Участь Запорозьких козаків в освоєнні Луганського краю

Abstract

Установлено, що завдяки запорозькому козацтву в середній течії Сіверського Дінця були утворені козацькі громади. Указано, що з другої половини XVI ст. ця місцевість була опанована запорожцями, які мали там свої стани та контролювали посольські й торгові шляхи через Сіверський Донець до Московського царства, Криму та Азову. Звернено увагу, шо у 1570-х роках московський уряд намагався утворити в місцевості середньої течії Сіверського Дінця сторожову та станичну службу, але московські служиві люди Бахмутської та Айдарської сторож зазнавали постійних нападів від кримських татар та загонів запорожців. Наприкінці 1580-х років ці сторожі припинили своє існування. Зазначено, що наприкінці XVI ст. запорозькі козаки разом із утікачами з Речі Посполитої та Московського царства сформували на лівобережжі Сіверського Дінця козацькі громади, які йменували «донецькими». Установлено, що у другій половині XVII ст. донецькі козаки підпорядковувалися центру війська Донського – Черкаському городку, але під час булавін-ського повстання у 1707–1709 рр. більшість донецьких козацьких містечок було знищено каральними загонами московського війська. Зроблено висновок про те, що у XVIII ст. на правобережжі Сіверського Дінця у верхів’ях річці Міус існували запорізькі зимівники, які підпорядковувалися Кальміуській палан-ці війська Запорізького. Відзначено, що частину населених пунктів в басейні річці Лугань у XVIII ст., імовірно, було утворено запорожцями, які там облаштовували свої господарства, зокрема с. Макарів Яр та ін. Звернено увагу на звичаї Запорозької Січі щодо вирішення долі зимівників після смерті його господарів. Зроблено припущення про те, що військове посе-лення Вергунський Шанець у Слов’яносербії виник завдяки назві гусарського звичаю вербувати охочих до гусарської служби, а саме слову «вербунка».

It has been established that thanks to the Zaporozhian Cossacks, Cossack communities were formed in the middle reaches of the Seversky Donets. It is indicated that from the second half of the 16th century this area was occupied by the Zaporozhians, who had their estates there and controlled the embassy and trade routes through the Seversky Donets to the Moscow Kingdom, Crimea and Azov. It is noted that in the 1570s the Moscow government tried to create a guard and village service in the area of the middle reaches of the Seversky Donets, but the Moscow servicemen of the Bakhmut and Aidar guards were subjected to constant attacks from the Crimean Tatars and detachments of the Zaporozhians. At the end of the 1580s these guards ceased to exist. It is noted that at the end of the 16th century, the Zaporozhian Cossacks, together with refugees from the Polish-Lithuanian Commonwealth and the Moscow Kingdom, formed Cossack communities on the left bank of the Seversky Donets River, which were called «Donetsk». It is established that in the second half of the 17th century, the Donetsk Cossacks were subordinate to the center of the Don army – Cherkasy town, but during the Bulavin uprising in 1707–1709, most of the Donetsk Cossack towns were destroyed by punitive detachments of the Moscow army. It is concluded that in the 18th century, on the right bank of the Seversky Donets River in the upper reaches of the Mius River, there were Zaporozhian winter camps, which were subordinate to the Kalmius palanquin of the Zaporozhian army. It is noted that some of the settlements in the Luhansk River basin in the 18th century, were probably formed by the Zaporozhians, who set up their farms there, in particular, the village of Makariv Yar and others. Attention is drawn to the customs of the Zaporozhian Sich regarding the fate of winterers after the death of their owners. It is assumed that the military settlement – Verhunsky shansh in Slavyanoserbiya arose due to the name of the hussar custom of recruiting those willing to serve in the hussar service, namely, the word «verbunka».