Правове та організаційне забезпечення запобіганню  правопорушенням, що вчиняються дітьми

Капуляк, Віталій Петрович; Kapuliak, Vitalii

Правове та організаційне забезпечення запобіганню правопорушенням, що вчиняються дітьми

dc.contributor.author	Капуляк, Віталій Петрович
dc.contributor.author	Kapuliak, Vitalii
dc.date.accessioned	2024-05-29T17:55:53Z
dc.date.available	2024-05-29T17:55:53Z
dc.date.issued	2024
dc.description.abstract	Наголошено, що подальший розвиток будь-якого суспільства пов'язаний з турботою про дітей, що обумовлює наявність особливої охорони дитинства та сім’ї. Одним з напрямів такої охорони є запобігання правопорушень серед дітей, що важливо не лише для забезпечення безпеки дітей, але й для створення основи для стабільного та гармонійного розвитку суспільства. Запобігання правопорушенням серед дітей є стратегічно важливою складовою будь-якої системи соціального захисту та розвитку, обумовлюючи потребу гносеології відповідної діяльності. З’ясовано, що вітчизняним правознавством накопичено значний масив джерел об’єктом висвітлення якого є профілактика правопорушень, які вчиняються дітьми, однак, при цьому відсутні роботи, у яких системно, з урахуванням сучасного стану розвитку суспільства висвітлюються проблеми правового та організаційного забезпечення запобіганню таким правопорушенням. Запропоновано наукові розробки тематики профілактика правопорушень серед дітей доцільно класифікувати на три групи: 1) предметом дослідження у яких є правопорушення дітей; 2) предметом висвітлення яких є запобігання правопорушенням серед дітей; 3) предметом висвітлення яких є окремі аспекти профілактики правопорушенням серед дітей (зокрема, правові та організаційні). Доведено, що в основу визначення гносеологічних засад дослідження профілактики правопорушень серед дітей має бути покладено трьохструктурний підхід до розуміння методології правових явищ та комплексне застосування тих засобів, що дозволяють отримати наукові знання про предмет пізнання. При цьому така методологія передбачає застосування: методологічних принципів (об’єктивності; повноти і всебічності); логічних методів (аналізу та синтезу, абстрагування та узагальнення); методологічних підходів (історичного, системного, герменевтичного, аксіологічного, порівняльного). Застосований підхід дозволяє інтерпретувати логічні методи як безпосередні засоби пізнання, методологічні принципи – як той елемент методології, що визначає вимоги до дослідження, а методологічні підходи – як той елемент методології, що визначає інтенцію дослідника. Багатоаспектний характер питання запобігання досліджуваного різновиду правопорушень та соціальна природа цього негативного явища є тими факторами, що обумовлюють доцільність визначення можливостей застосування до розв’язання цієї проблематики квалітативного підходу (квалітативного дослідження). Обґрунтовано авторське визначення поняття запобігання правопорушенням, що вчиняються дітьми, – це цілеспрямована діяльність, що має державно-владний характер, метою якої є забезпечення правопорядку шляхом впливу на фактори ризику правопорушень та яка здійснюється у межах повноважень, що визначені законом. Виходячи з головного завдання сучасної держави – забезпечення прав людини, а також ураховуючи необхідність відповідальності за ефективне виконання завдання профілактики правопорушень, основними суб’єктами запобігання правопорушенням дітей є органи правопорядку та органи й служби (створені державою чи органами місцевого самоврядування) у справах дітей. З’ясовано, що від суб’єктів запобігання правопорушенням дітей слід відрізняти тих осіб та інституції, що залучаються до виконання окремих завдань профілактики правопорушень (вони не наділені відповідними державно-владними повноваженнями та не мають відповідного ресурсного забезпечення, не можуть нести відповідальність за неефективну профілактичну діяльність). Соціально-профілактичні та окремі ситуативно- профілактичні заходи можуть (і мають) проводити різноманітні державні та комунальні інституції, об’єднання громадян тощо. Відзначено, що вітчизняне правознавство оперує поняттями дієздатності та деліктоздатності; при цьому неповнолітні особи визнаються деліктоздатними (і відповідно суб’єктами правопорушень), однак мають неповну дієздатність, оскільки не можуть повною мірою усвідомлювати свої діяння та наслідки цих дій. Профілактична діяльність органів правопорядку та спеціально уповноважених інституцій спрямована переважно на тих дітей, що вчинили правопорушення і має перспективний характер у відношенні переважно саме таких малолітніх та неповнолітніх. Однак, запобігання правопорушень дітей має охоплювати і тих з них, які через вікові чи інші характеристики не можуть бути суб’єктами адміністративних та кримінальних правопорушень. Науковий аналіз статистичних даних дозволив встановити, що серед кримінальних та адміністративних правопорушень, які найчастіше вчиняються дітьми, переважають порушення проти власності, особи, безпеки руху та громадського порядку. Також високий кількісний показник правопорушень в сфері обігу наркотичних речовин, такі адміністративні порушення, як паління та розпивання алкоголю у заборонених місцях, порушення правил дорожнього руху, а також дрібне хуліганство. Структурно-функціональна характеристика системи профілактики правопорушень дітей дозволила виокремити такі підсистеми аналізованої системи: нормативна (що становить собою сукупність юридичних норм і принципів, які регулюють відносини щодо виявлення факторів правопорушень та впливу на ці фактори з метою збереження правопорядку), інституційна (що являє собою сукупність органів публічної влади, служб та установ, які є суб’єктами профілактичної діяльності); функціональна (що становить саму діяльність суб’єктів профілактики правопорушень, що вчиняються дітьми). Для нормативної підсистеми властивий трирівневий характер, що передбачає: конституційно-правове регулювання; міжнародне- правове регулювання; національні закони та підзаконні нормативно-правові акти. Національне законодавство у сфері запобігання правопорушень дітей доцільно типологізувати на три підгрупи, взявши за критерій предмет правового регулювання: 1) у яких формалізовано матеріальні та процесуальні норми, що визначають конкретні склади правопорушень, визначають суб’єктів профілактичного впливу; 2) закони, предметом регулювання яких є ті відносини, в межах яких вирішуються окремі аспекти запобігання правопорушень дітей; 3) у яких формалізовано повноваження інституцій запобігання правопорушень дітей. Обґрунтовано, що різноманітність інституцій у справах дітей є фактором необхідності визначення органу, на який покладається організаційна функція: організаційне забезпечення діяльності із запобігання правопорушень, які вчиняються дітьми. Додатковими факторами необхідності вирішення означеного завдання виступають іманентний профілактичній діяльності цілеспрямований характер, а також необхідність контролю (нагляду) за такою діяльністю та наявність відповідальності (у тому числі юридичної) за ефективність запобігання правопорушень. Аналіз законодавства в сфері профілактики правопорушень, вивчення повноважень інституцій у справах дітей та ролі підрозділів ювенальної превенції Національної поліції дозволив визначити можливість і необхідність їх виділення як основних суб’єктів організації заходів із запобігання правопорушень дітей. Національна поліція, завдяки ресурсам, авторитету та координаційним можливостям, може стати ключовим учасником у запобіганні правопорушень, вчинених дітьми. Її роль у цьому процесі може істотно підвищити шанси на успішність та ефективність профілактичних заходів серед молоді. Встановлено, що у контексті воєнного стану діяльність підрозділів ювенальної превенції Національної поліції є критично важливою для забезпечення захисту прав та безпеки дітей. Ці підрозділи відіграють ключову роль у виявленні, захисті та підтримці дітей, що потрапили у військові конфлікти, забезпечуючи їм необхідну психологічну та правову допомогу. Завдяки комплексним заходам, включаючи евакуацію, психологічну підтримку та співпрацю зі сторонніми гуманітарними організаціями, ці підрозділи сприяють зменшенню негативного впливу воєнного конфлікту на життя та розвиток дітей. Ефективна діяльність ювенальної превенції в умовах воєнного стану потребує постійного вдосконалення. При цьому важливо забезпечити належний рівень підготовки та ресурсів для підрозділів ювенальної превенції з урахуванням специфічних вимог і викликів, що виникають у контексті воєнного стану. Враховуючи складність ситуації, важливо продовжувати дослідження та розвиток стратегій для ефективної реалізації повноважень підрозділів ювенальної превенції в умовах воєнного конфлікту. Наголошено, що факторами необхідності удосконалення нормативно правового забезпечення профілактики правопорушень серед дітей є, зокрема, принципи правовладдя та законності. Запропоновано серед напрямів такого удосконалення виокремити: організаційний (спрямований на нормативно правове регулювання загальних засад профілактичної діяльності, визначення суб’єктного складу та його функцій (завдань) тощо); тактичний (спрямований на нормативно-правове регулювання окремих аспектів профілактичної діяльності, зокрема, проведення окремих профілактичних заходів, процесуальних дій тощо). Сформульовано низку пропозицій з внесення змін до законів України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про Національну поліцію», Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України. Запропоновано розробити та прийняти Закон «Про захист жертв злочинів». It is emphasized that any society further development is related to the care of children, which determines the presence of special protection of childhood and family. One of such protection directions is the prevention of offenses among children, which is important not only for ensuring the safety of children, but also for creating a basis for stable and harmonious society development. Child delinquency prevention is a strategically important component of any system of social protection and development, determining the necessity for the epistemology of the corresponding activity. It has been found that domestic jurisprudence has accumulated a significant array of sources, the subject of which is the prevention of offenses committed by children, however, at the same time, there are no papers that systematically, taking into account the current state of society development, covering the problems of legal and organizational support for the prevention of such offenses. It is suggested that scientific developments on the topic of child delinquency prevention should be classified into three groups: 1) the subject of research is child delinquency; 2) the subject of coverage is the child delinquency prevention; 3) the subject of coverage are certain aspects of crime prevention among children (in particular, legal and organizational ones).
dc.identifier.citation	Капуляк, В. П. Правове та організаційне забезпечення запобіганню правопорушенням, що вчиняються дітьми : дис . ... д-ра філос.: 081/ Віталій Петрович Капуляк; МВС України, Одеськ. держ. ун-т внутр. справ. - Одеса, 2024. - 203 с.
dc.identifier.uri	https://dspace.oduvs.edu.ua/handle/123456789/7221
dc.language.iso	other
dc.publisher	Одеський державний університет внутрішніх справ
dc.subject	адміністративне правопорушення; дитина; загальна і спеціальна превенція; запобігання правопорушенням; Конвенція про права дитини; кримінальне правопорушення; насилля щодо дитини; органи і служби у справах дітей; права дитини; права людини; право дитини на захист від насилля; правопорушення, що вчиняються дітьми; ювенальна превенція. administrative offence; child; general and special prevention; crime prevention; Convention on the Rights of the Child; criminal offense; violence against a child; bodies and services for children; child rights; Human Rights; the child’s right to protection from violence; offenses committed by children; juvenile prevention.
dc.title	Правове та організаційне забезпечення запобіганню правопорушенням, що вчиняються дітьми
dc.title.alternative	Legal and Organizational Support for the Prevention of Offenses Committed by Children
dc.type	Other