Лінгвістична культура правників як основа комунікативної компетенції

Скорочена інформація про документ
dc.contributor.authorПодлісецька, Ольга Олегівна
dc.contributor.authorPodlisetska, Olha
dc.contributor.authorЧичян, Ольга Оніківна
dc.contributor.authorChychian, Olha
dc.date.accessioned2024-06-27T12:21:20Z
dc.date.available2024-06-27T12:21:20Z
dc.date.issued2023
dc.description.abstractУ статті здійснено спробу довести нерозривну єдність культури мови фахівця, зокрема правника, з націєтворчим началом, передумовою чого є мова. Обгрунтовано необхідність розвитку слововживання, дотримання морфоло гічних, синтаксичних, орфоепічних вимог у мовленні правника. Наголошено на обов’язковому дотриманні норм та приписів правопису та традиції української мови. У статті порушено проблеми формування й удосконалення куль тури мовлення фахівців, внаслідок чого зроблено висновок про подальший розвиток та поглиблення мовної куль тури правників та зміцнення їхньої націєтворчої позиції. У статті доводиться обов’язкова умова для фахівця: вміння говорити грамотно, влучно, доречно. Доведено, що мова у своєму загальному вияві охоплює досвід нації, моделює сучасність, презентує ментальність. Через три найчастотніших помилки у мовленні авторами статті пояснюється необхідність вдосконалювати свою мову та мовлення. Доведено, що вміння спілкуватися на високому професій ному рівні – це вміння, яке складає культуру мовлення та вдосконалюється мовцем впродовж життя. Досліджено вплив радянської пропаганди на значне зменшення лексики української мови через переведення загальновжива них слів до статусу діалектних. Проаналізовано особливості відбору й використання лексичних, морфологічних, синтаксичних та інших засобів у правознавстві. Авторами помічено, що поглиблення лінгвістичної культури почи нається з опанування її таких обов’язкових складників, як нормативність, адекватність, естетичність, поліфунк ціональність. Розмежовано мову та мовлення у практиці правників: звернено увагу, що мова у своїх виявах не залежить від конкретних обставин, а мовлення є конкретним динамічним виявом ініціативності правника. Зроблено висновки, що завданням кожного правника є вміння оволодіти технікою мовлення, правильною і чіткою дикцією, орфоепічними нормами вимови. The article is directed to prove the inseparable unity of the language culture of a specialist, in particular a lawyer, with the nation-building principle, the prerequisite of which is language. The need for the development of word usage, com pliance with morphological, syntactic, orthographic requirements in the speech of a lawyer is substantiated. Emphasis is made on the obligatory observance of the norms and prescriptions of spelling and the tradition of the Ukrainian lan guage. The article deals with the problems of formation and improvement of the speech culture of specialists, as a result of which a conclusion is drawn about the further development and deepening of the language culture of lawyers and the strengthening of their nation-building position. The article proves the mandatory condition of a specialist: the ability to speak competently, accurately, and appropriately. It has been proven that the language in its general expression encom passes the experience of the nation, models modernity, and presents the mentality. The authors of the article explain the need to improve their language and speech due to the three most frequent mistakes in speech. It has been proven that the ability to communicate at a high professional level is a skill that makes up the culture of speech and is improved by the speaker throughout his life. The influence of Soviet propaganda on the significant reduction of the vocabulary of the Ukrainian language due to the transfer of commonly used words to the status of dialects is studied. The peculiarities of the selection and use of lexical, morphological, syntactic and other means in jurisprudence are analyzed. The authors noted that the deepening of linguistic culture begins with mastering its mandatory components, such as normativity, adequacy, aesthetics, polyfunctionality. A distinction is made between speech and speech in the practice of lawyers: attention is paid to the fact that speech in its manifestations does not depend on specific circumstances, and speech is a concrete dynamic manifestation of the initiative of a lawyer. It was concluded that the task of every lawyer is the ability to master the technique of speech, correct and clear diction, ortho-epic pronunciation norms.
dc.identifier.citationПодлісецька, О., Чичян, О. Лінгвістична культура правників як основа комунікативної компетенції. Закарпатські філологічні студії. 2023. Випуск 31. С. 30-34.
dc.identifier.issn2663-4899
dc.identifier.urihttps://dspace.oduvs.edu.ua/handle/123456789/7244
dc.language.isoother
dc.publisherЗакарпатські філологічні студії
dc.subjectмова, мовлення, комунікативна компетенція, мовна культура. language, speech, communicative competence, language culture.
dc.titleЛінгвістична культура правників як основа комунікативної компетенції
dc.title.alternativeLINGUISTIC CULTURE OF LAWYERS AS THE BASIS OF COMMUNICATIVE COMPETENCE
dc.typeArticle
Файли
Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
Подлісецька Чичян стаття фахова.pdf
Розмір:
367.13 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Опис:
Завантажити
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Ескіз
Назва:
license.txt
Розмір:
1.71 KB
Формат:
Item-specific license agreed upon to submission
Опис:
Завантажити
Зібрання
Наукові статті