081 Право
Постійне посилання зібрання
довільний текст
Новини
довільний текст
Переглянути
Нові надходження
Зараз показуємо 1 - 5 з 29
- ДокументОснови методики розслідування державної зради(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Кононенко, Юрій Сергійович; Kononenko, YuriiУ дисертації здійснено комплексне дослідження методики розслідування державної зради, в якому на монографічному рівні сформульовано низку наукових положень, висновків і рекомендацій щодо окремої криміналістичної методики розслідування даного виду злочину з урахуванням особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного стану. Актуальність наукового дослідження зумовлена тим, що на сьогодні зросла кількість вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, серед яких державна зрада, як найбільш небезпечне посягання на державну безпеку, обороноздатність, незалежність України, її конституційний лад, займає першорядне місце. Так, у 2019 році проти основ Національної безпеки України обліковано злочинів –379, у 2020 – 414, у 2021 – 520, у 2022 – 17422, у 2023 – 5562, з них за ст. 111 КК України обліковано у 2019 – 123, у 2020 – 145, у 2021 – 208, у 2022 – 1957, у 2023 – 1169. Водночас кількість кримінальних проваджень, переданих до суду, становить близько 25% від загальної кількості розслідуваних, що засвідчує необхідність удосконалення методики розслідування зазначених злочинів. Обґрунтовано, що методика розслідування державної зради є видовою методикою розслідування кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, структурними елементами якої є: криміналістична характеристика, складові якої характеризуються кореляційною взаємозалежністю, визначають характер й особливості досудового розслідування; організація і тактика початкового та наступного етапів розслідування (обставини, що підлягають встановленню; типові слідчі ситуації й відповідні алгоритми процесуальних дій; взаємодія слідчого з оперативними та іншими підрозділами; проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових), а також використання спеціальних знань, призначення експертиз). Визначено, що криміналістична характеристика державної зради, – це система взаємозалежних даних про криміналістично вагомі ознаки злочину, що дозволяє виробити науково обґрунтовані рекомендації і прийоми виявлення, вилучення і використання відображеної інформації в процесі доказування, з метою його швидкого розкриття та розслідування шляхом побудови та перевірки слідчих версій під час проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів. На підставі аналізу практики розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень за статтею 111 КК України визначено, що при вчиненні державної зради у формі шпигунства предметом злочинного посягання виступають відомості, що становлять державну таємницю. Доведено, що при вчиненні державної зради у формі надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, предметом злочинного посягання є інформація з обмеженим доступом, шкода в оприлюдненні якої становить загрозу суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці. Констатується, що обстановка вчинення державної зради характеризується як сукупністю суспільно-політичних та соціально-економічних умов об’єктивної дійсності, що склалися на території держави у певний часовий період, так і сукупністю обставин, які сформувалися на момент вчинення державної зради у певній її формі в конкретному місці й у визначений час та безпосередньо сприяли або перешкоджали винним особам у реалізації їх злочинних намірів. Встановлено, що на обстановку вчинення державної зради можуть впливати як об’єктивні (зовнішні) чинники та й чинники суб’єктивного характеру. На підставі вивчення слідчої та судової практики здійснено класифікацію способів державної зради та обґрунтовано, що способи вчинення злочину, передбаченого статтею 111 КК України є самостійною обов’язковою складовою криміналістичної характеристики досліджуваного злочину та залежать від конкретної обстановки та форми вчинення державної зради. Розглянуто елементи способу вчинення державної зради: способи підготовки, вчинення та приховування злочину. Визначено, що слідова картина державної зради розглядається як система матеріальних та ідеальних слідів, що знаходяться в закономірній залежності від інших елементів досліджуваної характеристики, яка дає змогу будувати версії про способи підготовки, вчинення і приховування державної зради, а також осіб, які вчинили такий злочин. Виокремлено типові матеріальні сліди державної зради: письмові документи (текстові повідомлення, аудіозаписи, фото- та відео зображення, довідки про телефонні розмови зі співучасниками злочинної діяльності та ін.); речові докази (комп’ютерна техніка, засоби зв’язку, носії інформації тощо). Поряд з матеріальними слідами звернута увага на важливість ідеальних слідів-відображень. Обґрунтовано, що до обставин, які підлягають встановленню та доповнюють зміст предмета доказування при розслідуванні державної зради, у тому числі – криміналістично-значимою інформацією, відносяться: особливості предмета злочинного посягання, підготовчі дії, безпосереднє вчинення та дії з приховання слідів злочину; характер взаємовідносин особи, що вчинила злочин з іноземною державою, організацією або їх представниками; особливості слідової картини; ряд інших фактів і подій, які прямо не зазначені у кримінальному процесуальному законодавстві і відповідних статтях кримінального кодексу, але сприяють їх доказуванню. Акцентується увага на тому, що перелік цих обставин може містити факти та відомості, що мають у процесі доказування допоміжний, орієнтуючий характер, проте їх встановлення має криміналістичне значення для одержання додаткових неспростовних доказів щодо розслідуваної події та винуватості злочинця. Залежно від форми вчинення державної зради та повноти вихідної інформації про характер і обставини розслідуваної події, які відомі на момент внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виділено типові слідчі ситуації, що складаються на початковому етапі розслідування державної зради. Визначено, що типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування державної зради є: по-перше, кримінальне провадження розпочато за результатами реалізації інформації, отриманої під час проведення оперативно-розшукових заходів оперативними підрозділами; по друге, кримінальне провадження розпочато за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій за дорученням слідчого; по-третє, кримінальне провадження розпочато за результатами аналізу повідомлень у засобах масової інформації; по-четверте, кримінальне провадження розпочато за результатами проведення слідчих (розшукових) дій) по іншому кримінальному провадженню. Виокремлено відповідні їм тактичні завдання розслідування та алгоритми дій слідчого щодо їх вирішення. На підставі аналізу емпіричних даних під час розслідування злочинів, передбачених ст. 111 КК України, розкрито форми взаємодії органів досудового розслідування з оперативними підрозділами, суб’єктами розвідувального співтовариства, державними структурами, громадськими організаціями, засобами масової інформації та окремими громадянами. Визначено основні процесуальні та не процесуальні форми взаємодії при розслідуванні державної зради. Розроблено комплексний підхід до організації, тактики і послідовності проведення окремих слідчих (розшукових) дій (огляд, допит, обшук) спрямованість та послідовність яких залежать від форми вчинення держаної зради, змісту наявної інформації про подію та предмет злочину, способу вчинення злочину, статусу потенційного підозрюваного та іншої вихідної інформації, яка перебуває у розпорядженні слідчого як на момент внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань так і подальшому розслідуванні. Окрема увага приділена особливостям проведення огляду комп’ютерних даних, зокрема використанню OSINT– розвідці з відкритих джерел, визначено інструменти та технології OSINT, які можуть бути використані при розслідуванні державної зради, до яких відносяться: пошукові системи, соціальні мережі, офіційні та наукові сайти, онлайн карти, для збору інформації про підозрюваних осіб, їхню діяльність, освіту тощо. З метою забезпечення допустимості та достовірності доказів з відкритих джерел, звернута увага на застосовування рекомендації щодо архівації даних, які містяться у відкритих джерелах з урахуванням особливостей, передбачених Протоколом Берклі. Розкрито загальні положення тактики негласних слідчих (розшукових) дій під час розслідування держаної зради (зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем; аудіо-, відеоконтроль особи; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; спостереження за особою, річчю або місцем; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту) та обґрунтовано доцільність додаткового врегулювання процесуальної форми провадження негласних слідчих (розшукових) дій, яка виступаж достатньою гарантією як для одержання достовірної доказової інформації, так і для забезпечення захисту прав і свобод людини. В аспекті предмета дослідження виокремлено специфіку призначення судових експертиз (комп'ютерної техніки і програмних продуктів, судові експертизи звуко-, відеозапису, експертиза телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів, лінгвістичні (семантико-текстуальні) експертизи, судова експертиза з питань державної таємниці, судово психолого-психіатричні експертизи, портретна експертиза) як основної процесуальної форми використання спеціальних знань під час розслідування держаної зради. Наголошено на особливій ролі інституту спеціальних знань в інформаційно технологічному забезпеченні розслідування державної зради, як для успішного вирішення тактичних завдань, що постають перед органами досудового розслідування, так і для проведення повного, всебічного та об’єктивного досудового розслідування, забезпечення об’єктивності дослідження всіх обставин розслідуваної події. In the dissertation, a comprehensive study of the methodology of the investigation of treason was carried out, in which a number of scientific provisions, conclusions and recommendations were formulated at the monographic level regarding a separate forensic methodology for the investigation of this type of crime, taking into account the special regime of pre-trial investigation under martial law. The relevance of scientific research is determined by the fact that today the number of criminal offenses against the foundations of national security has increased, among which treason, as the most dangerous encroachment on state security, defense capability, independence of Ukraine, and its constitutional system, occupies a primary place. Thus, in 2019, 379 crimes were registered against the foundations of the National Security of Ukraine, in 2020 – 414, in 2021 – 520, in 2022 – 17,422, in 2023 – 5,562, of which under Art. 111 of the Criminal Code of Ukraine recorded in 2019 – 123, in 2020 – 145, in 2021 – 208, in 2022 – 1,957, in 2023 – 1,169. At the same time, the number of criminal proceedings brought to court is about 25% of the total number of those investigated, which proves the need improvement of the methodology of investigation of the specified crimes. It is substantiated that the method of investigating treason is a specific method of investigating criminal offenses against the foundations of national security of Ukraine, the structural elements of which are: forensic characteristics, the components of which are characterized by correlational interdependence, determine the nature and features of the pre-trial investigation; organization and tactics of the initial and subsequent stages of the investigation (circumstances to be established; typical investigative situations and corresponding algorithms of procedural actions in each of them; interaction of the investigator with operational and other units; conducting investigative (detective) and secret investigative (detective), as well as use of special knowledge, appointment of examinations. It was determined that the forensic characteristics of treason is a system of interdependent data on forensically significant features of the crime, which allows for the development of scientifically based recommendations and techniques for the detection, extraction and use of reflected information in the process of proof, with the aim of its rapid disclosure and investigation by building and checking investigative versions during investigative (search), covert investigative (search) actions and other procedural measures. Based on the analysis of the practice of investigation and trial of criminal proceedings under Article 111 of the Criminal Code of Ukraine, it was determined that when committing treason in the form of espionage, the subject of a criminal offense is information constituting a state secret. It has been proven that the commission of treason in the form of providing a foreign state, a foreign organization or their representatives with assistance in carrying out subversive activities against Ukraine, the subject of criminal encroachment is information with limited access, the damage of which in publicizing poses a threat to sovereignty, territorial integrity and inviolability, defense capability, state , economic or information security. It is stated that the situation of committing treason is characterized by both a set of socio-political and socio-economic conditions of objective reality that developed on the territory of the state in a certain time period, and a set of circumstances that formed at the time of committing treason in a certain form in at a specific place and at a specific time and directly assisted or hindered the guilty persons in the realization of their criminal intentions. It has been established that both objective (external) factors and subjective factors can influence the situation of committing treason. Based on the study of investigative and judicial practice, it is substantiated that the methods of committing the crimes provided for in Article 111 of the Criminal Code of Ukraine are an independent and mandatory component of the criminalistic characteristics of the investigated crime and depend on the specific situation and form of committing treason. The elements of the method of committing treason are considered: methods of preparation, commission and concealment of the crime. It was determined that the trace pattern of treason is considered as a system of material and ideal traces, which are naturally dependent on other elements of the studied characteristics, which makes it possible to build versions about the methods of committing and concealing treason, as well as the persons who committed such a crime. Typical material traces of state treason are singled out: written documents (text messages, audio recordings, photo and video images, certificates of telephone conversations with co-participants, etc.); material evidence (computer equipment, means of communication, media, etc.). Along with material traces, attention is drawn to the importance of ideal reflection traces. It is substantiated that the circumstances that must be established and supplement the content of the subject of evidence in the investigation of treason, including forensically significant information, include: features of the subject of the criminal offense, preparatory actions, direct commission and actions to hide the traces of the crime; the nature of the relationship of the person who committed the crime with a foreign state, organization or their representatives; features of the trace picture; a number of other facts and events that are not directly specified in the criminal procedural legislation and relevant articles of the Criminal Code, but contribute to their proof. Attention is drawn to the fact that the list of these circumstances may contain facts and information that are of an auxiliary, orienting nature in the process of proof, but their establishment has forensic significance for obtaining additional irrefutable evidence regarding the event under investigation and the guilt of the criminal. Depending on the form of committing treason and the completeness of the original information about the nature and circumstances of the event under investigation, which are known at the time of entering information about the crime into the Unified Register of Pretrial Investigations, typical investigative situations that arise at the initial stage of the investigation of treason are highlighted. It was determined that the typical investigative situations of the initial stage of the investigation of state treason are: first, criminal proceedings have been initiated based on the results of the implementation of information obtained during operational and investigative activities by operational units; secondly, criminal proceedings were initiated based on the results of secret investigative search actions on behalf of the investigator; thirdly, criminal proceedings were initiated based on the results of the analysis of messages in mass media; fourthly, criminal proceedings have been initiated based on the results of investigative (search) actions) in other criminal proceedings. The corresponding tactical tasks of the investigation and the algorithms of the investigator's actions regarding their solution are highlighted. Based on the analysis of empirical data during the investigation of crimes provided for in Art. 111 of the Criminal Code of Ukraine, the forms of interaction of pre-trial investigation bodies with operative units, subjects of the intelligence community, state structures, public organizations, mass media and individual citizens are revealed. The main procedural and non-procedural forms of interaction in the investigation of high treason are defined. A comprehensive approach to the organization, tactics and sequence of individual investigative (search) actions (survey, interrogation, search) has been developed, the direction and sequence of which depend on the form of committing treason, the content of available information about the event and the subject of the crime, the method of committing the crime, the status of the potential suspect and other source information that is at the disposal of the investigator both at the time of entering information into the Unified Register of Pretrial Investigations and during further investigation. Particular attention is paid to the peculiarities of computer data review, in particular the use of OSINT – intelligence from open sources, OSINT tools and technologies that can be used in the investigation of treason are identified, which include: search engines, social networks, official and scientific sites, online maps to collect information about suspects, their activities, education, etc. In order to ensure the admissibility and reliability of evidence from open sources, attention is drawn to the application of recommendations on archiving data contained in open sources, taking into account the features provided by the Berkeley Protocol. The general provisions of the tactics of covert investigative (detective) actions during the investigation of treason (removal of information from electronic communication networks; removal of information from electronic information systems; audio and video monitoring of a person; establishing the location of a radio-electronic means; surveillance of a person, thing or place; examination publicly inaccessible places, housing or other property of a person; control over the commission of a crime in the form of a special investigative experiment) and justified the feasibility of additional regulation of the procedural form of conducting secret investigative (search) actions, which would serve as a sufficient guarantee both for obtaining reliable evidentiary information and for ensuring the protection of human rights and freedoms. In the aspect of the subject of research, the specifics of the appointment of forensic examinations (of computer equipment and software products, forensic examinations of sound and video recordings, examination of telecommunication systems (equipment) and means, linguistic (semantic-textual) examinations, forensic examination of state secrets, judicial psychological and psychiatric examinations, portrait examination) as the main procedural form of using special knowledge during the investigation of high treason. The special role of the institute of special knowledge in the information and technological support of the investigation of crimes of the specified category is emphasized, both for the successful solution of tactical tasks facing the bodies of pre-trial investigation, and for conducting a full, comprehensive and objective pre-trial investigation, ensuring the objectivity of the investigation all the circumstances of the event under investigation.
- ДокументАдміністративно-правові засади інформаційного суспільства в умовах воєнного стану в Україні(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Желновач, Євген Геннадійович; Zhelnovach, YevhenОтримавши незалежність, Україна стала на шлях розбудови демократичної, правової держави. Однією з умов формування такої держави, її соціальною основою є громадянське суспільство, у якому через систему соціальних інститутів, суспільних зв’язків створюються необхідні умови для реалізації кожним громадянином своїх можливостей, забезпечуються особисті права і свободи, зокрема права на інформацію, як базового елементу сучасного інформаційного суспільства. Однак, події 2022 року, а саме, військове вторгнення росії в Україну створило надзвичайні умови для формування інформаційної спільності суспільства. З одного боку, це пов’язано з, так званим, «інформаційним фронтом», а з другого – з інформаційним суверенітетом держави, який звичайно буде знаходиться під небувалим впливом. Очевидно, що обидва вказані аспекти потребують захисних інструментів задля того, щоб кожне суспільство можна було назвати громадянським у всіх його проявах. У сучасній науковій думці чимало уваги приділяється аналізу умов формування громадянського суспільства, чинників, що пришвидшують, чи навпаки, гальмують цей процес. Однією з невід’ємних якостей громадянського суспільства і водночас однією з важливих умов його становлення можна назвати свободу інформації. Забезпечення в державі права на одержання, поширення, використання інформації, скасування/обмеження цензури, максимально можлива інформаційна відкритість органів державної влади – все це є найважливішим гарантом становлення сучасного громадянського суспільства. У той же час умови воєнного стану, зрозуміло, що вимагають певних обмежень свободи інформації задля забезпечення державної безпеки та збереження людських життів. Отже, можна виокремити поняття «інформаційного суспільства» для опису умов формування сучасного громадянського суспільства, його розвитку як у мирний час, так і в умовах відкритого воєнного конфлікту, який є найбільший в сучасній історії Європи. Разом з тим у сучасній науці права відсутнє єдине розуміння означеної категорії, не встановлено взаємовідношення категорій інформаційне суспільство та громадянське суспільство, потребують з’ясування роль та значення свободи інформації для розбудови громадянського суспільства в мирний час, гібридній війни та в умовах воєнного стану. Механізм гарантування інформаційних прав і свобод людини ще не визначений належним чином на правовому рівні, і дослідження теорії інформаційного суспільства науково-дисертаційним шляхом залишаються недостатніми, тим більш в умовах сучасної війни в XXI столітті. Все вищезазначене обумовлює актуальність обраної дослідження, як такого, що може лягти в основу сучасної наукової правової школи інформаційного суспільства та інформаційного права. Науково-методичний фундамент дослідження сформовано на основі наукових розробок та публікацій таких відомих науковців як Алексєєв С.С., Белей Л., Белл Д., Брижко В.М., Гапотій В.Д., Денисова О.С., Ісмайлов К.Ю., Марущак А.І., Корнієнко М.В., Кузніченко С.О., Письменицький А., Ромащенко В.А., Савінова Н.А., Скакун О.Ф., Сливка С., Цвік М.В., Цимбалюк В.С. та інші вчені, роботи яких безпосередньо стосувались окремих питань щодо формування громадянського суспільства, інформаційного суверенітету, свободи слова, інформаційної безпеки і, зокрема в сферах, що стосуються інформаційних прав і свобод, їх закріплення та забезпечення. Метою дисертації є розкриття адміністративно-правових засад змісту, природи і специфіки правового регулювання інформаційного суспільства в сучасній Україні, що зумовило необхідність розв’язання таких задач: - проаналізувати наукові концепції щодо розуміння інформаційного суспільства; - дослідити історичні, структурні та правові особливості розуміння поняття інформаційного суспільства в умовах війни; - виявити рівень дослідженості в юриспруденції свободи інформації в інформаційному та громадянському суспільстві; - розкрити та обґрунтувати місце і роль свободи інформації в структурі сучасного громадянського інформаційного суспільства та в умовах війни; - визначити особливості сучасного стану та напрямки функціонування інформаційного суспільства на території Україні в умовах війни; - проаналізувати фундаментальні нормативно-правові акти України у сфері забезпечення розвитку інформаційного суспільства; - встановити міжнародний досвід формування адміністративно-правових засад розвитку інформаційного суспільства та можливості впровадження європейських стандартів у правові основи інформаційного суспільства в Україні; - обґрунтувати напрями удосконалення адміністративно-правових засад формування інформаційного суспільства в умовах воєнного стану в Україні. Об’єктом дослідження є суспільні відносини пов’язані з формуванням та функціонуванням інформаційного суспільства в умовах воєнного стану. Предметом дослідження є адміністративно-правові засади інформаційного суспільства в умовах воєнного стану в Україні. Вступ дисертації містить обґрунтування вибору теми дослідження; зазначено про зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами кафедри, університету; визначено мету та завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; наведено відомості про особистий внесок здобувача, апробацію матеріалів дисертації, структуру та обсяг дисертації. У першому розділі «Наукові концепції щодо розуміння інформаційного суспільства» розкрито стан наукової розробки питань історичних, структурних та правових особливостей розуміння поняття інформаційного суспільства в умовах війни; надані поняттєво-категоріальні характеристики «інформаційного суспільства», таким чином, було здійснено вихід на розуміння концептуальних категорій: «інформація», «інформаційне суспільство», «громадянське суспільство», «свобода інформації», «інформаційне суспільство в умовах війни»; встановлений рівень дослідженості в юриспруденції свободи інформації в інформаційному та громадянському суспільстві: термін «інформаційне суспільство» у більшості випадків використовується як яскравий синонім терміну «інформаційно комунікаційні технології», а концепція «інформаційного суспільства», і до сьогодні, не отримала глибокого осмислення та врахування українських контекстуальних особливостей через відступлення від наукових стандартів взагалі, та в юриспруденції зокрема. Так, з’ясовані дефініція та сутність інформації; досліджені поняття, ознаки та сутність громадянського суспільства; проаналізовані поняття та зміст категорії «свобода інформації» у контексті сучасного розуміння громадянського інформаційного суспільства та рівень її дослідженості в умовах воєнного стану; розглянуто місце і роль свободи інформації в структурі сучасного громадянського інформаційного суспільства та в умовах війни; досліджено роль інформації в сучасній теорії громадянського та інформаційного суспільства; визначені адміністративно-правові інструменти забезпечення свободи інформації у сучасному громадянському інформаційному суспільстві на тлі воєнного стану. Запропоновано авторський підхід до вивчення нормативного змісту поняття «інформація», під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Таке визначення інформації доречно доповнювати більш конкретним переліком носіїв, на яких інформація може міститися. Визначено, що громадянське суспільство – сукупність вільних людей, що мають високий соціальний, культурний, моральний рівень особистої розвиненості, що взаємодіють з державою, яка гарантує та забезпечує їм повний обсяг та реальне підтримання прав та свобод, які є загально визначеними у сучасному демократичному світі. Установлено ознаки на надано авторську інтерпретацію поняттю інформаційне суспільство в умовах воєнного стану – це така форма глобального соціального інформаційного простору, де з одночасною реалізацією ефективної інформаційної взаємодії людей, їх активного доступу до світових інформаційних ресурсів, задоволення потреб щодо інформаційних продуктів і послуг, існує і певна система вимушених під тиском війни державно-владних обмежень у поширенні інформації, що з одного боку захищає, а з другого – обмежує права та свободи громадян. Розуміння ж інформаційного сучасного суспільства в умовах війни, або під час оголошення правового режиму воєнного стану, потребує врахування, окрім правових інструментів гарантування свободи інформаційних відносин, також і певних інформаційних обмежень, що формуються задля потреб захисту інформаційного суверенітету держави та суспільства від таких інформаційних загроз, як інформаційна агресія, інформаційний тероризм, проведення протиправних інформаційно-психологічних операцій державою-агресором, ідеологічно пропагандистські заходи та інші дії, що негативно впливають на інформаційне благополуччя суспільства і держави. Другий розділ «Форма адміністративно-правового забезпечення інформаційного суспільства в умовах воєнного стану в Україні» охоплює такі досліджувані питання, як адміністративно-правовий фундамент інформаційного суспільства в Україні. Досліджено нормативно-правові акти та інші чинники, які впливають на сучасне інформаційне суспільство, побудувавши їх детальну, фундаментальну характеристику. Встановлено, що Україна перша країна в світі, яка під час повномасштабної війни здійснює позитивні нормативні зміни в медіосфері, що забезпечує, поряд з безпековими питаннями, прозорість медійного простору та реалізує права на свободу вираження поглядів, отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації та її вільного поширення. Проаналізовано фундаментальні нормативні акти, чинних законодавчих актів України, підзаконних нормативних документів, що так чи інакше стосуються забезпечення свободи інформації, як базової умови формування інформаційного суспільства в Україні в цілому та в умовах війни. З’ясовано, що як і будь-яка сфера законодавства, нормативні акти України у сфері свободи інформації будуються у чітку структуру, яка складається з міжнародних актів, законодавчих актів та підзаконних нормативно-правових документів. До фундаментальних нормативно-правових актів можна віднести наступні акти: Конституція України, закони України «Про інформацію», «Про захист персональних даних», «Про медіа», Конвенцію «Про захист прав людини основоположних свобод», Загальну декларацію прав людини ООН, Конвенцію Ради Європи «Про захист осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних», Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Шенгенську Конвенцію та Конвенцію Європолу. Доведено, що закон України «Про правовий режим воєнного стану» за своєю суттю не є фундаментальним нормативно-правовим актом у сфері інформаційного права, але в сучасних українських умовах є таким, що вносить корективи в кожний правовий акт України від Конституції, міжнародних актів до відповідних підзаконних документів. Встановлено, що з введенням воєнного стану Україна частково відступила від своїх міжнародних зобов’язань у сфері захисту прав людини. Зокрема, відбулася дерогація зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, про що Уряд України належним чином сповістив Раду Європи. В українських реаліях ми стикаємося з унікальнішою в світі ситуацією, коли влада має повну законну можливість обмежувати громадян в інформаційній свободі і тим самим стримувати розвиток інформаційного суспільства, але не робить цього, а навпаки саме воєнний стан став каталізатором розвитку новітніх інституцій інформаційного суспільства. У третьому розділі «Шляхи модернізації адміністративно-правових засад формування інформаційного суспільства в умовах воєнного стану в Україні» розроблено питання про: міжнародний досвід формування адміністративно правових засад розвитку інформаційного суспільства; шляхи реформування адміністративно-правових засад формування інформаційного суспільства в умовах воєнного стану та в контексті європейської інтеграції України; напрями удосконалення адміністративно-правових засад формування інформаційного суспільства в умовах воєнного стану в Україні. Удосконалено методику визначення глобальних тенденцій у розвитку сучасного світу: стрімке розгортання інформаційного суспільства, спрямованого на налагодження конструктивного спілкування з урядовими органами на новому рівні, та забезпечення громадян можливістю займатися діяльністю, недоступною в епоху постіндустріальної ери. В цьому контексті зростає значення інформації, знань та освіти. З появою якісно нових потреб суспільства змінюється і система інформаційного суспільства. Тому, для забезпечення можливості ефективного функціонування системи інформаційного суспільства в умовах глобальної інтеграції, вкрай необхідною є її адаптація до нових умов суспільного розвитку. Інформаційне суспільство піддається впливу різних чинників, але як нова форма постіндустріального суспільства заснованого на знаннях, воно стає одним з головних викликів сучасності. Встановлено, що в умовах існуючих викликів Україна досягла значних досягнень у процесі цифрової трансформації та розвитку електронного урядування. Також були зроблені важливі кроки у гармонізації законодавства з Європейським Союзом та партнерами з НАТО у сферах електронних довірчих послуг, електронних комунікацій, кібергігієни, інформаційної та медіаграмотності, електронного урядування та цифрової економіки. Це сприяє поступовій інтеграції країни до Єдиного цифрового ринку ЄС. Україна визнає необхідність базування сучасного інформаційного суспільства на інформаційно-комунікаційних технологіях, автоматизації та роботизації, а також на створенні єдиної інтегрованої системи зв'язку. Це дозволить забезпечити доступ до інформації та знань для кожної особи, що відкриє нові можливості у суспільних відносинах та роботі державних органів будь-якого рівня, сприяючи побудові сервіс-орієнтованої держави. Обґрунтовано, що одним із головних шляхів подальшого розвитку інформаційного суспільства в Європейському Союзі є створення Єдиного цифрового ринку ЄС. Всі сфери освіти, архіви, банки та бази даних, соціальне обслуговування та культурні пам’ятки вже активно інтегруються в Інтернет, пропонуючи широкий спектр електронних послуг. Більшість функцій державних установ також перенесено в онлайн-режим, а інформаційні послуги у сфері державної політики, соціальної сфери, бізнесу, освіти, працевлаштування, сім'ї, здоров'я, відпочинку, спорту, транспорту, туризму та інших галузях доступні через Інтернет. Активно впроваджується штучний інтелект. Важливою є наявність пошукових систем і засобів зворотного зв'язку для забезпечення ефективного користування цими послугами. З’ясовано, що протягом останніх років в Україні спостерігається стійкий позитивний розвиток інформаційного суспільства, що можна вважати сталою тенденцією. Зокрема, очікується, що в найближчому майбутні і на середньострокову перспективу в нашій країні продовжаться процеси широкомасштабної впровадження інтернет-сервісів та відповідних технологій віртуальної та доповненої реальності, технології блокчейн, обороту криптовалют, штучного інтелекту, штучного інтелекту, конвергенції традиційних та розвитку нових медіа-форматів на технологічній базі інтернету. Вже зараз в Україні активно формується значна аудиторія інтернет-користувачів та характерне мережеве соціокультурне оточення, що в багатьох аспектах буде схоже на аналогічні у розвинених країнах. Продовжуватиметься диверсифікація аудиторії, формування нових моделей інформаційного споживання, а також зростання соціальної та політичної активності в Інтернеті. Науково-практичне значення одержаних результатів полягає в узагальненні та доповненні існуючих знань, теоретико-методичних підходів щодо обґрунтування напрямів удосконалення механізмів адміністративно-правових засад інформаційного суспільства в умовах воєнного стану в Україні. Запропоновані основні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в практичній діяльності органів законодавчої та виконавчої влади для подальшого удосконалення механізмів розвитку інформаційного суспільства в контексті формування та реалізації державної інформаційної політики та політики діджиталізації, цифровізації України. After gaining independence, Ukraine embarked on the path of building a democratic, legal state. One of the conditions for the formation of such a state, its social basis, is a civil society, in which, through a system of social institutions and social relations, the necessary conditions are created for each citizen to realize his potential, personal rights and freedoms are ensured, in particular the right to information, as a basic element of modern information society. However, the events of 2022, namely, Russia's military invasion of Ukraine, created extraordinary conditions for the formation of society's information community. On the one hand, it is connected with the so-called "information front", and on the other, with the information sovereignty of the state, which will naturally be under unprecedented influence. It is obvious that both of these aspects need protective tools so that every society can be called civil in all its manifestations. In modern scientific thought, a lot of attention is paid to the analysis of the conditions for the formation of civil society, the factors that speed up or, on the contrary, slow down this process. Freedom of information can be called one of the essential qualities of civil society and at the same time one of the important conditions for its formation. Ensuring in the state the right to receive, disseminate, use information, cancel/restrict censorship, the maximum possible informational openness of state authorities - all this is the most important guarantor of the formation of a modern civil society. At the same time, the conditions of martial law clearly require certain restrictions on freedom of information in order to preserve human lives. So, the concept of "information society" can be singled out to describe the conditions for the formation of modern civil society, its development both in peacetime and in the conditions of an open military conflict, which is the largest in the modern history of Europe. At the same time, there is no unified understanding of the defined category in modern legal science, the relationship between the categories information society and civil society has not been established, the role and significance of freedom of information for the development of civil society in peacetime, hybrid war, and martial law needs to be clarified. The mechanism of guaranteeing the informational rights and freedoms of a person has not yet been properly defined at the legal level, and research on the theory of the information society in a scientific-dissertation way remains insufficient, especially in the conditions of modern war in the XXI century. All of the above determines the relevance of the selected research as such, which can form the basis of a modern scientific legal school of the information society and information law. The scientific and methodological foundation of the research was formed on the basis of scientific developments and publications of such well-known scientists as S. Alekseev, L. Beley, D. Bell, V. Bryzhko, V. Hapotii, O. Denisova, K. Ismailov, A. Marushchak, M. Kornienko, S. Kuznichenko, A. Pysmenitskyi, V. Romaschenko, N. Savinova, O. Skakun, S. Slyvka, M. Tsvik, V. Tsymbalyuk and other scientists whose works directly related to certain issues related to the formation of civil society, information sovereignty and, in particular, in the areas related to information rights and freedoms, their consolidation and provision. The purpose of the dissertation is to reveal the administrative and legal foundations of the content, nature and specifics of the legal regulation of the information society in Ukraine, which necessitated the solution of the following problems: - analyze scientific concepts regarding the understanding of the information society; - to investigate the historical, structural and legal peculiarities of the understanding of the concept of information society in the conditions of war; - to reveal the level of research in the jurisprudence of freedom of information in the information and civil society; - to reveal and substantiate the place and role of freedom of information in the structure of the modern civil information society and in the conditions of war; - to determine the features of the current state and the directions of functioning of the information society on the territory of Ukraine in the conditions of war; - to analyze the fundamental regulatory and legal acts of Ukraine in the field of ensuring the development of the information society; - to establish international experience in the formation of administrative and legal foundations for the development of the information society and the possibility of introducing European standards into the legal foundations of the information society in Ukraine; - to substantiate the directions for improving the administrative and legal foundations of the formation of the information society in the conditions of martial law in Ukraine. The object of the study is social relations related to the formation and functioning of the information society in the conditions of martial law. The subject of the research is the administrative and legal foundations of the information society in the conditions of martial law in Ukraine. The introduction of the dissertation contains the rationale for choosing the research topic; the connection of the work with scientific programs, plans, topics of the department, university is indicated; the purpose and task, object, subject and research methods are determined; the scientific novelty and practical significance of the obtained results are disclosed; information about the recipient's personal contribution, the approval of the dissertation materials, the structure and scope of the dissertation is given. In the first chapter "Scientific concepts regarding the understanding of the information society" the state of scientific development of historical, structural and legal features of the understanding of the concept of the information society in conditions of war is disclosed; the conceptual and categorical characteristics of the «information society» were provided, thus, an understanding of the conceptual categories was made: «information», «information society», «civil society», «freedom of information», «information society in conditions of war»; the established level of research in the jurisprudence of freedom of information in the information and civil society: the term «information society» is in most cases used as a bright synonym for the term «information and communication technologies», and the concept of «information society» has not received a deep understanding and consideration until today Ukrainian contextual features due to deviation from scientific standards in general, and in jurisprudence in particular. Yes, the definition and essence of information are clarified; researched concepts, signs and essence of civil society; analyzed concepts and content of the category "freedom of information" in the context of the modern understanding of the civil information society and the level of its research in the conditions of martial law; the place and role of freedom of information in the structure of the modern civil information society and in the conditions of war are considered; the role of information in the modern theory of civil and information society is investigated; defined administrative and legal instruments for ensuring freedom of information in the modern civil information society against the background of martial law. The author's approach to the study of the normative content of the concept of «information» is proposed; information should be understood as documented or publicly announced information about events and phenomena occurring in society, the state, and the surrounding natural environment. Such a definition of information should be supplemented with a more specific list of media on which information can be contained. It was determined that civil society is a set of free people with a high social, cultural, and moral level of personal development, who interact with the state, which guarantees and provides them with the full scope and real maintenance of rights and freedoms that are generally defined in the modern democratic world. The author's interpretation of the concept of information society under martial law is a form of global social information space, where with the simultaneous implementation of effective information interaction of people, their active access to global information resources, satisfaction of needs for information products and services, there is also a certain a system of state-authority restrictions on the dissemination of information forced under the pressure of war, which on the one hand protects, and on the other - limits the rights and freedoms of citizens. Understanding the modern informational society in conditions of war, or during the declaration of martial law, requires taking into account, in addition to legal instruments guaranteeing the freedom of information relations, also certain informational restrictions that are formed for the needs of protecting the informational sovereignty of the state and society from such informational threats as informational aggression, information terrorism, conducting illegal information and psychological operations by the aggressor state, ideological and propaganda measures and other actions that negatively affect the information well-being of society and the state. The second section "The form of administrative and legal provision of the information society in the conditions of martial law in Ukraine" covers such researched issues as the administrative and legal foundation of the information society in Ukraine. Regulatory and legal acts and other factors affecting the modern information society were studied, building their detailed, fundamental characteristics. It has been established that Ukraine is the first country in the world that, during a full-scale war, implements positive regulatory changes in the media sphere, which ensures, along with security issues, the transparency of the media space and realizes the rights to freedom of expression, obtaining versatile, reliable and operational information and its free spread. Fundamental normative acts, current legislative acts of Ukraine, sub-legal normative documents, which in one way or another relate to ensuring freedom of information, as a basic condition for the formation of an information society in Ukraine as a whole and in war conditions, have been analyzed. It was found that, like any sphere of legislation, normative acts of Ukraine in the field of freedom of information are built into a clear structure, which consists of international acts, legislative acts, and secondary legal documents. The fundamental legal acts include the following acts: the Constitution of Ukraine, laws of Ukraine «On Information», «On Protection of Personal Data», «On Media», Convention «On the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms», UN Universal Declaration of Human Rights, Convention of the Council of Europe «On the protection of individuals with regard to automated processing of personal data», the Convention of the Council of Europe on access to official documents, the International Covenant on Civil and Political Rights, the Schengen Convention and the Europol Convention. It has been proven that the law of Ukraine «On the Legal Regime of Martial Law» is not, in its essence, a fundamental legal act in the field of information law, but in modern Ukrainian conditions it is such that it makes corrections to every legal act of Ukraine, from the Constitution, international acts to by-laws documents It was established that with the introduction of martial law, Ukraine partially withdrew from its international obligations in the field of human rights protection. In particular, there was a derogation from the obligations under the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, which the Government of Ukraine notified the Council of Europe about. In Ukrainian realities, we are faced with the most unique situation in the world, when the government has a full legal opportunity to limit citizens' freedom of information and thereby restrain the development of the information society, but does not do this, and on the contrary, the martial law becomes a catalyst for the development of the newest institutions of the information society. In the third chapter «Ways of modernization of the administrative and legal foundations of the formation of the information society in the conditions of martial law in Ukraine» the issues of: international experience of the formation of the administrative and legal foundations of the development of the information society are developed; ways of reforming the administrative and legal foundations of the formation of the information society in the conditions of martial law and in the context of the European integration of Ukraine; directions for improving the administrative and legal foundations of the formation of the information society in the conditions of martial law in Ukraine. The methodology for determining global trends in the development of the modern world has been improved: the rapid deployment of the information society, aimed at establishing constructive communication with government bodies at a new level, and providing citizens with the opportunity to engage in activities unavailable in the post industrial era. In this context, the importance of information, knowledge and education is increasing. With the appearance of qualitatively new needs of society, the system of the information society is also changing. Therefore, to ensure the possibility of effective functioning of the information society system in the conditions of global integration, its adaptation to the new conditions of social development is extremely necessary. The information society is influenced by various factors, but as a new form of post-industrial society based on knowledge, it becomes one of the main challenges of modernity. It has been established that in the conditions of existing challenges, Ukraine has achieved significant achievements in the process of digital transformation and the development of e-government. Important steps were also taken in harmonizing legislation with the European Union and NATO partners in the areas of electronic trust services, electronic communications, cyber hygiene, information and media literacy, e-government and the digital economy. This contributes to the country's gradual integration into the EU's Single Digital Market. Ukraine recognizes the need to base the modern information society on information and communication technologies, automation and robotics, as well as on the creation of a single integrated communication system. This will ensure access to information and knowledge for every person, which will open up new opportunities in social relations and the work of state bodies at any level, contributing to the construction of a service-oriented state. It is substantiated that one of the main ways of further development of the information society in the European Union is the creation of the EU Single Digital Market. All areas of education, archives, banks and databases, social services and cultural monuments are already actively integrated into the Internet, offering a wide range of electronic services. Most of the functions of government institutions have also been transferred to the online mode, and information services in the field of public policy, social sphere, business, education, employment, family, health, recreation, sports, transport, tourism and other fields are available via the Internet. Artificial intelligence is being actively implemented. It is important to have search engines and feedback tools to ensure effective use of these services. It was found that during the last years in Ukraine there has been a steady positive development of the information society, which can be considered a permanent trend. In particular, it is expected that the processes of large-scale introduction of Internet services and corresponding technologies of virtual and augmented reality, blockchain, cryptocurrencies, artificial intelligence, convergence of traditional and development of new media formats on the technological basis of the Internet will continue in our country in the near future and in the medium term. Already now, a significant audience of Internet users and a characteristic online socio-cultural environment are actively forming in Ukraine, which in many aspects will be similar to similar ones in developed countries. The diversification of the audience, the formation of new models of information consumption, and the growth of social and political activity on the Internet will continue. The scientific and practical significance of the obtained results lies in the generalization and addition of existing knowledge, theoretical and methodological approaches to the justification of directions for improving the mechanisms of the administrative and legal foundations of the information society in the conditions of martial law in Ukraine. The proposed main provisions, conclusions and proposals can be used in the practical activities of the legislative and executive authorities for further improvement of the mechanisms of development of the information society in the context of the formation and implementation of the state information policy and the policy of digitization, digitization of Ukraine.
- ДокументЗабезпечення прав людини в Україні за матеріалами практики Європейського суду з прав людини(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Калюжна, Євгенія Сергіївна; Kaliuzhna, YevheniiaУ дисертації висвітлено проблематика розгляду практики Європейського суду з прав людини як показника стану забезпечення людських прав в державах-учасниках Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (на прикладі України). Обґрунтовано типологію напрямів впливу практики Європейського суду з прав людини на різні правові системи (національні та наднаціональні) з виокремленням та детальною дескрипцією впливу на правозастосовну практику; впливу на національне законодавство; впливу на правову доктрину; впливу на правосвідомість, правову освіту та просвіту; впливу на функціонування громадянського суспільства; впливу на міжнародний престиж держави-учасниці Конвенції; впливу на розвиток європейського права. Автором надано характеристику природі рішень страсбурзького Суду через призму: іманентності цій інституції міжнародного характеру, сприйняття його більшістю заявниками як «четвертої інстанції» (не зважаючи на його субсидіарний характер), особливості конвенційних норм (аксіологічний, лаконічний та імпліцитний характер), автономної інтерпретації положень Конвенції (з урахуванням її духу та мети), зв'язок між Конвенцією та національним правом; діалог з державами-членами Конвенції. Відзначено, що значна кількість звернень осіб, що перебувають під юрисдикцією України до Європейського суду з прав людини, а також застосування Судом інститутів well-established case-law of the Court та пілотного рішення є тими чинниками, що дозволяють визначити стан забезпечення людських прав та основоположних свобод в Українській державі. Аналіз практики страсбурзького Суду дозволив встановити, що серед системних проблем забезпечення людських прав в Україні чільне місце займають наступні: надмірна тривалість невиконання рішень судів та відсутність ефективних засобів захисту від цього; надмірна тривалість (без належного обґрунтування) кримінального провадження та відсутність ефективних засобів захисту від цього; неналежні умови утримання осіб у місцях позбавлення волі та відсутність ефективних засобів захисту від цього; існування механізму відбування окремих кримінальних покарань (довічного позбавлення волі), що порушує право на заборону катувань, нелюдського та такого, що принижує людську гідність поводження; практики порушення принципу рівності та недискримінації. З’ясовано, що подальша імплементація практики страсбурзького Суду передбачає необхідність вжиття комплексу заходів, які класифіковано за наступними напрямами: світоглядний (загальносоціальний), спрямований на концептуальне сприйняття загальних соціальних цінностей і принципів у національній правовій системі; нормативно-правовий, спрямований на перманентні зміни національного законодавства у межах вжиття заходів загального характеру за окремими рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України, а також систематичний моніторинг зміни правових позицій Суду та превентивна зміна законодавства з удосконалення стандартів забезпечення людських прав; правозастосовний, спрямований на удосконалення судової (як судів системи судоустрою, так і органів конституційної юстиції) та адміністративної практики. The dissertation covers the issues of considering the practice of the European Court of Human Rights as an indicator of the state of human rights protection in the states-parties to the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (using the example of Ukraine). The typology of the European Court of Human Rights’ practice’s influence on various legal systems (national and supranational) with a distinction and detailed description of the influence on law enforcement practice; impact on national legislation; impact on legal doctrine; impact on legal awareness and legal education; impact on the civil society functioning; influence on the international prestige of the state-party to the Convention; impact on the development of European law, is substantiated. The author characterizes the nature of the Strasbourg Court’s decisions through the prism of: the immanence of an international character to this institution, its perception as a “fourth instance” by the majority of applicants (regardless of its subsidiary nature), the peculiarities of the conventional norms (axiological, laconic and implicit nature), autonomous interpretation of the Convention provisions (taking into account its spirit and purpose), the relations between the Convention and national law; dialogue with member states of the Convention. It was noted that a significant number of appeals by people under the jurisdiction of Ukraine to the European Court of Human Rights, as well as the application by the Court of well-established case-law of the Court institutions and 8 the pilot decision are the factors that allow determining the human rights and fundamental freedoms implementation state in the Ukrainian state. The analysis of the Strasbourg Court practice made it possible to establish that among the systemic problems of ensuring human rights in Ukraine, the following occupy a prominent place: excessive duration of non-execution of court decisions and lack of effective means of protection against this; excessive duration (without proper justification) of criminal proceedings and lack of effective means of protection against this; improper conditions of detention of persons in places of deprivation of liberty and lack of effective means of protection against this; the existence of a mechanism for serving certain criminal punishments (life imprisonment) violating the right to torture prohibition, inhuman and degrading treatment; practices that violate the principle of equality and non-discrimination. It was found that the further implementation of the Strasbourg Court practice involves the indispensability to take a set of measures that are classified according to the following directions: worldview (general and social), aimed at the conceptual perception of general social values and principles in the national legal system; normative and legal, aimed at permanent changes in national legislation within the scope of taking measures of a general nature according to individual decisions of the European Court of Human Rights in cases against Ukraine, as well as systematic monitoring of changes in the Court’s legal positions and preventive changes in legislation to improve human rights standards; law enforcement, aimed at improving judicial (both courts and constitutional justice agencies) and administrative practice.
- ДокументЗахисник та представник як учасники кримінального провадження у досудовому розслідуванні(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2024) Стоянов, Костянтин Степанович; Stoianov, KostiantynДисертацію присвячено дослідженню проблем, пов’язаних із діяльністю захисника та представника як учасників кримінального провадження у досудовому розслідуванні, та формулювання на його основі науково обґрунтованих практичних і методичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства і практики його застосування. За результатами аналізу наукових джерел встановлено, що здебільшого розглядалися окремі питання із діяльністю захисника та представника у кримінальному провадженні в рамках чинного КПК. Автором доведено, що необхідно переглянути існуючу концепцію участі захисника та представника у кримінальному провадженні, критично підійти до такого явища, як монополізація адвокатури та запропонувати участь у кримінальному процесі як захисників та представників крім адвокатів також інших фахівців у галузі права. Саму діяльність щодо надання правової допомоги, потрібно трансформувати в рамках КПК в діяльність по наданню професійної правничої допомоги, що відповідає положенням Конституції України. При цьому потребує вдосконалення діяльність з надання професійної правничої допомоги потерпілому, у тому числі неповнолітнього для вирівнювання його процесуальних можливостей з процесуальними можливостями підозрюваного, обвинуваченого. Також потребує регламентації у КПК надання вказаної допомоги заявнику, в тому числі безоплатно за рахунок держави. Є необхідним вдосконалення можливостей надання професійної правничої допомоги також й свідку в окремих випадках. Саме відсутність належних процесуальних можливостей для надання професійної правничої допомоги потерпілому, у тому числі неповнолітньому потерпілому, заявнику, свідку під час кримінального провадження у рамках чинного КПК України та необхідністю втілення пропозицій обґрунтовується своєчасність, актуальність, а також наукове та практичне значення дисертаційного дослідження. За результатами дослідження автором запропоновано з метою покращання процесуального статусу потерпілого зобов’язати дізнавача, слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд оцінити наявність обставин, які дають підстави вважати, що потерпіла фізична особа потребує особливого ставлення та захисту у кримінальному провадженні. У випадку неповнолітнього потерпілого передбачається, що він потребує особливого ставлення та надання кваліфікованої правничої допомоги в кримінальному провадженні. Аргументовано необхідність забезпечення потерпілого професійною правничою допомогою, його право на обов’язкову участь представника безоплатно за рахунок держави, якщо: він є неповнолітньою особою; внаслідок психічних чи фізичних вад не здатний повною мірою реалізувати свої права; визнаний у встановленому законом порядку недієздатним чи обмежено дієздатним; потерпілий не володіє мовою, якою ведеться судочинство; в наявності обґрунтоване припущення, що інтереси законного представника потерпілого суперечать з інтересами потерпілого; судом буде встановлено та ухвалено рішення, що важливі інтереси потерпілого можуть залишитися незахищеними без професійної правничої допомоги представника; в разі відмови прокурора від державного обвинувачення в суді. Під час проведення дослідження обґрунтовано потребу передбачити, що у разі обов’язкової участі представника, якщо представника не запрошено самим потерпілим або його законним представником, участь представника забезпечується дізнавачем, слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом шляхом винесення постанови, обов’язкової для відповідного органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, призначити адвоката для здійснення представництва за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні. Автором доведено необхідність визначити повноваження представника заявника, хто може бути представником заявника, документи, якими підтверджуються повноваження представника заявника, його процесуальні права як учасника кримінального провадження, його право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування. Запропоновано визначити у ст. 20 КПК, як засаду забезпечення права на отримання професійної правничої допомоги та права на захист. Учасники кримінального провадження, а також особи, які беруть участь у провадженні процесуальних дій у кримінальному провадженні, повинні мати право на отримання професійної правничої допомоги та на захист, мати свого представника, у формах, які не заборонені законодавством, за відсутності в них достатніх коштів на сплату захиснику та представнику винагороди, отримати безоплатну правничу допомогу за рахунок держави. Автором висловлена пропозиція, що захисник зобов’язаний використовувати всі законні засоби та способи захисту, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів затриманого, підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність затриманого, підозрюваного, обвинуваченого, для чого запропоновано викласти ч. 1 ст. 47 КПК України у новій редакції. Пропонується, що у разі, якщо захисник відмовився від взятого на себе обов’язку захисту, новий захисник, який пізніше приступив до виконання обов’язків захисту, повинен мати можливість з метою ознайомлення з матеріалами кримінального провадження клопотати про відкладення проведення процесуальних дій за участю особи, яку він захищає та захисника, на строк до трьох діб. Доведена необхідність визначення захисника у кримінальному провадженні як такого, що уповноважений здійснювати захист прав і законних інтересів, надання необхідної професійної правничої допомоги: затриманому; свідку; підозрюваному; особі, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю; обвинуваченому; засудженому; виправданому; особі, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування; особі, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Пропонується, що як захисники до процесуальної діяльності допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні або в іноземній державі та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання професійної правничої допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Автором запропоновано вирішення проблеми монополізації адвокатури, аргументовано, що для правової держави не доцільно мати монополізацію захисту прав людини, яка повинна мати можливість вибору захисника, представника з декількох категорій осіб. Обґрунтовано, що проблема монополізації діяльності щодо надання професійної правничої допомоги виключно адвокатами не дає можливості іншим фахівцям у галузі права надати вказану допомогу особам, які її потребують. В ході дослідження визначена необхідність закріплення права затриманого на отримання правничої допомоги та права на захист, що потребує уточнення у ст. 20 КПК у відповідності до положень ст. 29 Конституції України. Запропоновано визначити права захисника свідка та свідка при наданні правничої допомоги під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій за їх участю, якщо фактичні обставини у справі можуть бути використані для кримінального переслідування особисто самого свідка або членів його сім’ї чи близьких родичів, у разі якщо з характеру і змісту питань випливає, що свідок має допитуватися як підозрюваний. The dissertation is devoted to the study of problems related to the activities of the defense attorney and representative as participants in criminal proceedings in the pre-trial investigation, and the formulation of scientifically based practical and methodical recommendations on the improvement of the current criminal procedural legislation and the practice of its application. According to the results of the analysis of scientific sources, it was established that, for the most part, separate issues related to the activities of the defense attorney and representative in criminal proceedings were considered within the framework of the current Code of Criminal Procedure. The author proved that it is necessary to revise the existing concept of the participation of a defense attorney and a representative in criminal proceedings, to critically approach such a phenomenon as the monopolization of the legal profession and to offer participation in the criminal proceedings as defense attorneys and representatives, in addition to lawyers, as well as other specialists in the field of law. The very activity of providing legal assistance must be transformed within the framework of the CPC into the activity of providing professional legal assistance, which corresponds to the provisions of the Constitution of Ukraine. At the same time, the activity of providing professional legal assistance to the victim, including a minor, needs improvement in order to equalize his procedural capabilities with the procedural capabilities of the suspect, the accused. Provision of the specified assistance to the applicant, including free of charge at the expense of the state, also needs to be regulated in the Criminal Procedure Code. It is necessary to improve the possibilities of providing professional legal assistance also to witnesses in individual cases.
- ДокументТеоретико-прикладні засади функціонування кримінально-виконавчої системи України(Класичний приватний університет; Університет державної фіскальної служби України, 2018) Шкута, Олег Олегович; Shkuta, OlehУ дисертації подано розв’язання важливої науково-прикладної проблеми функціонування кримінально-виконавчої системи України в сучасних умовах її реформування. Здійснено науково-теоретичний, історичний, методологічний аналіз функціонування кримінально-виконавчої системи України. Визначено її сучасний стан, проблеми та шляхи розвитку. Обґрунтовано кримінально-виконавче право як нормативно-правова основа кримінально-виконавчої системи. Виокремлено сутнісні ознаки кримінально-виконавчих правовідносин та їх суб’єктів у межах кримінально-виконавчої системи держави. Запропоновано авторську класифікацію функцій кримінально-виконавчої системи. Сформульовано авторське визначення кримінально-виконавчої системи держави та запропоновано системоутворювальні ознаки, що становлять зміст поняття «кримінально-виконавча політика». Завдяки теоретичним напрацюванням та отриманим науково обґрунтованим результатам виокремлено новаторські принципи формування й реалізації кримінально-виконавчої політики та функціонування кримінально-виконавчої системи України, відмінні від принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання й відбування покарань (ст. 5 КВК України). Розроблено Концепцію розвитку кримінально-виконавчої системи України в ХХІ ст. з урахуванням таких ключових аспектів: раціональної гуманізації умов відбування покарання в місцях позбавлення волі, удосконалення системи установ виконання покарань, переходу до повної трудової зайнятості засуджених, вирішення проблем фінансування кримінально-виконавчої системи. The dissertation provides a solution to an important scientific and applied problem of the functioning of the criminal executive system of Ukraine in modern conditions of its reformation. A scientific and theoretical, historical, methodological analysis of the functioning of the criminal executive system of Ukraine is done. In the paper, there is substantiated criminal executive law as a conceptual basis for the theory of the criminal executive system. Essential features of criminal executive legal relations and their subjects within the criminal executive system of the state are distinguished. The author’s classification of functions of the criminal executive system is proposed. The author’s definition of the criminal executive system of the state is formulated and system-forming characteristics that constitute the core of the concept «criminal executive policy» are proposed. Due to theoretical advances and obtained scientifically grounded results, there are distinguished innovative principles of the formation and implementation of the criminal executive policy and functioning of the criminal executive system of Ukraine, which are distinct from principles of the criminal executive legislation, execution and service of punishments (Art. 5 of CEC of Ukraine).