Правові аспекти формування східних кордонів війська Запорозького у XVIII столітті

Abstract

В роботі проаналізовано етапи формування східних кордонів земель війська Запорозького у XVIII сто- літті. Зазначено, що перші спроби офіційного визначення кордонів запорозьких земель відбувались в ході роботи московсько-турецької межової комісії 1704–1705 рр., яка була утворена після укладення Кон- стантинопольського договору 1700 р. Зауважено, що після поразки у 1711 р. Московського царства у війні з Османською імперією кордони між цими державами було змінено. Андріанопольським договором 1713 р. було утворено московсько-турецький кордон в басейні річок Лугань, Міус та ін. Військо Запороз- ьке отримало протекторат Османської імперії й зимівники запорожців облаштовувались в донецьких та приазовських степах. Звернуто увагу на те, що Белградським договором 1739 р. та Нісськими Конвенціями 1739–1742 рр. було змінено російсько-турецькі кордони. До середини XVIII ст. були визначені східні кордони земель війська Запорозького, яке межувало там із землями війська Донського. Встановлення кордонів між цими військами поклало край суперечкам між запорозькими та донськими козаками, які доходили до збройного насильства серед козацьких громад. Зазначено, що у 1760–1770-х рр. межові суперечки запорожців виникали із адміністраціями Бахмут- ської та Ізюмської провінцій за право користування землями на правобережній частині Сіверського Дінця в місцевості річок Берека, Сухий Торець та ін. Вказано, що з метою урегулювання цих спорів у 1769 р. була утворена комісія. Делегації бахмутських, ізюмських та запорозьких козаків зустрічались й обговорювали питання щодо вирішення земельних суперечок та встановлення межових кордонів. З’ясовано, що на сході кордонів війська Запорозького юрисдикція Коша Запорозької Січі розповсюджува- лась на місцевість річки Кальміус, а також верхів’я річки Міус. Ці землі були у підпорядкуванні Кальміусь- кої паланки війська Запорозького. The paper analyzes the stages of the formation of the eastern borders of the Zaporozhian army in the 18th century. It is noted that the first attempts to officially define the borders of the Zaporozhian lands took place during the work of the Moscow-Turkish border commission in 1704-1705, which was formed after the conclusion of the Treaty of Constantinople in 1700. It is noted that after the defeat of the Moscow kingdom in 1711 in the war with the Ottoman Empire, the borders between these states were changed. The Treaty of Adrianople in 1713 established the Moscow-Turkish border in the basin of the Luhan, Mius, and other rivers. The Zaporozhian army received the protectorate of the Ottoman Empire and the winter camps of the Zaporozhians were established in the Donetsk and Azov steppes. Attention is drawn to the fact that the Treaty of Belgrade in 1739 and the Nissa Conventions of 1739–1742 changed the Russian-Turkish borders. By the middle of the 18th century, the eastern borders of the lands of the Zaporozhian army were determined, which bordered there with the lands of the Don army. The establishment of borders between these troops put an end to disputes between the Zaporozhian and Don Cossacks, which reached armed violence among the Cossack communities. It is noted that in the 1760s–1770s, the Zaporozhians had border disputes with the administrations of the Bakhmut and Izyum provinces for the right to use lands on the right bank of the Seversky Donets in the area of the Bereka, Sukhyi Torets, etc. It is indicated that a commission was formed in 1769 to resolve these disputes. Delegations of Bakhmut, Izyum and Zaporozhian Cossacks met and discussed issues related to resolving land disputes and establishing border boundaries. It was found that in the east of the borders of the Zaporozhian army, the jurisdiction of the Kosh of the Zaporozhian Sich extended to the area of the Kalmius River, as well as the upper reaches of the Mius River. These lands were subordinated to the Kalmius palanka of the Zaporozhian army.