Сакральність жертви
Вантажиться...
Дата
2017
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті аналізуються підстави сакралізації жертви у межах міфологічного дискурсу. Доводиться, що жертва вже за своєю сутністю є протипоставленням буденності, профанному світові, світу звичних соціальних зв’язків, оскільки означає «виривання» індивіду з цього світу, втрату ним усіх значущих характеристик і набуття іншого буттєвого статусу. У метафізичному вимірі архаїчне значення жертви полягає в тому, що вона підтримує звичний порядок подій або поновлює його. Праксеологічний вимір жертви зводить її до сакралізованої форми обміну. При цьому сакральне значення «банальної» жертви полягає у тому, що вона забезпечує особливі умови взаємодії природного та надприродного світів. Для «високої» жертви сакральність осмислюється як необхідність підкорення конкретизованому владному велінню вищих сил, що має відтінок випробовування. У «символічній» жертві попередні мотиви доповнюються специфікою «після-смертного» існування, яке реалізується у тісному зв’язку із світом сакрального. The article analyzes the reasons for the sacralization of the sacrifice within the mythological discourse. It is argued that the sacrifice is essentially opposed to the profane world, the world of ordinary social connections, since the being of the sacrifice presupposes the "evulsion" of the individual from this world, the loss of all significant characteristics and the acquisition of another ontological status. In the metaphysical sense, the sacral meaning of the sacrifice is that it supports the established world order or renews it. In the praxeological perspective, the sacrifice manifests itself as a sacralized form of exchange. The meaning of the "banal" sacrifice is that it provides special conditions for the interaction of the natural and supernatural worlds. For the "high" sacrifice, the sacredness is comprehended as the necessity to obey the concretized imperative dictate of the higher forces, which has a tinge of ordeal. In the symbolic sacrifice, the "post mortal" existence, which is realized in close connection with the sacral world, has special importance.В статье анализируются основания сакрализации жертви в рамках мифологического дискурса. Доказывается, что жертва уже по своей сути противопоставлена профанному миру, миру обычных социальных связей, поскольку бытие жертвы предполагает «вырывание» индивида из этого мира, утрату им всех значимых характеристик и приобретение иного онтологического статуса. В метафизическом смысле сакральное значение жертвы состоит в том, что она поддерживает установленный миропорядок или возобновляет его. В праксеологическом ракурсе жертва проявляется как сакрализованая форма обмена. При этом смысл «банальной» жертвы заключается в том, что она обеспечивает особые условия взаимодействия естественного и сверхъестественного миров. Для «высокой» жертвы сакральность осмысливается как необходимость подчинения конкретизированному властному велению высших сил, имеющему оттенок испытания. В символической жертве особое значение имеет «после-смертное» существование, которое реализуется в тесной взаимосвязи с миром сакрального.
Опис
Ключові слова
Сакральне, профанне, «банальна» жертва, «висока» жертва, «символічна» жертва, Sacral, profane, "banal" sacrifice, "high" sacrifice, "symbolic" sacrifice, Сакральное, профанное, «банальная» жертва, «высокая» жертва, «символическая» жертва