Гарантії захисту права власності при вирішенні питання про спеціальну конфіскацію в кримінальному провадженні

Abstract

В статті актуалізується питання практичного застосування передбаченого кПк україни механізму гарантування захисту права власності, який нерідко виявляється таким, що не відповідає меті втручання, внаслідок чого відбувається непропорційне порушення прав учасників кримінального провадження, зокрема, під час вирішення питання про речові докази, здійснення спеціальної конфіскації. у цьому контексті актуальним залишається питання адаптації конвенційних стандартів захисту права власності на національному рівні, яка покликана забезпечити належний баланс між необхідністю втручання у майнові права особи в межах кримінального провадження та обов’язком держави гарантувати пропорційність і справедливість такого втручання. Метою дослідження є визначення стану дотримання конвенційних гарантій захисту права власності крізь призму наці-онального механізму захисту права власності у кримінальному провадженні та практики ЄсПл, зокрема під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію та про долю речових доказів. Зроблено висновок, що нормативні приписи в частині вирішення питання про спеціальну конфіскацію та щодо речових доказів у справі мають відповідати вимогам конкретики, розмежовуючи підстави та порядок застосування спеціальної конфіскації та речових доказів, з визначенням процедури їх застосування, щоб особа могла розумно передбачити, в яких випадках може бути застосована спеціальна конфіскація, в яких вирішуєть-ся питання про речові докази. Зазначається, що має бути відпрацьована послідовність практики національних судів, що унеможливлює довільне застосування конфіскації («надмірності індивідуального тягаря» та «справед-ливої рівноваги»); сторона обвинувачення зобов’язана у кожній такій справі встановлювати та доводити зв'язок конфіскованого майна з кримінально протиправними діянням, у вчиненні якого особа обвинувачується, або доводити обізнаність третьої особи щодо використання її майна в незаконних цілях. The article discusses the practical use of the mechanism for guaranteeing the protection of the right to property pro-vided for in the CPC of Ukraine, which frequently proves to be inconsistent with the purpose of the interference in a dis-proportionate violation of the conventional rights of criminal proceedings participants, in particular, when deciding on material evidence and special confiscation. In this context, the issue of adapting conventional standards for the protection of the right to property at the national law remains relevant, which is aimed at ensuring an appropriate balance between the need to interfere with a person's property rights in criminal proceedings and the obligation of the state to guarantee the proportionality and fairness of such interference. The purpose of this study is to identify the state of compliance with conventional guarantees of property rights protection through the national mechanism for protecting property rights in criminal proceedings and the practice of the ECHR, in particular when resolving issues of special confiscation and of material evidence. It was concluded that normative provisions regarding the special confiscation and material evidence in a criminal case must be specific, differentiating between the grounds and procedure for applying special confiscation and material evidence, with a definition of the procedure for their application, so that a person can reasonably predict in which cases special confiscation may be applied and in which cases the issue of material evidence is decided. It is noted that the practice of national courts should be developed in a consistent manner, preventing the arbitrary application of confiscation (“excessive individual burden” and “fair balance”); the prosecution is responsible for establishing and proving in each such case the relationship between the confiscated property and the criminal offense with which the person is accused, or proving the person's knowledge of the use of their property for illegal purposes.