Кримінальна відповідальність за незаконне виготовлення, переробку чи ремонт вогнепальної зброї, зміни її маркування, незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв (стаття 263-1 КК України)
Вантажиться...
Дата
2023
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Одеса: ОДУВС
Анотація
Дисертація присвячена комплексному дослідженню особливостей змісту та сутності об’єктивних та суб’єктивних ознак основного, кваліфікованого та особливо кваліфікованого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263-1 КК, з’ясуванню окремих суперечностей, нечіткості відповідних правових визначень кримінального законодавства та розробленню відповідних пропозицій по його удосконаленню.
Актуальність обраної теми дослідження обумовлюється значною кількістю проблем теоретико-правового та правозастосовного характеру. Зокрема, недостатнім рівнем наукового дослідження зазначеної проблеми, що обумовлюється відносно новітнім характером сформульованої кримінально-правової норми; відсутністю загальновизнаних наукових позицій з більшості досліджуваних нами питань; необхідністю визначення основних напрямків подальшого удосконалення кримінального законодавства у досліджуваній сфері незаконного обігу джерел підвищеного ступеня небезпеки; складністю кваліфікації та розмежування однорідних діянь, предметом яких є вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої, зокрема. В першому розділі дослідженню піддавалися теоретичні, історичні та міжнародно-правові проблеми кримінальна відповідальність за незаконне поводження із зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами.
Ретроспективний підхід до оцінки стану дослідження розглядуваної проблеми дозволив визначити певні тенденції та закономірності щодо визначення основних напрямків дослідження, змісту та сутності тих наукових позицій, які в подальшому набували загального визнання та формального закріплення у кримінальному законодавстві, сприяли визначенню конкретних наукових проблем, які потребували більш поглибленого дослідження. Узагальнений аналіз значної кількості положень доктрини права як суто кримінально-правового (кримінологічного) напрямку, так і криміналістичного, які безпосередньо (або ж опосередковано) стосуються меж та характеру правового регулювання відносин, пов’язаних із обігом зброї, доцільного механізму (інструментарію) захисту прав, свобод, законних інтересів громадян від кримінально-протиправних посягань із застосуванням небезпечних властивостей предметів даних посягань дозволили запропонувати певну періодизацію щодо розвитку доктрини права в розглядуваній сфері: з 50-х років ХХ ст. – до відновлення незалежності України у 1991 р.; з 1991 по 2001 рр. - перше десятиріччя незалежності України до ухвалення Кримінального кодексу України 2001 р.; з 2001 до 2012 рр. – формування передумов для виникнення нового складу злочину; з 2012 р. до сьогодні – розвиток наукових напрацювань стосовно складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263-1 КК.
На підставі історичного системно-порівняльного дослідження правових джерел загального та кримінально-правового характеру, що застосовувались на території України за часів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, часів чинності законодавства російської та Австро-Угорської імперії, чинності КК України 1922, 1927, 1960, 2001 років і до сьогодні і стосувалися правового регулювання сфери незаконного обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин запропоновано умовно виокремити наступні історичні етапи: X – XVI століття – етап становлення криміналізації діянь, пов’язаних із використанням зброї (різних її різновидів); діянь, предметом посягання яких є зброя; XVII – початок XX століття – етап формування кодифікованого кримінального законодавства щодо незаконного поводження із зброєю та вибухівкою, переробки та інших дій, спрямованих на удосконалення їхніх властивостей; 1920-1991 роки (переважно часи входження України до СРСР) – етап розвитку кримінального законодавства в частині уточнення дефініцій та санкцій щодо різних дій по відношенню до зброї, боєприпасів, вибухівки змін їхніх властивостей; з 1991 р. по теперішній час – період остаточної трансформації та формування кримінального законодавства України у сфері незаконного обігу зброї, бойових припасів, вибухових речовин на тлі основних напрямків становлення правової незалежності України та обговорення можливостей легалізації обігу окремих видів зброї.
Здійснення системно-правового порівняльного аналізу чинного кримінального законодавства наступних країн світу: Грузії, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан, Республіки Молдова, Азербайджанської Республіки, Республіки Казахстан, Китайської Народної Республіки, Литовської Республіки, Республіки Польща, Чеської Республіки, Турецької Республіки, Королівства Іспанії, Французької Республіки, - дозволило з’ясувати найтиповіші та більш прогресивні тенденції кримінального законодавства інших країн світу в частині критеріїв кодифікації кримінально-правових норм, особливостей їхнього змісту під час формулювання основних та кваліфікованих ознак складів злочинів, обсягу відповідальності, видів та термінів покарання тощо.
В другому розділі аналізу піддавалася кримінально-правова характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак основного складу діяння, яке полягає у незаконному виготовленні, переробці чи ремонті вогнепальної зброї, зміни її маркування, незаконному виготовленні бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв (стаття 263-1 КК України). Дослідження доводить доцільність сприйняття: родового об’єкту діяння, передбаченого ст. 263 – 1 КК України, як такої групи схожих чи однакових суспільних відносин, які спрямовані на забезпечення безпеки у сфері поводження із джерелами підвищеної небезпеки (де зброя, бойові припаси, вибухові речовини є одним із підвидів таких джерел); видового об’єкта, відповідно, - групи тотожних суспільних відносин у сфері встановленого порядку контролю за обігом вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв та порядку поводження із ними; основного безпосереднього об’єкта посягання, ознаки якого містяться у ст. 263-1 КК, як безпека у сфері дотримання правил та порядку санкціонованого впливу на характерні небезпечні властивості вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв.
Встановлено, що специфічність характеру ознак об’єктивної сторони діяння, передбаченого ст. 263-1 КК свідчать на користь більш широкого тлумачення поняття «незаконність дій» як таких, що здійснюються з порушенням вимог підзаконних нормативно-правових актів також, а отже обумовлює необхідність розкриття змісту поняття «незаконне» шляхом доповнення ч. 1 ст. 263 КК словами наступного змісту «без відповідного дозволу та поза встановленим порядком».
Закономірним та системним подовженням реформування кримінального законодавства в частині поширення переліку предметів, стосовно яких кримінально-караними мають розглядатися зміна наявних властивостей в бік їхнього посилення (переробка), реставрація та відновлення втрачених властивостей (ремонт) за рахунок бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Відповідно мають бути внесені відповідні зміни у ч. 1 ст. 263 -1 КК. Дослідження ознак об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263-1 КК доводять доцільність віднесення даного складу кримінального правопорушення до формальних.
Дослідження суб’єктивних ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263-1 КК, доводить наступне.
Загальним суб’єктом розглядуваного нами діяння може бути лише фізична осудна особа, яка досягла певного віку – 16 років. Розглядуване нами діяння може бути вчинене лише з прямим умислом, що передбачає певне сполучення інтелектуальної та вольової ознак даної форм и вини. Інтелектуальна: особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчиненого діяння, фактичні ознаки об’єкту посягання та особливості об’єктивної сторони, діяння, передбаченого ст. 263-1 КК, а саме те, що її дії спрямовані на створення нових якісних відповідних характерних властивостей зазначених предметів (виготовлення), або ж зміну вже властивих предмету ознак та характеристик, їх посилення, збільшення (перероблення), або ж на заміну, реставрацію зношених або непридатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, унаслідок чого предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням (ремонт). Вольова: розуміючи те, що ці дії є проявом спеціального впливу на властивості зазначених предметів, здебільшого спрямовані на посилення їхньої убивчої сили, а отже суспільної небезпеки під час їхнього використання, - особа бажає цього і цілеспрямовано доводить свої дії до кінця. За що і має понести відповідну кримінальну відповідальність.
Мотив та мета не є обов’язковою ознакою у розглядуваному злочині, а отже не впливають на кваліфікацію діяння. Проте мають значення з позицій визначення як конкретного ступеня суспільної небезпеки вчиненого, так і ступеня небезпечності особи, яка його вчинила. В третьому розділі розглядаються питання диференціації кримінальної відповідальності та покарання за вчинення діяння, передбаченого ст. 263-1 КК, на тлі чинних проблем законодавчого визначення кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих обставин вчинення розглядуваного виду діяння, дієвості співвідношення тяжкості вчиненого діяння та обсягу кримінальної відповідальності, видів та термінів покарання, значення посткримінальної поведінки винної особи.
На підставі дослідження специфічних ознак вчинення діяння за наявності кваліфікованих та особливо кваліфікованих обставин, передбачених ст. 263-1 КК, визначено два основних напрямки подальшого удосконалення кримінального законодавства: шляхом автентичного тлумачення змісту окремих кваліфікованих ознак (щодо виду однорідної повторність), що обумовить єдність правозастосування та полегшить кваліфікацію діяння; та виокремлення нових, передусім, особливо кваліфікованих обставин. Доводиться доцільність розглядати таку кваліфіковану обтяжуючу обставину – «вчинення діяння групою осіб за попередньою змовою» як таку, що має передбачати охоплення і ознак діяння, вчиненого організованою групою. Підставою для даної пропозиції є те, що ступінь небезпечності в даному випадку взаємопов’язаний із наявністю попередньої змови між двома і більше, але до п’яти включно, особами що значно поширює сферу антисоціальної поведінки, збільшує реальні можливості групи, потенційно містить у собі загрозу спричинення значної шкоди. Проте у якості особливо кваліфікованої ознаки визначити додаткову обставину «вчинення діяння злочинною організацією та злочинною спільнотою», що обумовлюється тенденціями щодо поширення сфери вчинення таких дій та суттєвим ступенем їхньої небезпеки.
До того ж, доводиться доцільність визначення у якості особливо кваліфікуючої обставини «вчинення діянь з метою збуту» та «збут», що відтворюватиме певні тенденції зарубіжного законодавства та необхідність досягнення більш чіткого співвідношення між тяжкістю даного виду діяння та обсягом кримінальної відповідальності.
Одним із результатів дослідження даного напрямку є доведення того, що подальшого удосконалення потребують санкції ст. 263-1 КК, що обумовлюється доцільністю визначення справедливого співвідношення ступеню небезпечності переліку дій, які зазначені у ст. 263 та ст. 263-1 КК; відповідного уточнення обсягу караності за наявності кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих обставин безпосередньо в межах розглядуваної нами норми. Пропонується внесення змін у санкцію ч. 1 ст. 263 КК шляхом її пом’якшення та визначення більш широкої альтернативності та відносної визначеності її змісту. А саме, шляхом доповнення переліком альтернативних по відношенню до позбавлення волі більш м’яких видів покарань та суттєвим зниженням максимального терміну позбавлення волі до п’яти років, - що відтворюватиме більш типовий підхід науковців. За таких умов діяння вважатиметься не тяжким злочином. Відповідно, чинна санкція ч. 1 ст. 263-1 КК (позбавлення волі на строк від трьох до семи років) буде розглядатися як більш сувора і відповідатиме закономірностям у співвідношенні ступеня небезпечності порівнюваних нами діянь. А діяння, передбачене ч. 1 ст. 263-1 КК буде вже відноситися до тяжких злочинів. На тлі визнання того факту, що за ступенем небезпеки дії, які становлять основний склад розглядуваного нами виду кримінального правопорушення (виготовлення, перероблення, ремонт тощо) є тяжким злочином, наявність кваліфікуючих (повторність, вчинення діяння групою осіб за попередньою змовою) та особливо кваліфікуючих (вчинення діяння злочинною організацією або ж злочинною спільнотою, збут або вчинення діяння з метою збуту), - мають оцінюватися як особливо тяжкі злочини.
Доводиться доцільність позитивного вирішення питання щодо визначення ознак (підстав та умов) застосування спеціального інституту звільнення від кримінальної відповідальності в змісті ч. 4 ст. 263-1 КК. The thesis focuses on a comprehensive study of the peculiarities of the content and essence of the objective and subjective signs of the basic, qualified and particularly qualified body of a criminal offence, provided for Art. 263-1 of the Criminal Code, clarification of specific contradictions, vagueness of relevant legal definitions of criminal legislation and the development of relevant proposals for its improvement.
The relevance of the chosen research topic is determined by a significant quantity of problems of theoretical-legal and law-enforcement nature. In particular, insufficient level of scientific research of the specified problem, which is determined relatively by the newest character of the formulated criminal-law norm; lack of generally recognized scientific positions from the majority of the issues the authors had researched; need to determine the main directions of further improvement of criminal legislation in the researched field of illegal circulation of sources of increased degree of danger; difficulty of qualifying and distinguishing homogeneous acts, the subject of which are firearms, ammunition, explosives and explosive devices, in particular.
Theoretical, historical and international legal problems of criminal liability for illegal handling of weapons, ammunition, and explosives were studied in Chapter I.
A retrospective approach to assessing the state of research on the problem under consideration allowed to identify certain tendencies and regularities regarding determination of the research’s main directions, content and essence of those scientific positions, which subsequently gained general recognition and formal consolidation in criminal legislation, contributed to the definition of specific scientific problems that required more in-depth research.
Generalized analysis of a significant scope of provisions of the legal doctrine of both a purely criminal-legal (criminological) focus and a forensic one, which directly (or indirectly) concerning the limits and nature of the legal regulation of relations associated with the arms trafficking, expedient mechanism (instrument) of protecting the rights, freedoms, and legitimate interests of citizens from criminal and illegal encroachments using the dangerous properties of the objects of these encroachments allowed the authors to propose a certain periodization of the doctrine of law development in the field under consideration: from the 50s of the 19th century– before the restoration of Ukraine's independence in 1991; from 1991 till 2001 – the first decade of Ukraine's independence before the adoption of the Criminal Code of Ukraine in 2001; from 2001 till 2012 – formation of prerequisites for the emergence of a new type of crime; from 2012 to today - the development of scientific research on the composition of the criminal offense provided for in Art. 263-1 of the Criminal Code.
On the basis of historical systematic-comparative study of legal sources of general and criminal law nature, which were applied on the territory of Ukraine during the times of Kyivan Rus, the Principality of Galicia-Volhynia, the times of the legislation of the russian and Austro-Hungarian Empires, the validity of the Criminal Code of Ukraine in 1922, 1927, 1960, 2001 and until today and related to the legal regulation of the sphere of illegal circulation of weapons, ammunition and explosives substances, it is proposed to tentatively distinguish the following historical stages: 10th–16th centuries – the stage of criminalization of actions related to the use of weapons (of various types); actions, the object of which is a weapon; 17th–beginning of 20th century – the stage of formation of codified criminal legislation regarding illegal handling of weapons and explosives, processing and other actions aimed at improving their properties; 1920–1991 (mainly the time of Ukraine's accession to the USSR) – the stage of development of criminal legislation in terms of clarification of definitions and sanctions regarding various actions in relation to weapons, ammunition, explosives and changes in their properties; from 1991 till the present time – the period of final transformation and formation of the criminal legislation of Ukraine in the field of illegal arms trafficking, ammunition, explosives against the background of the main focuses of the formation of legal independence of Ukraine and the discussion of the possibilities of legalizing the circulation of certain types of weapons.
Carrying out a systematic and legal comparative analysis of the current criminal legislation of the following world countries: Georgia, the Republic of Tajikistan, the Republic of Uzbekistan, the Republic of Moldova, the Republic of Azerbaijan, the Republic of Kazakhstan, the People's Republic of China, the Republic of Lithuania, the Republic of Poland, the Czech Republic, the Republic of Turkey, the Kingdom of Spain, the Republic of France – made it possible to find out the most typical and more progressive tendencies in the criminal legislation of other countries of the world in terms of the criteria for the codification of criminal legal norms, the peculiarities of their content during the formulation of basic and qualified their characteristics of the elements of crimes, the scope of responsibility, types and terms of punishment, etc.
In Chapter II it is analyzed the criminal-lawful characterization of the objective and subjective signs of the main element of the act, which consists in the illegal manufacture, processing or repair of firearms, changing their markings, illegal manufacture of ammunition, explosive substances or explosive devices (Article 263-1 of the Criminal Code of Ukraine) The study proves the expediency of perception: the generic object of the act provided for in Art. 263 -1 of the Criminal Code of Ukraine, as such a group of similar or identical social relations, which are aimed at ensuring safety in the field of dealing with sources of increased danger (where weapons, ammunition, explosives are one of the subtypes of such sources); of a specific object, respectively – a group of identical social relations in the sphere of the established order of control over the firearms trafficking, ammunition, explosives and explosive devices and the order of handling them; the main direct object of encroachment, the signs of which are contained in Art. 263-1 of the Criminal Code, as security in the field of compliance with the rules and order of authorized influence on the characteristic dangerous properties of firearms, ammunition, explosives and explosive devices.
It was established that the specificity of nature signs of actus reus provided for in Art. 263-1 of the Criminal Code testify in favor of broader interpretation of "illegal actions" concept as those that are carried out in violation of the requirements of subordinate regulatory legal acts as well, and therefore determines the need to reveal the content of the concept "illegal" by adding the words "without the appropriate permission and outside the established procedure" into the Part 1 of Art. 263 of the Criminal Code.
The regular and systematic extension of the reform of the criminal legislation in terms of the list of subjects’ expansion, in relation to which the change of the existing properties towards their strengthening (reworking) should be considered as criminal punishments, restoration and renovation of lost properties (repair) at the expense of military supplies, explosives, explosive devices. Accordingly, appropriate changes should be made in Part 1 of Art. 263-1 of the Criminal Code.
Studying the actus reus’ signs, provided for in Part 1 of Art. 263-1 of the Criminal Code, prove the expediency of classifying this criminal offense as a formal offense.
The study of subjective elements of the criminal offense provided for in Art. 263-1 of the Criminal Code, proves the following.
The general subject of the act, the authors are considering, can be only a reprehensible person who has reached a certain age – 16 years old. The act we are considering can be committed only with direct intent, which implies a certain combination of intellectual and volitional features of this form of guilt. Intellectual form means: a person is aware of the socially dangerous nature of the committed act, actual signs of the object of encroachment and the specifics of the actus reus provided for in Art. 263-1 of the Criminal Code, namely, that its actions are aimed at creating new high-quality, relevant characteristic properties of the specified objects (production) or changing the signs and characteristics already inherent in the object, their strengthening, increasing (reworking) or at replacement, restoration worn or unusable for other reasons parts, mechanisms, elimination of defects, breakdowns or damages, establishment of normal functioning of various parts and mechanisms, as a result of which the objects become suitable for use for their intended purpose (repair). Volitional form means: understanding that these actions are a manifestation of a special effect on the properties of the specified objects, mostly aimed at increasing their killing power, and therefore social danger during their use, the person desires this and purposefully brings his/her actions to the end. For which he/she should bear the corresponding criminal liability.
Motive and purpose are not a mandatory feature in the considered crime, and therefore do not affect the qualification of the act. However, they are important from the standpoint of determining both the specific degree of social danger of the committed act and the danger degree of the person who committed it.
Chapter III deals with the issue of differentiation of criminal liability and punishment for the commission of an act provided for in Article 263-1 of the Criminal Code, against the background of the current problems of legislative definition of qualifying and especially qualifying circumstances of commission of the considered type of act, ratio effectiveness of the gravity of the acts committed and scope of criminal liability, types and terms of punishment, meaning of the post-criminal behavior of a guilty person.
It is defined the specific signs of committing an act, if there are qualified and especially qualified circumstances, provided for by Art. 263-1 of the Criminal Code, two main directions of further improvement of the criminal legislation: through the authentic interpretation of the content of distinct qualified signs (regarding the type of homogeneous repetition), which will determine the unity of law enforcement and facilitate the qualification of an act; highlighting new, above all, especially qualified circumstances. The expediency of considering such a qualified aggravating circumstance – "commitment of an act by a group of persons based on a prior conspiracy" as such should include the scope and features of an act committed by an organized group. The basis for this proposal is that the degree of dangerousness in this case is interrelated with the presence of a previous conspiracy between two or more, but up to five, persons, which significantly expands the scope of antisocial behavior, increases the real capabilities of the group and potentially contains a threat causing significant damage. However, the additional circumstance of "commitment of an act by a criminal organization and a criminal community" is determined as a particularly qualified feature, which is determined by the trends in the spread of the scope of such acts and the significant degree of their danger.
In addition, the expediency of defining "commitment of acts for the purpose of sale" and "sale" as a particularly qualifying circumstance is proven, which will reproduce certain tendencies of foreign legislation and the need to achieve a clearer relationship between the severity of this type of act and the scope of criminal liability.
One of the results of research is the proof that sanctions of Art. 263-1 of the Criminal Code, which is determined by expediency of defining a fair ratio of the danger degree of actions’ list specified in Art. 263 and Art. 263-1 of the Criminal Code; appropriate punishment clarification in case of qualifying and especially qualifying circumstances directly within the norm limits under consideration by the authors.
It is proposed to make changes to the sanction of Part 1 of Art. 263 of the Criminal Code by means of softening it and defining a wider alternative and relative certainty of its content. In particular, by adding a list of milder alternative punishments to imprisonment and significantly reducing the maximum term of imprisonment to five years, which will reproduce the more typical approach of scientists. Under such circumstances the act will not be considered a serious crime. In accordance current sanction of Part 1 of Art. 263-1 of the Criminal Code (imprisonment for a period of three to seven years) will be considered more severe and will correspond to the laws in relation to the degree of dangerousness of the acts, which the authors compare. And the action provided for in Part 1 of Art. 263-1 of the Criminal Code will already apply to serious crimes.
Against the background of the fact recognition that, according to the degree of danger, the actions that make up the main component of the type of criminal offense under consideration (production, processing, repairing, etc.) are serious crimes, the presence of qualifying factors (reiteration, committing an act by a group of persons with a prior conspiracy) and especially qualifying (commission of an act by a criminal organization or a criminal community, sale or commission of an act for the purpose of sale) – should be assessed as particularly grave crimes.
It is convinced the expediency of a positive solution to the issue of determining the application signs (reasons and conditions) of the special institution of exemption from criminal liability in the content of Part 4 of Art. 263-1 of the Criminal Code.
Опис
Ключові слова
Бібліографічний опис
Павленко, Л.М. Кримінальна відповідальність за незаконне виготовлення, переробку чи ремонт вогнепальної зброї, зміни її маркування, незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв (стаття 263-1 КК України) : дис . ... д-ра філос.: 081, 08 / Лариса Миколаївна Павленко; МВС України, Одес. держ. ун-т внутр. справ. – Одеса, 2023. - 312 с.