Перегляд за Автор "Жильцов, Олександр Леонідович"
Зараз показуємо 1 - 19 з 19
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументДЕЯКІ БЕЗПЕКОВІ МОРСЬКІ ЗАХОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ТА НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ АЗОВСЬКО-ЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ(2021-12-23) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, Oleksandr; Новіков, Микола Михайлович; Novikov, MykolaОб’єктом дослідження є поліцейські відносини, що реалізують морські безпекові заходи з протидії агресії РФ. Предметом дослідження – є деякі безпекові морські заходи поліції та навчальних закладів Азовсько-Чорноморського регіону Херсонської області з протидії військової агресії РФ. The object of the study is police relations implementing maritime security measures to counter Russian aggression. The subject of the research is some maritime security measures of the police and educational institutions of the Azov-Black Sea region of the Kherson region to counter the military aggression of the Russian Federation.
- ДокументДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ЯК ВИД СПЕЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ У ТРУДОВОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ(Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2021) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, Oleksandr; Новіков, Микола Михайлович; Novikov, MykolaУ статті здійснено комплексний аналіз сутності та особливостей дисциплінарної відповідальності працівників поліції, як спеціального виду відповідальності праців- ників у трудовому праві України. Авторами досліджено співвідношення загальної дисциплінарної відповідальності працівників, визначеної Кодексом законів про працю України і правилами внутріш- нього трудового розпорядку, яка застосовується до переважної більшість найманих працівників на яких не поширюється дія статутів і положень про дисципліну та спе- ціальної дисциплінарної відповідальності, зокрема працівників поліції, яка врегульо- вана спеціальним законом – Про дисциплінарний статут Національної поліції Укра- їни та низкою підзаконних нормативно-правових актів. На підставі проведеного аналізу сучасного стану правового регулювання цього виду відповідальності встановлено, що дисциплінарна відповідальність поліцейських відрізняється від загальної дисциплінарної відповідальності більш широким зміс- том дисциплінарного проступку і більш суворими санкціями, вона характеризується спеціальним суб'єктом дисциплінарного проступку, яким є працівник поліції та спе- ціальними видами дисциплінарних стягнень, особливим порядком їх накладення та оскарження. Значної уваги у роботі приділено дослідженню особливостей дисци- плінарної відповідальності поліцейських у порівнянні з іншими видами спеціальної дисциплінарної відповідальності. В межах дослідження розглянуто також питання про фактичні підстави дисциплі- нарної відповідальності поліцейських, якими можуть бути: порушення ними служ- бової дисципліни; невиконання чи неналежне виконання обов’язків поліцейського або виходить за їх межі; порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських; вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Оскільки, вимоги не тільки правового а і морального змісту включені до кола службових обов’язків поліцейських, то недотримання таких норм, аморальна поведінка не тільки під час безпосереднього виконання ними службових обов’язків, але і поза службою є підста- вою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Автори дійшли висновку, що дисциплінарна відповідальність працівників полі- ції – це встановлена нормами права система заходів дисциплінарного впливу (нега- тивних наслідків) у вигляді дисциплінарних стягнень, що застосовуються упов- новаженим суб’єктом у порядку підлеглості до працівника поліції за вчинення дисциплінарного проступку з дотриманням спеціальної процедури, визначеної чинним законодавством. Inthearticle, theessence and peculiarities of police officers’ disciplinary responsibility asaspecialty peofrespon sibility of employeesin labor lawof Ukrain ehave been completely analyzed. The authors have researched the correlation between the general disciplinary responsibility of employees provided by the Code of laws about labor in Ukraine and the laws of inner labor order regarding the majority of the hired employees, who do not subdue to the Statutes and Regulations about Discipline and Special Disciplinary Responsibility including police officers, which is regulated by the special law – About Disciplinary Statute of the National Police of Ukraine and series of normative and legal acts. On the grounds of the analysis of the modern type of the legal regulation of this type of responsibility, it is determined that police officers’ disciplinary responsibility differs from the general disciplinary responsibility due to its wider contents of a disciplinary offence and more severe sanctions; it is characterized by the special subject of the disciplinary offence that is a police employee and special types of disciplinary penalties, a special order of their imposing and appealing. Significant attention in the article is given to the research of the peculiarities of police officers’ disciplinary responsibility in comparison with other types of the special disciplinary responsibility. The issues of the factual grounds of police officers’ disciplinary responsibility have been also researched, these can be: violations of official discipline, non-fulfilment orimproper fulfilment of police officers’ duties, violations of restrictions and prohibitions provided by the legislation for police officers, actions destroying police authority. Not only legal, but also moral requirements are included into the list of the official police officers’ duties. Non-fulfilment of these norms like amoral behavior at work and after it can be grounds for a police officer’s disciplinary responsibility. The authors have concluded that police officers’ disciplinary responsibility is determined with the system of legal norms prescribing measures of disciplinary influence (negative consequences) in the form of disciplinary penalties imposed by an authorized subject upon a police officer for a disciplinary offence in compliance with the legislation in vigor.
- ДокументЗначення практики Європейського Суду з прав людини у обмеженні судової дискреції(Одеса: ОДУВС, 2016) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, Oleksandr LeonidovychСтаттю присвячено значенню практики Європейського Суду з прав людини у обмеженні судової дискреції. Досліджено механізм імплементації в українське законодавство практики Європейського суду з прав людини, і визначено, що в Україні створена достатня нормативна база для виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини в нашій державі. Разом з тим, конкретна норма закону повинна містити достатньо чіткі положення про межі і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади, оскільки будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити таку юридичну невизначеність, яка є несумісною з принципом верховенства права, чи зіпсувати саму сутність права. Автор доходить висновку, що у національному праві має бути визначений механызм юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Статья посещена значению практики Европейского Суда по правам человека в ограничении судейской дискреции. Исследовано механизм имплементации в украинское законодательство практики Европейского Суда по правам человека и констатировано, что в Украине создана достаточная нормативная база для исполнения и применения практики Европейского Суда по правам человека в нашем государстве. Вместе с тем, конкретная норма закона должна содержать достаточно четкие положения о пределах и характере осуществления соответствующих дискреционных полномочиях, предоставленных органам государственной власти, поскольку какое-либо законное основание для осуществления дискреционных полномочий может создать такую юридическую неопределенность, которая есть несовместимая с принципом верховенства права или искривить саму сущность права. Автор приходит к выводу о том, в национальном законодательстве должен быть определен механизм юридической защиты от произвола органов власти, задевающих права, гарантированные Конвенцией о защите прав человека и основополагающих свобод. The article deals with studying the Human Rights European Court practice of restriction of judicial discretion. The mechanism of implementing the Human Rights European Court practice into the Ukrainian legislation has been researched; the normative basis for executing and applying the Human Rights European Court practice in our State is noted to have been created in Ukraine. At the same time, a concrete norm of the law has to contain quite precise regulations about the limits and character of realizing the corresponding discretionary powers, represented to the organs of the State power since any legal foundation to realize discretionary powers can cause such juridical vagueness which is incompatible with the principle of Law Supremacy or distort the essence of Law. The author comes to the conclusion that the mechanism of juridical protection from arbitrariness of the State organs inflicting the rights guaranteed by the Convention of Human Rights Protection and basic freedoms has to be determined in the national legislation.
- ДокументКЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВОЗАСТСОВНОГО РОЗСУДУ(Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2019) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrСтаття присвячена дослідженню класифікації правозастосовного розсуду. Визна- чено поняття «класифікація» і з урахуванням цього проаналізовано найбільш розпов- сюджені підходи зарубіжних та українських учених до питання поділу правозасто- совного розсуду на види за допомогою відповідних критеріїв. З’ясовано, що повноцінне вивчення теорії та нормативно-правового регулювання правозастосовного розсуду можливо лише за умови дослідження окремих виявів дис- креційних повноважень та аналізу особливостей кожного із цих виявів. У статті досліджуються найбільш поширені наукові підходи до визначення видової класифікації дискреційних повноважень (розсуду): за видами правозастосовної діяль- ності органу (відносно визначені дискреційні повноваження та правомочні); за кількі- стю можливих варіантів рішення (вузькі і широкі дискреційні повноваження); за зв’я- заністю суб’єкта нормою права (дискреційні повноваження обмежені та абсолютні); за інтелектуально-вольовою ознакою (оптимальні; безпосередні; інтуїтивні; довільні); за належністю правової норми до матеріальної чи процесуальної галузі права: мате- ріальні (у разі застосування матеріальної норми) та процесуальні (у разі застосування процесуальної норми); залежно від суб’єкта правозастосовного розсуду (дискреційні повноваження правоохоронних, судових та слідчих органів, органів виконавчої влади); залежно від підстав дискреційні повноваження поділяються на ті, що існують через від- носну визначеність змісту правової норми, прогалини у праві чи колізії правових норм; за ступенем свободи щодо застосування правових норм: альтернативні, коли орган оби- рає один із декількох дозволених законом варіантів рішення; рамкові, коли орган обме- жений чіткими межами (верхньою та нижньою); змішані; рамкові без верхньої межі. Автор доходить висновку, що напрацювання теоретичних та правових аспектів класифікації правозастосовного розсуду в сучасних умовах має як теоретичну, так і практичну значущість, а отже, може слугувати певним підґрунтям для вдоскона- лення правової системи нашої держави. The article is dedicated to the research of the classification of the law enforcement discretion. The notion “classification” is determined and the most widely spread approaches of foreign and Ukrainian scientists to the question of thedivision ofthe law enforcement discretion into types with the help of corresponding criteria are analyzed taking into account the notion of “classification”. The full-bodied study of the theory and normative-legal regulation of the law enforcement discretion is found out to be possible on conditions that some manifestation of the law enforcement discretion are researched and analyzed. The subject and type softhelawen for cementdiscretion and the level off reedom of the organaswellformthebasisofthemostwidelyspread classification of the discretion powers. The author comes to the conclusion that the elaboration of theoretical and legal aspects of the classification of the law enforcement discretion nowadays has both theoretical and practical importance and can be certain basis for the improvement of the legal system of our state.
- ДокументНормативно-правове регулювання обмеження доступу до публічної інформації в Україні(2021-02-09) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrДослідження присвячено розгляду сфери нормативно-правового регулювання обмеження доступу до публічної інформації. The study is devoted to the consideration of the sphere of regulatory regulation of limiting access to public information.
- ДокументОкремі питання правового рещулювання легалізації політичних партій в Україні(2020-06-23) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrРозглядаються окремі питання правового регулювання політичних партій в Україні. Автор висловлює власну думку щодо даної теми. Separate issues of legal regulation of political parties in Ukraine are considered. The author expresses his own opinion on this topic.
- ДокументОкремі питання удосконалення діяльності органів та посадових осіб щодо розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення(Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2016) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, Oleksandr LeonidovychСтаттю присвячено окремим питанням удосконалення діяльності органів та посадових осіб щодо розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення. Досліджено існуючий стан такого розгляду в України і виявлено ряд прогалин, які суттєво впливають на забезпечення реалізації права громадян на неупереджений, об’єктивний, всебічний та законний розгляд скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення. Насамперед, це стосується належного законодавчого закріплення у КУпАП принципів рівноправності сторін та презумпції невинуватості, а також відсутності алгоритму дій посадових осіб щодо розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення. Автором запропоновано власне бачення щодо розв’язання зазначених проблем. An improvement of the separate questions of improvement of activity of organs and public servants in relation to consideration of complaints about decisions in matters about administrative crimes. The article is sanctified to the separate questions of improvement of activity of organs and public servants in relation to consideration of complaints about decisions in matters about administrative crimes. Investigational existent state of such consideration at Ukraine and the row of blanks which substantially influence on providing of realization of right for citizens on impartial, objective, comprehensive and legal consideration of complaints about decisions in matters about administrative crimes is educed. First of all, it touches the proper legislative fixing in Code of Ukraine about the administrative crimes of principles of equality of rights of parties and presumption of unguiltiness. An author came to the conclusion, that the participants of this realization, remaining relatively to each other even, in the same time must be provided with the own specific volume of plenary powers, which must foresee no privileges to somebody from them. Fixing of judicial rights and duties must take place not only at the level of laws but also in normative acts setting of which and a settlement of these relations is. A person which appealed with a complaint about a decision in business about an administrative crime is not under an obligation to lead to the unguiltiness in the feasance of misconduct, however has this right to do in a method and to the order, certain a law, and guilt of such person must be well-proven only in the order foreseen by a law, by means of the sources marked in a law and with the observance of the judicial form foreseen by a law. To absence of algorithm of actions of public servants in relation to consideration of complaints about decisions in matters about administrative crimes creates soil of the subjective going near consideration of complaints and corrupted of officials. A public servant must accomplish certain a law obligatory judicial actions in a logical sequence, full and impartiality. An author is offer own vision of algorithm of actions of public servants taking into account complication and feature of every concrete complaint. Некоторые вопросы усовершенствования деятельности органов и должностных лиц по рассмотрению жалоб на постановления по делам об административных правонарушениях. Статья посвящена некоторым вопросам усовершенствования деятельности органов и должностных лиц по рассмотрению жалоб на постановления по делам об административных правонарушениях. Исследовано существующее в Украине состояние такого рассмотрения и выявлены ряд пробелов, которые существенно влияют на обеспечение реализации права граждан на не упрежденное, объективное, всестороннее и законное рассмотрение жалоб на постановления по делам об административных правонарушениях. В первую очередь это касается необходимого законодательного закрепления в КУоАП принципов равноправия сторон и презумпции невиновности, а также отсутствия алгоритма действий должностных лиц по рассмотрению жалоб на постановления по делам об административных правонарушениях. Автором предложено собственное видение решения вышеуказанных проблем.
- ДокументПоняття і підстави судової дискреції (суддівського розсуду)(Одеса: ОДУВС, 2017) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, Oleksandr LeonidovychСтаттю присвячено поняттю та підставам судової дискреції. Досліджено сучасні наукові підходи щодо визначення судової дискреції як виду правозастосовної діяльності. Проаналізовано об’єктивно існуючі елементи правової системи, які безпосередньо зумовлюють можливість вибору суддею одного з юридично дозволених варіантів правозастосовного рішення, які і виступають підставами судової дискреції. Зазначається, що у науковій літературі немає однозначного і вичерпного переліку підстав суддівського розсуду, науковці не лише вказують на різні підстави (від однієї – до цілого комплексу останніх), а й по-різному можуть характеризувати одну й ту саму. Автор доходить висновку, судова дискреція передбачає надання для суду у випадках, передбачених правовими нормами, повноважень з вибору рішення у межах, встановлених законом, виходячи із принципів права та конкретних обставин справи з метою винесення законного, справедливого та обґрунтованого рішення. Статья посвящена понятию и основаниям судебной дискреции. Исследованы современные научные подходы относительно определения судебного усмотрения как вида правоприменительной деятельности. Проанализированы объективно существующие элементы правовой системы, которые непосредственно определяют возможность выбора судьей одного из юридически разрешенных вариантов правоприменительного решения, они и являются основаниями судовой дискреции. Указывается, что в научной литературе нет однозначного и исчерпывающего перечня оснований судебного усмотрения, ученые не только указывают на разные основания (от одной до целого комплекса последнего), но и по-разному могут характеризовать одни и те же основания. Автор приходит к выводу о том, что судебная дискреция предусматривает предоставление для суда в случаях, предусмотренных правовыми нормами, полномочий по выбору решения в пределах, установленных законом, исходя из принципов права и конкретных обстоятельств дела с целью вынесения законного, обоснованного и справедливого решения. The article is sanctified to the concept and grounds of judicial discretion. Modern scientifi c approaches are investigational in relation to determination of judicial discretion as type of law enforcement activity. The objectively existent elements of the legal system, that directly predetermine possibility of choice the judge of one of the legally settled variants of law enforcement decision, that come forward as grounds of judicial discretion, are an alysed. Marked, that there is not anunambigiuo us and exhaustive list of grounds of judge discretion in scientific literature, scientists not only specify on different grounds (from one to the whole complex of the last), butalso differently can characterize the same. An author comes to the conclusion, judicial discretion envisages a grant for a court in the cases envisaged by legal norms, plenary powers from the choice of decision in the limits set by a law, going out principles of right and concretecircumstances of business with the aim of taking away of legal, just and reasonable decision.
- ДокументПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ПРАВОЗАСТОСОВНОГО РОЗСУДУ У СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (ЗА КОДЕКСОМ УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ)(Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2020) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrУ статті розглядаються питання, пов’язані із правовою регламентацією правозасто- совного розсуду суб’єктів дискреційних повноважень у сфері адміністративної відпо- відальності. Система адміністративного законодавства України, яким передбачена адміні- стративна відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень, містить значну кількість відносно-визначених та оціночних норм, що допускають можливість суб’єкта дискреційних повноважень діяти у конкретній ситуації на власний розсуд під час застосування адміністративної відповідальності. У найбільш систематизова- ному вигляді такі норми зосереджені в загальній частині Кодексу України про адмі- ністративні правопорушення (далі – Кодексу). Під час аналізу окремих статей цього Кодексу встановлено, що законодавець, нада- ючи повноваження компетентним органам діяти на власний розсуд під час вирішення справи про адміністративне правопорушення, встановлює і чіткі межі правозастосов- ного розсуду шляхом закріплення їх у нормах права. Визначення у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення умов і меж правозастосовного розсуду є свого роду запобіжником виявів вседозволеності та свавілля, превентивним засобом можливих корупційних виявів з боку уповноважених державних органів і посадових осіб. Автор доходить висновку про те, що, незважаючи на досить повну регламентацію правозастосовного розсуду у сфері адміністративної відповідальності, існує необхід- ність у законодавчому тлумаченні окремих термінів і понять Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема поняття «малозначність адміністратив- ного правопорушення», що сприятиме однозначному розумінню та застосуванню норм адміністративного права з відносно-визначеним та оціночним змістом, якими передбачена адміністративна відповідальність. The article deals with the questions connected with the legal regulation of the law enforcement of the subjects of discretionary powers in the field of the administrative liability. The administrative legislation providing administrative liability for administrative infractions involves a great number of relative, definite, and evaluative norms allowing the subject of the law enforcement to act discretionally in a concrete situation of the administrative liability. Such norms in the most systematized form can be found in the general part of the Code of Ukraine about administrative infractions. Having analyzed some articles of this Code, it becomes clear that the legislator gives powers to the competent organs to act discretionally and, on the one hand, and establishes strict limits of the discretionary review by fixing them in the legal norms, on the other hand. The determination of conditions and limits of the law enforcement discretion in the corresponding article of the Code of Ukraine about administrative infractions prevents cases of the all-round permissiveness and abused discretion, possible corruption in the authoritative state organs and among officials. The author comes to the conclusion about the necessity of the legal interpretation of some terms and notions of the Code of Ukraine about administrative infractions like “minor importance of an administrative infraction” despite the quite complete regulation of the law enforcement discretion in the fiend of the administrative liability. This, in its turn, will favor to the unanimous understanding and application of the norms of the administrative law with the relative, definite and evaluative content providing administrative liability.
- ДокументПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСКРЕЦІЙНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ(Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2021) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrУ статті досліджено сучасний стан правового регулювання дискреційних повнова- жень суб’єктів правозастосовної діяльності на міжнародному, регіональному та наці- ональному рівнях як у країнах ЄС, так і в окремих зарубіжних країнах. З’ясовано, що повноцінне вивчення теорії й нормативно-правового регулювання правозасто- совного розсуду можливо лише за умови дослідження окремих виявів дискреційних повноважень та аналізу особливостей кожного із цих виявів. Автором зазначається, що правова регламентація дискреційних повноважень відображена в міжнародних договорах та угодах, прийнятих міжнародними орга- нізаціями; нормативно-правових актах, прийнятих регіональними європейськими організаціями; нормативно-правових актах Європейського Союзу й національному законодавстві окремих зарубіжних країн, здебільшого у сфері адміністративних про- цедур на рівні спеціальних законів і кодексів. Наголошено, що стандартами правового регулювання дискреційних повноважень мають бути загальні принципи реалізації правозастосовного розсуду, які містяться в актах міжнародного, регіонального та національного рівнів, а також єдине їх розу- міння через призму забезпечення дотримання прав і свобод людини. На думку автора, пріоритетного значення у сфері правового регулювання право- застосовного розсуду набувають і прецедентні рішення Європейського суду з прав людини, у яких визначено найважливіші критерії сучасного розуміння та реалізації принципу верховенства права, що пов’язані з неприпустимістю перевищення право- застосовними органами меж дискреційних повноважень. Автор доходить висновку, що використання досвіду зарубіжних країн у сфері нор- мативного регулювання правозастосовного розсуду дасть змогу підвищити ефектив- ність правореалізаційної діяльності в Україні, визначити на законодавчому рівні такі базові поняття, як «дискреційні повноваження» та «дискреційні рішення», закріпити загальні принципи, що мають бути покладені в основу здійснення судочинства й реа- лізації своїх повноважень органами публічної адміністрації. In the article, the modern state of the legal regulation of the discretionary powers of the subjects of law enforcement activity on the international, regional and national levels as in the countries of the European Union as in separate foreign countries is examined. The full-bodied study of the theory and normative-legal regulation of the law enforcement discretion is found out to be possible on conditions that some manifestation of the law enforcement discretion are researched and analyzed. The legal regulation of the discretionary powers is emphasized by the author to find its reflection in the international treaties and agreements adopted by the international organizations, in the normative and legal acts adopted by regional European organizations, and in the national legislation of some foreign countries mostly in the sphere of administrative procedures on the level of special laws and codes. The standards of the legal regulation of the discretionary powers are stated to be the general principles of the discretion realization found in the acts of international, regional and national levels and the only understanding of them through the prism of provision of adherence to human rights and freedoms. The Human Rights European Union Court precedent decisions, determining the most important criteria of the understanding and realization of the law supremacy, connecting with the non-allowance of the discretionary powers abuse by law enforcement agencies, are considered by the author to acquire a prioritative significance in the sphere of the discretion legal regulation. Foreign countries experience in the sphere of the discretion normative regulation is concluded by the author to rise the law realization efficiency in Ukraine and to define on the legislative level such legal notions as “discretionary powers” and “discretionary decisions”, to emphasize the main principles to be put into the grounds of justice administration and powers realization by the organs of public administration.
- ДокументПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: НАЦІОНАЛЬНЕ ТА МІЖНАРОДНЕ ПРАВО(Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2021) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, Oleksandr; Новіков, Микола Михайлович; Novikov, MykolaСвітовою громадськістю насильство визнане однією з найбільш поширених форм порушення прав людини. У статті досліджено правове регулювання запобігання та протидії домашньому насильству в Україні. Насильство в сім’ї відбувається у всіх групах суспільства, незалежно від релігії, раси, сексуальних вподобань, професійного та освітнього рівня. Розкриті причини і проаналізовані напрями формування та реа- лізації державної політики захисту постраждалих осіб від домашнього насильства. Вивчено нормативно-правові акти та позиції вчених із цього питання. Автори зазна- чають, що для створення ефективної системи запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі необхідно забезпечити координацію та вза- ємодію значної кількості суб’єктів у сфері протидії домашньому насильству. Подо- ланню правової неосвіченості громадян, незнання своїх прав, механізму дії закону повинні допомогти засоби масової інформації, висвітлюючи проблеми насильства в сім’ї та привернення уваги громадськості до них, пропагування ідей ненасильниць- кого розв’язання конфліктів, що виникають у суспільстві. У статті наголошено, що запобігання та протидія домашньому насильству залежить від ефективної системи попередження та покарання за вчинені правопорушення. Автори на конкретних прикладах показують, що людина, її права, свободи та інте- реси є основною цінністю суспільства та наголошують, що ефективність державної політики від насильства та інших протиправних дій базується на ефективності норм закону й залежить від дії всього механізму адміністративно-правового регулювання. Важливу роль у запобіганні, протидії домашньому насильству займає ефективна ско- ординована система правового виховання населення як загалом, так і за розподілом цільової аудиторії. На сучасному етапі з’явилося більше засобів і можливостей захи- щати громадян від домашнього насильства й оперативно запобігати новим випадкам його прояву. Violence is recognized by the world community as one of the most widespread forms of human rights violations. The article researched the legal regulation of preventing and combating domestic violence in Ukraine. Domestic violence occurs in all groups of society, regardless of religion, race, sexual preferences, professional or educational level. The reasons and analyzed the directions of formation and implementation of the state policy of protection of victims of domestic violence are analyzed. The normative-legal acts and positions of scientists on this question are studied. The author notes that in order to create an effective system for preventing and combating domestic and gender-based violence, it is necessary to ensure the coordination and interaction of a significant number of actors in the field of combating domestic violence. Overcoming the legal ignorance of citizens, ignorance of their rights, the mechanism of the law should help the media, covering the problems of domestic violence and attracting public attention to them, promoting the ideas of non-violent conflict resolution in society. The article emphasizes that the prevention and counteraction to domestic violence depends on an effective system of prevention and punishment for offenses. The author shows by concrete examples that a person, his rights, freedoms and interests are the primary value of society and emphasizes that the effectiveness of public policy against violence and other illegal actions is based on the effectiveness of law and depends on the mechanism of administrative regulation. An important role in preventing and combating domestic violence is played by an effective coordinated system of legal education of the population as a whole and by the distribution of the target audience. At the present stage, there are more means and opportunities to protect citizens from domestic violence and promptly prevent new cases of its manifestation.
- ДокументПРАВОВІ ЗАСОБИ ОБМЕЖЕННЯ ДИСКРЕЦІЙНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ(Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2020) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrУ статті здійснено комплексний аналіз сутності й значення правових засобів обме- ження дискреційних повноважень суб’єктів правозастосування в Україні. Так, авто- ром досліджено сутність поняття «обмеження правозастосовного розсуду», оскільки в сучасній юридичній науці існує безліч підходів до визначення меж дискреційних повноважень, проте чіткого визначення цього поняття нині не існує, унаслідок чого відсутнє однозначне розуміння його сутності. Крім того, проаналізовано існування двох типів обмежень правозастосовного розсуду: процесуальних – ті, що зв’язують правозастосувача щодо вибору способу, за допомогою якого здійснюється вибір між можливими варіантами, і матеріальних – ті, що зв’язують правозастосувача щодо доводів, які він бере до уваги. Особливу увагу в роботі приділено дослідженню значення обмеження право- застосовного розсуду та зроблено висновок, що реалізація дискреції має бути під контролем держави й саме закон має з достатньою чіткістю визначати межі дискреції та порядок її здійснення з метою забезпечення особі належного захисту від свавіль- ного втручання. Загалом обмеження дискреційних повноважень суб’єктів владних повноважень є обґрунтованою необхідністю, оскільки інакше існувала б потенційна можливість зловживань, які, безумовно, призводили б до порушення прав і свобод людини та громадянина. На думку автора, законом має з достатньою чіткістю бути визначено межі та поря- док здійснення розсуду з урахуванням мети правозастосування, аби убезпечити особі адекватний захист від довільного втручання у сферу її особистих інтере- сів. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки й характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. Якщо закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. In the article, the notion and meaning of the legal means of the discretionary powers limitation of the law application subjects in Ukraine are comprehensively analyzed. The essence of the notion “law enforcement discretionary” has been examined by the author as in the modern juridical science, there are many approaches to the definition of the discretionary powers but no a precise definition, so as a result, there is no unequivocal understanding of its essence. Besides, the two types of the discretion limitation have been analyzed: the procedural discretion that limits a law enforcer’s choice of the possible variants and the material discretion that limits a law enforcer’s arguments he has to take into account. The procedural and material discretions are mutually conditioned with the subject of the law enforcement discretion, time limits, provided by law to examine a concrete case and a procedural form of its realization. Law enforcement discretion is considered legal, if a law enforcer observes the norms of material law which give to a subject the right to follow discretionary powers and norms of procedural law regulating a case examination and its decision being at the same time the legal guarantee of the control over the law enforcement discretion. Special attention is paid to the examination of the notion of the law enforcement discretion limitation, and the conclusion has been made that the discretion realization has to be under the State control with distinct limits and order of its realization to guarantee a person legal protection against arbitrary interference. In general, the discretion limitation of the subjects having powers is a justified necessity otherwise there could be misapplication leading to the violence of a citizens’ rights and liberties. The author considers the discretion bounds and order are to be determined taking into account the purpose of law enforcement to provide a person with an adequate protection from free interference in the sphere of his/her private interests. The concrete law norm has to involve clear enough regulations concerning the bounds and character of realizing corresponding discretionary powers given to the organs of State power. If the law is not clear enough, the principle of the law supremacy has to be put into action.
- ДокументПРАВОЗАСТОСОВНИЙ РОЗСУД ЯК ВИД НЕТИПОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА(Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2018) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrСтаттю присвячено правозастосовному розсуду як виду нетипового застосування права. Досліджено сучасні наукові підходи щодо визначення правозастосовного роз- суду, його суті та значення для правоохоронної діяльності. Проаналізовано основні нетипові ситуації, які дають можливість уповноваженим суб’єктам застосовувати нор- ми права. Запропоновано авторське визначення правозастосовного розсуду. Автор доходить висновку, що правозастосовний розсуд з одного боку – це динаміч- ний творчий процес, активна поведінка правомочного суб’єкта, який спрямований на відшукання оптимального рішення по справі, а з іншого розуміється як суб’єктив- не право, закріплене відповідним нормативним актом з обов’язковим дотриманням умов, визначених законом. При цьому розсуд в обох випадках передбачає певний ви- бір законного, справедливого та оптимального рішення по конкретній справі. The article is dedicated to an option in the law enforcement as a type of non typical law enforcement. The modern scientific approaches as to the definition of the option in the law enforcement, its essence and significance for law enforcement agencies have been examined. The main non typical situations arising in the law enforcement activity and giving the possibility for the authorized subjects to enforce legal norms in the case of collision of the juridical prescriptions about the defined legal norms, omissions in the legislation in vigor, actions of the international legal acts have been analyzed. It has been emphasized that while enforcing the law, the deviation from its ideal model takes place, and that's why such a situation demands from the subjects of the law enforcement activity some additional intellectual, willful, creative efforts. It is determined by the fact that the legal system functions in the conditions of dynamic social relations in consequence of which the absolute correspondence between various social relations and legal norms called to regulate these social relations is getting practically impossible. The author comes to the conclusion that an option in the law enforcement is a dynamic, creative process and the active behavior of the law-authorized subject directed to find the best decision in a case from one point of view, and from another point of view, an option in the law enforcement is understood as subjective law fixed with a corresponding normative act with the compulsory observation of all the conditions determined by the law. By this, an option in both cases provides certain choice of the legal, just and best decision in a concrete case.
- ДокументПРЕДСТАВНИЦЬКІ ФОРМИ НАРОДОВЛАДДЯ В УКРАЇНІ(Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2020-05-29) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrАвтор констатує, що у сучасному світі проявляються негативні тенденції, пов’язані з приниженням цінності народного представництва. Представницькі органи фактично змушені вирішувати суспільні справи за допомогою раціональних, але спрощених форм прийняття владних рішень. The author states that in the modern world there are negative trends associated with devaluing the value of people's representation. Representative bodies are actually forced to solve public affairs with the help of rational but simplified forms of power decision-making.
- ДокументПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ МЕЖ АДМІНІСТРАТИВНОГО РОЗСУДУ(Одеса: ОДУВС, 2018-03-30) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrУ дослідженні автор дійшов висновку про те, що межі адміністративного розсуд регулюється правом, оскільки, визначаючи компетенцію суб’єкта владних повноважень, воно тим самим детермінує і сам розсуд, який фактично є окремим (специфічним) видом повноважень суб’єкта правозастосування. Під засобами обмеженням адміністративного розсуду слід розуміти прямо передбачені або не заборонені законом ті правові і процесуальні рамки, що дозволяють суб’єкту владних повноважень вибрати із декількох варіантів саме те рішення, яке буде відповідати вимогам законності, справедливості і розумності. Наявність певної міри розсуду є допустимим та належним, проте межа такого розсуду повинна бути мінімально достатньою, зокрема й для уникнення порушення законодавчих приписів та корумпованості. Реалізація органами виконавчої влади дискреційних повноважень мають бути предметом досить жорсткого нормативного регулювання та адміністративного контролю. Разом з тим, сучасний розвиток суспільних відносин у сфері функціонування виконавчої влади України висуває нові завдання щодо напрацювання та імплементації правових механізмів обмеження адміністративної дискреції, які мають базуватись на вимогах принципу верховенства права, ключовою серед яких є повага до прав та свобод людини. In the study, the author came to the conclusion that the limits of administrative discretion are regulated by law, since, determining the competence of the subject of authority, it thereby determines the discretion itself, which is actually a separate (specific) type of authority of the subject of law enforcement. The means of restricting administrative discretion should be understood as those legal and procedural frameworks expressly provided for or not prohibited by law, which allow the subject of power to choose from several options exactly the decision that will meet the requirements of legality, justice and reasonableness. The presence of a certain degree of discretion is permissible and proper, but the limit of such discretion should be minimally sufficient, in particular, to avoid violation of legislative prescriptions and corruption. The implementation of discretionary powers by executive authorities should be subject to fairly strict regulatory regulation and administrative control. At the same time, the modern development of social relations in the sphere of functioning of the executive power of Ukraine presents new tasks regarding the development and implementation of legal mechanisms for limiting administrative discretion, which should be based on the requirements of the principle of the rule of law, the key of which is respect for human rights and freedoms.
- ДокументСУЧАСНИЙ СТАН ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ(Одеса: ОДУВС; Херсонський факультет., 2023) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrСтаття присвячена дослідженню питань, пов’язаних із сучасним станом законодав- чого регулювання правового статусу юридичних осіб публічного права в Україні шля- хом аналізу системи чинного законодавства України та доктринальних підходів щодо визначення поняття «юридична особа публічного права» та її правосуб’єктності. З’ясовано, що у нормативно-правових актах використовується поняття «юридична особа» замість «юридична особа публічного права», але разом з цим, такий підхід не впливає на визначення статусних ознак згадуваних суб’єктів. Наголошено на тому, що визначальними чинниками правового статусу юридичної особи публічного права є її створення і реєстрація у встановленому законом порядку, а саме - на підставі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Встановлено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публіч- ного права встановлюються Конституцією України та спеціальними законами, а порядок участі означених суб’єктів у цивільних правовідносинах врегульовано цивільним законодавством. Окремі закони та підзаконні нормативні акти, якими рег- ламентується порядок функціонування організацій, взагалі не містять вказівки про їх належність до юридичних осіб, хоча детально визначаються їх права, обов’язки, функціональне призначення, відповідальність тощо. Виникнення правосуб’єктно- сті юридичної особи публічного права пов’язано з моментом її державної реєстрації шляхом занесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридич- них осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Запропоновано авторське визначення юридичної особи публічного права як орга- нізацію, створену та зареєстровану відповідно до норм публічного права у передбаче- ному законом порядку та організаційно-правовій формі розпорядчим актом Прези- дента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування для забезпечення реалізації функцій держави або місцевого самоврядування з використанням переважно імперативних методів правового регулювання. Зазначено, що важливість з’ясування особливостей статусних характеристик юри- дичних осіб публічного права, з одного боку, сприяє розкриттю їхніх детермінуючих ознак, а з іншого – опосередковує потребу здійснення подальших досліджень цієї про- блематики. The article is devoted to the study of issues related to the current state of legislative regulation of the legal status of legal entities under public law in Ukraine by analyzing the system of current legislation of Ukraine and doctrinal approaches to defining the concept of «legal entity under public law» and its legal personality. It was found that the concept of «legal entity» is used in regulatory acts instead of «legal entity of public law», but at the same time, this approach does not affect the definition of the status characteristics of the mentioned entities. It is emphasized that the determining factors of the legal status of a legal entity under public law are its creation and registration in accordance with the procedure established by law, namely - on the basis of an executive act of the President of Ukraine, a state authority, an authority of the Autonomous Republic of Crimea or a local self-government authority. It has been established that the procedure for formation and legal status of legal entities under public law is established by the Constitution of Ukraine and special laws, and the procedure for the participation of these entities in civil legal relations is regulated by civil legislation. Separate laws and bylaws, the norms of which regulate the order of functioning of organizations, do not at all contain instructions about their belonging to legal entities, although they define their rights, duties, functional purpose, responsibility, etc. The emergence of legal personality of a legal entity under public law is associated with the moment of its state registration by entering relevant information about it in the Unified State Register of Legal Entities, Individual Entrepreneurs and Public Organizations. The author's definition of a legal entity under public law is proposed as an organization created and registered in accordance with the norms of public law in the manner prescribed by law and in an organizational and legal form by an executive act of the President of Ukraine, a state authority, an authority of the Autonomous Republic of Crimea or a local self-government authority to ensure the implementation of state functions or local selfgovernment using mainly imperative methods of legal regulation. It is noted that the importance of clarifying the peculiarities of the status characteristics of legal entities under public law, on the one hand, contributes to the disclosure of their determining features, and on the other hand, mediates the need for further research into this issue.
- ДокументСучасні трансформації сучасних відносин на тлі війни в Україні(2022-05-31) Новіков, Микола; Novikov, Mykola; Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrРозглядаються сучасні трансформації міжнародних відносин на тлі війни в Україні. Modern transformations of international relations against the background of the war in Ukraine are considered.
- ДокументУдосконалення законодавчого регулювання оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення(Одеса: ОДУВС, 2015) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, Oleksandr LeonidovychСтаття присвячена окремим аспектам удосконалення законодавчого регулювання оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення. Досліджено існуючий порядок такого оскарження в Кодексі України про адміністративні правопорушення та виявлено ряд прогалин, які суттєво впливають на забезпечення реалізації конституційного права громадян на звернення такого роду. В першу чергу, це звуження кола суб'єктів, які мають право оскаржити постанову по справах про адміністративні правопорушення, нечіткості визначення підсудності цих справ, форми і змісту скарги в тому числі. Запропоновано власне бачення автора дозволу зазначених проблем. Статья посвящена отдельным аспектам усовершенствования законодательного регулирования обжалования постановлений по делам об административных правонарушениях. Исследовано существующий порядок такого обжалования в Кодексе Украины об административных правонарушениях и выявлено ряд пробелов, которые существенно влияют на обеспечение реализации конституционного права граждан на обращения такого рода. В первую очередь, это сужение круга субъектов, которые имеют право обжаловать постановление по делам об административных правонарушениях, нечеткости определения подсудности этих дел, формы и содержания жалобы в том числе. Предложено собственное видение автора разрешения указанных проблем. The article is sanctified to the separate aspects of improvement of the legislative adjusting of appeal of decisions on businesses about administrative crimes. Investigational existent state of such appeal in Code of Ukraine about administrative crimes and the row of blanks which substantially influence on providing of realization of constitutional right for citizens on an appeal such is educed. First of all, it narrowing of circle of subjects which have a right to appeal a decision in business about an administrative crime, unclear determination of cognizance of these businesses, manner and matter of complaint and others like that. Own vision of author is offered in relation to the ways of decision of the noted problems. So decision in business about administrative misconduct it can be appealed by the representative of person, in relation to what of her it is taken away or victim. The appeal of decision of administrative organ in business about an administrative crime must take place in an administrative court by presentation of administrative lawsuit with the observance of requirements, set by Code of the administrative rule-making of Ukraine, and examined on the rules of this realization taking into account an order, terms of presentation, consideration and decision-making on results consideration of point of claim and others like that. Complaint about a decision in business about an administrative crime it can be given during 10 days from the day of handing or receipt under the receipt of copy of decision a person which she is taken away in relation to, to the victims or them by legal representatives. At the appeal of decision a declarant must adhere to the formal requirements in relation to a manner and matter of complaint, certain a current legislation. Citizens have a right to apply with a complaint the Ukrainian or other language, accept-able to parties. Taking into account, that in a current legislation absent clarifications in relation to the level of acceptability of that or other language, a citizen has a right to apply with a com-plaint, made any language, and a public organ must accept such complaint. A complaint about a decision in business about an administrative crime can be the verbal (expounded by a citizen and writtenin public servant on the personal reception) or writing, sent mail or passed by a citizen to the corresponding organ, establishments personally or through the person authorized by him, if these plenary powers are executed in accordance with a current legislation. Complaint it can be given by both an individual (individual) and group of persons (collective). Writing complaint without pointing of residence, not signed by an author (by authors), and also such from which it is impossible to set authorship is acknowledged by anonymous and not subject consideration.
- ДокументЮРИДИЧНІ ОСОБИ ПРИВАТНОГО ТА ПУБЛІЧНОГО ПРАВА: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ(Одеса: ОДУВС, 2023) Жильцов, Олександр Леонідович; Zhyltsov, OleksandrСтаття присвячена дослідженню правового статусу юридичних осіб приватного та публічного права з метою визначення їх спільних та відмінних рис. Автор на під- ставі аналізу загальних властивостей юридичних осіб, які закріплені у законодавстві та були сформовані в юридичній доктрині, розглядає основні критерії виділення юридичних осіб публічного права і на цій основі формує власне бачення щодо осо- бливостей цього виду суб’єктів права. В межах дослідження розглянуто питання про порядок створення юридичних осіб як приватного так і публічного права і з’ясовано, що ця процедура регулюється нор- мами різних галузей права як приватного (цивільного, господарського) так і публіч- ного (адміністративного), а відтак, є міжгалузевим інститутом. Значна частина проце- дур у сфері створення юридичних осіб за характером належить до публічно-правових, оскільки вони передбачають необхідність їх легалізації з боку держави шляхом залу- чення суб’єктів владних повноважень. Автор доходить висновку, що основними відмінними рисами юридичних осіб при- ватного та публічного права, в першу чергу, є мета створення останніх, а також інте- рес, який покладено в основу діяльності юридичної особи публічного права. Також у статті зазначається, що юридичні особи приватного та публічного права мають свої особливості щодо порядку їх створення, функціонування, реорганізації та ліквідації. Розглянуто і обсяг дієздатності цих суб’єктів щодо участі в реалізації державно-влад- них повноважень з метою забезпечення публічного інтересу. Окремо звернуто увагу на відмінності між цими суб’єктами щодо правового режиму їх майна, методів регу- лювання відносин та відповідальності. Враховуючи, що на сьогоднішній день не існує закону, який би визначив вичерп- ний перелік юридичних осіб публічного права із зазначенням особливостей їх пра- вового статусу, порядку створення, правосуб’єктності, а у чинному законодавстві України відсутнє легальне визначення юридичної особи публічного права, автором запропоновано власне бачення її сутності. В ЦК України наведені загальні ознаки, які мають бути властивими всім юридич- ним особам незалежно від їх виду та організаційно-правової форми. Разом з тим, існу- юче у сучасних умовах різноманіття юридичних осіб, вимагає упорядкування статусу цих організацій та запровадження уніфікованого порядку їх створення, реорганізації та ліквідації тощо. The article is devoted to the study of the legal status of legal entities under private and public law in order to determine their common and distinctive features. Based on the analysis of the general properties of legal entities, which are enshrined in legislation and were formed in legal doctrine, the author examines the main criteria for distinguishing legal entities under public law and, on this basis, forms his own vision regarding the features of this type of legal entity. Within the framework of the study, the issue of the procedure for creating legal entities under both private and public law was considered and it was clarified that this issue is regulated by the norms of various branches of law (civil, economic, and administrative) and, accordingly, is an interdisciplinary institute. A significant part of the procedures in the field of creation of legal entities are public-legal in nature, because they require the recognition of legal entities and their activities by the state, the participation in this process of subjects of power. The author concludes that the main distinguishing features of legal entities under private and public law are, first of all, the purpose of creating the latter, as well as the interest that is the basis of the activity of a legal entity under public law. The article also notes that legal entities under private and public law have their own peculiarities regarding the order of their creation, functioning, reorganization and liquidation. The extent of competence of these subjects regarding participation in the implementation of state-authority powers with the aim of ensuring public interest is also considered. Particular attention is paid to the differences between these subjects regarding the legal regime of their property, methods of regulating relations and legal responsibility. Considering that to date there is no law that would define an exhaustive list of legal entities under public law with an indication of the specifics of their legal status, order of creation, legal personality, and the current legislation of Ukraine lacks a legal definition of a legal entity under public law, the author proposed his own vision its essence. The Central Committee of Ukraine lists general features that must be inherent to all legal entities, regardless of their type and organizational and legal form. At the same time, the diversity of legal entities existing in modern conditions requires the regulation of the status of these organizations and the introduction of a unified procedure for their creation, reorganization and liquidation, etc.