Міжнародний досвід регулювання штучного інтелекту у сфері безпеки

Abstract

У тезах досліджено міжнародний досвід правового та інституційного регулювання систем штучного інтелекту (ШІ) й аналітики великих даних (Big Data) у сфері громадської, національної та кібербезпеки. Розглянуто особливості ключових світових моделей регулювання: формалізованого ризик-орієнтованого підходу Європейського Союзу, що обмежує масове спостереження заради захисту прав людини; гнучкого ринкового підходу США, заснованого на саморегулюванні та активному впровадженні ШІ правоохоронними органами; а також централізованої державної моделі Китаю з масштабними системами цифрового контролю. Особливу увагу приділено рекомендаційним ініціативам міжнародних організацій (ООН, ОЕСР) щодо формування етичних стандартів, прозорості алгоритмів і підзвітності ШІ, а також проблемам контролю автономних систем у військовій сфері. Окреслено специфіку адаптації цього досвіду до умов України з урахуванням безпекових факторів воєнного стану. Обґрунтовано, що ефективне регулювання потребує гармонізації нормативних вимог, подолання проблеми «чорної скриньки» (непрозорості алгоритмів) та пошуку балансу між технологічним розвитком, державною безпекою і захистом приватності громадян.

This paper examines international experience of the legal and institutional regulation of artificial intelligence (AI) and big data analytics systems in the fields of public, national and cyber security. It considers the distinctive features of key global regulatory models: the European Union’s formalised risk-based approach, which restricts mass surveillance in order to protect human rights; the flexible market-based approach of the US, founded on self-regulation and the active adoption of AI by law enforcement agencies; and China’s centralised state model with large-scale digital surveillance systems. Particular attention is paid to the recommendations of international organisations (the UN, the OECD) regarding the development of ethical standards, algorithmic transparency and AI accountability, as well as issues surrounding the control of autonomous systems in the military sphere. The specific challenges of adapting this experience to the conditions in Ukraine, taking into account the security factors of martial law, are outlined. It is argued that effective regulation requires the harmonisation of regulatory requirements, overcoming the ‘black box’ problem (the opacity of algorithms) and striking a balance between technological development, national security and the protection of citizens’ privacy.