Соціально- психологічні проблеми сімей, що потерпають від домашнього насильства

Abstract

Проблемa домашнього нaсильства не новa, вона існувала ще з початку зaродження людства, з почaтку зaродження громaд і понять сімейних звичаїв. Проблема домашнього насильства тривалий час була суто особистою справою кожної окремої сім’ї, вважалось недоцільним втручання держави в особисте та приватне життя осіб. Насильство щодо ближніх, особливо спрямоване на осіб похилого віку та з обмеженими можливостями, жінок, дітей, і це насильство не знає географічних кордонів. Збільшенню випадків домашнього насильства сприяє не тільки те, що суспільство не завжди готове відкрито обговорювати таку проблему, але й жертви насильства нерідко самі не схильні розголошувати подію, яка з ними сталася. Сучасна правова доктрина, міжнародне право та практика європейського суду з прав людини проголошують, що основоположними правами людини і громадянина є невід’ємне право на життя, свободу та особисту недоторканність, повагу до її честі та гідності, а заборона тортур, примусової праці та дискримінації становить основу правового статусу людини в цивілізованому суспільстві. Це означає, що будь-яка особа незалежно від статі, віку, стану здоров’я чи будь-яких інших чинників має право на ефективний захист від усіх форм та проявів насильства, у тому числі захист від насильства, що вчиняється з боку членів сім’ї чи інших близьких осіб. Домашнє насильство – найбільш поширена форма порушення прав людини. Запобігання домашньому насильству стає все більш актуальною проблемою сучасного суспільства. Але те, що сьогодні деякі крaїни світу нaвчилися більш реально протидіяти цій проблемі, а деякі поки просто замовчують, але заголом це не ознaчає, що проблеми не існує взагалі. Домашнє насильство є поширеною негативною характеристикою, яка притаманна українському суспільству, де через різноманітні економічні, соціaльні, психологічні причини, безробіття, соціально-побутову невлаштованість, aлкоголізм тa нaркоманію може страждати хоча б один член сім’ї, що провокує виникнення сімейної нестабільності.

The problem of domestic violence is not new, it has existed since the beginning of humanity, since the beginning of societies and concepts of family customs. For a long time the problem of domestic violence was a purely personal matter of each individual family, it was considered inappropriate for the state to interfere in the personal and private life of individuals. Violence against others, especially against the elderly and disabled, women, children, and this violence knows no geographical boundaries. The increase in domestic violence is facilitated not only by the fact that society is not always ready to openly discuss this problem, but also by the fact that victims of violence themselves are often not inclined to disclose the event that happened to them. Modern legal doctrine, international law and the practice of the European Court of Human Rights declare that the fundamental rights of a person and a citizen are the inalienable right to life, liberty and personal integrity, respect for one’s honor and dignity, and the prohibition of torture, forced labor and discrimination forms the basis of a person’s legal status in a civilized society. This means that any person, regardless of gender, age, state of health or any other factors, has the right to effective protection against all forms and manifestations of violence, including protection against violence committed by family members or other close persons. Domestic violence is the most common form of human rights violation. Prevention of domestic violence is becoming an increasingly urgent problem of modern society. But the fact that today some countries of the world have learned to more realistically counter this problem, and some are simply silent, but in general, this does not mean that the problem does not exist at all. Domestic violence is a widespread negative characteristic inherent in Ukrainian society, where due to various economic, social, psychological reasons, unemployment, social and domestic instability, alcoholism and drug addiction, at least one family member can suffer, which provokes the emergence of family instability. In dysfunctional married couples, there is a violation of role obligations, which become the cause of quarrels, lead to stress and the emergence of psycho-traumatic situations. In cases of losing a social role by one of the family members, which is psychotraumatic for him, but psychologically beneficial for other family members, tension sets in. In others, family members directly or indirectly encourage someone in the family to take on such a role. On the contrary, the pathologizing role of one of the family members can be traumatic for others, but not for him. There are often cases when both types of pathologizing roles are combined: one family member performs a role that pathologizes him, while the other takes on a role that is traumatic for others. Therefore, for family psychologists and psychotherapists, the problem of pathologizing roles is of great interest. The study emphasizes that the presence of an abuser in the family is not only a danger associated with aggression towards family members, but also negative consequences for society. Victims of domestic violence have the right to seek protection from the perpetrator’s actions both from representatives of the state: law enforcement officers and justice bodies, and from non-governmental human rights organizations. The analysis of the conducted sociological research highlighted the fact that in all the appeals of women and children to the relevant state bodies and non-governmental organizations dealing with the problem of combating domestic violence, there are manifestations of domestic violence on the part of the husband and father. Among the most common forms of domestic violence were physical, economic and psychological violence.