До питання дискреції специфічного компонента повноважень органів виконавчої влади

Abstract

У статті досліджено поняття «дискреція» як специфічний компонент повноважень органів виконавчої влади, його правова природа, соціокультурні джерела та межі застосування в управлінській діяльності. Встановлено, що дискреційні повноваження стають важливим інструментом для прийняття гнучких, ефективних управлінських рішень органами виконавчої влади. Визначено, що у зв’язку із розвитком демократичних процесів та потребою у забезпеченні верховенства права питання дискреції набуває значної актуальності, оскільки вимагає чіткого правового регулювання, аби уникнути ризиків свавілля і зловживань зі сторони влади. Акцентовано увагу на етимології поняття «дискреція». З’ясовано, що зазначене поняття має іноземне походження, а його використання в українській юридичній науці почало активно розвиватися лише в останні десятиріччя. Визначено, що дискрецію у правовій сфері можна трактувати як можливість органу виконавчої влади діяти на власний розсуд у межах правових норм, що робить її унікальним інструментом для балансування між формальним регулюванням і необхідністю врахування індивідуальних обставин. Встановлено відмінності між поняттями «дискреція», «адміністративний розсуд» та «дискреційні повноваження». У статті обґрунтовано, що дискреція є правовим механізмом, що надає органам виконавчої влади певний простір для прийняття рішень у межах, встановлених правовими нормами, з одночасним забезпеченням контролю за цими діями. Проаналізовано практичні аспекти застосування дискреційних повноважень органами виконавчої влади. Підкреслено необхідність удосконалення адміністративного законодавства та розвиток ефективних механізмів контролю, що дозволить забезпечити прозорість прийняття рішень і покращити взаємодію органів виконавчої влади з іншими інститутами державної влади та громадськістю. Зроблено висновок про те, що дослідження дискреційних повноважень є важливим внеском у теоретичне осмислення механізмів публічного адміністрування, підвищення ефективності правозастосування та забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади. The article examines the concept of “discretion” as a specific component of the powers of executive authorities, its legal nature, socio-cultural sources and limits of application in administrative activities. The author establishes that discretionary powers are becoming an important tool for making flexible and effective management decisions by executive authorities. It is determined that in connection with the development of democratic processes and the need to ensure the rule of law, the issue of discretion is becoming increasingly relevant, since it requires clear legal regulation to avoid the risks of arbitrariness and abuse by the authorities. The author focuses on the etymology of the concept of “discretion”. It is established that this concept is of foreign origin, and its use in Ukrainian legal science has begun to develop actively only in recent decades. It is determined that discretion in the legal sphere can be interpreted as the ability of an executive body to act at its own discretion within the framework of legal provisions, which makes it a unique tool for balancing formal regulation with the need to take into account individual circumstances. The author distinguishes between the concepts of “discretion”, “administrative discretion” and “discretionary powers”. The article substantiates that discretion is a legal mechanism which provides executive authorities with a certain scope for decision-making within the limits established by legal provisions, while ensuring control over these actions. The author analyzes the practical aspects of the use of discretionary powers by executive authorities. The author emphasizes the need to improve administrative legislation and develop effective control mechanisms, which will ensure transparency of decisionmaking and improve the interaction of executive authorities with other public authorities and the public. It is concluded that the study of discretionary powers is an important contribution to the theoretical understanding of public administration mechanisms, improvement of law enforcement efficiency and ensuring the rule of law in the activities of executive authorities.