Кримінально-правова характеристика викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
Вантажиться...
Дата
2024
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський державний університет внутрішніх справ
Анотація
Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, в якій подано кримінально-правову характеристику викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. Досліджено історичну мінливість притягнення та встановлення кримінальної відповідальності за викрадення, привласнення, вимагання та інші форми привласнення військового майна, які булі чинні на території сучасної України, а також методологічні й теоретичні концепції кримінально-правової характеристики. За допомогою порівняльно-правового, історичного методів і системного підходу визначено позитивні аспекти історичної мінливості вказаного діяння та надано пропозиції щодо подальшого регулювання цього суспільно небезпечного діяння. Наголошено, що в законодавстві України дорадянського й радянського періодів були сформульовані поняття окремих видів розкрадань та викрадень, але не існувало загального (універсального) поняття розкрадання. Законодавство України в цей період часу орієнтувалося переважно на захист державного майна, існували спеціальні кримінально правові норми, що встановлюють відповідальність військовослужбовців (у тому числі військових посадових осіб). Наголошено, що у вітчизняній літературі деякі загальні кримінальні правопорушення, вчинені військовослужбовцями, пов’язані із зазіханням на порядок проходження військової служби; їх наслідки завдають шкоди постійній бойовій готовності. Кримінальні правопорушення військових службових осіб проти військового майна також становлять велику громадську небезпеку для військового правопорядку, порушують нормальну діяльність апарату військового управління, особливо у воєнний час. Констатовано, що розкрадання військового майна, які здійснюються військовослужбовцями з використанням свого службового становища, виходячи з визначення, мають ознаку військової протиправності: їх наслідки завдають шкоди військовому правопорядку, підривають бойову готовність військ, послаблюють військову безпеку держави. Окрему увагу приділено юридичному аналізу ст. 410 КК Україні, зокрема, за допомогою теоретичних та емпіричних методів (синтезу, системного та гіпотетичного аналізу) досліджено об’єкт, предмет, об’єктивну сторону, суб’єкта та суб’єктивну сторону кримінального правопорушення при вчиненні дій, передбачених цією статтею. Порівняльно-правовий метод дав змогу зіставити різні склади кримінальних правопорушень, які мають спільні риси з аналізованим, такі як: ст. 185–191, ст. 364, ст. 263, ст. 308, ст. 289 КК України. Осмислено наукові погляди вчених щодо проблеми військової протиправності на території України та щодо теоретичних питань визначення об’єкта, предмета, об’єктивної сторони, суб’єкта й суб’єктивної сторони. Розкрито особливості об’єкта кримінального правопорушення, обґрунтовано необхідність кримінально-правового поділу й оцінки зазіхань військовослужбовців при вчиненні розкрадань військового майна з використанням службового становища на додаткові об’єкти, якими є військова безпека та постійна бойова готовність держави. Досліджено специфічний предмет розкрадання – військове майно, визначено критерії кваліфікації викрадень залежно від виду військового майна. Доведено, що будь-яке вилучення військового майна із сфери його застосування, тобто відрив від виконання бойових, навчальних завдань, враховуючи його призначення, що полягає в забезпеченні обороноздатності підрозділу, за своєю суттю завдає або створює умови для заподіяння шкоди боєздатності військ та військовій безпеці держави. За результатами проведеного в межах дослідження опитування 51,5% співробітників спеціалізованих прокуратур, виявлено, що, крім відносин власності, розкрадання військового майна також зазіхають на державну безпеку; 82% респондентів вказали також як об’єкт посягання постійну бойову готовність військового підрозділу; 11,5% – порядок проходження військової служби. Як об’єкт розкрадання військового майна військовослужбовцями з використанням свого службового становища військову безпеку держави виділили 79,5% громадян, 93,5% цивільного персоналу військових частин, 41% військовослужбовців та 33,7% співробітників територіальних правоохоронних органів. У юридичній літературі військовим майном, крім зброї, боєприпасів і предметів військової техніки, прийнято визнавати всі матеріальні цінності, що перебувають у віданні Збройних Сил, інших військ та військових формувань України. Доведено, що законодавець, за винятком зброї та боєприпасів, не дає дефініцій видам військового майна; не визначено їх специфіку, значення в забезпеченні боєздатності військового підрозділу. За результатами проведеного анкетування, встановлено, що лише 5,5% співробітників органів спеціалізованої прокуратури; 10,7% цивільного персоналу військових частин; 11,3% військовослужбовців та 18,6% цивільного населення висловилися вважають, що жодні види військового майна не потребують додаткової кримінально-правової охорони. Решта опитаних вказали на військову техніку, комплектуючі деталі до неї, блоки радіостанцій, пально мастильні матеріали, майно складів недоторканного запасу, а також речове та продовольче майно. Оскільки понятійний апарат розробляють у межах військової науки, але застосовують у військово-кримінальному законодавстві з урахуванням ознак кримінально-правового характеру, запропоновано базову класифікацію військового майна. В її основу покладено критерій ролі та значущості військового майна в забезпеченні військової безпеки держави. За цим критерієм визначено види військового майна, які потребують пріоритетної кримінально правової охорони, а саме: 1) «військове майно для ведення та безпосереднього забезпечення військових дій», до якого належать бойова військова техніка, що забезпечує ведення бою, техніка зв’язку та навігації; 2) «військове майно для ресурсного забезпечення ведення військових дій», до якого належать комплектуючі та деталі військової техніки, військова техніка ресурсного забезпечення (машини доставки боєприпасів, паливозаправники, ремонтне обладнання), пально-мастильні матеріали, обмундирування, речове, продовольче забезпечення; 3) «інші види військового майна», до яких зараховано всі інші види військового майна, що використовуються в повсякденній життєдіяльності армії. Зазначено, що ключовою особливістю військовослужбовця як суб’єкта розкрадань військового майна є використання ним свого службового становища, яке визначають загальні, посадові та спеціальні обов’язки у своїй сукупності суб’єкта, поряд із загальними (вік і осудність) властивий ряд спеціальних ознак: 1) законне перебування особи на військовій службі та зайняття нею службового становища, тобто виконання певних функцій відповідно до наданих йому прав і повноважень та покладених на нього обов’язків у Збройних Силах України, інших військах та військових формуваннях; 2) зайняття особою службового становища постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням та відповідне закріплення цього нормативними документами (наказ про призначення на посаду, про тимчасове виконання посадових обов’язків, про включення до складу інспектуючої комісії тощо). Суб’єкта розкрадання військового майна військовослужбовцями з використанням службового становища визначено як осудну фізичну особу, яка має статус військовослужбовця й наділена в законному порядку специфічним колом повноважень, прав та обов’язків, що зумовлюють і реалізують можливість використовувати своє службове становище під час вчинення розкрадань військового майна. Аналіз суб’єктивної сторони розкрадань свідчить, що вони характеризуються тільки прямим умислом. Акцентовано на тому, що в цьому випадку прямий умисел передбачає фактичне усвідомлення військовослужбовцем (суб’єктом) не лише здійсненого розкрадання, а й того, що своїми діями він порушує специфічні норми та правила заощадження військового майна й встановлені для військовослужбовців загальні та спеціальні обов’язки, а також наслідки у вигляді матеріальної шкоди й шкоди боєздатності військового підрозділу. Доведено, що для розглянутих у дослідженні розкрадань характерні корислива мета за можливості різної мотивації, яка не впливає на кваліфікацію вчиненого, однак має бути врахована при про призначення покарання. Проаналізовано проблемні питання та прогалини чинного законодавства стосовно кримінально-правової кваліфікації. Доведено, що вирішення питання кваліфікації розкрадань військового майна завдяки розумінню елементів складів цих кримінальних правопорушень і їх конкуренції зі службовими зловживаннями й неправомірною вигодою дасть змогу назвати ряд властивих лише розкраданням ознак: 1) шкода завдається державі внаслідок незаконного та безоплатного вилучення військового майна та (або) звернення на користь винного та інших осіб; 2) дії винного, пов’язані з використанням свого службового положення, повинні не просто створювати умови розкрадання, а виступати його способом та складовим елементом об’єктивної сторони кримінального правопорушення; 3) винний діє з корисливою метою, а при груповому розкраданні його умисел спрямовано на отримання після вчинення кримінального правопорушення частини прибутку від реалізації викраденого або частки (частини) викраденого військового майна; 4) у разі кваліфікації розкрадань військового майна з використанням службового становища потрібно розглядати не загальні службові повноваження суб’єкта, а його конкретні права та обов’язки щодо викраденого майна, які були використані всупереч інтересам військової служби для вчинення розкрадання. Робота ґрунтується на розумінні використання службового становища як здійснення дій, що становлять службову компетенцію суб’єкта. Якщо прийняти позицію авторів, які дотримуються розширювального тлумачення використання службового становища, то не можна взагалі знайти які-небудь критерії, що відмежовують відповідальність службових осіб за кримінальні правопорушення по службі, оскільки будь-яке суспільно небезпечне діяння, вчинене посадовою особою, може бути розцінене як використання свого впливу та авторитету. Проаналізовано поняття «воєнний стан» та «бойова обстановка». Приділено увагу поглядам науковців, які досліджували кваліфікуючі ознаки. Проведено співвідношення складів кримінальних правопорушень, що конкурують зі ст. 410 КК Україні, а саме з такими статтями: 185–192, 308, 262 та 432 КК України. Наведено приклади постанов Верховного та Касаційного Суду з вказаного питання. Досліджено поняття використання службового становища при вчиненні правопорушення за ст. 410 КК Україні та за статтями, які мають загальну кваліфікацію при вчиненні кримінальних правопорушень, пов’язаних зі зловживанням та перевищенням службових повноважень, такими як: 368–369 КК України. Досліджено новий Проєкт закону Україні про кримінальну відповідальність стосовно відповідальності службових осіб, які вчиняють викрадення, привласнення, вимагання військового майна військовослужбовцями. Зазначено, що кримінальна відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень за ст. 410 КК України є одним з основних питань, які спрямовані на поновлення порушених суспільних відносин у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення. Тому покарання видається основним заходом боротьби з протиправними діяннями, які мають на меті виправлення засуджених осіб і повернення їх до правослухняної поведінки. Тож у роботі проаналізовано систему заходів, спрямованих на боротьбу з викраденням, привласненням, вимаганням військового майна, таких як дисциплінарна, адміністративна та, відповідно, кримінальна відповідальність. Проаналізовано показники Судової влади щодо притягнення до кримінальної відповідальності та простежено тенденції, які відображені на діаграмах, запропоновано відповідні зміни до законодавства. Проаналізовано тенденції, які відображаються в проєктах змін до законодавства. У рішеннях суду, які знайшли своє відображення у Судовій владі, виділено суперечності із чинним законодавством, відповідно зроблено пропозиції змін. Проаналізовано всі рішення суду за ст. 410 КК Україні за 2018–2022 рр., на показниках яких простежено тенденції притягнення до відповідальності за ст. 410 КК України та 172¹³ КУпАП. The dissertation is an independent completed scientific work, which presents the results of the criminal-legal characteristics of the theft, appropriation, extortion by a serviceman of weapons, ammunition, explosives or other combat substances, means of transportation, military and special equipment or other military property, as well as their possession by fraud or abuse of office. The historical variability of bringing and establishing criminal liability for kidnapping, appropriation, extortion and other forms of appropriation of military property, which were committed on the territory of modern Ukraine, as well as methodological and theoretical concepts of criminal-legal characteristics are investigated. When using comparative-legal, historical and systematic methods, positive aspects of the historical variability of the specified act were determined and proposals were made for further regulation of the specified socially dangerous act. The author states that the legislation of Ukraine of the pre-Soviet and Soviet periods formulated the concepts of separate types of embezzlement and kidnapping, but there was no general (universal) concept of embezzlement. The legislation of Ukraine during this period of time was mainly focused on the protection of state property, there were special criminal law norms establishing the responsibility of military personnel (including military officials). It is emphasized that in domestic literature, some common criminal offenses committed by military personnel are related to violation of the order of military service, and that their consequences harm constant combat readiness. Criminal offenses by military officials against military property also pose a great public danger to military law and order, disrupting the normal operation of the military administration apparatus, especially in wartime. It has been established that the theft of military property, which is carried out by military personnel using their official position, already based on the definition, has a sign of military illegality, their consequences harm the military law and order, undermine the combat readiness of the troops, and weaken the military security of the state. Special attention is devoted to the legal analysis of Art. 410 of the Criminal Code of Ukraine, in which the object, the subject, the objective side, the subject and the subjective side of the criminal offense when committing the actions provided for in the article under study are summarized with the help of theoretical and empirical methods such as synthesis, systematic and hypothetical analysis. Using the comparative law method, different compositions of criminal offenses that have common features with the analyzed composition are compared, such as: Art. 185–191 of the Criminal Code of Ukraine, Art. 364 of the Criminal Code of Ukraine, Art. 263 of the Criminal Code of Ukraine, Art. 308 of the Criminal Code of Ukraine, Art. 289 of the Criminal Code of Ukraine. The scientific views of various scientists who devoted their works to the problem of military illegality on the territory of Ukraine were studied, and separate works were devoted to the theoretical issues of defining the object, subject, objective side, subject, and subjective side. The specifics of the object of the criminal offense have been proven, the need for a criminal-legal assessment of encroachments by military personnel when committing embezzlement of military property using official position for additional objects, such as military security and the state’s constant combat readiness, has been substantiated. A detailed study of the specific object of theft – military property was carried out, the criteria for the qualification of stolen thefts were determined depending on the type of military property. The author proved that any withdrawal of military property from its scope of application, i.e. separation from the performance of combat and training tasks, taking into account its purpose, which consists in ensuring the defense capability of the unit, inherently causes or creates conditions for causing damage to the combat capability of troops and military security state. According to a survey conducted by the author as part of his dissertation research, 51.5% of employees of specialized prosecutor’s offices believe that, in addition to property relations, the theft of military property also encroaches on state security, 82% also indicated the constant combat readiness of a military unit as an object of encroachment, 11.5% – the order of military service. 79.5% of citizens, 93.5% of civilian personnel of military units, 41% of military personnel and 33.7% of employees of territorial law enforcement agencies singled out the military security of the state as an object of theft of military property by military personnel using their official position. The author suggested that in the legal literature military property, in addition to weapons, ammunition and items of military equipment, it is accepted to recognize all material values that are in the custody of the Armed Forces, other troops and military formations of Ukraine. The author proved that the legislators, with the exception of weapons and ammunition, do not give legal definitions to the types of military property, their specifics are not defined, their importance in ensuring the combat capability of a military unit. According to the results of the questionnaire conducted by the dissertation, only 5.5% of employees of specialized prosecutor’s offices, 10.7% of civilian personnel of military units, 11.3% of military personnel and 18.6% of the civilian population expressed that no types of military property require additional criminal law protection. The rest of the interviewees pointed to military equipment, components for it, radio station units, fuel and lubricants, the property of intact stockpiles, as well as material and food property. The statement that the conceptual apparatus of military terms is developed by military science, but is used in military criminal legislation taking into account the features of a criminal law nature, is substantiated, the dissertation offers a basic classification of military property. It is based on the criterion of the role and importance of military property in ensuring the military security of the state. Depending on this criterion, the types of military property that require priority criminal protection are determined. Three main blocks of military property have been identified. It is noted that the key feature of a serviceman as a subject of embezzlement of military property is his use of his official position, which is determined by the subject’s general, official and special duties in their totality, along with the general ones (age and sanity), a number of special characteristics are inherent: 1) the legal stay of a person in military service and occupation by him of an official position, that is, the performance of certain functions in accordance with the rights and powers granted to him and the duties assigned to him in the Armed Forces of Ukraine, other troops and military formations; 2) occupation by a person of an official position permanently, temporarily or with special authority and the corresponding confirmation of this by regulatory documents (order on appointment to a position, on temporary performance of official duties, on inclusion in the composition of the inspection commission, etc.). The author of the subject of embezzlement of military property by military personnel using their official position is defined as a reprehensible natural person who has the status of a military serviceman and is legally endowed with a specific range of powers, rights and obligations that determine and realize the possibility of using his official position during the commission of embezzlement military property. When analyzing the subjective side of embezzlement, it is noted that they are characterized only by direct intent. Attention is drawn to the fact that in this case, direct intent implies not only the actual awareness of the theft committed by the serviceman (subject), but also that by his actions he violates the specific norms and rules of saving military property and the general rules established for servicemen and special duties, as well as consequences in the form of material damage and damage to the military unit’s combat capability. It has been proven that the thefts considered in the study are characterized by a selfish purpose, with the possibility of different motivations, which does not affect the qualifications of the perpetrator, but should be taken into account when deciding on the request for punishment. The theoretical questions of qualification, which were accompanied by empirical indicators, were studied. Problematic questions of qualifications and gaps in the current legislation regarding correct criminal law qualifications are analyzed. The author proved that the question of the correct qualification of embezzlement of military property allows, through the understanding of the elements of the composition of these criminal offenses and their competition with abuse of office and undue advantage, to name a number of features characteristic only of embezzlement: 1) damage is caused to the state as a result of illegal and gratuitous seizure of military property and (or) appeals in favor of the guilty party and other persons; 2) the actions of the perpetrator, related to the use of his official position, should not simply create the conditions for embezzlement, but act as a method and a constituent element of the objective side of the criminal offense; 3) the culprit acts with a selfish goal, and in the case of group embezzlement, his intention is aimed at obtaining, after committing a criminal offense, a part of the profit from the sale of stolen goods or a share (part) of stolen military property; 4) in the case of the qualification of embezzlement of military property using official position, one should consider not the subject’s general official powers, but his specific rights and obligations regarding the stolen property, which were used against the interests of the military service to commit embezzlement. The dissertation adheres to the understanding of the use of the official position as the implementation of actions that constitute the official competence of the subject. If we accept the point of view of the authors who adhere to the expansive interpretation of the use of the official position, then it is impossible to find any criteria delimiting the limits of the liability of officials for criminal offenses in the course of their service, since any socially dangerous act committed by an official can be seen as using his influence and authority. The concepts of «martial law» and «combat situation» are analyzed. Attention is paid to scientists who considered qualifying signs as the subject of their scientific works. The correlation of competing criminal offenses with Article 410 of the Criminal Code of Ukraine, namely the following articles: 185–192, 308, 262 and 432 of the Criminal Code of Ukraine, was carried out. Examples of Supreme Court and Cassation Court rulings on the specified issue are given. The concept of using the official position in the commission of Art. 410 of the Criminal Code of Ukraine and articles that are directly articles that have general qualifications for committing criminal offenses related to abuse and abuse of official powers, such as Art. 368–369 of the Criminal Code of Ukraine. The new draft of the law of Ukraine on criminal liability in relation to the liability of officials who commit theft, appropriation, extortion of military property by military personnel was studied. The concept of using the official position in the commission of Art. 410 of the Criminal Code of Ukraine and articles that are directly articles that have general qualifications for committing criminal offenses related to abuse and abuse of official powers, such as Articles 368–369 of the Criminal Code of Ukraine. The new draft of the law of Ukraine on criminal liability in relation to the liability of officials who commit theft, appropriation, extortion of military property by military personnel was studied. It is noted that criminal responsibility for committing criminal offenses under Art. 410 of the Criminal Code of Ukraine is one of the main issues aimed at restoring broken social relations in connection with the commission of a criminal offense. Therefore, we believe that punishment is the main measure of combating illegal acts aimed at correcting convicted persons and returning them to the bosom of law-abiding behavior. Therefore, the work analyzes the system of measures aimed at combating the theft, appropriation, extortion of military property, such as disciplinary, administrative and, accordingly, criminal liability. The indicators of the Judiciary regarding criminal prosecution were analyzed and the trends reflected in the diagrams were traced, and changes to the legislation were proposed accordingly. The trends that are reflected in the draft amendments to the legislation have been analyzed. In the court decisions, which were reflected in the Judiciary, contradictions with the current legislation were highlighted, and proposals for changes were made accordingly. All court decisions under Art. 410 of the Criminal Code of Ukraine from 2018 to 2022, on the basis of which indicators the trends of prosecution under Article 410 of the Criminal Code of Ukraine and 172¹³ of the Criminal Code of Ukraine.
Опис
Ключові слова
викрадення, привласнення, вимагання, шахрайство, зловживання службовим становищем, військовослужбовець, військове майно. kidnapping, embezzlement, extortion, fraud, abuse of office, military
serviceman, military property.
Бібліографічний опис
Кіт Р. Д. Кримінально-правова характеристика викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем : дис . ... д-ра філос.: 081 / Ростислав Дмитрович Кіт; МВС України, Одеськ. держ. ун-т внутр. справ. - Одеса, 2024. 285 с.