Доступ сторони захисту до матеріалів НСРД: проблемні аспекти та стандарти справедливого суду

Abstract

У статті досліджено процесуальні та стандартологічні аспекти доступу сторони захисту до матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) у кримінальному провадженні. Вихідною є теза, що «доступ» не може зводитися до ознайомлення лише з результатами НСРД (протоколами, носіями, записами), адже для ефективного оспорювання допустимості доказів захист має отримати можливість перевірити процесуальну основу та межі втручання: наявність і зміст дозволу слідчого судді, дотримання його параметрів, належність документування та цілісність матеріалів. Проаналізовано співвідношення режимів ознайомлення з матеріалами під час досудового розслідування (ст. 221 КПК України) та їх відкриття після завершення розслідування (ст. 290 КПК України), а також типові ситуації неповного або несвоєчасного розкриття документів-підстав НСРД у зв’язку з режимом секретності.

The article examines procedural rules and fair-trial standards governing the defence’s access to materials of covert investigative (search) actions in criminal proceedings. The central claim is that “access” cannot be reduced to disclosure of the outputs of covert measures (records, protocols, media), because an effective challenge to admissibility requires the defence to verify the legal basis and limits of interference: the existence and content of the investigating judge’s authorisation, compliance with its parameters, proper documentation, and integrity of the collected materials. The study analyses the relationship between pre-trial familiarisation with case materials (Article 221 of the CPC of Ukraine) and post-investigation disclosure (Article 290 of the CPC), and describes typical scenarios of incomplete or delayed disclosure of authorising documents due to secrecy regimes and declassification procedures.