Окремі аспекти правового регулювання свободи відкритого моря

Abstract

Принцип свободи Конвенції Організації Об'єднаних Націй з Морського права від 10 грудня 1982 року визнав природоресурсні можливості більшості держав та розширив державну юрисдикцію вглиб відкритого моря шляхом введення інституту виключної економічної зони. Сьогодні води відкритого моря активно використовуються як об’єкт загальної спадщини людства, але з точки зору міжнародного права вони не мають такого статусу. Конвенція 1982 р. по праву може вважатися «Конституцією морів» в тому сенсі, що вона є базисом, на основі якого до сьогодні продовжується формування режимів глобального контролю над процесами освоєння та експлуатації просторів і ресурсів Світового океану.

The principle of freedom of the United Nations Convention on the Law of the Sea of December 10, 1982, recognized the natural resource capabilities of most states and expanded state jurisdiction deep into the open sea by introducing the institution of an exclusive economic zone. Today, the waters of the open sea are actively used as an object of the common heritage of mankind, but from the point of view of international law, they do not have such a status. The 1982 Convention can rightfully be considered the "Constitution of the Seas" in the sense that it is the basis on which the formation of regimes of global control over the development and exploitation of the spaces and resources of the World Ocean continues to this day.