Імплементація доктрин Європейського суду з прав людини у кримінально-процесуальне законодавство України

dc.contributor.authorСтепанян, Рубен Едуардович
dc.contributor.authorStepanian, Ruben
dc.date.accessioned2023-06-30T13:18:24Z
dc.date.available2023-06-30T13:18:24Z
dc.date.issued2023
dc.description.abstractУ дисертації наводиться загальна характеристика імплементації доктрин Європейського суду з прав людини у національне кримінально-процесуальне право. Вказується, що євроінтеграційний вектор розвитку українського суспільства вимагає впровадження у національну систему права правоположень західної правової традиції, зокрема, сформованих у практиці Європейського суду з прав людини (як одного з дієвих міжнародних інституційних механізмів забезпечення прав людини). Обґрунтовано, що комплексна гносеологія цієї проблематики не стала об’єктом інтенції вітчизняної правової доктрини, якою, однак, сформульовано пропедевтичне підґрунтя такого пізнання. Автором запропоновано джерельну базу пізнання імплементації доктрин Європейського суду з прав людини у кримінально-процесуальне законодавство України за предметом гносеології доцільно класифікувати на такі групи: 1) наукові дослідження, предметом гносеології яких є організаційно-правові аспекти функціонування Європейського суду з прав людини (дозволяють сформувати комплексне бачення функцій та призначення страсбурзького суду); 2) наукові дослідження, предметом гносеології яких є практика Європейського суду з прав людини (висвітлюють окремі аспекти тих доктрин, які формуються страсбурзьким судом, а також містять аналіз імплементації відповідних правоположень у національну систему права); 3) наукові дослідження, предметом пізнання яких виступає безпосередньо окремі доктрини (концепції), які або сформовані у практиці Європейського суду з прав людини, або набули подальшого розвитку у цій практиці. Визначено, що методологічне підґрунтя дисертаційного дослідження включає в себе такі пропедевтичні положення: по-перше, правову природу Європейського суду прав людини; по-друге, тип праворозуміння, що обумовлено іманентністю праву соціокультурності (право є елементом культури відповідного суспільства, а відтак, його зміст пов'язаний з аксіосферою соціуму). Складна правова природа досліджуваного явища обумовлює необхідність застосування для його висвітлення цілісного методологічного комплексу, що включає в себе низку методологічних підходів та методів, а саме: аксіологічного, герменевтичного, системного підходів, а також контент-аналізу та компаративного методу. Констатовано, що одним із засобів прийняття страсбурзьким судом правосудних рішень є судова доктрина. Співвідношенню практики Європейського суду з прав людини та судової доктрини іманентний діалектичний взаємозв’язок: по-перше, у ній застосовуються судові доктрини, відтак, доктрина формує практику Суду; по-друге, саме через практику суду формується судова доктрина (перша є засобом об’єктивації і формалізації другої). Сформульовано авторську дефініцію судової доктрини, під якою пропонується розуміти систему ідей у формі концепцій, теорій, принципів, правоположень, що сформовані Європейським судом з прав людини або ним застосовуються при вирішенні справи та які визначають вимоги до судового процесу загалом або до розв’язання окремих питань судового розгляду, застосування окремих норм права. Визначено іманетність бінарного діалектичного взаємозв’язку судової доктрини та практики страсбурзького суду (доктрина формує практику Суду; практика суду є засобом об’єктивації і формалізації доктрини). Акцентовано на тому, що виконання судовими доктринами інструментальної функції в діяльності Європейського суду з прав людини є чинником їх гносеології задля належної імплементації у національне кримінально-процесуальне законодавство з метою виконання законодавчого припису про іманентність практиці Суду функції джерела права. Обґрунтовано доцільність типології доктрин, сформованих Європейським судом з прав людини у галузі кримінально-процесуального права, за критерієм обсягу об’єкту поширення положень судової доктрини на кримінально-процесуальні відносини з виокремленням а) судових доктрин, що визначають загальні вимоги до кримінального провадження; б) судових доктрин, що спрямовані на розв’язання окремих питань кримінального провадження. Встановлено, що серед доктрин, що визначають загальні вимоги до кримінального провадження, найчастіше Європейський суд з прав людини звертається до доктрини «четвертої інстанції» (обумовлює правову природу рішення національного суду для його оцінки Європейським судом з прав людини та значення рішення страсбурзького Суду у кримінальному провадженні), позитивних зобов’язань держави (вимагає створення справедливого кримінально-процесуального законодавства, організації функціонування ефективної системи інституцій для реалізації завдань кримінального провадження; ефективного виконання органами правопорядку, що наділені повноваженнями у сфері кримінально-процесуального права, своїх завдань), верховенства права (визначає сутнісну характеристику норм кримінально-процесуального законодавства та є імперативною вимогою через яку мають інтерпретуватися усі приписи цього законодавства; передбачає категоричну вимогу для органів правопорядку забезпечувати права людини та основоположні свободи), законності (відображає вимоги до кримінально-процесуальних норм, передбачаючи необхідність закріплення матеріальних та процесуальних аспектів функціонування інститутів, що реалізують завдання кримінального провадження), юридичної визначеності (являє собою цілу низку вимог до норм кримінально-процесуального права, а також діяльності органів правопорядку, що наділені повноваженнями у сфері кримінального провадження). З’ясовано, що серед доктрин, що спрямовані на розв’язання окремих питань кримінального провадження в межах держав-учасниць Європейської конвенції з прав людини та на вирішення окремих проблем судового розгляду Європейським судом з прав людини важливу роль відіграють доктрина «меж розсуду» (margin of appreciation) (визначає повноваження страсбурзького суду розв’язувати окремі аспекти справи, надаючи, зокрема, можливість застосування принципу автономної інтерпретації положень Конвенції, а також природу суддівської діяльності, що виходить за межі безпосередньо правозастосування), доктрина «плодів отруйного дерева» (положення якої визначають неможливість сприйняття як допустимих тих доказів, що отримані через порушення прав людини, а також похідних від них доказів: отрута поширюється на всі плоди отруйного дерева) та доктрина неминучого виявлення (дозволяє у виняткових випадках – за умови коли докази усе одно були б виявлені – визнавати допустимими докази, що були отримані з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку). Наголошено, що ці доктрини мають подвійну природу: з одного боку вони передбачають порядок вирішення окремого питання судового розгляду, а з другого – їх правильне застосування є фактором сприйняття судового розгляду як справедливого і, відповідно, такого, що відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Визначено, що інструментальне призначення приписів законодавства та регулятивна функція об’єктивного права обумовлюють важливість два важливі напрями імплементації європейських стандартів забезпечення прав і свобод людини, зокрема тих, що сформовані в усталеній практиці Європейського суду з прав людини у національну систему права: нормативно-правовий та правозастосовний. Констатовано, що сучасний стан імплементації судових доктрин у галузі кримінального провадження переважно був спрямований на удосконалення нормативно-правового забезпечення кримінального провадження на засадах верховенства права, дотримання прав людини та людської гідності. Важливим досягненням у цьому напрямі стало прийняття у 2012 році Кримінального процесуального кодексу України, що ґрунтується на аксіології західної правової традиції. Вказано, що подальша імплементація доктрин Європейського суду з прав людини у національну систему права загалом і кримінальне провадження, зокрема, має здійснюватися за такими напрямами: нормативно-правовий (передбачає низку змін до Кримінального процесуального кодексу України, законів: про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів правопорядку, про виконання рішень і застосування практики страсбурзького суду, а також прийняття закону, який буде визначати правові відносини, пов’язані з реалізацією органами публічної влади розсуду при виконанні покладених на них повноважень); правозастосовний (ефективна правозастосовна діяльність правників; засобом підвищення ефективності правозастосовної діяльності є застосування персоніфікованої відповідальності працівників органів правопорядку); організаційний (необхідність проведення системної фахової підготовки правників через цілеспрямоване вивчення практики Європейського суду з прав людини, а також підвищення кваліфікації, проведення низки спеціальних курсів); загальносоціальний (підвищення рівня забезпечення прав і свобод людини в Україні, а також сприяння доступу осіб, які перебувають під юрисдикцією України, до страсбурзького суду). The thesis provides a general description of the implementation of the doctrines of the European Court of Human Rights into national criminal and procedural law. It is indicated that the European integration vector of the Ukrainian society development requires the introduction of legal provisions of the Western legal tradition into the national legal system, in particular, of those formed in the practice of the European Court of Human Rights (as one of the effecient international institutional mechanisms for emplementing human rights). It is substantiated that the complex epistemology of this problem did not become the object of the domestic legal doctrine intention, that, however, formulated the propaedeutic basis of such knowledge. The author suggested a source base for knowledge of the implementation of the doctrines of the European Court of Human Rights into the criminal and procedural legislation of Ukraine. By the subject of epistemology, it is expedient to classify them into the following groups: 1) scientific studies, the subject of epistemology of which are the organizational and legal aspects of functioning of the European Court of Human Rights (allow to form a comprehensive vision of the functions and the mission of the Strasbourg court); 2) scientific studies, the subject of epistemology of which is the practice of the European Court of Human Rights (cover certain aspects of the doctrines formed by the Strasbourg Court, and also contain an analysis of the implementation of relevant legal provisions into the national legal system); 3) scientific research, the subject of which is knowledge of individual doctrine (concept), that are either formed in the practice of the European Court of Human Rights, or have acquired further development in this practice. It was determined that the methodological basis of the dissertation study includes the following propaedeutic provisions: first, the legal nature of the European Court of Human Rights; secondly, the type of legal understanding due to the immanence of social culture to law (law is an element of culture of the respective society, and therefore, its content is related to the axiosphere of society). The complex legal nature of the studied phenomenon necessitates the use of a comprehensive methodological complex for its coverage including a number of methodological approaches and methods, namely: axiological, hermeneutic, and systemic approaches, as well as the content analysis and comparative method. It was established that the judicial doctrine is one of the means of making judicial decisions by the Strasbourg Court. The relationship between the practice of the European Court of Human Rights and the judicial doctrine has an immanent dialectical relationship: first, judicial doctrines are applied, therefore, the doctrine forms the Court’s practice; secondly, it is court practice by means of which the judicial doctrine is formed (the former is a means of objectifying and formalizing of the latter). The author’s definition of judicial doctrine, under which it is suggested to understand a system of ideas in the form of concepts, theories, principles, and legal provisions, formed by the European Court of Human Rights or applied by it when deciding a case and which determine the requirements for the judicial process in general or for the resolution of individual issues of a trial, and application of certain legal norms has been formulated. The immanence of the binary dialectical relationship between the judicial doctrine and the practice of the Strasbourg Court (the doctrine forms the practice of the Court; the practice of the court is a means of objectifying and formalizing of the doctrine) is determined. Emphasis is placed on the fact that the fulfillment of the instrumental function of the European Court of Human Rights by judicial doctrines is a factor in their epistemology for proper implementation into the national criminal and procedural legislation in order to fulfill the legislative prescription on the immanence of a source of law to the Court’s practice. The expediency of the doctrines typology formed by the European Court of Human Rights in the field of criminal and procedural law is substantiated, based on the criterion of the scope of the object of the extension of the provisions of the judicial doctrine to criminal and procedural relations, distingushing a) judicial doctrines determining the general requirements for criminal proceedings; b) judicial doctrines aimed at solving certain issues of criminal proceedings. It has been established that among the doctrines determining the general requirements for criminal proceedings, the European Court of Human Rights most often refers to the doctrine of the “fourth instance” (conditions the legal nature of the decision of the national court for its assessment by the European Court of Human Rights and the significance of the decision of the Strasbourg Court in criminal proceedings), positive obligations of the state (requires making of fair criminal and procedural legislation, the organization of the functioning of an effective system of institutions to implement the tasks of criminal proceedings; effective performance of the tasks by law enforcement agencies empowered in the field of criminal and procedural law), the rule of law (determines an essential characteristic of the norms of criminal and procedural legislation and is an imperative requirement by means of which all prescriptions of this legislation should be interpreted; it provides a categorical requirement for law enforcement agencies to ensure human rights and fundamental freedoms), the legality (reflects the requirements for criminal and procedural norms, predicting the necessity to consolidate the material and procedural aspects of the institutions’ functioning that implement the tasks of criminal proceedings), legal certainty (represents a whole series of requirements for the norms of criminal and procedural law, as well as the law enforcement agencies’ activities, that are empowered with the powers in the criminal proceedings field). It was found out that among the doctrines aimed at solving certain issues of criminal proceedings within the boundaries of the member states of the European Convention for Human Rights and at solving certain problems of judicial proceedings by the European Court of Human Rights, the doctrine of “margin of appreciation” plays an important role of appreciation (determines the authority of the Strasbourg Court to resolve certain aspects of the case, providing, in particular, the possibility of applying the principle of autonomous interpretation of the Convention provisions, as well as the nature of judicial activity, going beyond law enforcement directly), the doctrine of “fruits of the poisonous tree” (the provisions of which determine the impossibility of accepting as admissible of those evidences that were obtained as a result of human rights violations, as well as evidences derived from them: the poison extends to all the fruits of the poisonous tree) and the doctrine of inevitable disclosure (allows in exceptional cases - on the condition that the evidence would have been discovered anyway - to recognize admissible evidence that were obtained in violation of the fixed criminal and procedure law order). It is emphasized that these doctrines have a dual nature: on the one hand, they provide for the procedure for solving a separate issue of the trial, and on the other hand, their correct application is a factor in the perception of a trial as fair and, accordingly, as such that meets the requirements of Art. 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. It was determined that the instrumental purpose of legislative prescriptions and the regulatory function of objective law are stipulated by the importance of two crucial areas of implementation of European standards for ensuring human rights and freedoms, in particular those formed in the established practice of the European Court of Human Rights into the national legal system: normative and legal and legally implemented. It was established that the current state of judicial doctrines implementation in the field of criminal proceedings was mainly aimed at improving the normative and legal provision of criminal proceedings on the basis of the rule of law, respect for human rights and human dignity. An important achievement in this direction was the adoption of the Criminal Procedure Code of Ukraine in 2012, based on the axiology of the Western legal tradition. It is indicated that the further implementation of the European Court of Human Rights doctrines into the national legal system in general and criminal proceedings, in particular, should be carried out in the following directions: normative and legal (provides for a number of changes to the Criminal Procedure Code of Ukraine, laws: on the procedure for compensation for damage caused by illegal actions by law enforcement agencies, on the execution of decisions and the application of the Strasbourg Court practice, as well as the adoption of a law determining legal relations related to the exercise of discretion by public authorities while fulfilling the powers entrusted to them); law enforcement (lawyers’ effective law enforcement activities; a means of increasing the effectiveness of law enforcement activities is the application of personalized responsibility of law enforcement officers); organizational (the necessity for systematic professional training of lawyers by way of the targeted study of the European Court of Human Rights practice, as well as professional development, conducting a number of special courses); general and social (increasing the level of human rights and freedoms implementation in Ukraine, as well as facilitating the access of persons under the jurisdiction of Ukraine to the Strasbourg court).
dc.identifier.citationСтепанян, Р.Е. Імплементація доктрин Європейського суду з прав людини у кримінально-процесуальне законодавство України : дис . ... д-ра філос.: 081, 08 / Рубен Едуардович Степанян; МВС України, Одеськ. держ. ун-т внутр. справ. - Одеса, 2023. - 211 с.
dc.identifier.urihttps://dspace.oduvs.edu.ua/handle/123456789/5537
dc.publisherОдеський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України
dc.titleІмплементація доктрин Європейського суду з прав людини у кримінально-процесуальне законодавство України
dc.title.alternativeEuropean Court of Human Rights Doctrines Implementation into Criminal and Procedural Legislation of Ukraine
dc.typeOther
Файли
Контейнер файлів
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Вантажиться...
Ескіз
Назва:
дисертація Степаняна Р.Е..pdf
Розмір:
3.06 MB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Опис:
Вантажиться...
Ескіз
Назва:
дисертація Степаняна Р.Е..pdf.asice
Розмір:
2.92 MB
Формат:
Unknown data format
Опис:
Вантажиться...
Ескіз
Назва:
дисертація Степаняна Р.Е._Протокол.pdf
Розмір:
55.71 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Опис:
Ліцензійна угода
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Вантажиться...
Ескіз
Назва:
license.txt
Розмір:
29 B
Формат:
Item-specific license agreed upon to submission
Опис:
Зібрання