Майнові права та обов'язки подружжя: сучасні тенденції

Abstract

У статті досліджено сучасні трансформаційні процеси, що відбуваються у сфері правового регулювання майнових прав та обов’язків подружжя в умовах динамічної цифрової економіки, стрімкої транскордонної мобільності капіталу та кардинальної зміни соціально-рольових моделей сім’ї. Встановлено, що традиційні інститути сімейного права, які були засновані на патріархальній домінанті та домінуванні виключно матеріальних активів, виявилися об’єктивно неспроможними адекватно врегулювати відносини щодо нематеріальних, цифрових та транскордонних активів. Ця неспроможність особливо гостро проявляється у відсутності чітких компенсаційних механізмів для партнера, який інвестував час та зусилля у розвиток «людського капіталу» іншої сторони. Центральна проблема полягає у диспаритеті між юридичним принципом рівності часток та фактичною економічною нерівністю, що виникає внаслідок відсутності належної правової оцінки нефінансового внеску одного з партнерів. Проведено комплексний аналіз ключових тенденцій, зокрема, домінуючого переходу від імперативного законного режиму спільної сумісної власності до договірної децентралізації. Обґрунтовано, що індивідуалізований шлюбний контракт еволюціонував у превентивний, інтегрований інструмент фінансового планування, який дозволяє створювати гібридні режими власності, чітко розмежовувати високоризикові та боргові зобов’язання, а також встановлювати гнучкі договірні аліментні зобов’язання inter partes на умовах компенсації. Детально розглянуто необхідність радикального розширення об’єкта власності шляхом включення інтелектуальної власності, корпоративних прав та, особливо, криптовалютних активів. Особлива увага приділена необхідності розмежування активного приросту вартості бізнесу (внаслідок спільних зусиль) від пасивного (ринкові фактори), що вимагає залучення вузькопрофільних фінансових експертів та інтердисциплінарної експертизи для їхньої точної оцінки та справедливого поділу. Акцентовано увагу на застосуванні концепції «людського капіталу» та юридичній валідації рівноцінності нефінансової праці (догляд, домашнє господарство). Доведено, що невизнання цієї праці прямо призводить до майнової асиметрії подружжя. На основі аналізу практики виокремлено механізми економічної реабілітації (наприклад, фінансування перекваліфікації) та компенсації інвестицій у професійну кваліфікацію партнера, що є необхідною умовою відновлення економічної рівноваги. Зроблено висновок, що ефективність захисту майнових прав вимагає посилення публічно-правового контролю за умовами шлюбних договорів на предмет їхньої кабальності та нерівності, а також пріоритетного розвитку медіації як більш гнучкого та конфіденційного способу вирішення складних сімейних спорів.

The article examines the contemporary transformative processes occurring in the legal regulation of property rights and obligations of spouses amidst a dynamic digital economy, accelerated cross-border capital mobility, and fundamental changes in family socio-role models. It is established that traditional family law institutions, which were founded on patriarchal dominance and the prevalence of exclusively tangible assets, have proven objectively incapable of adequately regulating relations concerning intangible, digital, and cross-border assets. This inadequacy is particularly acute in the absence of clear compensation mechanisms for the partner who invested time and effort in developing the «human capital» of the other party. The core problem lies in the disparity between the legal principle of equal shares and the actual economic inequality that arises from the lack of proper legal valuation of one partner’s non-financial contribution. A comprehensive analysis of key trends is conducted, specifically the dominant shift from the imperative statutory regime of joint marital property to contractual decentralization. It is substantiated that the individualized marriage contract has evolved into a preventive, integrated financial planning instrument that allows for the creation of hybrid property regimes, the clear delimitation of high-risk and debt obligations, and the establishment of flexible contractual alimony obligations inter partes based on compensation terms. The necessity of a radical expansion of the property object is examined in detail, including intellectual property, corporate rights, and, specifically, cryptocurrency assets. Special attention is paid to the need to differentiate between the active growth in business value (resulting from joint efforts) and passive growth (market factors), which necessitates the involvement of highly specialized financial experts and interdisciplinary expertise for accurate valuation and equitable division. Particular focus is given to the application of the «human capital» concept and the legal validation of the equal value of non-financial labor (caregiving, housekeeping). It is proven that the non-recognition of this labor directly leads to spousal property asymmetry. Based on practice analysis, mechanisms for economic rehabilitation (e.g., financing professional retraining) and compensation for investments in a partner’s professional qualifications are highlighted as essential prerequisites for restoring economic equilibrium. It is concluded that the effectiveness of protecting property rights requires the strengthening of public-legal control over the terms of marriage contracts regarding their unconscionability and inequality, as well as the priority development of mediation as a more flexible and confidential means of resolving complex family disputes.