Нормативно-регуляторні інструменти адміністративно-правової протидії корупції у сфері спорту

Abstract

Метою статті є визначення сутності, ознак, видів і проблемних аспектів нормативно-регуляторних інструментів адміністративно-правової протидії корупції у спортивних правовідносинах, а також обґрунтування напрямів удосконалення правового регулювання у цій сфері. У дослідженні використано комплекс методів наукового пізнання, зокрема діалектичний, системно-структурний, формально-юридичний, порівняльно-правовий та логіко-аналітичний. Результати роботи полягають у визначенні місця нормативно-регуляторних інструментів у системі запобігання корупції та їх класифікації за функціональним призначенням. Доведено, що ці інструменти мають формально визначений, превентивний і системний характер. Авторами виявлено низку проблемних аспектів нормативного забезпечення, серед яких термінологічні неузгодженості, прогалини у визначенні суб’єктів та суперечності між державним впливом і автономією спортивних організацій. Висновки дослідження спрямовані на вдосконалення антикорупційної політики: обґрунтовано необхідність системної уніфікації термінологічного апарату Закону України «Про запобігання корупції» та галузевого спортивного законодавства задля формування цілісної системи забезпечення доброчесності у спорті.

The purpose of the article is to determine the essence, signs, types and problematic aspects of normative and regulatory instruments of administrative and legal counteraction to corruption in sports legal relations, as well as substantiating directions for improving legal regulation in this area. The research used dialectical, systemic-structural, formal-legal, comparative-legal and logical-analytical methods of scientific knowledge. The results of the work consist in defining the place of normative-regulatory instruments in the anti-corruption system and their classification. It is substantiated that these instruments have a formally defined, preventive and systemic nature. A number of problematic aspects of regulatory support have been identified, including terminological inconsistencies, gaps in the definition of subjects and contradictions between state influence and the autonomy of sports organizations. The conclusions of the study are aimed at improving anti-corruption policy: the necessity of systemic unification of the conceptual apparatus of the Law of Ukraine "On Prevention of Corruption" and sectoral sports legislation to form a comprehensive integrity assurance system in sports has been substantiated.