Арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження
Вантажиться...
Дата
2023
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Одеса: ОДУВС
Анотація
Дисертацію присвячено дослідженню проблем, пов’язаних із арештом майна,
як важливим засобом забезпечення кримінального провадження, та формулювання
на його основі науково обґрунтованих практичних і методичних рекомендацій щодо
вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства і практики
його застосування.
За результатами аналізу наукових джерел встановлено, що здебільшого
розглядалися окремі питання арешту майна в рамках чинного КПК. Доведено, що
необхідно переглянути існуючу концепцію повноважень слідчого, прокурора,
наділивши їх більшими повноваженнями в процесі накладення попереднього арешту
на майно, розширити процесуальні можливості обшуку, виїмки для встановлення
майна, на яке може бути накладено арешт. Потребує вдосконалення процесуальний
статус потерпілого, як активного учасника кримінального процесу в частині його
права вимагати від слідчого, прокурора встановлення майна, на яке може бути
накладено арешт та реалізації інших його прав. Саме відсутність належного
процесуального статусу слідчого, прокурора, потерпілого у кримінальному процесі
в інституті арешту майна, ускладнена процедура арешту на майно у рамках чинного
КПК України та необхідністю втілення пропозицій обґрунтовується своєчасність,
актуальність, а також наукове та практичне значення дисертаційного дослідження.
Наявні статистичні відомості показують, що в цілому стан протидії
злочинності не в повній мірі відповідає потребам сьогодення, і як наслідок, незначна
сума відшкодування матеріальних збитків. Окремими з умов цього стану є
неналежне нормативно-правове забезпечення правоохоронної діяльності та
практика правозастосування кримінального процесуального законодавства. Це в свою чергу тягне за собою не встановлення майна та не накладання на нього арешту,
порушення майнових прав потерпілих.
За результатами дослідження автором визначено історичний генезис
становлення та розвитку інституту арешту майна у кримінальному процесі на
території України. Надане авторське поняття арешту майна, яке включає в себе
тимчасову, до скасування у встановленому КПК порядку заборону на відчуження,
розпорядження та/або користування майном, щодо якого у кримінальному
провадженні в наявності достатньо підстав та розумних підозр вважати, що воно
може бути використано для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної
особи отриманої неправомірної вигоди, можливого штрафу, конфіскації майна та
підлягає спеціальній конфіскації.
Визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його
приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а
також тимчасову заборону передачі або руху майна або тимчасову заборону
володіння чи управління майном. Запропоновано, що слідчий за клопотанням
потерпілого, цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов’язаний вжити заходів
до забезпечення заявленого в кримінальному провадженні цивільного позову, а
також можливого в майбутньому цивільного позову, можливої конфіскації майна та
можливого штрафу.
Під час проведення дослідження обґрунтовано потребу виключення з КПК
положення про необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів так
як чинна редакція ч. 1 ст. 170 КПК «Накладення арешту на майно» виходить за
рамки змісту Директиви Європейського Парламенту та Ради від 3 квітня 2014 року
№ 2014/42/ЄС «Про заморожування та конфіскацію засобів вчинення злочинів та
доходів від злочинної діяльності у Європейському Союзі», Міжнародних стандартів
боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї
масового знищення.
Автором доведено, що одними з способів виявлення та розшуку майна, на яке
може бути накладено арешт, є обшук, а також за певних обставин і тимчасовий доступ до речей і документів, запропоновано під час проведенням обшуку слідчим,
прокурорам надати повноваження накладення попереднього арешту на майно.
Запропоновано, що у невідкладних випадках, коли своєчасне оформлення
слідчим, прокурором постанови про проведення обшуку не представляється
можливим, а через зволікання розшукувані предмети або документи можуть бути
знищені, приховані або пошкоджені або ж особа, яка розшукується може сховатися,
слідчий може провести обшук за згодою прокурора. У цьому випадку слідчий, не
пізніше ніж на наступний робочий день після провадження обшуку повідомляє
слідчого суддю з пред’явленням матеріалів, які обґрунтовують необхідність і
невідкладність слідчої дії, а також протоколу слідчої дії. Слідчий суддя перевіряє
законність і обґрунтованість обшуку
Автором висловлена пропозиція, що слідчий за погодженням з прокурором,
прокурор, на підставі мотивованої постанови має право провести виїмку речей чи
документів, що мають значення для кримінального провадження, а також майна, яке
підлягає арешту, якщо відомо, де або у кого знаходиться конкретний речі,
документи, майно і немає необхідності їх розшукувати, або ж вони знаходиться в
публічно доступних місцях.
Пропонується, що виїмка речей, документів, майна, яке підлягає арешту в
житлі чи іншому володінні особи, а також речей, документів чи майна, які містять
охоронювану законом таємницю, проводиться тільки за ухвалою слідчого судді,
суду. Слідчий суддя перевіряє законність і обґрунтованість виїмки та виносить
рішення про визнання виїмки допустимою своєю ухвалою.
Доведена необхідність внесення у КПК положення, у відповідності до яких під
час кримінального провадження попередній арешт на майно може накладається за
постановою слідчого за погодженням з прокурором, за постановою прокурора,
затвердженою слідчим суддею, а під час судового розгляду рішення приймає суд.
Уявляється за необхідне передбачити, що у невідкладних випадках, коли через
зволікання майно може бути приховано, пошкоджено, зіпсовано, знищено,
перетворено, відчужено, слідчий за погодженням з прокурором, прокурор виносить
мотивовану постанову про накладення попереднього арешту на майно. Постанова складається відповідно до вимог ст. 110 КПК, з обґрунтуванням необхідності та
невідкладності накладення арешту.
Автором запропоновано, що про накладений арешт майна слідчий, прокурор
не пізніше ніж на наступний робочий день повідомляє слідчого суддю з
пред’явленням протоколу та інших матеріалів, які обґрунтовують необхідність і
невідкладність арешту. Якщо слідчий суддя не затверджує постанову слідчого,
постанову прокурора, при визнанні накладення арешту незаконним або
необґрунтованим, слідчий суддя приймає судове рішення про зняття арешту з
усього майна або з його частини.
В ході дослідження визначена необхідність виключення положень абз. 2 ч. 10
ст. 170 КПК, у відповідності з яким не може бути арештовано майно, якщо воно
перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою
забезпечення збереження речових доказів. Вважається, що саме на період
встановлення факту добросовісного набуття майна необхідно попереднє накладення
арешту на майно з метою перешкоджання його відчуження, розпорядження.
Розроблені нормативні положення щодо внесення до КПК змін та доповнень
для вдосконалення функціонування інституту арешту майна, у тому числі
викладення у новій редакції ч. 1 ст. 16, п. 14 ч. 1 ст. 56, п. 15 ч. 1 ст. 56, ст. 61, абз. 1,
2 ч. 1 ст. 170, ч.ч. 3, 5, 8, 11 ст. 170 КПК, доповнення КПК України новими
статтями, а саме ст. 170-1 «Порядок накладення арешту на майно», ст. 175-2
«Протокол про накладення арешту на майно».The dissertation is dedicated to the study of problems related to the seizure of
property as an important means of ensuring criminal proceedings, and the formulation of
scientifically based practical and methodical recommendations on the improvement of the
current criminal procedural legislation and the practice of its application.
According to the results of the analysis of scientific sources, it was established that,
for the most part, separate issues of seizure of property were considered within the
framework of the current Code of Criminal Procedure. It has been proven that it is
necessary to revise the existing concept of powers of the investigator, the prosecutor,
giving them greater powers in the process of imposing a preliminary arrest on property,
expanding the procedural possibilities of search and seizure to establish property that may
be subject to arrest. The procedural status of the victim, as an active participant in the
criminal process, needs to be improved in terms of his right to demand from the
investigator, the prosecutor, the identification of property that can be seized and the
realization of his other rights. It is the lack of proper procedural status of the investigator,
prosecutor, the victim in the criminal process in the institute of property seizure, the
complicated procedure of seizure of property within the framework of the current Code of
Criminal Procedure of Ukraine and the need to implement the proposals that justify the
timeliness, relevance, as well as the scientific and practical significance of the dissertation
research.
Available statistical information shows that, in general, the state of combating crime
does not fully meet the needs of today, and as a result, the amount of compensation for
material losses is insignificant. Separate from the conditions of this state are the
inadequate normative and legal support of law enforcement activities and the practice of
law enforcement of criminal procedural legislation. This, in turn, entails failure to
establish property and failure to seize it, violation of property rights of the victims. Based on the results of the research, the author determined the historical genesis of
the establishment and development of the institution of property seizure in criminal
proceedings on the territory of Ukraine. The author's concept of seizure of property is
given, which consists in the description of the property and includes a temporary ban on
the alienation, disposition and/or use of property, until it is canceled in accordance with
the procedure established by the Code of Criminal Procedure, regarding which in the
criminal proceedings there are sufficient grounds and reasonable suspicions to believe that
it can be used to secure a civil lawsuit, recovery from a legal entity of received illegal
benefits, a possible fine, confiscation of property and is subject to special confiscation.
It is determined that the purpose of seizure of property is to prevent the possibility
of its concealment, damage, spoilage, destruction, transformation, alienation, as well as a
temporary ban on the transfer or movement of property or a temporary ban on possession
or management of property. It is proposed that the investigator, at the request of the
victim, the civil plaintiff or on his own initiative, is obliged to take measures to secure the
civil claim declared in the criminal proceedings, as well as a possible future civil claim,
possible confiscation of property and a possible fine.
During the research, the need to exclude from the Code of Criminal Procedure the
provision on the need to seize property for the purpose of preserving material evidence
was substantiated, as the current wording of Part 1 of Article 170 of the Code of Criminal
Procedure "Imposing seizure of property" goes beyond the content of the Directive of the
European Parliament and the Council of April 3, 2014 No. 2014/42/EU "On the freezing
and confiscation of the means of committing crimes and the proceeds of criminal activities
in the European Union", International standards for combating money laundering, terrorist
financing and proliferation of weapons of mass destruction.
The author has proven that one of the ways to identify and search for property that
can be seized is a search, as well as under certain circumstances and temporary access to
things and documents, it is suggested that during the search, investigators and prosecutors
be given the authority to impose a preliminary seizure on property .
It is proposed that in urgent cases, when the investigator, prosecutor, and the
prosecutor cannot issue a search warrant in a timely manner, and due to delay, the wanted items or documents may be destroyed, hidden, or damaged, or the wanted person may
hide, the investigator may conduct a search upon consent prosecutor In this case, the
investigator, not later than on the next working day after conducting the search, notifies
the investigating judge with the presentation of materials justifying the necessity and
urgency of the investigative action, as well as the protocol of the investigative action. The
investigating judge checks the legality and validity of the search.
The author proposed that the investigator, in agreement with the prosecutor, the
prosecutor, on the basis of a reasoned resolution, has the right to seize things or documents
that are important for criminal proceedings, as well as property that is subject to seizure, if
it is known where or with whom a specific thing is , documents, property and there is no
need to search for them, or they are in publicly accessible places.
It is proposed that the seizure of things, documents, property subject to arrest in a
person's home or other property, as well as things, documents or property that contain a
secret protected by law, is carried out only by a decision of an investigating judge, a court.
The investigating judge checks the legality and reasonableness of the seizure and makes a
decision to recognize the seizure as admissible by his decision.
It has been proven the need to include provisions in the Criminal Procedure Code,
according to which, during criminal proceedings, a preliminary seizure of property can be
imposed by the resolution of the investigator in agreement with the prosecutor, by the
resolution of the prosecutor, approved by the investigating judge, and during the trial, the
decision is made by the court. It is considered necessary to provide that in urgent cases,
when due to delay the property may be hidden, damaged, spoiled, destroyed, transformed,
alienated, the investigator, in agreement with the prosecutor, issues a reasoned resolution
on the imposition of a preliminary arrest on the property. The resolution is drawn up in
accordance with the requirements of Art. 110 of the Criminal Procedure Code, with the
justification of the necessity and urgency of imposing an arrest.
The author suggested that the investigator, the prosecutor, no later than the next
working day, informs the investigating judge about the seizure of property, presenting the
protocol and other materials justifying the necessity and urgency of the seizure. If the
investigating judge does not approve the resolution of the investigator, the resolution of the prosecutor, when the seizure is recognized as illegal or unfounded, the investigating
judge makes a court decision to remove the seizure from all or part of the property.
In the course of the study, the need to exclude the provisions of para. 2 h. 10 st. 170
of the Code of Civil Procedure, according to which property cannot be seized if it is
owned by a bona fide buyer, except for the seizure of property to ensure the preservation
of physical evidence. It is believed that it is during the period of establishing the fact of
bona fide acquisition of property that a preliminary seizure of property is necessary to
prevent its alienation, disposition.
Normative provisions have been developed regarding the introduction of changes
and additions to the Code of Criminal Procedure to improve the functioning of the
institution of seizure of property, including the new wording of Part 1 of Art. 16, item 14,
part 1 of Art. 56, p. 15, part 1, art. 56, Art. 61, par. 1, 2 h. 1 st. 170, ch.ch. 3, 5, 8, 11 st.
170 of the Criminal Procedure Code, supplementing the Criminal Procedure Code of
Ukraine with new articles, namely Art. 170-1 «Procedure for seizure of property», Art.
175-2 «Protocol on seizure of property».
Опис
Ключові слова
Бібліографічний опис
Баженова, А.І. Арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження : дис . ... д-ра філос.: 081, 08 / Анастасія Ігорівна Баженова; МВС України, Одес. держ. ун-т внутр. справ. - Одеса, 2023. - 283 с.