Можливості та межі ДНК-експертизи у встановленні особи злочинця

Abstract

Тези присвячені комплексному аналізу можливостей та правових меж застосування ДНК-експертизи у встановленні особи злочинця в кримінальному провадженні. Розкрито переваги ДНК-аналізу: роботу з мінімальною кількістю біологічного матеріалу, застосування генетичних баз даних та можливість виключення непричетних осіб. Висвітлено обмеження методу: неможливість самостійно встановити час, механізм і обставини утворення слідів, а також проблему вторинного перенесення. Проаналізовано інноваційні напрями — судово-генетичне фенотипування (DNA phenotyping), прогнозування зовнішніх ознак та біогеографічного походження особи. Досліджено правові та етичні межі застосування методу в контексті захисту персональних даних і права на приватність.

The theses are devoted to a comprehensive analysis of the capabilities and legal limits of DNA examination in establishing the identity of a perpetrator in criminal proceedings. The advantages of DNA analysis are disclosed: working with minimal amounts of biological material, the use of genetic databases and the ability to exclude uninvolved persons. The limitations of the method are highlighted: the inability to independently establish the time, mechanism and circumstances of trace formation, as well as the problem of secondary transfer. Innovative directions are analysed — forensic DNA phenotyping, prediction of external characteristics and biogeographic origin of the person. The legal and ethical boundaries of applying the method in the context of personal data protection and the right to privacy are examined.