Феномен геноциду в міжнародно-правовій практиці
Вантажиться...
Дата
2023-06-16
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Одеса: ОДУВС
Анотація
В історії людства феномен геноциду варто розглядати не лише як найнебезпечніший прояв підсвідомої «колективної ненависті» до інших народів, але й в якості знаряддя руйнування державності. Геноцид – це явище політичне, соціально-психологічне та юридичне.
Політичний характер геноциду полягає в цілеспрямованому знищенні «ворожих» народів з метою владного домінування на тій чи іншій території. При цьому ставиться додаткова мета – позбавлення «ворожого» народу державного утворення.
Американський дослідник Л. Купер розвивав ідею так званої геноцидної держави, яка завжди шукає нових ворогів і груп для знищення. Він вважав, що сталінський СРСР є моделлю такого режиму. Чимало акцій радянського режиму можна оцінювати як протогеноцидні [1].
ГЕНОЦИ́Д в соціально-політичному сенсі (від грец. γένος – рід, плем’я та лат. caedo – вбиваю) – кампанія повного чи часткового знищення національної, расової, етнічної, релігійної групи як такої. Термін «геноцид» увійшов у широкий вжиток після 2-ї світової війни на означення переслідувань циган, євреїв та інших народів нацистами [2]
Соціально-психологічні особливості геноциду криються у «людській природі». Інакше не можна зрозуміти причини намагання однієї спільноти жорстоко знищити іншу. Важливо, що при цьому таке знищення вважається «актом справедливості». У різні епохи, за різних обставин «правильні» народи масово вбивали представників «ворожих» етносів та груп.
Юридичного змісту феномен геноциду набув у ХХ столітті. А тому виникає питання – чи можна багаточисленні історичні факти знищення одним народом іншого тлумачити як геноцид доки його визначення не було надано в міжнародних актах?
Правова кваліфікація злочину геноциду міститься у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 р.: «У даній Конвенції під геноцидом розуміються наступні дії, чинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку: a)убивство;
b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу;
c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її;
d) міри, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи;
e) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу» [3]. Аналогічна норма міститься також у Статуті Міжнародного кримінального суду 1998 р.
Зважаючи на те, що міжнародна відповідальність за геноцид виникає з набуттям чинності Статуту МКС, фактично цей феномен криміналізується лише в ХХІ столітті.
Норми Статуту МКС щодо відповідальності за геноцид як міжнародний злочин вперше застосовувались відносно африканських диктаторів.
Зокрема, у справі колишнього суданського глави держави аль-Башира (знаходився при владі з 1989 р. по 2019 р.) зазначено, що «ситуація в Судані продовжує становити загрозу міжнародному миру та безпеці. Рада Безпеки ООН передала цю ситуацію до МКС у березні 2005 року після того, як взяла до відома звіт Комісії з розслідування порушень міжнародного гуманітарного права та міжнародних прав людини, укладених у Дарфурі ( S/2005/60 ). Генеральний секретар ООН заснував цю Комісію «для розслідування […] повідомлень про порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародних документів з прав людини всіма сторонами в Дарфурі, а також для визначення того, чи мали місце акти геноциду, і для виявлення винних у цих порушеннях, щоб забезпечити притягнення винних до відповідальності за свої дії». Підходячи до своєї роботи, Комісія враховувала два факти: «По-перше, велика кількість переміщених осіб і біженців; за даними ООН, у Дарфурі є 1 650 000 переміщених осіб, а в сусідньому Чаді проживає понад 200 000 біженців з Дарфуру. По-друге, той факт, що дуже багато сіл було знищено по всій території трьох штатів Дарфуру» [4].
Ситуація в Дарфурі була першою, яку Рада Безпеки ООН передала на розгляд МКС, і призвела до першого розслідування МКС на території держави, яка не є учасником Римського статуту. Це було перше розслідування МКС за звинуваченнями в геноциді.
Аналізуючи практику Міжнародного Суду ООН, варто привернути увагу до позову України проти росії ( 2022 р.), в якому обгрунтовується безпідставність звернення росії до норм Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р. під час широкомасштабного вторгнення. Ця справа має велике значення у юридичному протистоянні держав. Цікаво, що кількість країн, які підтримують позовні вимоги України по справі постійно збільшується.
In history of humanity the phenomenon of genocide it costs to examine not only as the most dangerous display of subconscious "collective hatred" of other people but also as instruments of destruction of the state system. A genocide is the phenomenon political, socialpsychological and legal.
Political character of genocide consists in purposeful elimination of "hostile" people with the aim of the imperious prevailing on that or other territory. An additional aim - privation of "hostile" people of state formation belongs thus.
Опис
Ключові слова
Бібліографічний опис
Скриль, С. Феномен геноциду в міжнародно-правовій практиці. Голодомор як форма геноциду українського народу : матеріали круглого столу м. Одеса, 16 червня 2023 р. / редкол. Скриль С.А . та ін. – Одеса, ОДУВС, 2023. С. 66-69.