Будівництво як основний об’єкт правового регулювання діяльності підрядника

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз об’єкта будівництва як фундаментальної юридичної категорії, що визначає зміст та специфіку правового статусу підрядника в умовах сучасних реформ. Автор обґрунтовує, що правовий режим будівництва сьогодні трансформується під впливом посилення публічного контролю та впровадження сервісної моделі управління. Досліджено поєднання приватноправових засад договору підряду з імперативними вимогами адміністративного законодавства, зокрема в частині цифровізації дозвільних процедур через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва. Окрему увагу приділено інклюзивності як обов’язковій характеристиці сучасного архітектурного середовища. На основі аналізу ДБНВ.2.2-40:2018 доведено, що норми безбар’єрності набули статусу кваліфікуючої ознаки придатності об’єкта до експлуатації. Автор аналізує актуальну судову практику, яка підтверджує невідворотність відповідальності підрядника та проєктувальника за недотримання інклюзивних параметрів. У роботі акцентовано, що навіть раніше затверджена проєктна документація підлягає корегуванню у разі зміни нормативних вимог до безпеки та доступності середовища. Результати дослідження демонструють, що будівництво як об’єкт регулювання потребує збалансованого підходу, де комерційні інтереси сторін узгоджуються з обов’язком держави забезпечити захист прав маломобільних груп населення. Стаття має наукову та практичну цінність для юристів, науковців та фахівців будівельної галузі, оскільки пропонує концептуальне бачення правового режиму об’єкта будівництва як інструмента забезпечення суспільної безпеки та інклюзивного розвитку держави в умовах повоєнного відновлення.

The article provides a comprehensive analysis of the construction object as a fundamental legal category that defines the content and specifics of the contractor’s legal status amidst modern reforms. The author argues that the legal regime of construction is currently undergoing a transformation influenced by the strengthening of public control and the introduction of a service-oriented model of administration. The study examines the integration of private law principles of the construction contract with the mandatory requirements of administrative legislation, particularly regarding the digitalization of permitting procedures via the Unified State Electronic System in the Construction Sector (USESCS). Special emphasis is placed on inclusivity as a mandatory characteristic of the modern architectural environment. Based on the analysis of DBN V.2.2-40:2018, it is proven that accessibility standards have acquired the status of a qualifying feature for an object’s suitability for operation. The author analyzes current judicial practice, confirming the inevitability of the contractor’s and designer’s liability for failure to comply with inclusive parameters. The work highlights that even previously approved design documentation must be adjusted if there are changes in regulatory requirements for safety and environmental accessibility. The research findings demonstrate that construction as an object of regulation requires a balanced approach, where the commercial interests of the parties are aligned with the state’s obligation to ensure the protection of the rights of people with limited mobility. The article holds scientific and practical value for lawyers, researchers, and construction industry professionals, as it offers a conceptual vision of the construction object’s legal regime as a tool for ensuring public safety and inclusive development of the state during post-war reconstruction.