Генеза та концептуалізація електронного урядування у сучасній адміністративно-правовій науці

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз генези та концептуалізації електронного урядування у сучасній адміністративно-правовій науці з урахуванням трансформаційних процесів, що відбуваються у сфері публічного адміністрування в умовах цифровізації. Обґрунтовано, що становлення електронного урядування є результатом еволюції управлінських моделей — від класичної бюрократичної системи до концепцій нового публічного менеджменту, належного врядування та цифрової публічної адміністрації. Визначено, що електронне урядування виступає не лише інструментальною категорією, а й складною міждисциплінарною конструкцією, яка поєднує правові, організаційні, технологічні та соціальні аспекти функціонування держави. Розкрито основні підходи до розуміння сутності електронного урядування в адміністративно-правовій доктрині, зокрема як форми організації діяльності публічної влади, як механізму надання електронних публічних послуг та як інструменту забезпечення відкритості, прозорості й підзвітності держави. Акцентовано увагу на зміні парадигми взаємодії «держава – людина», яка трансформується у модель сервісно-орієнтованої держави, де пріоритетом є задоволення публічних інтересів через цифрові інструменти. Окрему увагу приділено нормативно-правовим засадам розвитку електронного урядування в Україні та їх узгодженості з європейськими стандартами цифрового врядування. Доведено, що сучасний етап розвитку характеризується переходом від електронного уряду до концепції «government as a platform», що передбачає інтеграцію державних інформаційних ресурсів, міжвідомчу взаємо-дію та створення єдиного цифрового простору публічного адміністрування. У результаті дослідження сформульовано авторське бачення електронного урядування як адміністративно-правової категорії, що відображає системну цифрову трансформацію діяльності суб’єктів публічної адміністрації та спрямована на забезпечення ефективної реалізації прав і свобод людини, підвищення якості публічних послуг і зміцнення довіри до держави.

The article provides a comprehensive analysis of the genesis and conceptualization of e-government in modern administrative law science, taking into account the transformational processes occurring in the field of public administration under conditions of digitalization. It is substantiated that the emergence of e-government is the result of the evolution of governance models — from the classical bureaucratic system to the concepts of New Public Management, good governance, and digital public administration. It is determined that e-government functions not only as an instrumental category but also as a complex interdisciplinary construct that integrates legal, organizational, technological, and social aspects of state functioning. The main approaches to understanding the essence of e-government in administrative law doctrine are revealed, in particular as a form of organization of public authority activities, as a mechanism for the provision of electronic public services, and as a tool for ensuring openness, transparency, and accountability of the state. Special attention is paid to the transformation of the “state–individual” interaction paradigm into a service-oriented model, where the priority is the satisfaction of public interests through digital instruments. Particular emphasis is placed on the regulatory and legal foundations of e-government development in Ukraine and their alignment with European standards of digital governance. It is argued that the current stage of development is characterized by a transition from e-government to the concept of “government as a platform,” which involves the integration of state information resources, interagency interoperability, and the creation of a unified digital space of public administration. As a result of the study, the author formulates an original understanding of e-government as an administrative-legal category that reflects the systemic digital transformation of the activities of public administration entities and is aimed at ensuring the effective realization of human rights and freedoms, improving the quality of public services, and strengthening trust in the state.