Дидактична гра як один із методів активного навчання

Abstract

У статті розкрито сутність гри як важливої форми життєдіяльності людини та ефективного засобу навчання у сучасному освітньому процесі. Проаналізовано наукові підходи до розуміння природи гри в психології та педагогіці, висвітлено погляди відомих учених щодо її ролі у розвитку особистості. Особливу увагу приділено дидактичній грі як методу активного навчання у закладах вищої освіти. Охарактеризовано її функції, структуру, класифікації та педагогічні можливості у формуванні професійних знань, умінь і навичок студентів. Визначено, що використання ігрового моделювання сприяє розвитку творчості, самостійності, комунікативних здібностей, здатності до прийняття рішень і готовності до майбутньої професійної діяльності. Наголошено, що ефективність дидактичної гри залежить від змісту навчальної дисципліни, мети заняття та особливостей організації освітнього процесу.

The article reveals the essence of play as an important form of human activity and an effective means of learning in the modern educational process. Scientific approaches to understanding the nature of play in psychology and pedagogy are analyzed, and the views of prominent scholars on its role in personality development are highlighted. Special attention is paid to didactic play as a method of active learning in higher education institutions. Its functions, structure, classifications, and pedagogical opportunities in the formation of students’ professional knowledge, skills, and competencies are characterized. It is determined that the use of game modeling contributes to the development of creativity, independence, communicative abilities, decision-making skills, and readiness for future professional activity. It is emphasized that the effectiveness of didactic play depends on the content of the academic discipline, the purpose of the lesson, and the peculiarities of organizing the educational process.