Психологія особистості в умовах війни: методологія дослідження

Abstract

У статті представлено ґрунтовний теоретико-методологічний аналіз проблеми психологічного функціонування особистості в умовах війни як соціально, екзистенційно та психотравматично зумовленого явища. Війна розглядається не лише як джерело безпосередньої фізичної загрози життю, а як комплексний багатовимірний фактор тривалої дії, що спричиняє глибинні трансформації психічних процесів, системи цінностей, ідентичності та способів взаємодії людини з соціальним середовищем. Показано, що воєнні події формують стан пролонгованого стресу, який охоплює емоційний, когнітивний, поведінковий та соціальний рівні функціонування особистості й підвищує ризик розвитку тривожних і депресивних станів, посттравматичного стресового розладу, емоційного виснаження, дезадаптації та кризових порушень ідентичності. Окрему увагу приділено аналізу переживання втрат і руйнування базових життєвих орієнтирів, характерних для воєнного періоду, а також особливостям психологічних реакцій у ситуації тривалої невизначеності та повторюваної травматизації. Розкрито специфіку психоемоційних і когнітивних проявів війни у різних соціальних груп населення – військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб, біженців, дітей війни та цивільних, які зазнали бойових дій. Підкреслено, що попри відмінності у формах переживання травматичного досвіду, для всіх категорій постраждалих характерними є підвищена тривожність, порушення емоційної регуляції, зниження когнітивної ефективності та зростання потреби у соціальній підтримці й безпечних міжособистісних взаєминах. Обґрунтовано доцільність розгляду особистості як відкритої динамічної системи, здатної не лише до дезінтеграції під впливом екстремальних чинників, а й до адаптації, мобілізації внутрішніх ресурсів і формування нових копінг-стратегій. Проаналізовано роль психологічних механізмів захисту, адаптивних і дезадаптивних форм подолання стресу, а також значення соціальної підтримки, групової згуртованості та відчуття приналежності як буферних факторів зниження психотравматичного впливу війни. The article presents a thorough theoretical and methodological analysis of the problem of psychological functioning of the personality in conditions of war as a phenomenon determined by social, existential, and psychotraumatic factors. War is considered not only as a source of immediate physical threat to life, but as a complex, multidimensional factor of long-term influence that causes profound transformations in mental processes, the system of values, identity, and ways of human interaction with the social environment. It is shown that war-related events generate a state of prolonged stress that affects the emotional, cognitive, behavioral, and social levels of personality functioning and increases the risk of anxiety and depressive states, post-traumatic stress disorder, emotional exhaustion, maladaptation, and identity crises. Special attention is paid to the analysis of the experience of loss and the destruction of basic life orientations characteristic of wartime, as well as to the features of psychological reactions in situations of prolonged uncertainty and repeated traumatization. The specificity of psycho-emotional and cognitive manifestations of war in different social groups is revealed, including military personnel, internally displaced persons, refugees, children of war, and civilians affected by hostilities. It is emphasized that despite differences in the forms of experiencing traumatic events, all categories of affected individuals are characterized by increased anxiety, impaired emotional regulation, reduced cognitive efficiency, and an increased need for social support and safe interpersonal relationships. The expediency of considering personality as an open, dynamic system capable not only of disintegration under the influence of extreme factors, but also of adaptation, mobilization of internal resources, and the formation of new coping strategies is substantiated. The role of psychological defense mechanisms, adaptive and maladaptive forms of coping with stress, as well as the importance of social support, group cohesion, and a sense of belonging as buffering factors that reduce the psychotraumatic impact of war are analyzed.