Етичні та дипломатичні аспекти міжкультурної взаємодії англійською мовою співробітників поліції

Abstract

У статті концептуалізовано англомовну професійну комунікацію співробітників поліції в міжкультурних ситуаціях як інституційно зумовлену дискурсивну практику підвищеного ризику, у якій мовленнєві рішення набувають одночасно правового, етичного та безпекового статусу. Актуальність дослідження визначається інтенсифікацією глобалізаційних процесів і розширенням міжнародних контактів правоохоронних органів у межах спільних операцій, транснаціональних запитів, миротворчих місій, професійних тренінгів та мобільності населення, що підвищує ймовірність комунікативних збоїв та їхніх соціально-політичних наслідків. Метою статті є визначення і теоретичне обґрунтування ключових принципів етичної коректності та дипломатичної доцільності англомовного службового мовлення поліцейських, з урахуванням їхнього інституцій-ного статусу, асиметрії ролей, часової обмеженості взаємодії та функціонування англійської як глобального коду міжнародного професійного обігу. Теоретико-методологічна рамка поєднує моделі міжкультурної комунікації із дискурс-аналітичним і функційно-прагматичним підходами до професійних жанрів поліцейської взаємодії (первинний контакт, перевірка документів, пояснення прав, інтерв’ювання, деескалація). Показано, що дипломатичність у правоохоронному дискурсі є не стилістичною «м’якістю», а керуванням директивністю через непрямі мовленнєві акти, стратегії пом’якшення, уточнення; етичність операціоналізується як сукупність мовних гарантій нейтральності, поваги й контрольованого розкриття інформації. Окремо обґрунтовано інституційно-регулятивну роль стандартизованих формул ввічливості та службової дипломатії, які знижують когнітивне навантаження, підтримують передбачуваність взаємодії та підсилюють сприйняття процедурної справедливості. Практична значущість результатів полягає у пропозиції жанрово-сценарної моделі навчання, що спирається на автентичні матеріали, рольове моделювання та аналіз реальних діалогів, забезпечуючи формування функціональної комунікативної готовності до міжнародної співпраці та безпечної взаємодії з уразливими групами.

The article conceptualizes English-medium professional communication of police officers in intercultural situations as an institutionally conditioned discursive practice of heightened risk, in which communicative decisions simultaneously acquire legal, ethical, and security significance. The relevance of the study is determined by the intensification of globalization processes and the expansion of international contacts among law enforcement agencies within joint operations, transnational requests, peacekeeping missions, professional training programs, and population mobility, all of which increase the likelihood of communicative failures and their socio-political consequences. The aim of the article is to identify and theoretically substantiate the key principles of ethical appropriateness and diplomatic expediency in English-language police communication, taking into account officers’ institutional status, role asymmetry, time constraints of interaction, and the functioning of English as a global code of international professional exchange. The theoretical and methodological framework integrates models of intercultural communication with discourse-analytic and functional-pragmatic approaches to professional genres of police interaction, including initial contact, document checks, explanation of rights, interviewing, and de-escalation. It is demonstrated that diplomacy in law enforcement discourse does not amount to stylistic «softness,» but rather to the management of directiveness through indirect speech acts, mitigation strategies, and clarification practices, while ethical conduct is operationalized as a set of linguistic guarantees of neutrality, respect, and controlled disclosure of information. Particular attention is paid to the institutionally regulatory role of standardized formulas of politeness and service diplomacy, which reduce cognitive load, sustain interactional predictability, and reinforce perceptions of procedural justice. The practical significance of the findings lies in the proposal of a genre- and scenario-based training model grounded in authentic materials, role-play simulations, and the analysis of real-world dialogues, thereby ensuring the development of functional communicative readiness for international cooperation and safe interaction with vulnerable groups.