Філософсько-психологічний зміст феномену особистості

Abstract

У статті здійснено філософсько-психологічний аналіз поняття «особистість» та виявлено основні тенденції його становлення у науковому контексті. Поняття «особистість» розглянуто як багатовимірний феномен, що має складну структуру та різні смислові акценти, залежно від епохи й теоретичної парадигми. На основі порівняльного, концептуального та міждисциплінарного аналізу охарактеризовано уявлення про людину в античній, середньовічній, ренесансній, просвітницькій, класичній та сучасній філософських традиціях, а також окреслено внесок провідних психологічних шкіл, зокрема гуманістичної, когнітивної, екзистенційної та діяльнісної, у формування сучасного теоретичного змісту поняття «особистість». Особливу увагу приділено розвитку уявлень про особистість у вітчизняній психологічній науці та концепціям Г.С. Костюка, С.Д. Максименка, Т.М. Титаренко, В.В. Рибалки та інших дослідників, для яких особистість постає як активний, самодетермінований суб’єкт діяльності, здатний до самотворення й саморозвитку. Показано, що сучасні філософсько-психологічні підходи до вивчення особистості орієнтовані на дослідження її внутрішніх ресурсів, саморегуляції, життєстійкості, ціннісних орієнтацій і позитивного функціонування. Результати дослідження дозволяють дійти висновку, що поняття «особистість» є динамічним теоретичним конструктом, зміст якого визначається взаємодією історичних, культурних та наукових чинників, а його подальше осмислення потребує інтеграції філософських, психологічних і міждисциплінарних підходів. The article provides a philosophical and psychological analysis of the concept of ‘personality’ and identifies the main trends in its development in a scientific context. The concept of ‘personality’ is considered as a multidimensional phenomenon with a complex structure and different semantic emphases, depending on the era and theoretical paradigm. Based on comparative, conceptual and interdisciplinary analysis, the article characterises the concept of man in ancient, medieval, Renaissance, Enlightenment, classical and modern philosophical traditions, and outlines the contribution of leading psychological schools, in particular humanistic, cognitive, existential and activity-based, to the formation of the modern theoretical content of the concept of ‘personality’. Particular attention is paid to the development of ideas about personality in domestic psychological science and the concepts of G.S. Kostiuk, S.D. Maksymenko, T.M. Titarenko, V.V. Rybalko and other researchers, for whom personality appears as an active, self-determined subject of activity, capable of self-creation and self-development. It is shown that modern philosophical and psychological approaches to the study of personality are focused on the study of its internal resources, self-regulation, resilience, value orientations, and positive functioning. The results of the study allow us to conclude that the concept of ‘personality’ is a dynamic theoretical construct, the content of which is determined by the interaction of historical, cultural and scientific factors, and its further understanding requires the integration of philosophical, psychological and interdisciplinary approaches.