Функції адвокатури та відновне правосуддя: проблеми співвідношення

Abstract

Інститут адвокатури є невід’ємною частиною судової системи, оскільки гарантує доступ необмеженого кола осіб до будь-якого виду правосуддя, до дієвої реалізації усіх елементів механізму їхнього відправлення, а отже реалізує та захищає конституційні права та свободи усіх верств населення України на усіх рівнях судової системи України. Відповідно, реформування судової системи має безпосередньо стосуватися і функціонального призначення адвокатури. На тлі обрання державою у якості напрямків реформування сфери кримінальної юстиції (крім іншого) перебудову організаційно-функціональної складової її органів; удосконалення процедури досудового розслідування; посилення захисту прав та інтересів потерпілих, – на особливу увагу заслуговує завдання щодо поширення застосування відновних процедур та примирення. Тож маємо за мету дослідити чинний стан та перспективи реформування інституту адвокатури саме у напрямку набуття ним нових характерних властивостей, функціонального призначення з позицій впровадження відновних технологій у вітчизняне судочинство, кримінальне, зокрема. Питання щодо доцільності визначення новітніх механізмів взаємодії адвокатури та держави через удосконалення інституту головного функціонального її призначення все частіше є предметом обговорення в доктрині права. Проте сучасні наукові дослідження не містять однозначної відповіді на це питання. Наше дослідження доводить, що чинне формально-юридичне розкриття ознак адвокатської діяльності та адвокатури у чинний правовий спосіб у спеціальному Законі не відповідають потребам сьогодення, не надають підстав для всебічної відповіді на питання про те, в чому полягає соціально-правове призначення адвокатури як правозахисного інституту в умовах інтенсивного реформування суспільства, судової системи, впровадження відновних технологій у розв’язання правових конфліктів. Адже системно-правовий аналіз та співставлення сучасних завдань кримінального судочинства, основних напрямків щодо впровадження відновного правосуддя, значення інституту медіації у цьому процесі доводять необхідність новітніх підходів щодо механізму захисту прав, свобод, законних інтересів людини та громадянина під час виникнення конфлікту у бідь-якій сфері життєдіяльності суспільства, а отже і розуміння місця адвокатури у цьому процесі. Саме незалежність та високий теоретико-правовий рівень підготовки адвокатів може забезпечити належний рівень вирішення конфліктних ситуацій, інтенсивність усунення його негативних наслідків; повну та кваліфіковану участь різних сторін (представників громади, потерпілих та право-порушників, інших зацікавлених осіб); тактовність та взаємопорозуміння під час складного пошуку взаємоприйнятних рішень; спроможність у переконанні винної особи (правопорушника) щодо доцільності дієвого каяття та дострокового виправлення.

The Institute of Advocacy is an integral part of the judicial system, as it guarantees the access of an unlimited number of persons to any type of justice, to the effective implementation of all elements of the mechanism of their sending, and therefore implements and protects the constitutional rights and freedoms of all sections of the population of Ukraine at all levels of the judicial system of Ukraine. Accordingly, the reform of the judicial system should directly relate to the functional purpose of the legal profession. Against the background of the choice by the state as directions for reforming the sphere of criminal justice (among other things) restructuring of the organizational and functional component of its bodies; improvement of the pre-trial investigation procedure; strengthening the protection of the rights and interests of the victims, – the task of expanding the use of restorative procedures and reconciliation deserves special attention. Therefore, we aim to investigate the current state and prospects of reforming the institution of advocacy precisely in the direction of its acquisition of new characteristic properties, functional purpose from the standpoint of the introduction of restorative technologies into domestic justice, criminal, in particular. The question of the expediency of defining the latest mechanisms of interaction between the legal profession and the state through the improvement of the institution of its main functional purpose is increasingly the subject of discussion in the legal doctrine. However, modern scientific research does not provide an unequivocal answer to this question. Our research proves that the current formal and legal disclosure of the features of advocacy and advocacy in the current legal way in the special Law do not meet the needs of today, do not provide grounds for a comprehensive answer to the question of what is the socio-legal purpose of advocacy as a human rights institution in under the conditions of intensive reformation of society, the judicial system, the introduction of restorative technologies in the resolution of legal conflicts. After all, the system-legal analysis and comparison of modern tasks of criminal justice, the main directions for the implementation of restorative justice, the importance of the institution of mediation in this process prove the need for the latest approaches to the mechanism of protecting the rights, freedoms, legitimate interests of a person and a citizen in the event of a conflict in any sphere life activities of society, and therefore the understanding of the place of advocacy in this process. It is the independence and high theoretical and legal level of training of lawyers that can ensure the appropriate level of resolution of conflict situations, the intensity of elimination of its negative consequences; full and qualified participation of various parties (representatives of the community, victims and offenders, other interested persons); tact and mutual understanding during the difficult search for mutually acceptable solutions; ability to convince the guilty person (offender) of the expediency of effective repentance and early correction.