Про окремі питання розвитку інститутів захисту та представництва у кримінальному провадженні

Скорочена інформація про документ
dc.contributor.authorСтоянов, Костянтин Степанович
dc.contributor.authorStoianov, Kostiantyn
dc.date.accessioned2024-07-24T13:01:24Z
dc.date.available2024-07-24T13:01:24Z
dc.date.issued2023
dc.description.abstractСтаття присвячена дослідженню окремих питань розвитку інститутів захисту та представництва у кримінальному провадженні. Зро блено висновки про те, що сучасний стан регламентації вказаних інститутів у КПК не є довершеним та може вдосконалюватися з ура хуванням власного досвіду формування вітчизняного законодавства, а також з урахуванням позитивних положень іноземного кримі нального процесуального законодавства. В епоху Середньовіччя на території України-Русі у правовій пам’ятці «Руська правда» не було унормована процесуальна діяльність представників сторін, не встановлено положень, які напряму були прообразом розвитку інститутів захисту або представництва у кримінальному судочинстві. В Статутах Великого князівства Литовського 1529, 1566 1588 років регламен тована участь заступників, уповноважених та прокураторів. Особливо детально це викладено в Статуті 1588 року. За судовою реформою 1864 р. в адвокатурі на українських землях існували присяжні та приватні повірені. Після Жовтневого перевороту 1917 року скасовано інститути професійної присяжної та приватної адвокатури. В період дії декількох КПК Української СРСР, а також дії КПК України 1960 року коло осіб, які мають право бути захисником було розширеним. З прийняттям КПК України 2012 року в перший його редакції було визна чено, що захисником та представником є виключно адвокат, який здійснює захист та представництво. Тобто в рамках вказаного КПК перелік суб’єктів, які можуть виступати захисниками та представниками у кримінальному провадженні звужено до однієї особи, що на наш погляд не дає підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому достатніх можливостей в обранні як захисника, так й представника. Відповідно, для запропонування змін та доповнень до КПК необхідно дослідити історію розвитку інститутів захисту та представництва у кримінальному провадженні. The article is devoted to the study of certain issues of the development of institutions of protection and representation in criminal proceedings. Conclusions were made that the current state of regulation of the specified institutes in the CCP is not complete and can be improved taking into account one's own experience in the formation of domestic legislation, as well as taking into account the positive provisions of foreign criminal procedural legislation. In the Middle Ages, on the territory of Ukraine-Russia, the legal landmark “Ruska Pravda” did not regulate the procedural activities of the representatives of the parties, there were no provisions that were directly a model for the development of institutions of protection or representation in criminal proceedings. The Statutes of the Grand Duchy of Lithuania of 1529, 1566, and 1588 regulate the participation of deputies, commissioners, and procurators. This is especially detailed in the Statute of 1588. According to the judicial reform of 1864, there were jurors and private attorneys at the bar in Ukrainian lands. After the October Revolution of 1917, the institutes of professional jury and private advocacy were abolished. During the period of operation of several KPK of the Ukrainian USSR, as well as the KPK of Ukraine in 1960, the circle of persons who have the right to be a defender was expanded. With the adoption of the Criminal Procedure Code of Ukraine in 2012 in its first edition, it was determined that the defender and representative is exclusively a lawyer who provides protection and representation. That is, within the framework of the specified CPC, the list of entities that can act as defenders and representatives in criminal proceedings is narrowed down to one person, which, in our opinion, does not give the suspect, the accused, the victim sufficient opportunities to choose both a defender and a representative. Accordingly, in order to propose changes and additions to the Code of Criminal Procedure, it is necessary to research the history of the development of institutions of protection and representation in criminal proceedings.
dc.identifier.citationСтоянов, К. Про окремі питання розвитку інститутів захисту та представництва у кримінальному провадженні. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 9. С. 389-392.
dc.identifier.urihttps://dspace.oduvs.edu.ua/handle/123456789/7344
dc.language.isoother
dc.publisherЮридичний науковий електронний журнал
dc.subjectРуська правда, Статут Великого князівства Литовського, адвокат, адвокатура, захист, представництво, юридична допомога. Russian justice, Statute of the Grand Duchy of Lithuania, lawyer, advocacy, protection, representation, legal assistance.
dc.titleПро окремі питання розвитку інститутів захисту та представництва у кримінальному провадженні
dc.title.alternativeON CERTAIN ISSUES OF THE DEVELOPMENT OF DEFENSE INSTITUTIONS AND REPRESENTATION IN CRIMINAL PROCEEDINGS
dc.typeArticle
Файли
Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
94 Стоянов.pdf
Розмір:
412.36 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Опис:
Завантажити
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
license.txt
Розмір:
1.71 KB
Формат:
Item-specific license agreed upon to submission
Опис:
Завантажити
Зібрання
Наукові праці здобувачів університету