Наукові праці здобувачів університету
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Зараз показуємо 1 - 5 з 978
- ДокументОкремі аспекти реалізації права на захист в кримінальному процесі(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Андрєєв, І. П.; Andrieiev, I. P.У статті досліджуються окремі аспекти реалізації права на захист в кримінальному процесі, яке є однією з основоположних гарантій справедливого правосуддя і захисту прав людини в правовій системі. Право на захист є складовою частиною правосуддя, що забезпечує можливість обвинуваченого або підозрюваного ефективно захищати свої права і інтереси проти висунутих обвинувачень. Однак, реалізація цього права часто стикається з численними викликами, які потребують детального аналізу і вдосконалення правових механізмів. У статті розглядаються окремі питання, що стосуються пропорційності обмежень права на захист і їх відповідності принципам правової визначеності та легітимності. Стаття аналізує, як національне законодавство і судова практика, у тому числі практика Європейського суду з прав людини, регулюють можливі обмеження цього права, підкреслюючи, що такі обмеження повинні бути чітко визначеними законом і спрямованими на досягнення легітимних цілей, таких як забезпечення безпеки суспільства чи підтримання правопорядку. Проаналізовано також окремі приклади з практики Європейського суду з прав людини, що ілюструють практичні аспекти і межі таких обмежень. В статті у загальному досліджується питання, пов’язані зі статусом підозрюваного і які процесуальні права їй мають бути гарантовані з цього моменту. Обговорюються питання щодо того, як має бути забезпечено право на захист ще до офіційного повідомлення про підозру, а також права на доступ до матеріалів справи, можливість для підготовки захи сту та забезпечення правової допомоги. Однією з ключових проблематик, що порушені в статті є забезпечення рівності сторін у криміналь ному процесі, що є важливою умовою справедливого розгляду справи. Стаття аналізує, як забезпечується баланс між правами обвинувачення і захисту, роз глядаючи проблеми, які можуть виникати в судовій практиці, такі як нерівність можливостей для сто рін, упередженість суду або нерівні ресурси для підго товки захисту і обвинувачення на прикладах справ, що були розглянуті в Європейському суді з прав людини. The article analyses certain aspects of the right to defence in criminal proceedings, which is one of the fundamental guarantees of fair justice and protection of human rights in the legal system. The right to defence is an integral part of justice, which ensures that the accused or suspect can effectively defend their rights and interests against the charges. However, the exercise of this right often faces numerous challenges that require detailed analysis and improvement of legal mechanisms. This article addresses certain issues related to the proportionality of restrictions on the right to defence and their compliance with the principles of legal certainty and legitimacy. The article analyses how national legislation and case law, including the case law of the European Court of Human Rights, regulate possible restrictions on this right, emphasising that such restrictions must be clearly defined by law and aimed at achieving legitimate aims, such as ensuring public safety or maintaining law and order. The author also analyses some examples from the case law of the European Court of Human Rights illustrating the practical aspects and limits of such restrictions. The article examines in general the issues related to the status of a suspect and what procedural rights should be guaranteed to him or her from that moment on. The author discusses how the right to defence should be ensured even before the official notification of suspicion, as well as the right to access to case files, the opportunity to prepare a defence and legal assistance. One of the key issues raised in the article is ensuring equality of arms in criminal proceedings, which is an important condition for a fair trial. The article analyses how the balance between the rights of the prosecution and the defence is ensured, considering the problems that may arise in court practice, such as unequal opportunities for the parties, court bias or unequal resources for the preparation of the defence and prosecution on the basis of cases that have been considered by the European Court of Human Rights.
- ДокументПідприємницька діяльність: теоретичні засади адміністративно-правового регулювання(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Доскевич, В. Г.; Doskevych, V. H.Економіка нашої країни в період становлення підприємницької діяльності зробила дієві кроки у стимулюванні підприємництва. У цей час було сформовано сектор підприємництва, який впевнено та поступово набув розвитку як пріоритетний напрям ринкової економіки. Також активізація підприємницької діяльності потребує стабільного розвитку правових, організаційних та економічних передумов, щодо активізації діяльності створених інститутів, які формують правила діяльності підприємств, скорочення витрат та підвищення ефективності виробництва. Сучасний розвиток підприємництва в Україні визначається одним із напрямів реформ ринку і державної регуляторної політики. Приватне підприємництво має великий вплив на соціально-економічні перетворення, які важко переоцінити: рівень добро буту населення; запровадження ноу-хау; досягнення науково-технічного прогресу; додаткові надходження до державного бюджету; розширення виробництва товарів і послуг як промислового, так і побутового призначення; створення нових робочих місць. Сучасні тенденції, досвід і розвитку економіки в Україні доводять, що підприємницька діяльність не може розвиватися без активних ділових людей, тому що підприємництво залишається основним видом трудової діяльності. Розглядаючи підприємницьку діяльність як об’єкт адміністративно-правового регулювання встановлено, що вона являється одним з компонентів складної системи суспільних відносин, що створюються та виникають у зв’язку з реалізацією компетентними органами держави функцій і повноважень щодо забезпечення можливості здійснення суб’єктами господарювання самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукту, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання стабільного прибутку. Підприємницька діяльність регламентуються Господарським кодексом України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, для ефективного правового регулювання підприємництва, що є одним із пріоритетних завдань держави, яка, застосовуючи різні заходи регулюючого впливу, для впливу на створення сприятливих умов для роз витку ефективного бізнесу в інтересах суспільства і держави загалом. The economy of our country took effective steps in stimulating entrepreneurship during the period of entrepreneurial activity. At that time, the entrepreneurship sector was formed, which confidently and gradually developed as a priority direction of the market economy. Also, the intensification of entrepreneurial activity requires the stable development of legal, organizational and economic prerequisites for the intensification of the activities of established institutes that form the rules of enterprise activity, reducing costs and increasing production efficiency. The modern development of entrepreneurship in Ukraine is determined by one of the directions of market reforms and state regulatory policy. Private entrepreneurship has a great influence on socio-economic transformations, which are difficult to overestimate: the level of well-being of the population; introduction of know-how; achievement of scientific and technical progress; additional revenues to the state budget; expansion of production of goods and services for both industrial and household purposes; creation of new jobs. Modern trends, experience and development of the economy in Ukraine prove that entrepreneurial activity cannot develop without active business people, because entrepreneurship remains the main type of labor activity. Considering entrepreneurial activity as an object of administrative and legal regulation, it was established that it is one of the components of a complex system of social relations that are created and arise in connection with the implementation by competent state bodies of functions and powers to ensure the possibility of selfmanagement by economic entities, proactive, systematic, at one’s own risk activities for product production, performance of work, provision of services and trade with the aim of obtaining a stable profit. Entrepreneurial activity is regulated by the Economic Code of Ukraine, the Tax Code of Ukraine and other normative legal acts, for the effective legal regulation of entrepreneurship, which is one of the priority tasks of the state, which, applying various measures of regulatory influence, to influence the creation of favorable conditions for the development of effective business in interests of society and the state in general.
- ДокументНаукові підходи до дослідження правового статусу Служби судової охорони: загальна характеристика(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Талпа, П. В.; Talpa, P. V.Метою даної статті є вивчення наявних напрацювань щодо поняття та змісту адміністративно-правового статусу Служби судової охорони й перспектив його трансформації. Виклад матеріалу здійснено з урахуванням різноманітних підходів розуміння сутності адміністративно-правового статусу Служби судової охорони з огляду на загально-правовий, конституційно-правовий та адміністративно-правовий контекст. У площині загально-правового підходу проєктується значення та роль Служби судової охорони на забезпечення функціонування судової гілки влади у контексті створення умов для незалежності та недоторканості суддів, а також правосуддя у роз різі реалізації права на справедливий суд. Конституційно-правовий підхід до розуміння правового статусу Служби судової охорони надав можливість визначити її в якості одного з чільних елементів механізму з реалізації конституційних принципів забезпечення прав людини. Адміністративно-правовий підхід відтворив такі напрями відповідних наукових досліджень: 1) визначення місця Служби у структурі адміністративно-правового механізму із забезпечення діяльності правосуддя; 2) створення умов для реалізації основоположного права людини в умовах сьогодення – права на справедливий суд, що вбирає право на справедливий судовий розгляд та справедливе судове рішення; 3) здійснення правоохоронної діяльності разом та у співпраці з іншими подібним державними органами; 4) визначення загальних рис правового забезпечення діяльності; 5) детермінація ознак та змісту адміністративно-правового статусу; 6) з’ясування загальних рис правового положення працівників та їх спеціального правового положення в якості державних службовців; 7) особливості адміністративно-правового статусу в умовах воєнного стану; 8) визначення перспектив трансформації правового положення даного державного органу з усуненням певних прогалин та колізій у нормативних приписах. Підтримано потребу у подальшому вивченні проблемних питань адміністративно-правового статусу Служби судової охорони, пов’язаних з виконанням інших функцій в межах забезпечення правосуддя, зокрема в процедурі виконання судових рішень, проведення окремих оперативно-розшукових заходів, від межування суміжних функцій з повноваженнями інших правоохоронних органів, виконання повноважень в умовах воєнного стану. The purpose of this article is to study the existing developments regarding the concept and content of the administrative and legal status of the Court Protection Service and the prospects for its transformation. The material is presented with due regard to various approaches to understanding the essence of the administrative and legal status of the Court Security Service, taking into account the general legal, constitutional and administrative legal context. The general legal approach projects the importance and role of the Judicial Protection Service in ensuring the functioning of the judiciary in the context of creating conditions for the independence and inviolability of judges, as well as justice in terms of the right to a fair trial. The constitutional and legal approach to understanding the legal status of the Judicial Protection Service made it possible to define it as one of the key elements of the mechanism for implementing the constitutional principles of human rights. The administrative and legal approach reflected the following areas of relevant scientific research: 1)determination of the place of the Service in the structure of the administrative and legal mechanism for ensuring the administration of justice; 2) creation of conditions for the implementation of the fundamental human right in today’s conditions – the right to a fair trial, which includes the right to a fair trial and a fair court decision; 3) carrying out law enforcement activities together and in cooperation with other similar state bodies; 4) determination of the general features of legal support for activities; 5) determination of the signs and content of administrative and legal status; 6) clarification of the general features of the legal status of employees and their special legal status as civil servants; 7) peculiarities of the administrative and legal status under martial law; 8) determination of the prospects for transformation of the legal status of this state body with elimination of certain gaps and conflicts in regulatory provisions. The author supports the need for further study of the problematic issues of the administrative and legal status of the Judicial Protection Service related to the performance of other functions within the framework of justice, in particular, in the procedure for the enforcement of court decisions, conducting certain operational and investigative activities, delimitation of related functions with the powers of other law enforcement agencies, and exercise of powers under martial law.
- ДокументАдміністративно-правові аспекти діяльності платформ спільного доступу до інформації в Україні(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Бугай, М. В.; Buhay, M. V.У статті досліджуються адміністративно-правові аспекти функціонування платформ спільного доступу до інформації (ПСДІ) та платформ спільного доступу до відео (ПСДВ) в Україні. Аналізуючи розвиток правової регуляції цих платформ, автор розглядає їх юридичні характеристики, основні проблеми та перспективи вдосконалення законодавства в цій сфері. Починаючи з огляду історичного контексту, стаття висвітлює основні етапи формування правового регулювання ПСДІ та ПСДВ в Україні. Особливу увагу приділено змінам, що відбулися після прийняття Закону України «Про медіа» в грудні 2022 року, який вперше чітко визначив терміни «платформа спільного доступу до інформації» та «платформа спільного доступу до відео», заклавши основу для подальшого правового регулювання цих категорій. Автор аналізує, як нововведення в законодавстві допомогли розмежувати ці поняття на основі ключових критеріїв, таких як об’єкт права власності та функціональні можливості платформ. Досліджено окремі міжнародні директиви Європейського Союзу, зокрема Директиву про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку, яка накладає зобов’язання на держави-члени забезпечити справедливу винагороду для авторів і виконавців за використання їхніх творів. У статті розглянуто адміністративно-правові проблеми, з якими стикаються ПСДІ та ПСДВ в Україні, такі як недостатність національного законодавства, прогалини у правовому регулюванні, а також необхідність інтеграції міжнародних норм для досягнення більш ефективного регулювання цих плат форм. У статті запропоновані можливі напрямки для удосконалення правового регулювання, акцентуючи увагу на необхідності створення єдиного правового поля, яке б забезпечувало адекватний захист прав користувачів та стимулювало розвиток цифрових технологій. Зокрема, стаття висвітлює такі аспекти як розмежування понять «платформа спільного доступу до інформації» і «платформа спільного доступу до відео» в контексті нового законодавства України, міжнародні стандарти і директиви ЄС, що регулюють діяльність онлайн-платформ та забезпе чують права авторів та проблематику, що виникає у процесі правового регулювання ПСДІ та ПСДВ в Україні, і необхідність вдосконалення національного зако- нодавства. The article examines the administrative and legal aspects of the functioning of information sharing platforms (ISPs) and video sharing platforms (VSPs) in Ukraine. Analysing the development of legal regulation of these platforms, the author examines their legal characteristics, main problems and prospects for improving legislation in this area. Starting with an overview of the historical context, the article highlights the main stages of formation of legal regulation of PSDPs and VODPs in Ukraine. Particular attention is paid to the changes that took place after the adoption of the Law of Ukraine «On Media» in December 2022, which for the first time clearly defined the terms «information sharing platform» and «video sharing platform», laying the foundation for further legal regulation of these categories. The author analyses how the legislative innovations helped to distinguish between these concepts based on key criteria, such as the object of ownership and the functionality of the platforms. The author examines certain international directives of the European Union, in particular the Directive on Copyright and Related Rights in the Digital Single Market, which imposes obligations on Member States to ensure fair remuneration for authors and performers for the use of their works. The article examines the administrative and legal challenges faced by the Ukrainian PSDP and the PSDV, such as the insufficiency of national legislation, gaps in legal regulation, and the need to integrate international norms to achieve more effective regulation of these platforms. The article suggests possible areas for improvement of legal regulation, focusing on the need to create a unified legal framework that would ensure adequate protection of users’ rights and stimulate the development of digital technologies. In particular, the article highlights such aspects as the distinction between the concepts of «information sharing platform» and «video sharing platform» in the context of the new Ukrainian legislation, international standards and EU directives regulating the activities of online platforms and ensuring the rights of authors, and the issues arising in the process of legal regulation of IPR and VSPP in Ukraine, and the need to improve national legislation.
- ДокументДобросовісність, пропорційність та волевиявлення: практичні підходи до захисту права власності при витребуванні майна з чужого незаконного володіння(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Холод, О. М.; Kholod, O. M.Стаття присвячена дослідженню правових аспектів захисту права власності в Україні у разі вибуття майна з володіння власника через незаконне посягання на майно третіх осіб у вигляді самовільного захоплення майна, шахрайських дій, невиконання зобов’язань тощо. Спираючись на теоретичні дослідження, правове регулювання та фундаментальні принципи цивільного права в статті аналізуються ефективні правові механізми витребування майна з чужого незаконного володіння на користь власника у добросовісного набувача. Автор аналізуючи сучасну практику розгляду справ про витребування майна з чужого незаконного володіння через призму дотримання ключових принципів (критеріїв) добросовісності, пропорційності та волевиявлення акцентує увагу на фундаментальних положеннях Конвенції щодо втручання у право мирного володіння майном, визначення легітимної мети такого втручання, наводить приклади усталеної практики Європейського суду з прав людини, правові висновки Великої Палати Верховного Суду. Проводячи паралель між конвенційними положеннями, нормами національного законодавства та наявною судовою практикою, автор критично оцінює встановлення беззаперечності факту вибуття майна поза волею власника без ретельного дослідження всіх обставин справи. За для уникнення шаблонного підходу до розгляду справ цієї категорії звертається увага на необхідність всебічного дослідження обставин справи, в тому числі наголошується на необхідність проведення оцінки волевиявлення як ключового елементу правочинності. В статті наводяться авторські бачення встановлення та оцінки критерію волевиявлення, зокрема через поведінку сторін при укладенні договорів. Робиться висновок, що саме реалізація окреслених практичних підходів до захисту права власності при витребуванні майна з чужого незаконного володіння дозволять підвищити ефективність правового захисту. The article is devoted to the study of legal aspects of property rights protection in Ukraine in the event of property being withdrawn from the owner’s possession due to unlawful encroachment on the property of third parties in the form of unauthorised seizure of property, fraudulent actions, failure to fulfil obligations, etc. Based on theoretical research, legal regulation and fundamental principles of civil law, the article analyses effective legal mechanisms for reclaiming property from someone else’s unlawful possession in favour of the owner from a bona fide purchaser. Analysing the current practice of considering cases on reclamation of property from someone else’s unlawful possession through the prism of compliance with the key principles (criteria) of good faith, proportionality and expression of will, the author focuses on the fundamental provisions of the Convention on interference with the right to peaceful enjoyment of property, determination of the legitimate purpose of such interference, provides examples of the established practice of the European Court of Human Rights, legal opinions of the Grand Chamber of the Supreme Court. Drawing a parallel between the conventional provisions, national legislation and existing case law, the author critically assesses the establishment of the indisputable fact of property disposal against the will of the owner without a thorough investigation of all the circumstances of the case. In order to avoid a template approach to consideration of cases of this category, the author draws attention to the need for a comprehensive study of the circumstances of the case, including the need to assess the expression of will as a key element of a legal transaction. The article presents the author’s vision of establishing and assessing the criterion of expression of will, in particular, through the behaviour of the parties when entering into contracts. The author concludes that it is the implementation of the outlined practical approaches to the protection of property rights when reclaiming property from someone else’s illegal possession that will increase the effectiveness of legal protection.