Кримінально-правові та кримінально-процесуальні засади розслідування самовільного залишення військової частини або місця служби

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз кримінально-правових та кримінально-процесуальних засад розслідування самовільного залишення військової частини або місця служби в Україні, з урахуванням сучасних викликів, зумовлених воєнним станом. Встановлено, що самовільне залишення військової частини або місця служби є однією з найбільш небезпечних форм кримінально протиправних діянь, адже воно зачіпає не лише правову сферу, а й морально-психологічний стан особового складу, ефективність управління військами та загальну обороноздатність країни, тоді, як в умовах війни такі вчинки набувають особливої суспільної небезпеки. Проаналізовано статистичні дані, судову практику та чинне законодавство, які свідчать про значне зростання випадків самовільного залишення військової частини або місця служби. З’ясовано, що існуючий підхід до кваліфікації та розслідування самовільного залишення військової частини потребує вдосконалення, оскільки нинішня практика часто зіштовхується з труднощами у встановленні мотивів та обставин, що впливають на вчинення даного правопорушення. Зокрема, бойовий стрес, психологічне виснаження військовослужбовців, низький рівень соціального забезпечення та недостатність реабілітаційних заходів значною мірою сприяють ухиленню від виконання військових обов’язків. Визначено, що існує потреба у розширенні механізмів правового захисту військовослужбовців, зокрема щодо оцінки суб’єктивної сторони правопорушень, що дозволило б диференціювати відповідальність залежно від конкретних обставин. Наголошено на тому, що варто переглянути існуючі підходи до регулювання кримінальної відповідальності за ці кримінальні правопорушення, удосконалити систему військового управління з метою запобігання кризовим явищам у військових колективах, а також запровадити більш дієві програми підтримки морально-психологічного стану військовослужбовців. Зроблено висновок, що такий підхід сприятиме зміцненню дисципліни, підвищенню рівня правосвідомості та загальної обороноздатності країни в умовах сучасних безпекових викликів. The article provides a comprehensive analysis of the criminal law and criminal procedure principles of investigating the unauthorized abandonment of a military unit or place of service in Ukraine, taking into account modern challenges caused by martial law. It is established that the unauthorized abandonment of a military unit or place of service is one of the most dangerous forms of criminal and illegal acts, since it affects not only the legal sphere, but also the moral and psychological state of personnel, the effectiveness of military command and control and the overall defense capability of the country, while in wartime such acts become particularly dangerous to society. Statistical data, judicial practice and current legislation are analyzed, which indicate a significant increase in the fact of unauthorized abandonment of a military unit or place of service. It was found that the existing approach to the qualification and investigation of desertion from a military unit requires improvement, after which the current practice often encounters difficulties in establishing the motives and facts that influence the commission of this offense. Also, combat stress, psychological recognition of servicemen, low level of social security and insufficient rehabilitation measures significantly contribute to the removal from military duties. It was noted that there is a need to expand the mechanisms of legal protection of servicemen, in particular regarding the assessment of the subjective side of offenses, which allowed to differentiate responsibility depending on specific circumstances. It was emphasized that it is worth reviewing the existing approaches to regulating criminal liability for these criminal offenses, improving the military management system for planning the prevention of crisis phenomena in military groups, and also introducing more effective programs to support the moral and psychological state of servicemen. It is concluded that such an approach will contribute to strengthening discipline, increasing the level of legal awareness and the overall defense capability of the country in the face of modern security challenges.