of the CEC with part 3 of the following content: "In the cases and procedures specified in the law and in international treaties, the binding consent of which has been given by the Verkhovna Rada of Ukraine, international control by non-governmental public organizations may be carried out in the field of execution of punishments".
Опис
Ключові слова
громадський контроль; сфера виконання покарань; процес виконання-відбування покарань; засуджений; персонал органів та установ виконання покарань; кримінально-виконавче законодавство; соціальний моніторинг; ефективність; критерії; принципи., public control; the sphere of execution of punishments; the process of executing and serving punishments; condemned; personnel of bodies and institutions for the execution of punishments; criminal executive legislation; social monitoring; efficiency; criteria; principles
Бібліографічний опис
Погребна К.Ф. Соціально-правова природа громадського контролю у сфері виконання покарань України : дис . ... д-ра філос.: 081 / Погребна Катерина Федорівна ; МВС України, Одес. держ. ун-т внутр. справ - Одеса, 2023.- 278 с.