Окремі організаційно-правові аспекти проваджень щодо воєнних злочинів

Abstract

У статті досліджуються окремі організаційно-правові аспекти кримінального провадження щодо воєнних злочинів у контексті повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України. З урахуванням безпрецедентної кількості зареєстрованих злочинів, передбачених ст. 438 КК України, актуалізується проблема ефективного досудового розслідування та визначення належної підслідності. Увага зосереджена на змінах до законодавства, практичній реалізації положень ч. 5 ст. 36 та ч. 5 ст. 216 КПК України, а також на викликах, пов’язаних із дублюванням повноважень, затримками в ухваленні процесуальних рішень, ризиками втрати речових доказів і порушенням принципу правової визначеності. Особливе місце в роботі займає аналіз моделей міжвідомчої взаємодії, зокрема створення міжвідомчих слідчих груп як інструменту реагування на масштабність злочинних діянь у межах міжнародного збройного конфлікту. Автори акцентують увагу на практичній доцільності закріплення в КПК України універсальної підслідності щодо воєнних злочинів, що дозволило б розслідувати такі кримінальні правопорушення будь-яким органом досудового розслідування під наглядом прокурора. У статті також аналізується ефективність спільних слідчих груп (Joint Investigation Teams – JIT), які діють у рамках міжнародного співробітництва з залученням правоохоронних органів інших держав. Розглянуто переваги JIT у порівнянні з традиційними механізмами міжнародної правової допомоги: оперативність обміну інформацією, взаємне визнання доказів, координація слідчих дій та формування єдиної тактики розслідування. На основі аналізу чинного законодавства, судової практики та доктринальних підходів зроблено висновок про необхідність норматив-ного закріплення механізмів визначення ефективності досудового розслідування, обмеження дискреції прокурора при зміні підслідності, удосконалення процедури створення міжвідомчих слідчих грпу, а також інституціоналізації формату JIT у правовій системі України.

The article examines selected organizational and legal aspects of criminal proceedings related to war crimes in the context of the full-scale armed aggression of the Russian Federation against Ukraine. Given the unprecedented number of registered crimes under Article 438 of the Criminal Code of Ukraine, the issue of effective pre-trial investigation and proper allocation of investigative jurisdiction becomes especially relevant. The analysis focuses on recent legislative amendments, the practical application of Part 5 of Article 36 and Part 5 of Article 216 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, as well as the challenges arising from overlapping investigative powers, delays in procedural decision-making, risks of losing physical evidence, and violations of the principle of legal certainty. Special attention is given to models of interagency cooperation, particularly the establishment of interagency investigative groups as a response mechanism to the scale and complexity of criminal acts committed in the context of international armed confl ict. The authors highlight the practical feasibility of enshrining universal investigative jurisdiction over war crimes in the Criminal Procedure Code of Ukraine, which would authorize any investigative body to conduct inquiries into such crimes under the procedural supervision of a prosecutor. The article also analyzes the effectiveness of Joint Investigation Teams (JIT), which operate within the framework of international cooperation involving law enforcement agencies of other states. The advantages of JIT over traditional mechanisms of international legal assistance are considered, including the effi ciency of information exchange, mutual recognition of evidence, coordinated investigative actions, and the development of a unifi ed investigation strategy. Based on the analysis of current legislation, judicial practice, and doctrinal perspectives, the article concludes on the necessity of formalizing criteria for assessing the effectiveness of pre-trial investigations, limiting prosecutorial discretion in reassigning jurisdiction, improving procedures for establishing interagency investigative teams, and institutionalizing the JIT model within Ukraine’s legal framework.