ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ СПАДКУВАННЯ ПРАВА НА ВКЛАД У БАНКУ (ФІНАНСОВІЙ УСТАНОВІ)

Вантажиться...
Ескіз
Дата
2019
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць.
Анотація
Стаття присвячена аналізу економічних аспектів спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі). Обґрунтовано, що законодавчо встановлене правило про спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі) є оптимальним інструментом збереження та примноження капіталу померлого вкладника. Борги спадкодавця впливають на збільшення трансакційних витрат, що охоплюються не лише обов’язками спадкодавця, які не припинилися внаслідок його смерті, й а витратами на оформлення спадщини. Наголошено, що акту прийняття спадщини має передувати встановлення економічної доцільності набуття права власності на спадкове майно, до складу якого входить право на вклад у банку (фінансовій установі). Одним із економічних аспектів спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі) в роботі виділено формування витрат на посмертне розпорядження зазначеним об’єктом спадкового правонаступництва. Наголошено, що з точки зору оптимізації витрат більш ефективним є визначення правової долі вкладу шляхом відповідного розпорядження банку (фінансовій установі). Зроблено висновок, що правова природа розпорядження вкладника правом на вклад на випадок своєї смерті залежить від форми його вираження. У разі, коли таке розпорядження зроблено у вигляді окремої заяви, за своєю правовою природою це є одностороннім правочином. Якщо ж відповідне розпорядження міститься в тексті договору банківського вкладу, воно виступає умовою такого договору. Виявлені особливості спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі): 1) розширення правової свободи спадкодавця шляхом надання права зробити відповідне розпорядження банку; 2) надання права спадкоємцям одержати частину вкладу до закінчення строку на прийняття спадщини; 3) пріоритет заповіту над розпорядження вкладника своїм правом на вклад на випадок смерті у разі, якщо заповіт складений пізніше. The article is focused on the analysis of economic and legal aspects of succession of the right to investment in the bank (financial institution). It has been substantiated that the legally established rule of succession of the right to investment in the bank (financial institution) is an optimal tool for saving and increasing the capital of a deceased depositor. The debtor’s debts affect the increase in transaction expenses, which are covered both by the duties of the testator, which have not stopped because of his death, and the expenses of issuing the inheritance. It has been stressed that the establishment of economic feasibility of acquiring ownership of inherited property, which includes the right to investment in the bank (financial institution), should precede the act of acceptance of the inheritance. It has been concluded that the legal nature of the depositor’s disposal of the right to investment in case of his death depends on the form of its expression. In case when such a disposal is made in the form of a statement, it is an unilateral transaction in its legal form. If the corresponding disposal is contained in the text of the bank deposit agreement, it serves as a condition for such an agreement. The features of the succession of the right to investment in the bank (financial institution) have been revealed: 1) to extend the legal freedom of the testator by granting the right to make an appropriate disposal of the bank; 2) to grant the right to the heirs to receive part of the investment before the expiration of the term for the acceptance of the inheritance; 3) the priority of the will over the depositor’s disposal of his right to investment in case of the death, if the will was made later.
Опис
Ключові слова
Бібліографічний опис
Кройтор В. А., Кухарєв О. Є., Резніченко С.В., Гетманцев О. В. Економічні аспекти спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі). Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. 2019. Вип. 3 (30). C. 16-25.