12.00.08 кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Зараз показуємо 1 - 5 з 9
- ДокументВиправлення та ресоціалізація засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки(Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2011) Шкута, Олег Олегович; Shkuta, OlehУ роботі сформульовано низку теоретичних узагальнень та здійснено нове вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному вивченню та системній розробці загальнотеоретичних положень щодо виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки (далі - ВКСРБ). На основі існуючих підходів у науці кримінально-виконавчого права сформовано доктринальне визначення поняття виправлення та ресоціалізація засуджених досліджуваної категорії. З’ясовано значення основних принципів кримінально-виконавчого законодавства для виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у ВКСРБ, визначено їх правовий статус. Надано розгорнуту характеристику засобів виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у ВКСРБ. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення кримінально-виконавчого законодавства України, галузевих нормативно-правових актів та практики їх застосування щодо виправлення і ресоціалізації таких засуджених. Удосконалено заходи, спрямовані на приведення умов тримання засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки, до існуючих міжнародних стандартів. The thesis is one of the first in domestic criminal-executive science complex research on correction and re-socialization of convicts serving sentences in middle-level security colonies. A set of theoretical generalizations and a new approach to the complex and systematic studying of the general theoretic statements on correction and re-socialization of convicts serving sentences in middle-level security colonies are exposed. Based on the existing approaches in the criminal-executive science the doctrinal definition of correction and re-socialization of the convicts of the given category is formulated. The basic principles of the criminal-executive legislation for correction and re-socialization of convicts serving sentences in middle-level security colonies as well as their legal status are defined. A detailed description of correction and re-socialization facilities for convicts in middle-level security colonies is given. The proposals to improve the criminal-executive legislation of Ukraine, branch standard acts and the conditions of detention such prisoners are attached.
- ДокументЗапобігання організації або утриманню місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів(Київ: НАВС, 2016) Щирська, Вікторія Сергіївна; Shchyrska, ViktoriiaДисертацію присвячено дослідженню питань щодо запобігання організації або утриманню місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Розкрито теоретико-методологічні засади дослідження проблем запобігання цим злочинам, зміст елементів їх кримінально-правової та кримінологічної характеристики, зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за їх учинення. Розроблено систему заходів запобігання злочинам, передбаченим ст. 317 КК України, на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях. Диссертация посвящена исследованию вопросов предотвращения организации или содержания мест для незаконного употребления, производства или изготовления наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов. В работе раскрыты теоретико-методологические основы исследования проблем предупреждения этих преступлений. Проведен сравнительно-правовой анализ уголовной ответственности за организацию или содержание мест для незаконного употребления, производства или изготовления наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов по уголовному законодательству Украины и других государств, в результате чего предложено позаимствовать у других стран ряд важных в превентивном значении положений и внести в УК соответствующие изменения и дополнения. На основе статистических данных, результатов изучения уголовных дел и анкетирования сотрудников ОВД проанализированы количественно-качественные показатели этих преступлений, в частности структура, динамика, удельный вес в общей структуре преступности, география, уровень латентности. По результатам изучения статистических данных, а также проведения социологических исследований сформулирован криминологический портрет лица, совершившего преступление, предусмотренное ст. 317 УК Украины. Разработана подробная классификация правонарушителей указанной категории. Установлено и раскрыто содержание медико-биологических, социальных, экономических, культурно-нравственных, психологических, правовых, политических и организационно-управленческих детерминант организации или содержания мест для незаконного употребления, производства или изготовления наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов. Исследованы проблемные вопросы законодательного определения мест для незаконного употребления, производства или изготовления наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов, определены их криминологические признаки, проведена классификация. Установлено, что особой разновидностью указанных мест есть подпольная нарколаборатория. В связи с этим очерчены пределы уголовной ответственности за противоправные деяния, связанные с их функционированием. Разработана система мер предупреждения организации или содержания мест для незаконного употребления, производства или изготовления наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов на общесоциальном, специально-криминологическом и индивидуальном уровнях. С учетом специфики преступлений, предусмотренных ст. 317 УК Украины, в основе предотвращения которых должны быть политические, экономические, медицинские, правовые и организационные меры, построена тактика и стратегия предотвращения организации или содержания мест для незаконного употребления, производства или изготовления наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов. На основании анализа международных нормативно-правовых актов определены предусмотренные этими документами мероприятия, имеющие наиболее весомое значение для предотвращения исследуемых преступлений. Разработан комплекс мер специально-криминологического и индивидуального характера, которые должны применяться правоохранительными органами, прежде всего полицией, для предотвращения этих преступлений. Раскрыто содержание и разработаны предложения по совершенствованию юридических оснований привлечения к уголовной ответственности, назначения наказания, освобождения от уголовной ответственности, наказания и его отбывания за эти преступления. Аргументированно целесообразность применения отдельных видов наказаний с учетом разработанной типологии преступников. Установление необходимости совершенствования оснований и механизмов освобождения от уголовной ответственности за отдельные преступления в сфере оборота наркотических средств, психотропных веществ, их аналогов и прекурсоров, связанные с организацией и содержанием мест для незаконного производства, изготовления и употребления наркотических средств, психотропных веществ, их аналогов (ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309 УК Украины). Предложено назначение обязанности пройти курс лечения от алкоголизма, наркомании или заболевания, которое представляет опасность для здоровья других лиц, предусмотренной п. 5 ч. 1 ст. 76 УК Украины, признать не правом, а обязанностью суда. Вместе с тем обязанности, предусмотренные ст. 76 УК Украины, рекомендуется расширить воздержанием от посещения определенных мест или от контактов с определенными лицами. The thesis is dedicated to analysis of issues concerning prevention of organization and maintenance of venues aimed at illegal consumption, manufacturing or production of narcotics, psychotropic substances and their analogues. Theoretical and methodological research basis of the abovementioned crimes prevention is presented along with elements of their legal and criminological characteristics and foreign experience of criminal responsibility for these crimes. The system of crime prevention (Article 317 of the Criminal Code of Ukraine) is designed in relation to social, criminological and individual levels.
- ДокументКримінальна відповідальність за неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником(Одеса: ОДУВС, 2020) Черніков, Євген Едуардович; Chernikov, YevhenДисертація присвячена проблемі кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником. У роботі досліджено виникнення інституту відповідальності медичних працівників за неналежне виконання професійних обов’язків. Проаналізовано стан дослідження проблем кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником, а також ґенезу вітчизняного законодавства щодо кримінальної відповідальності за «медичні» злочини. Вивчено кримінальне законодавство провідних держав світу стосовно протидії неналежному виконанню професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником. Встановлено юридично значимі об’єктивні та суб’єктивні ознаки неналежного виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків, що дозволяють відмежувати його від суміжних складів злочинів. Зазначено, що родовим об’єктом неналежного виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником є відносини, які спрямовані на охорону життя і здоров’я особи як найвищу цінність, закріплену Конституцією України, а основним безпосереднім об’єктом вказаного складу злочину є суспільні відносини, які регламентують порядок виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків у відношенні до пацієнта. Порядок виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником з приводу охорони життя та здоров`я входить до кола суспільних відносин, які ставляться під охорону державою. Потерпілим від злочину, передбаченого ст. 140 КК України, є пацієнт, життя та здоров`я якого взяті державою під охорону; ототожнення понять «пацієнт» та «хворий» є недоцільним, оскільки перший термін слід відносити до правового статусу людини, а другий – до біологічного, тому в диспозиції зазначеної статті термін «хворий» доцільно замінити на «пацієнт». Пацієнт як потерпілий від злочину – це особа, життю, здоров’ю та основним правам якої заподіяно шкоду в результаті злочинного посягання, що виявилось у неналежному здійсненні (чи нездійсненні) щодо такої особи медичної діяльності. Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків належить до категорії злочинів, що порушують права пацієнта. При аналізі об’єктивної сторони визначено, що термін «неналежне» є протиставленням, запереченням належного виконання професійних обов’язків медичним працівником, тобто лікування, виконаного за всіма правилами лікарського мистецтва. Обґрунтовано, що у контексті ст. 140 КК України більш доцільно використовувати поняття «медичної допомоги», що охоплює собою і медичні послуги. Суб’єкт неналежного виконання медичним або фармацевтичним працівником професійних обов’язків є спеціальним. Функціональна належність суб’єкта даного складу є визначальною ознакою цього елементу складу злочину. Остання визначається наявністю спеціальної освіти та здійсненням професійної медичної або фармацевтичної діяльності на законних підставах (трудовий договір, цивільно-правова угода тощо). Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником характеризується подвійною формою вини, оскільки можливе різне психічне ставлення суб’єкта злочину до власного діяння та до наслідків. Ставлення до діяння у даному складі може характеризуватися як умислом, так і необережністю, тоді як до наслідків ставлення завжди необережне та може виражатись у формі недбалості та самовпевненості. У цілому неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків є необережним злочином. Вирішальне значення при визначенні форми вини злочину відіграє психічне ставлення до тяжких наслідків як обов’язкової ознаки об’єктивної сторони, бо саме вона визначає суспільну небезпечність злочину. Інтелектуальний момент вини виражається у передбачені медичним працівником лише абстрактної можливості настання суспільно небезпечних наслідків та негативним до цього ставленням (при самовпевненості), або у непередбаченні взагалі можливості їх настання (при недбалості). У свою чергу вольовий елемент вини полягає у необґрунтованому розрахунку щодо попередження суспільно небезпечних наслідків у результаті неправильної оцінки реальних факторів (легковажність) чи взагалі відсутності будь-яких вольових зусиль з попередження таких наслідків (недбалість). Визначено основні критерії відмежування неналежного виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником від суміжних складів злочинів, а також проведено відмежування від дотичних явищ, зокрема, від лікування завідомо здорової особи, а також заподіяння шкоди внаслідок неналежного виконання професійних обов’язків психологом під час надання психологічної допомоги. Розкрито особливості покарання за неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником та його призначення, а також судову практику застосування норм кримінального законодавства щодо звільнення медичних працівників від відповідальності або звільнення їх від фактичного відбування покарання. Внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником. The thesis is devoted to the problem of criminal liability for improper performance of duties by a medical or pharmaceutical professional. The research studies the emergence of an institution of responsibility of medical staff for medical negligence. The state of study of problems related to criminal liability for the improper performance of professional duties by a medical or pharmaceutical professional, as well as the genesis of domestic legislation on criminal liability for “medical” crimes, is analyzed. The author provides analysis of criminal legislation of leading countries of the world concerning counteraction against improper performance of professional duties by a medical or pharmaceutical professional. Legally significant objective and subjective signs of improper performance of professional duties by a medical or pharmaceutical professional are established, which allows distinguishing this crime from adjacent offenses. It is noted that the generic object of the improper performance of professional duties by a medical or pharmaceutical professional constitutes relations that are aimed at protecting life and health of a person as the highest value enshrined in the Constitution of Ukraine. At the same time, the main direct object of the specified crime is social relations regulating the procedure for the performance by a medical or pharmaceutical professional of his/her professional duties towards the patient. The procedure for the performance by a medical or pharmaceutical professional of his/her duties as well as meeting accepted standards of care regarding the protection of life and health is part of a range of social relations that are protected by the state. The victim of a crime envisaged by the Art. 140 of the Criminal Code of Ukraine, is a patient whose life and health are protected by the state. However, the identification of the concepts “patient” and “sick person” is not feasible, since the first term should be attributed to the legal status of a person, and the second one – to the biological status. Therefore, the author offers to replace the legal term “sick person” with “patient” in the disposition of the indicated article. A patient as a victim of a crime is a person, whose life, health, and fundamental rights have been damaged as a result of a criminal offense. The offence in this case is the improper performance (or failure to act) of the accepted medical activities and standards of care in relation to such a person. Failure to act or improper performance by a medical or pharmaceutical professional of his/her duties falls within the category of offenses that violate rights of a patient. In the analysis of the objective side, it is determined that the term “improper” is an opposition, a denial of the proper performance of professional duties by a professional, that is, treatment, performed according to all accepted rules of medical art. It is substantiated that in the context of Art. 140 of the Criminal Code of Ukraine it is more appropriate to use the concept of “medical care” which includes medical services. The subject of improper performance of a medical or pharmaceutical professional’s duties is special. The functional affiliation of the subject of this composition is a determining feature of this element of the crime. The latter is determined by the availability of special education and the pursuit of professional medical or pharmaceutical activities on a legal basis (labor or civil contract, etc.). Improper performance of professional duties by a medical or pharmaceutical professional is characterized by a double form of guilt, since different mental attitude of perpetrator to his own act and to the consequences is possible. Attitude to an act in this corpus delicti can be characterized as intent and carelessness, whereas the consequences of the attitude are always careless and can be expressed in the form of negligence and self-confidence. In general, an inappropriate performance by a medical or pharmaceutical professional of his duties is a careless crime. The crucial role in defining the form of the guilt is played by the psychological attitude to the grave consequences as a mandatory sign of the objective side, because it determines the social danger of the crime itself. The intellectual element of guilt consists in foresight by a medical professional only abstract possibility of occurrence of socially dangerous consequences and the negative attitude to this (with arrogance), or not foreseeing in general the possibility of their offensive (with negligence). At the same time, the willful element of guilt lies in the unreasonable calculation for preventing socially dangerous consequences as a result of an incorrect assessment of real factors (frivolity) or the absence of any volitional effort to prevent such consequences (negligence). The thesis determines main criteria for delimiting the improper performance of professional duties by a medical or pharmaceutical professional from related offenses, as well as distinction from related phenomena, in particular from treatment of an obviously healthy person, as well as harm caused by improper performance of professional duties by a psychologist during the provision of psychological assistance. Peculiarities of the punishment for the improper performance of professional duties by a medical or pharmaceutical professional and determination of punishment by court, as well as the judicial practice of applying the provisions of criminal law on the release of medical professionals from liability or their release from the actual serving of sentences, are disclosed. The author proposes to improve the current legislation in the field of criminal liability for improper performance of professional duties by a medical or pharmaceutical professional.
- ДокументКримінально-правові та кримінологічні основи протидії психічному насильству(Одеса: ОДУВС; Державний науково-дослідний інститут МВС України, 2020) Собко, Ганна Миколаївна; Sobko, HannaНаукову роботу присвячено комплексному та всебічному дослідженню кримінально-правових та кримінологічних основ протидії кримінальним правопорушенням, вчиненим шляхом застосування психічного насильства. Системний аналіз наукових джерел та нормативно-правових актів за темою дослідження засвідчив брак комплексних досліджень та вивчення поняття і змісту психічного насильства, що й визначає актуальність та новизну даної роботи. Проаналізовано світоглядні філософсько-правові концепції щодо пізнання феномену психічного насильства, розкрито його соціокультурні та юридико-психологічні риси. Здійснено періодизацію історичного розвитку поняття «насильство», зокрема виокремлено й охарактеризовано шість періодів. Проведено ґрунтовний історико-правовий і порівняльний кримінально- правовий аналіз та встановлено, що виникнення поняття насильства та його законодавче регламентування сягає глибини віків і збігається з рівнем розвитку людської цивілізації. Синтезовано власне визначення насильства. Сформовано розуміння того, що кожен прояв фізичного насильства неодмінно несе в собі і психічну травму, а психіка в її біологічному сенсі є предметом психічного насильства, який визнається продуктом, що не існує і не може існувати поза і окремо від свого органу. Також надано умовну класифікацію психічного насильства на інформаційне та неінформаційне. Серед іншого розкрито взаємовплив та взаємозв’язок двох видів насильства – фізичного і психічного. Проведено власну систематизацію підходів розуміння психічного насильства в юридичній науці. У зв’язку з відсутністю однозначного розуміння і трактування змісту такого кримінального поняття, як психічне насильство, розроблено його авторське визначення та проаналізовано його зміст і форми. Надано загальну характеристику предмета й об’єкта кримінального правопорушення та встановлено, що в контексті саме психічного насильства розмежування цих двох складових є дуже дискусійним питанням. Дістали подальшого розвитку такі дискусійні питання: – чітке визначення сутності психіки (оскільки такого немає ні в медицині, ні в психіатрії та психології, що в свою чергу викликає складнощі в юриспруденції); – так звана психофізіологічна проблема (стосується взаємозв’язку психічного і фізіологічного); – співвідношення понять «психологічне здоров’я» та «психічне здоров’я» (для використання цих термінів у науці кримінального права). Наголошено, що об’єктивними ознаками психічного насильства є фізичні процеси злочинної поведінки, направлені на внутрішній стан (психіку особи) зовнішніми чинниками. Як приклад розглянуто справи з єдиного реєстру судових рішень. Акцентовано увагу на розмежуванні насильства на фізичне та нефізичне. Запропоновано авторське визначення терміна «нефізичне насильство» та виокремлено його найзагальніші ознаки. Проаналізовано психічний вплив, який став невід’ємним атрибутом людського життя, зокрема правомірність його використання. Встановлено чітке розмежування між поняттями «потреба», «мотив», «мета» на прикладі окремих кримінальних правопорушень, які вчиняються із застосуванням психічного насильства. Саме меті та мотиву злочинної поведінки приділено найбільшу увагу. Запропоновано удосконалену класифікацію видів мотивів насильницьких кримінальних правопорушень. Акцентовано увагу на меті саме психічного насильства та його цілях. Досліджено поняття та об’єкт гіпнозу, методи, за допомогою яких здійснюється вплив, а також маніпуляцію як засіб впливу на свідомість людини та його соціальну складову. Охарактеризовано етапи життєвого циклу маніпуляцій від зародження до саморуйнування. Визначено проблемні питання сутності та кваліфікації гіпнозу в кримінальному праві, надано оцінку відсутності законодавчого врегулювання питання кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, вчинені за допомогою гіпнозу. Обґрунтовано необхідність доповнення постанови Пленуму Верховного Суду України з кримінальних справ ще одним способом вчинення злочинів проти власності – гіпнозом. Надано загальну характеристику різновидам психічного насильства. Дається всебічне уявлення про такі поняття як обман, вимога і погроза. Досліджено обставини, що виключають злочинність діяння. Автором проведено порівняння суб’єкта, суб’єктивних та об’єктивних ознак психічного примусу та непереборного фізичного примусу, які хоча і дещо схожі за об’єктивними ознаками, проте мають суттєві відмінності. Зокрема аргументовано розмежування примусу на фізичний та психічний. Також здійснено структурний аналіз та порівняння кримінального законодавства України та зарубіжних країн, на підставі чого виокремлено підходи до законодавчого закріплення психічного примусу. Обґрунтовано доцільність удосконалення чинного кримінального законодавства, що дозволить розмежувати фізичне та нефізичне насильство. Проаналізовано співвідношення понять «примус» та «примушування». Визначено відмінності примусу від спонукання та крайньої необхідності та виокремлено специфічні ознаки примушування, у тому числі порівняно примус та необхідну оборону, а також поняття «примушування» та «спонукання». Сформовано уявлення про загальні та особливі ознаки погрози, з-поміж них виокремлено додаткові ознаки. Охарактеризовано реальність погроз, виходячи з їх суб’єктивного сприйняття потерпілим і винним, а також об’єктивного прояву. За результатами аналізу кримінально-правової відповідальності за погрози зазначено про необхідність виокремлення погрози у самостійний склад злочину. Запропоновано доповнити санкціями (наприклад, позбавлення волі) відповідні статті у зв’язку з наявністю розриву у покаранні (санкції ч. 1 ст. 129 КК України). Проведено власну систематизацію різновидів психічного насильства, які застосовуються під час вчинення кримінальних правопорушень проти громадської безпеки та проти власності. Охарактеризовано всі склади кримінальних правопорушень проти громадської безпеки та проти власності, які містять різновиди психічного насильства. Проаналізовано обліковані кримінальні правопорушення за відповідними статтями Кримінального кодексу України з 2017 по 2019 роки по областях. Здійснено моніторинг та досліджено судову статистику щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб за вчинення таких правопорушень проти громадської безпеки та проти власності із застосуванням психічного насильства. Запропоновано визначити психічне здоров’я громадян обов’язковим додатковим об’єктом кримінальних правопорушень, передбачених статтями 187, 189, 190, 195, 257, 258, 258¹, 258², 258⁴, 259, 262, 265, 266 КК України. Надано оновлене бачення механізму злочинної поведінки та встановлено, що агресія є його базовим елементом. Запропоновано заходи загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального характеру, спрямовані на усунення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень. Визначено авторську інтерпретацію структури механізму психічного впливу. Оцінено вплив маніпуляційних технологій на покоління молодих людей. Сформовано уявлення про поняття «детермінація психічного насильства», а також причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень шляхом застосування психічного насильства. Окреслено оновлене бачення такого виду психічного насильства, як мобінг, зокрема визначено способи його вчинення, суб’єктивний склад та мотиви вчинення, акцентовано увагу на відсутності його криміналізації. Здійснено порівняльний аналіз національного законодавства та законодавства закордонних країн у сфері протидії мобінгу та заходів протидії такому насильству. Подано уявлення про поняття жертви та проведено класифікацію типів жертв за відповідними критеріями, серед іншого – статус жертви та потерпілого. Проаналізовано соціально-психологічну сукупність рис осіб, які підпадають під віктимізацію. Досліджено поняття, сутність та суб’єктивний склад булінгу, зокрема надано оцінку цькуванню, як виду адміністративного та кримінального правопорушення. Проведено анкетування неповнолітніх та вчителів стосовно розуміння психічного насильства, булінгу, вчинення психічного насильства та протидії такому. Підготовлено альтернативні пропозиції вдосконалення законодавства з питань виховання, перевиховання, соціалізації підлітків, потерпілих від психічного насильства, та запропоновано криміналізувати булінг, який вчиняється організатором або активним учасником та призводить до тяжких наслідків. Розроблено та обґрунтовано пріоритетні напрями запобігання психічному насильству в Україні. Згідно з аналізом кримінальних норм зарубіжного законодавства виокремлено тенденції захисту від насильства. Розглянуто інформаційно-психологічну безпеку особистості та інформаційну безпеку держави. Дістало подальшого розвитку уявлення про форми та способи забезпечення інформаційної безпеки громадян України. Підкреслено необхідність законодавчого врегулювання запобігання: нанесенню шкоди здоров’ю людини (не лише фізичному, а й моральному) та настанню негативних наслідків; синдрому залежності від інформації; маніпуляціями суспільною думкою; порушенню важливих інтересів громадян, суспільства та держави. Розкрито комплекс державних та суспільних заходів, що реалізуються через органи державної влади та спрямовуються на нейтралізацію, усунення й блокування факторів, які зумовлюють вчинення кримінального правопорушення, предметом якого є психічне насильство. Проаналізовано спеціально-кримінологічні заходи протидії психічному насильству, що здійснюються спеціальними суб’єктами з метою усунення та нейтралізації безпосередніх криміногенних детермінантів, а також індивідуально-виховні заходи протидії, здійснювані через індивідуальний вплив на свідомість суб’єктів. Виокремлено групи заходів протидії психічному насильству, які охоплюють: інформаційні заходи; заходи усунення дефектів соціалізації осіб; заходи контролю; заходи щодо виховання та віктимологічної профілактики вчинення психічного насильства. Запропоновано доповнити закон України про кримінальну відповідальність ч. 2 ст. 172, де передбачити кримінальну відповідальність за вчинення мобінгу. Удосконалено підхід щодо формування термінологічного апарату Кримінального кодексу України, зокрема проаналізовано нове для нашого законодавця поняття «насильницькі злочини». The scientific work is devoted to a comprehensive and scrupulous study of criminal law and criminological foundations of combating criminal offenses committed through the use of mental violence. Systematic analysis of scientific sources and regulations on the research topic showed the lack of comprehensive research and study of the concept and content of mental violence, which determines the relevance and novelty of the work. Worldview philosophical and legal concepts on the knowledge of the phenomenon of mental violence have been analyzed, its socio-cultural and legalpsychological features have been revealed. The periodization of the historical development of the concept of «violence» has been carried out, in particular, six periods have been singled out and characterized. A thorough historical and legal and comparative criminal law analysis has been conducted and it has been established that the emergence of the concept of violence and its legislative regulation comes from the depths of centuries and coincides with the level of development of human civilization. The own definition of violence has been synthesized. It has been determined the understanding that every manifestation of physical violence necessarily carries a mental trauma, and the psyche in its biological sense is the subject of mental violence, which is recognized as a product that does not exist and can not exist outside and separately from his body. The conditional division of mental violence into informational and non-informational has been also carried out. Among other things, the interaction and correlation between two types of violence – physical and mental – has been revealed. The own systematization of approaches of understanding of mental violence in legal science has been carried out. Due to the lack of unambiguous understanding and interpretation of the content of such a criminal concept as mental violence, its author’s definition has been developed and its content and forms have been analyzed. The general characteristics of the subject and object of the criminal offense have been determined and it has been established that in the context of mental violence the distinction between these two components is a very debatable issue. The following discussion issues have been further development: – a clear definition of the essence of the psyche (because there is no such thing in medicine, nor in psychiatry and psychology, which in turn causes difficulties in jurisprudence); – the so-called psychophysiological problem (concerning the correlation of mental and physiological); – the correlation between the concepts of «psychological health» and «mental health» (for the use of these terms in the science of criminal law). It has been noticed that the objective signs of mental violence were the physical processes of criminal behavior, aimed at the internal state (psyche of the person) by external factors. As an example, cases from the unified register of court decisions have been considered. The distinction between physical and non-physical violence has been accented. The author’s definition of the term «non-physical violence» has been offered and its most general features have been singled out. The psychological impact that has become an integral attribute of human life, in particular the legitimacy of its use, has been analyzed. The clear distinction between the concepts of «need», «motive», «purpose» on the example of individual criminal offenses committed with the use of mental violence has been established. The purpose and motive of criminal behavior have been given the most attention. An improved, classification types of motives for violent criminal offenses have been proposed. Attention has been focused on the motives of mental violence and its goals. The concept and object of hypnosis, methods by which the influence is carried out, as well as manipulation as a means of influencing human consciousness and its social component have been studied. The stages of the life cycle of manipulations from nucleation to self-destruction have been characterized. The problematic issues of the essence and qualification of hypnosis in criminal law have been identified, the assessment of the lack of legislative regulation of the issue of criminal liability for criminal offenses committed with the help of hypnosis has been assessed. The necessity of supplementing the decision of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine on criminal cases with another way of committing crimes against property – hypnosis – has been substantiated. A general characteristic of the types of mental violence has been given. A comprehensive picture of such concepts as deception, demand and threat is being given. The circumstances that exclude the criminality of the act have been investigated. The author compared the subject, subjective and objective signs of mental coercion and irresistible physical coercion, which, although somewhat similar in objective terms, but have significant differences. In particular, the division of coercion into physical and mental has been argued. A structural analysis and comparison of the criminal legislation of Ukraine and foreign countries has been also carried out, on the basis of which the approaches to the legislative consolidation of mental coercion have been singled out. The expediency of improving the current criminal legislation, which will distinguish between physical and non-physical violence, has been substantiated. The correlation between the concepts of «force» and «coercion» has been analyzed. The differences between coercion and motivation and extreme necessity have been determined and specific features of coercion have been singled out, including comparison of force and necessary defense, as well as the concepts of force «coercion» and «motivation». The idea of general and special signs of threat has been formed, from them additional signs have been singled out. The reality of the threats has been characterized based on their subjective perception by the victims and perpetrators, as well as their objective manifestation. According to the results of the analysis of criminal responsibility for threats, it has been indicated that it was necessary to separate the threat into an independent corpus delicti. It has been proposed to supplement the relevant articles with sanctions (for example, imprisonment) in connection with the existence of a gap in punishment (sanctions under Part 1 of Article 129 of the Criminal Code of Ukraine). The own systematization of the types of mental violence, which are used during the commission of criminal offenses against public safety, has been carried out. All components of criminal offenses against public safety and against property, which contain types of mental violence, have been characterized. The accounted criminal offenses under the relevant articles of the Criminal Code of Ukraine from 2017 to 2019 by regions have been analyzed. Judicial statistics on criminal prosecution of persons for committing such offenses against public safety and against property with the use of mental violence have been monitored and studied. It has been proposed to determine the mental health of citizens as a mandatory additional object of criminal offenses under Articles 187, 189, 190, 195, 257, 258, 258, 258, 258, 259, 262, 265, 266 of the Criminal Code of Ukraine. An updated vision of the mechanism of criminal behavior has been provided and it has been established that aggression was its basic element. Measures of general social, special criminological and individual nature have been proposed, aimed at eliminating the causes and conditions that contribute to the commission of criminal offenses. The author’s interpretation of the structure of the mechanism of mental influence has been determined. The impact of manipulative technologies on generations of young people has been estimated. The idea of the concept of «determination» of mental violence has been formed, as well as the causes and conditions that contribute to the commission of criminal offenses through the use of mental violence. An updated vision of such a type of mental violence as mobbing has been outlined, in particular, the methods of its commission, the subjective composition and motives for its commission have been determined, and the lack of criminalization has been emphasized. A comparative analysis of national and foreign legislation in the field of combating mobbing and measures to combat such violence has been determined. An idea of the concept of victim has been given and the types of victims have been classified according to the relevant criteria, including the status of the victim and the sufferer. The socio-psychological set of traits of persons who fall under victimization has been analyzed. The concept, essence and subjective composition of bullying have been studied, in particular, the assessment of harassment as a type of administrative and criminal offense has been given. A survey of minors and teachers has been conducted regarding the understanding of mental violence, bullying, committing mental violence and counteracting it. Alternative proposals have been prepared: to improve the legislation on education, re-education, socialization of adolescents victims of mental violence, and it has been proposed to criminalize bullying, which is committed by the organizer or active participant and leads to serious consequences. Priority areas for prevention of mental violence in Ukraine have been developed and substantiated. According to the analysis of criminal norms of foreign legislation, the tendencies of protection against violence haven been singled out. The information and psychological security of the individual and the information security of the state have been considered. The idea of forms and methods of ensuring information security of citizens of Ukraine has neen further developed. The need to pass a law to prevent: harm to human health (not only physical but also moral) and the occurrence of negative consequences; information dependence syndrome; manipulation of public opinion; violation of important interests of citizens, society and the state. A set of state and public measures implemented through public authorities and aimed at neutralizing, eliminating and blocking the factors that determine the commission of a criminal offense, the subject of which is mental violence has been defined. The special criminological measures of counteraction to mental violence have been carried out by the special subjects for the purpose of elimination and neutralization of direct criminogenic determinants, and also the individual educational measures of counteraction have been carried out through individual influence on consciousness of subjects. Groups of measures to combat mental violence have been identified, which include: information measures; measures to eliminate defects in the socialization of persons; control measures; measures for education and victimological prevention of mental violence. It has been proposed to make responsibility to the Criminal Code of Ukraine for mobbing in part 2 of Art. 172. The approach to the formation of the terminological apparatus of the Criminal Code of Ukraine has been improved, in particular, new for our legislation «violent crimes».
- ДокументТеоретико-правові концептуальні засади прогресивної системи виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі(Одеса: ОДУВС, 2020) Гритенко, Оксана Анатоліївна; Hrytenko, OksanaДисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням у вітчизняній науці кримінально-виконавчого права інституту прогресивної системи виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, здійсненого на підставі врахування змісту та тенденцій реформування виправно-трудового (кримінально-виконавчого) законодавства з пострадянських часів до сьогодні, узагальненого аналізу та визначення тенденцій у доктринальному тлумаченні сутності, ознак, призначення даного інституту. У дисертації пропонується розглядати інститут прогресивної системи виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі як таке соціально-правове явище, яке є результатом досить тривалих теоретичних дискусій, правозастосовного досвіду, постійного реформування та удосконалення законодавства, ефективність якого передбачає узгодженість комплексу правових положень, чіткість систематизації та виокремлення певної сукупності кримінально-виконавчих норм, в яких би були відтворені особливості застосування різних форм зміни умов утримання під час відбування покарання, усунення суперечностей в змісті правового статусу засуджених до яких застосовуються різні форми прогресивної системи, удосконалення матеріальних підстав прогресивної системи виконання під час виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі. У дисертації досліджені сучасні тенденції в реформуванні системи виконання покарання в Україні. Здійснено аналіз тенденцій у визначенні критеріїв та показників ефективності установ по виконанню покарання у виді позбавлення волі на певний строк, механізму реалізації виправного процесу. З’ясовувані сутність міжнародно-правових стандартів та міжнародного досвіду у сфері застосування прогресивної системи виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі. Встановлено особливості стану дослідження прогресивної системи виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі. Визначено зміст, сутність, мету, спрямування, поняття, ознаки, форми прогресивної системи. Виокремлено узагальнені теоретичні аспекти матеріальних підстав застосування різних форм прогресивної системи виконання та відбування покарання. Досліджено співвідношення прогресивної системи із міждисциплінарними інститутами диференціації (індивідуалізації) виконання покарання та заохочення (стимулювання) процесу виправлення, визначити тотожні та розмежувальні ознаки. Встановлено особливості порядку зміни умов тримання засуджених в межах однієї установи шляхом переведення до структурних дільниць виправних колоній. Визначено значення та тенденції реформування такого елементу прогресивної системи як «право на поліпшення умов тримання». Доведено необхідність різнорівневого регулювання в чинному кримінально-виконавчому законодавстві розгалуженої системи заходів заохочення. Розглянуто зміст та особливості зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі на певний строк шляхом переведення до іншої установи на тлі суттєвої гуманізації початкового правового статусу засуджених. Досліджено шляхи посилення стимулюючих властивостей міждисциплінарних інститутів, передбачених ст. ст. 81, 82, 83 КК. Проаналізовано співвідношення підстав застосування умовно-дострокового звільнення та заміни покарання на інше більш м’яке на тлі визначення їхнього взаємозв’язку у поетапному процесі виправлення засудженого. Охарактеризовано доцільність формулювання нового інституту умовно-дострокове звільнення під нагляд та обґрунтувати його значення в процесі реалізації прогресивної системи. Визначено шляхи удосконалення кримінально-виконавчого законодавства в частині реалізації інститутів, передбачених ст.ст. 81, 82, 83 КК. The thesis is the first special complex research in domestic science of criminal executive law of the institute of progressive system of execution and serving a custodial sentence for a certain term, carried out on the basis of the maintenance and tendencies of reforming the correctional labor (criminal executive) legislation from post-Soviet times till today, generalized analysis and identification of tendencies in the doctrinal interpretation of the essence, features, purpose of this institution. The thesis proposes to consider the institution of a progressive system of execution and serving a custodial sentence as a socio-legal phenomenon, which is the result of long theoretical discussions, law enforcement experience, constant reform and improvement of legislation, the effectiveness of which provides consistency of legal provisions. identification of a certain set of criminal-executive norms, which would reproduce the application peculiarities of various forms of change of detention conditions during serving a sentence, elimination of contradictions in the content of the convicts’ legal status which various forms of progressive system are applied; serving a custodial sentence. It is examined the current tendencies in reforming of system of execution of punishment system in Ukraine. The analysis of tendencies in definition of criteria and indicators of efficiency of institutions on execution of custodial sentence for a certain term, the realization mechanism of correctional process is carried out. The essence of international legal standards and international experience in the field of application of progressive system of execution and serving a custodial sentence is clarified. The peculiarities of the state of research of the progressive system of execution and serving of a custodial are established. The content, essence, purpose, direction, concepts, signs, forms of the progressive system are determined. The generalized theoretical aspects of material bases of application of various forms of progressive system of execution and serving of a custodial sentence are allocated. The correlation of the progressive system with interdisciplinary institutions of differentiation (individualization) of execution of punishment and incentive (stimulation) of the correction process is investigated, identical and distinguishing features are determined. The peculiarities of the procedure for changing the detention conditions of convicts within one institution by transferring them to structural sections of correctional colonies have been established. It is determined the significance and tendencies of reforming such an element of the progressive system as "the right to improve the detention conditions". The necessity of multilevel regulation in the current criminal-executive legislation of the extensive system of incentive measures is proved. The content and peculiarities of changing the detention conditions of convicts to a certain term by transferring to another institution against the background of significant humanization of initial legal status of convicts are considered. It is studied the ways of strengthening the stimulating properties of interdisciplinary institutions under Art. Art. 81, 82, 83 of the Criminal Code of Ukraine. It is analysed the ratio of the grounds for application of parole and substitution of the sentence with another milder one against the background of determining their relationship in the gradual process of the convicted’s correction. The expediency of formulating a new institute of parole under supervision and substantiating its importance in the process of implementing a progressive system are described. The ways of improvement of the criminal-executive legislation in the part of realization of the institutes provided by Art. 81, 82, 83 of the Criminal Code of Ukraine.