Утворення та правовий устрій некрасівської громади у XVIII–XIX століттях

Abstract

В роботі проаналізовано причини виникнення некрасівської козацької громади, розглянуто їхній устрій та особливості управління протягом їхнього існування під протекторатом Османської імперії. Зазначено, що некрасівці мали військово-адміністративний устрій з правами широкої автономії. Встановлено, що знищення у 1708–1709 рр. московським урядом донецьких, хоперських та інших козацьких городків на землях Війська Донського спричинило міграцію козацького населення під захист Османської імперії. На початку XVIII ст. на Кубані ними була утворена громада, яку стали йменувати за іменем їхнього отамана – Гната Некрасова, сподвижника Кіндрата Булавіна. Вказано, що отаман Гнат Некрасів представляв свою громаду на дипломатичному рівні. Він здійснював листування із канцлером шведського короля Карла XII, мав військовий союз із запорозьким отаманом Костянтином Гордієнко проти московського царя тощо. Завдяки його активній дипломатичній діяльності в Європі стало відомо про каральні експедиції московських військ в землях війська Донського та ін. Звернута увага, що підставами оголошення 22 лютого 1711 р. московським урядом війни Османській імперії став дозвіл султана поселитися козакам-булавінцям і запорожцям на його землях. Наслідком цієї війни стала поразка московського війська в липні 1711 р. на Пруті та укладення 12 липня 1711 р. Прутського мирного договору, в якому було зафіксовано подальшу доля козаків-булавінців та право їхнього перебування під владою султана. Відмічене, що на нових землях козаки під проводом Гната Некрасова утворили громаду, яка протягом XVIII– XIX ст.ст. мала певні особливості в організації, правовому устрою та ін. Зазначено, що у 40-х рр. XVIII ст. некрасівські козаки переселились на територію Добруджи, у район гирла Дунаю. Наприкінці XVIII ст. у районі озера Майнос була утворена майноська гілка некрасівської громади, а на Дунаї – дунайська гілка некрасівської громади. Звернуто увагу на те, що протягом XVIII ст. некрасівські козаки були заклятими ворогами московської (російської) влади. Вони брали участь на боці Османської імперії у всіх війнах, які вела остання з Московським царством (Російською імперією). Вони перешкоджали просуванню московських (російських) емісарів на Кубань, Буджак і Добруджу, захищали утікачів тощо. The paper analyzes the reasons for the emergence of the Nekrasiv Cossack community, examines their structure and features of management during their existence under the protectorate of the Ottoman Empire. It is noted that the Nekrasivtsy had a military-administrative structure with the rights of broad autonomy. It is established that the destruction in 1708–1709 by the Moscow government of Donetsk, Khoper and other Cossack towns on the lands of the Don Army caused the migration of the Cossack population under the protection of the Ottoman Empire. At the beginning of the 18th century, they formed a community in the Kuban, which was named after their chieftain – Ignat Nekrasov, an associate of Kindrat Bulavin. It is indicated that chieftain Ignat Nekrasiv represented his community at the diplomatic level. He corresponded with the chancellor of the Swedish king Charles XII, had a military alliance with the Zaporozhian chieftain Konstantin Gordienko against the Moscow tsar, etc. Thanks to his active diplomatic activity in Europe, it became known about the punitive expeditions of the Moscow troops in the lands of the Don army, etc. Attention is drawn, that the grounds for the declaration of war on the Ottoman Empire by the Moscow government on February 22, 1711 were the Sultan's permission to settle the Cossacks-Bulavinians and Zaporozhians on his lands. The result of this war was the defeat of the Moscow army in July 1711 on the Prut and the conclusion of the Prut Peace Treaty on July 12, 1711, which fixed the further fate of the Cossacks-Bulavinians and their right to remain under the Sultan's rule. It is noted that in the new lands, the Cossacks led by Ignat Nekrasov formed a community that during the 18th– 19th centuries had certain peculiarities in organization, legal system, etc. It is noted that in the 40s of the 18th century. Nekrasov Cossacks moved to the territory of Dobrudja, to the area of the Danube mouth. At the end of the 18th century. in the area of Lake Mainos, the Mainos branch of the Nekrasiv community was formed, and on the Danube, the Danube branch of the Nekrasiv community. Attention is drawn to the fact that during the 18th century. the Nekrasiv Cossacks were sworn enemies of the Moscow (Russian) government. They participated on the side of the Ottoman Empire in all the wars that the latter waged with the Moscow Kingdom (Russian Empire). They prevented the advancement of the Moscow (Russian) emissaries to the Kuban, Budzhak and Dobrudja, protected fugitives, etc.