Комерційна таємниця у площині цивільно-правового та господарсько-правового регулювання

Abstract

Метою даної статті є вивчення правової природи комерційної таємниці під кутом зору цивільно-правового та господарсько-правового регулювання таких суспільних відносин з урахуванням відомих теоретичних напрацювань та емпіричного базису. Сформовано розуміння комерційної таємниці, з одного боку, як об’єкта, що наділений відповідними родовими ознаками, а з іншого, сприйняття кола повноважень, якими наділяється суб’єкт відповідних суспільних відносин щодо неї, як сукупність немайнових та майно-вих прав визначеного для таких відносин юридичного змісту. Доведено, що комерційна таємниця за своєю природою є різновидом інформації з певним рівнем обмежень, що аргументується її головним призначенням – використання задля задоволення комерційного інтересу у розрізі оптимального та ефективного поєднання всіх ресурсів та активів організації. Встановлено, що комерційна таємниця суміжна з такими поняттями як банківська, нотаріальні, сімейна, державна таємниця, однак вирізняється від них саме метою задоволення комерційного інтересу та деякими іншими ознаками. Комерційна таємниця як різновид інформації має спільні риси з ноу-хау, але за певних обставин розглядається в якості окремого об’єкта суспільних відносин. З’ясовано, що господарсько-правове та цивільно-правове регулювання суспільних відносин щодо комерційної таємниці має певні відмінності, які пов’язані з дещо різною метою, в межах першої – забезпечення добросовісної конкуренції суб’єктів господарських відносин, а в другій площині - реалізації прав на відповідну інформацію, точніше забезпечення спеціального правового режиму її використання.У цивільно-правовому сенсі ознаками комерційної таємниці є її секретність, комерційна цінність, вжиття щодо неї заходів зі збереження її секретності особою, яка законно її контролює. В господарському законодавстві комерційній таємниці притаманні наступні ознаки: 1) пов’язаність з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання; 2) вони не охоплюються сутністю державної таємниці; 3) розголошення таких відомостей може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання.

The purpose of this article is to study the legal nature of trade secrets from the perspective of civil law and economic law regulation of such social relations, with due regard for the known theoretical developments and empirical basis. The author forms an understanding of trade secrets, on the one hand, as an object which has the relevant generic characteristics, and, on the other hand, the perception of the range of powers which are vested in the subject of relevant social relations with regard to it, as a set of non-property and property rights of the legal content defined for such relations. The author proves that trade secrets are by their nature a type of information with a certain level of restrictions, which is substantiated by their main purpose - to be used for satisfaction of commercial interests in the context of optimal and efficient combination of all resources and assets of an organisation. The author establishes that trade secrets are related to such concepts as banking, notarial, family and state secrets, but differ from them by the purpose of satisfying a commercial interest and some other features. Commercial secret as a type of information has common features with know-how, but under certain circumstances it is considered as a separate object of public relations. It is established that economic law and civil law regulation of public relations in relation to trade secrets has certain differences which are associated with a slightly different purpose, within the first - to ensure fair competition of economic entities, and in the second - to exercise the rights to the relevant information, or rather to ensure a special legal regime for its use. In the civil law sense, trade secrets are defined as its secrecy, commercial value, and the measures taken to keep it secret by the person who legally controls it. In commercial law, trade secrets are characterised by the following features: 1) they are related to production, technology, management, financial and other activities of a business entity; 2) they are not covered by the essence of the state secret; 3) disclosure of such information may harm the interests of a business entity.