12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 5 з 11
  • Документ
    Адміністративно-правові основи кібербезпеки в умовах гібридної війни
    (Одеса: ОДУВС, 2021) Веселова, Лілія Юріївна; Veselova, Liliia
    У межах об’єкта та предмета дослідження розкрито широке коло проблемних питань від методологічних засад пізнання феномену «кібербезпеки» до сучасної парадигми адміністративно-правового забезпечення кібербезпеки в умовах гібридної війни. Обґрунтовується сучасне розуміння розвитку суспільних відносин у кіберпросторі, їх дуалістичний зміст для України. Розкрито історичні аспекти формування та проаналізовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення у зазначеній сфері. Акцентовано на суттєвих правових колізіях та прогалинах вітчизняного законодавства у сфері кібербезпеки і особливо в умовах гібридної війни. Підкреслено на необхідності формування понятійно-термінологічного апарату адміністративно-правового забезпечення кібербезпеки. Змістовно розкрито юридико-функціональні аспекти формування національної системи кібербезпеки: ключові аспекти механізму застосування адміністративно-правових заходів забезпечення кібербезпеки; зміст адміністративно-правової охорони, її форми й методи у сфері забезпечення кібербезпеки; сутнісні характеристики адміністративної відповідальності у сфері забезпечення кібербезпеки; зміст та особливості адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення кібербезпеки України; адміністративно-правовий статус суб’єктів забезпечення кібербезпеки України з виділенням проблемних питань; загальну тенденцію та особливості міжвідомчої та державно-приватної взаємодії у системі забезпечення кібербезпеки України. Обґрунтовано методологічне значення формування механізму адміністративно-правового регулювання у зазначеній сфері на основі правового врегулювання зобов’язань суб’єктів національної системи кібербезпеки щодо визначення ризиків кібербезпеки та упровадження ризик-орієнтованої стратегії кібербезпеки. Узагальнено міжнародний досвід стратегічного характеру щодо формування безпекового середовища та стійкості суспільства в умовах гібридизації міжнародних відносин та сформульовано пропозиції удосконалення адміністративно-правового забезпечення кібербезпеки в Україні. Within the object and subject of the research a wide range of problematic issues is revealed, from the methodological bases of knowledge of "cybersecurity" phenomenon to the actual paradigm of administrative-legal support of cybersecurity in the hybrid war’s context. The nowadays understanding of the development of social relations in cyberspace, their dualistic content for Ukraine is substantiated. The historical aspects of the formation are revealed and the current state of regulatory-legal support in this area is analyzed. Emphasis is placed on significant legal conflicts and gaps in domestic legislation in the field of cybersecurity and especially in hybrid war. Emphasis is placed on the need to form a conceptual and terminological apparatus of administrative-legal support of cybersecurity. The legal-functional aspects of the national cybersecurity system formation are substantially revealed: key aspects of application mechanism of administrative-legal measures to ensure cybersecurity; the content administrative-legal protection, its forms and methods in the field of cybersecurity; essential characteristics of administrative responsibility in the field of cybersecurity; content and features of administrative-legal relations in the field of cyber security of Ukraine; administrative-legal status of the subjects of cyber security of Ukraine with the allocation of problematic issues; general tendency and features of interdepartmental and public-private cooperation in the cyber security system of Ukraine. The methodological significance of the mechanism’s formation of administrative-legal regulation in this area based on legal settlement of obligations of the national cybersecurity system to identify cybersecurity risks and implement a risk-oriented cybersecurity strategy is substantiated. The international experience of strategic character concerning formation of the security environment and stability of society in the context of hybridization of international relations is generalized and offers of perfection of administrative-legal maintenance of cybersecurity in Ukraine are formulated. В рамках объекта и предмета исследования раскрыто широкий круг проблемных вопросов от методологических основ познания феномена «кибербезопасности» до современной парадигмы административно-правового обеспечения кибербезопасности в условиях гибридной войны. Обосновывается современное понимание развития общественных отношений в киберпространстве, их дуалистический смысл для Украины. Раскрыто исторические аспекты формирования и проанализировано современное состояние нормативно-правового обеспечения в указанной сфере. Акцентировано на существенных правовых коллизиях и пробелах отечественного законодательства в сфере кибербезопасности и особенно в условиях гибридной войны. Подчеркнуто необходимость формирования понятийно-терминологического аппарата административно-правового обеспечения кибербезопасности. Содержательно раскрыто юридико-функциональные аспекты формирования национальной системы кибербезопасности: ключевые аспекты механизма применения административно-правовых мер обеспечения кибербезопасности; содержание административно-правовой охраны, ее формы и методы в области обеспечения кибербезопасности; сущностные характеристики административной ответственности в сфере обеспечения кибербезопасности; содержание и особенности административно-правовых отношений в сфере обеспечения кибербезопасности Украины; административно-правовой статус субъектов обеспечения кибербезопасности Украины с выделением проблемных вопросов; общую тенденцию и особенности межведомственного и государственно-частного взаимодействия в системе обеспечения кибербезопасности Украины. Обоснованно методологическое значение формирования механизма административно-правового регулирования в указанной сфере на основе правового регулирования обязательств субъектов национальной системы кибербезопасности по определению рисков кибербезопасности и внедрения риск-ориентированной стратегии кибербезопасности. Обобщен международный опыт стратегического характера по формированию среды безопасности и устойчивости общества в условиях гибридизации международных отношений и сформулированы предложения совершенствования административно-правового обеспечения кибербезопасности в Украине.
  • Документ
    Адміністративно-правове забезпечення волонтерської діяльності в Україні
    (Одеса: ОДУВС, 2018) Сірко, Вікторія Сергіївна; Sirko, Viktoriia
    У дисертації, з використанням сучасних методів пізнання, здобутків вітчизняної і зарубіжної правничої науки, а також чинного законодавства України та міжнародних документів, розкрито поняття та ознаки адміністративно-правового забезпечення волонтерської діяльності в Україні. Досліджено ґенезу правового забезпечення волонтерської діяльності в Україні та виділено три історичних етапи: 1) від 996 року (видання Статуту «Про десятини, суди та людей церковних» князем Володимиром Святославовичем) до 1918 року (Жовтневий переворот); 2) від 1918 року до 1991 року (часи перебування України в складі СРСР); 3) від 1991 року до теперішнього часу (часи Незалежної України), кожен з яких має свої особливості та нормативно-правове забезпечення волонтерської діяльності. Встановлено, що перший етап характеризується концентрацією благодійної діяльності в лавах держави та церкви, прийняттям нормативних актів, що забезпечують доброчинну діяльність (в тому числі й волонтерську); другий – відсутністю нормативного забезпечення доброчинної (волонтерської діяльності); третій етап – закріплення на законодавчому рівні як благодійної так і волонтерської діяльності; прийняття статутного законодавства у цій сфері; сприяння з боку державних і недержавних органів волонтерській діяльності. На основі аналізу нормативних та доктринальних джерел проаналізовані поняття волонтер, благодійна діяльність, волонтерська діяльність. Запропоновано та обґрунтовано внесення змін до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Доведено, що адміністративно-правове забезпечення волонтерської діяльності становить собою діяльність, спрямовану на впорядкування процесів надання допомоги як відносно конкретної особи, групи осіб так і державним органам, організаціям і навіть державі. Взаємодія публічних та приватноправових елементів утворюють міцну основу для функціонування організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів. Аргументовано, що при цьому необхідно досягти такого співвідношення публічного та приватного права у регулюванні волонтерської діяльності, щоб забезпечити їх рівне представлення, запобігти появі суперечностей, створити механізм адміністративно-правового забезпечення волонтерської діяльності, щоб узгодити приватні інтереси волонтерів, суб’єктів отримання допомоги, інтересам держави та суспільства в цілому. Узагальнено наукові погляди на поняття забезпечення, правове забезпечення, адміністративно-правове забезпечення, на підставі чого сформульовано визначення механізму адміністративно-правового забезпечення волонтерської діяльності, під яким слід розуміти систему адміністративно-правових засобів, із використанням яких держава упорядковує суспільні відносини, що склалися у сфері волонтерської діяльності, з метою забезпечення можливостей реалізації волонтерськими організаціями, організаціями та установами, що залучають до своєї діяльності волонтерів, та волонтерами їх доброчинної діяльності та забезпечення їх прав, свобод та законних інтересів. До елементів механізму адміністративно-правового забезпечення волонтерської діяльності віднесено: 1) норми права, що містяться у різних нормативно-правових актах, які регулюють волонтерську діяльність; 2) акти застосування правових норм; 3) тлумачення адміністративних приписів у цій сфері як процес доведення та уточнення їх змісту; 4) адміністративно-правові відносини, які базуються на адміністративно-правових нормах та виникають і здійснюються на їх основі; 5) адміністративні процедури діяльності суб'єктів публічної адміністрації у сфері забезпечення волонтерської діяльності, наприклад, надання дозволу на пересування за межі України волонтерам; 6) контроль та нагляд за законністю волонтерської діяльності. Визначено мету адміністративно-правового забезпечення волонтерської діяльності в Україні, яка проявляється у: 1) створенні належних умов для функціонування волонтерської діяльності; 2) розробці належної нормативно-правової бази; 3) контролі та нагляді за додержанням волонтерами, волонтерськими організаціями та організаціями і установами, що залучають до своєї діяльності волонтерів, законодавства та притягнення винних до відповідальності. Доведено, що функції адміністративно-правового забезпечення волонтерської діяльності – це напрями діяльності органів влади та місцевого самоврядування щодо ефективного функціонування волонтерських організацій, організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів. Встановлено, що до функцій адміністративно-правового забезпечення волонтерської діяльності належать: а) організаційна (закріплення процедури діяльності волонтерів, підготовка та видання нормативної документації тощо); б) координаційна (спільна діяльність органів влади і волонтерів); в) контрольна (визначення стану дотримання нормативних положень); г) регулятивна (центральний орган виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності регулює порядок створення організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів, їх функціонування та припинення діяльності). Проаналізовано та надано визначення суб’єктів адміністративно-правового забезпечення у сфері волонтерської діяльності – це система органів державної влади та місцевого самоврядування, які відповідно до покладених на них завдань і функцій здійснюють виконавчо-розпорядчий вплив у сфері створення умов для ефективної діяльності волонтерів та організацій і установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів. З урахуванням результатів аналізу наукових праць, а також положень законодавчих та підзаконних актів констатуємо, що за характером і правовою природою повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері волонтерської діяльності об’єктивуються у виданні нормативно-правових та індивідуальних адміністративних актів; укладенні адміністративних договорів; учиненні інших юридично значущих адміністративних дій; здійсненні матеріально-технічних операцій. Виділено два рівні суб’єктів влади, що здійснюють адміністративно-правове забезпечення волонтерської діяльності: 1) суб’єкти, повноваження яких визначені Конституцією України (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України); 2) суб’єкти, повноваження яких визначені Законами України та іншими нормативно-правовими актами (центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування). Доведено, що до форм публічного адміністрування у сфері волонтерської діяльності належить: 1) видання нормативно-правових актів у сфері організації діяльності конкретної волонтерської організації; 2) видання індивідуальних адміністративних актів; 3) укладення адміністративних договорів; 4) укладення та ратифікація міжнародних договорів щодо співпраці та вивчення міжнародного досвіду волонтерської діяльності; 5) вчинення інших юридично значущих дій на основі закону або на основі підзаконного нормативно-правового акту управління. Наголошено, що методи публічного адміністрування у сфері волонтерської діяльності – це сукупність різноманітних способів, прийомів та засобів здійснення безпосереднього й цілеспрямованого впливу державних органів (посадових осіб) та органів місцевого самоврядування на діяльність волонтерів, організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів, та волонтерських організацій на підставі закріпленої за ними компетенції, у встановлених межах і відповідній формі. Аналіз правового забезпечення волонтерської діяльності в іноземних державах надає можливість визначити три підходи щодо правового забезпечення волонтерської діяльності: 1) країни із загальнозаконодавчим закріпленням норм правового забезпечення волонтерської діяльності (Німеччина, Болгарія, Косово та ін.); 2) закріплення адміністративно-правового забезпечення волонтерської діяльності спеціальними нормативно-правовими актами (Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія та ін.); 3) країни, де норми щодо забезпечення волонтерської діяльності не закріплені в жодному нормативному акті (Великобританія, Албанія, Туреччина, Швеція). Звернено увагу на те, що в державах, на нормативному рівні яких волонтерська діяльність не визначена, волонтерські організації сприймаються як органи самоврядування, тому їм дозволено регулювати свою діяльність і внутрішні справи самостійно. Підкреслено, що всі умови участі у волонтерській діяльності в різних країнах світу залежать від правил саморегулювання організації, а також угоди між волонтером та волонтерською організацією. Запропоновано на підставі досвіду правового забезпечення волонтерської діяльності таких країн як США, Молдова, Німеччина, Швеція, Великобританія, внести зміни до законодавства України та застосовувати цей досвід у діяльності волонтерів. Надано конкретні пропозиції щодо удосконалення національного законодавства у сфері адміністративно-правового забезпечення волонтерської діяльності в Україні. In the dissertation, using modern methods of cognition, achievements of domestic and foreign legal science, as well as current legislation of Ukraine and international documents, the concept and features of administrative and legal support of volunteer activity in Ukraine are revealed. The genesis of the legal provision of volunteer activity in Ukraine was identified and three historical stages were distinguished: 1) from 996 (the publication of the Statute "On the tithe, the courts and the people of the church" by Prince Volodymyr Sviatoslavich) until 1918 (the October coup); 2) from 1918 to 1991 (the time of Ukraine's stay in the USSR); 3) from 1991 to the present time (the time of Independent Ukraine), each of which has its own peculiarities and normative and legal support for volunteer activity. It was established that the first stage is characterized by concentration of charitable activities in the ranks of the state and the church, adoption of normative acts that provide charitable activities (including volunteers); the second is the lack of normative provision of charity (volunteer activity); the third stage - fixing on the legislative level both charitable and volunteer activities; adoption of statutory legislation in this area; assistance from state and non-governmental bodies of volunteer activity. On the basis of analysis of normative and doctrinal sources, the concept of volunteer, charitable work, volunteer activity is analyzed. The amendments to the Law of Ukraine "On charitable activity and charitable organizations" are proposed and substantiated. It is proved that the administrative and legal support of volunteer activity is an activity aimed at streamlining the processes of assistance as a relatively specific person, group of persons and state bodies, organizations and even the state. The interaction of public and private law elements forms a solid foundation for the functioning of organizations and institutions involved in volunteering. It is argued that at the same time, it is necessary to achieve such a ratio of public and private law in the regulation of volunteer activities in order to ensure their equal representation, to prevent the emergence of contradictions, to create a mechanism for the administrative and legal provision of volunteer activities in order to reconcile the private interests of volunteers, interests of the state and society as a whole. The scientific views on the concept of provision, legal support, administrative and legal provision are generalized, on the basis of which the definition of the mechanism of administrative and legal provision of volunteer activity is formulated, which should be understood as the system of administrative and legal means, with which the state organizes the social relations that have developed in the field volunteering activities, in order to provide opportunities for volunteer organizations, organizations and institutions involved in their activities to be implemented. volunteers and volunteers of their charitable activities and ensure their rights, freedoms and legitimate interests. The elements of the mechanism of administrative and legal provision of volunteer activity include: 1) the norms of law contained in the various regulations governing volunteering activities; 2) acts of application of legal norms; 3) the interpretation of administrative regulations in this area as a process of proof and clarification of their content; 4) administrative-legal relations, which are based on administrative-legal norms and arise and are carried out on their basis; 5) administrative procedures for the activities of public administration entities in the field of volunteering, for example, granting permission to travel outside Ukraine volunteers; 6) control and supervision of the legality of volunteering activities. The purpose of administrative and legal support of volunteer activity in Ukraine is determined, which is manifested in: 1) creating the proper conditions for the functioning of volunteer activity; 2) the development of a proper regulatory framework; 3) control and oversee the compliance of volunteers, volunteer organizations and organizations and institutions involved in volunteering activities, legislation and prosecution. It is proved that the functions of administrative and legal support of volunteer activity are directions of activity of authorities and local self-government on the effective functioning of volunteer organizations, organizations and institutions that involve volunteers in their activities. Established that the functions of administrative and legal support volunteer activities include: a) organizational (consolidating the procedure of volunteers, preparation and publication of normative documentation, etc.); b) coordination (joint activities of government bodies and volunteers); c) control (determining the state of compliance with the regulations); d) Regulatory (the central executive body in the field of volunteer activity regulates the procedure for the establishment of organizations and institutions that involve volunteers in their activities, their functioning and termination of activities). The analysis and definition of the subjects of administrative and legal support in the field of volunteer activity is analyzed and is provided - a system of bodies of state power and local self-government, which, in accordance with the tasks and functions assigned to them, carry out executive and administrative influence in the sphere of creation of conditions for effective activity of volunteers and organizations. and institutions that engage volunteers in their activities. Taking into account the results of the analysis of scientific works, as well as the provisions of legislative and subordinate acts, we state that by the nature and legal nature of the powers of state authorities and local self-government in the sphere of volunteer activity are objectified in the publication of normative and legal and individual administrative acts; conclusion of administrative contracts; making other legally significant administrative actions; realization of material and technical operations. Two levels of the authorities that carry out the administrative and legal support of volunteer activity are identified: 1) the subjects of whose powers are defined by the Constitution of Ukraine (Verkhovna Rada of Ukraine, the President of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine); 2) whose subjects are determined by the Laws of Ukraine and other normative-legal acts (central and local executive bodies and local self-government bodies). It is proved that the forms of public administration in the field of volunteer activity are: 1) publication of regulatory and legal acts in the field of the organization of the activity of a specific volunteer organization; 2) the publication of individual administrative acts; 3) the conclusion of administrative contracts; 4)the conclusion and ratification of international agreements on cooperation and the study of international experience in volunteering; 5) the commission of other legally significant actions on the basis of the law or on the basis of the by-law normative-legal act of management. It is stressed that the methods of public administration in the sphere of volunteer activity are a set of various methods, methods and means of direct and targeted influence of state bodies (officials) and local governments on the activities of volunteers, organizations and institutions involved in volunteering activities, and volunteer organizations on the basis of their competencies, within the established limits and in the appropriate form. An analysis of the legal framework for volunteering in foreign countries provides the opportunity to identify three approaches to the legal provision of volunteering: 1) countries with a general legislative consolidation of voluntary activities (Germany, Bulgaria, Kosovo, etc.); 2) the consolidation of administrative and legal provision of volunteer activity by special legal acts (Hungary, Czech Republic, Slovakia, Slovenia, etc.); 3) countries where norms for providing volunteering are not enshrined in any normative act (Great Britain, Albania, Turkey, Sweden). Attention is drawn to the fact that volunteer organizations are perceived as bodies of self-government in the states, at the normative level of which volunteering is not defined, so they are allowed to regulate their activities and internal affairs independently. It is emphasized that all conditions for participation in volunteering activities in different countries of the world depend on the rules of self-regulation of the organization, as well as agreements between the volunteer and the volunteer organization. Proposed on the basis of the experience of legal support of volunteer activities of such countries as the USA, Moldova, Germany, Sweden, Great Britain, to make changes to the legislation of Ukraine and apply this experience in the activities of volunteers. Concrete proposals on improving the national legislation in the field of legal support of volunteer activity in Ukraine are provided.
  • Документ
    Адміністративні процедури державної реєстрації шлюбів та встановлення батьківства
    (Одеса: ОДУВС, 2020) Погребняк, Олена Геннадіївна; Pohrebniak, Olena
    Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних, нормативних і прикладних аспектів реалізації адміністративних процедур державної реєстрації шлюбу та встановлення батьківства. Виокремлено основні періоди становлення державної реєстрації актів цивільного стану, а також з’ясовано особливості становлення системи органів, що уповноважені на здійснення функцій реєстрації актів цивільного стану. Здійснено комплексний науково-теоретичний аналіз адміністративних процедур державної реєстрації актів цивільного стану як інституту адміністративного права. Систематизовано історіографію державної реєстрації актів цивільного стану та виокремлено основні періоди становлення державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема період Київської Русі, період Української Радянської Соціалістичної Республіки та період становлення незалежності України. Удосконалено поняття «адміністративні процедури» з урахуванням законодавчих перетворень та практики зарубіжних країн та запропоновано авторське визначення поняття «адміністративна процедура реєстрації актів цивільного стану» як встановлену законодавством сукупність послідовно вчинюваних органами державної реєстрації актів цивільного стану процедурних дій із розгляду та вирішення адміністративного звернення, результатом якого є прийняття адміністративного акта, яким встановлюються, змінюються чи припиняються права та обов’язки суб’єктів звернення щодо реалізації адміністративної процедури. Окрім того, введено поняття «сфера реєстрації актів цивільного стану» та «реалізація адміністративних процедур». Визначено підходи щодо систематизації органів державної реєстрації актів цивільного стану та з’ясування їх повноваження у сфері реєстрації актів цивільного стану, встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад не є органами державної реєстрації актів цивільного стану. Виокремлено систему органів, що уповноважені на здійснення функцій реєстрації актів цивільного стану, до якої належать: Міністерство юстиції України; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції; виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад; центри надання адміністративних послуг; дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном. Охарактеризовано процедуру реєстрації шлюбу та встановлення батьківства у контексті сучасних законодавчих реалій а також із урахуванням зарубіжного досвіду. Зокрема, проаналізовано процедуру державної реєстрації шлюбу, визначено її особливості та проблематику, а також запропоновано на законодавчому рівні передбачити чіткий перелік випадків, коли дострокова реєстрація шлюбу є неможливою. Це можуть бути ситуації, коли один з подружжя виступає проти дострокової реєстрації, хоча інший бажає її здійснити, під час укладення шлюбу громадянина України з іноземцем, коли шлюб укладається неповнолітніми або один із наречених є неповнолітнім тощо. Закордонний досвід у питаннях державної реєстрації шлюбу дозволив зробити висновок щодо практичної реалізації питань удосконалення процедур реєстрації актів цивільного стану, а також дає можливість інтегрування та уніфікації адміністративного законодавства України із законодавством Європи. Зокрема, мова йде про необхідність нормативного передбачення юридичної відповідальності за укладання фіктивних шлюбів. Для осіб, які реєструють шлюб або встановлюють батьківство з метою легалізації на території України, необхідно передбачити адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, з послідуючою забороною в’їзду на територію України. Визначено, що встановлення батьківства за своєю сутністю – це процедура, яка дозволяє встановити споріднений та, як наслідок, юридичний зв’язок між чоловіком та дитиною. Встановлено, що необхідно розрізняти процедури щодо «встановлення батьківства» та «оспорювання батьківства». Оскільки у першому випадку особу батька ще слід встановити, а в другому – у дитини вже є запис у свідоцтві про батька, але є інший чоловік, який вважає себе батьком дитини або, навпаки – не вважає. На основі здійсненого дослідження з’ясовано, що в Україні адміністративні процедури щодо реєстрації шлюбу та встановлення батьківства є недосконалими та не відповідають стандартам Європейського союзу. Тому, законодавчий розвиток та удосконалення адміністративних процедур щодо реєстрації шлюбу та встановлення батьківства, коли однією із сторін є іноземний громадянин, є гострою необхідністю сьогодення та вимогою євроінтеграційних процесів в Україні. Наведено критерії щодо класифікації виокремлення видів адміністративних процедур державної реєстрації актів цивільного стану, серед яких: характер адміністративної справи, тобто оцінка стандартності ситуації, наявність особливих умов, що можуть вплинути на прийняття рішення по справі, наявність конфлікту тощо; спрямованість діяльності органів реєстрації актів цивільного стану; суб’єкт ініціативи адміністративно-процедурних відносин та особливості його статусу (громадянин України чи іноземець); характер наслідків для суб’єкта звернення та мета реалізації адміністративної процедури; порядок здійснення адміністративної процедури, що означає рівень нормативної урегульованості. Досліджено стадії адміністративних процедур, що виражають стадійність процедур державної реєстрації актів цивільного стану, серед яких: стадія відкриття адміністративного провадження; стадія підготовки справи до розгляду; стадія розгляду та вирішення справи; стадія підготовки та оформлення адміністративного акта; стадія адміністративного оскарження; стадія виконання адміністративного акта. Зʼясовано особливості юридичної відповідальності працівників органів реєстрації актів цивільного стану як суб’єктів реалізації процедур державної реєстрації актів цивільного стану. Встановлено, що працівники органів реєстрації актів цивільного стану є державними службовцями. На них законодавством покладаються обов’язки щодо практичного здійснення державної реєстрації актів цивільного стану. Охарактеризовано дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність працівників органів реєстрації актів цивільного стану. Досліджено поняття та видів доказів, реалізації процесу доказування та повноважень адміністративного органу щодо права вимоги надання доказів, на основі яких уповноважений суб’єкт буде приймати рішення щодо адміністративної процедури. Запропоновано класифікацію доказів на прямі та непрямі, першочергові та похідні. Прямі докази є більш вагомими для пізнання, оскільки вони дають можливість зробити однозначний висновок щодо наявності чи відсутності фактів, які підлягають з’ясуванню та на основі яких можна прийняти об’єктивне рішення щодо реалізації процедури. Аргументовано положення щодо необхідності розробки та нормативного закріплення порядку проведення перевірок та встановлення додаткових фактів в адміністративних процедурах реєстрації шлюбу та встановлення батьківства як правового засобу запобігання фіктивних шлюбів з метою легалізації в Україні. З’ясовано, що майже в усіх зарубіжних країнах за умов державної реєстрації шлюбу, у разі якщо один із наречених є іноземцем, мають місце певні додаткові особливості такої процедури. Як правило, прийняттю рішення щодо можливої реєстрації передує додатковий етап процедури, що зводиться до детальної перевірки відомостей та фактів відкритості та чесності намірів реєстрації шлюбу. Встановлено, що адміністративні процедури державної реєстрації шлюбів та встановлення батьківства за участю іноземців мають принципові особливості щодо порядку реєстрації а також наявності фактичних даних та мають бути законодавчо закріплені. Запропоновано зміни та доповнення до чинного законодавства в частині процедурних проваджень державної реєстрації шлюбів та встановлення батьківства, а також окремі доповнення адміністративних процедур державної реєстрації шлюбу та встановлення батьківства за участі іноземців. The dissertation is devoted to the complex research of theoretical, normative and applied aspects of realization of administrative procedures of the state registration of marriage and establishment of paternity. The main periods of formation of the state registration of acts of civil status are singled out, and also features of formation of the system of the bodies authorized to carry out functions of registration of acts of civil status are found out. A comprehensive scientific and theoretical analysis of the administrative procedures of state registration of civil status acts as an institution of administrative law. The historiography of the state registration of acts of civil status is systematized and the main periods of formation of the state registration of acts of civil status are singled out, in particular the period of Kievan Rus, the period of the Ukrainian Soviet Socialist Republic and the period of independence of Ukraine. The concept of «administrative procedures» has been improved taking into account legislative transformations and practice of foreign countries and the authorʼs definition of «administrative procedure of civil status registration» as a set of procedural actions consistently performed by state registration bodies on consideration and resolution of administrative appeals is the adoption of an administrative act, which establishes, changes or terminates the rights and obligations of the subjects of the application for the implementation of the administrative procedure. In addition, the concepts of «scope of registration of civil status acts» and «implementation of administrative procedures» were introduced. Approaches to systematization of bodies of state registration of acts of civil status and clarification of their powers in the field of registration of acts of civil status are determined, it is established that executive bodies of village, settlement, city (except cities of regional significance) councils are not bodies of state registration of acts of civil status. The system of bodies authorized to perform the functions of registration of civil status acts has been singled out, which includes: the Ministry of Justice of Ukraine; departments of state registration of civil status acts of the Main Department of Justice of the Ministry of Justice of Ukraine in the Autonomous Republic of Crimea, main departments of justice in oblasts, cities of Kyiv and Sevastopol, district, district in cities, cities (cities of regional significance), city district departments of justice; executive bodies of village, settlement and city (except for cities of regional significance) councils; administrative service centers; diplomatic missions and consular posts of Ukraine abroad. The procedure of marriage registration and paternity in the context of modern legal realities and taking into account foreign experience is described. In particular, the procedure of state registration of marriage is analyzed, its features and problems are determined, and it is proposed to provide at the legislative level a clear list of cases when early marriage registration is impossible. These may be situations where one spouse opposes early registration, although the other wishes to do so, during the marriage of a citizen of Ukraine with a foreigner, when the marriage is contracted by minors or one of the brides is a minor, and so on. Foreign experience in the issues of state registration of marriage allowed to draw a conclusion on the practical implementation of issues of improving the procedures for registration of civil status, as well as provides an opportunity to integrate and unify the administrative legislation of Ukraine with European legislation. In particular, it is a question of necessity of normative providing of legal responsibility for the conclusion of fictitious marriages. For persons who register a marriage or establish paternity for the purpose of legalization on the territory of Ukraine, it is necessary to provide for administrative liability in the form of a fine, with a subsequent ban on entry into the territory of Ukraine. It has been established that the establishment of paternity is, in essence, a procedure that allows to establish a kinship and, as a consequence, a legal relationship between a man and a child. It has been established that a distinction must be made between «paternity» and «paternity challenge» procedures. Because in the first case, the identity of the father has yet to be established, and in the second – the child already has an entry in the fatherʼs certificate, but there is another man who considers himself the childʼs father or, conversely – does not. Based on the research, it was found that in Ukraine the administrative procedures for marriage registration and paternity are imperfect and do not meet the standards of the European Union. Therefore, legislative development and improvement of administrative procedures for marriage registration and paternity, when one of the parties is a foreign citizen, is an urgent need of today and a requirement of European integration processes in Ukraine. Criteria for the classification of types of administrative procedures for state registration of civil status are given, including: the nature of the administrative case, ie assessment of the standard situation, the presence of special conditions that may affect the decision on the case, the conflict, etc; direction of activity of bodies of registration of acts of civil status; the subject of the initiative of administrative-procedural relations and features of its status (citizen of Ukraine or foreigner); the nature of the consequences for the subject of the appeal and the purpose of the administrative procedure; the procedure for carrying out the administrative procedure, which means the level of regulatory regulation. The stages of administrative procedures that express the stages of the procedures of state registration of civil status acts, including: the stage of opening administrative proceedings; stage of preparation of the case for consideration; stage of consideration and resolution of the case; stage of preparation and execution of an administrative act; stage of administrative appeal; stage of execution of the administrative act. The peculiarities of the legal responsibility of the employees of the civil status registration bodies as the subjects of the implementation of the procedures of the state registration of the civil status acts are clarified. It is established that employees of civil status registration bodies are civil servants. They are required by law to carry out the state registration of civil status acts. The disciplinary, material, administrative and criminal liability of employees of civil status registration bodies is described. The concept and types of evidence, the implementation of the evidentiary process and the powers of the administrative body regarding the right to demand the provision of evidence, on the basis of which the authorized entity will make decisions on administrative procedure, are studied. The classification of evidence into direct and indirect, primary and derivative is proposed. Direct evidence is more relevant to the knowledge, because it allows to make an unambiguous conclusion about the presence or absence of facts to be clarified and on the basis of which an objective decision can be made on the implementation of the procedure. Provisions on the need to develop and regulate the procedure for inspections and the establishment of additional facts in the administrative procedures for marriage registration and paternity as a legal means of preventing fictitious marriages in order to legalize in Ukraine are argued. It was found that in almost all foreign countries, under the conditions of state registration of marriage, if one of the brides is a foreigner, there are certain additional features of this procedure. As a rule, the decision on possible registration is preceded by an additional stage of the procedure, which is reduced to a detailed verification of information and facts of openness and honesty of intentions to register the marriage. It is established that the administrative procedures of state registration of marriages and paternity with the participation of foreigners have fundamental features regarding the procedure of registration as well as the availability of factual data and should be enshrined in law. Amendments and additions to the current legislation in the part of procedural proceedings of state registration of marriages and establishment of paternity, as well as separate additions to administrative procedures of state registration of marriage and establishment of paternity with the participation of foreigners are proposed.
  • Документ
    Правові та організаційні засади дисциплінарного провадження в органах Національної поліції України
    (Одеса: ОДУВС, 2018) Медведенко, Надія Василівна; Medvedenko, Nadiia
    Дисертація присвячена комплексному дослідженню правових та організаційних засад дисциплінарного провадження в органах Національної поліції України. Розглянуто становлення та розвиток дисциплінарного провадження на території України. Досліджено природу дисциплінарного провадження як засобу реалізації дисциплінарної відповідальності та як елементу структури адміністративного процесу. Визначено його стадійність та охарактеризовано принципи. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення дисциплінарного провадження в Україні. Надано класифікацію нормативно-правових актів, якими урегульовано, дисциплінарне провадження в Україні та в органах Національної поліції України. Зазначено, що дисциплінарне провадження охоплює дисциплінарне провадження щодо застосування заходів дисциплінарного примусу та дисциплінарне провадження щодо заохочення та розглянуто їх підстави. Розглянуто суб’єктів дисциплінарного провадження в органах Національної поліції України та їх функції, стадії дисциплінарного провадження, систему та порядок застосування заходів дисциплінарного впливу в органах Національної поліції України. Проведений аналіз зарубіжного досвіду здійснення дисциплінарного провадження в органах поліції, дозволив виявити окремі здобутки, які можливо використати для удосконалення правових та організаційних засад дисциплінарного провадження в органах Національної поліції України. Диссертация посвящена комплексному исследованию правовых и организационных основ дисциплинарного производства в органах Национальной полиции Украины. Рассмотрен генезис дисциплинарного производства на территории Украины и установлено, что исторические истоки дисциплинарного производства достигают времен Киевской Руси. Исследовано природу дисциплинарного производства как средства реализации дисциплинарной ответственности, и как элемента структуры административного процесса. Определена его стадийность и охарактеризовано принципы. Проведен анализ нормативно-правового обеспечения дисциплинарного производства в Украине, установлено отсутствие единого стандарта процедуры дисциплинарного производства и необходимость приведения в соответствие с действующим законодательством ряда нормативно-правовых актов, которые регулируют вопросы дисциплинарного производства в органах Национальной полиции Украины. Классифицировано нормативно-правовые акти, которыми урегулировано дисциплинарное производство в Украине и в органах Национальной полиции Украины. Указано, что дисциплинарное производство охватывает дисциплинарное производство по применению мер дисциплинарного принуждения и дисциплинарное производство по применению мер поощрения, а также рассмотрены их основания. Определены функции и полномочия субъектов дисциплинарного производства в органах Национальной полиции Украины и предложены варианты их классификации. Рассматривая систему и порядок применения мер дисциплинарного воздействия в органах Национальной полиции Украины, указано и обосновано, что меры дисциплинарного воздействия и меры дисциплинарного взыскания не являются тождественными понятиями. Изложены особенности проведения дисциплинарного производства по применению мер дисциплинарного принуждения и дисциплинарного производства по применению мер поощрения. Анализ зарубежного опыта дисциплинарного производства позволил выявить позитивные наработки, которые возможно использовать для усовершенствования нормативно-правового и организационного обеспечения дисциплинарного производства в органах Национальной полиции Украины. Выделены правовой и организационный направления совершенствования дисциплинарного производства в органах Национальной полиции Украины, изложены предложения. The thesis is dedicated to the comprehensive study of the legal and organizational principles of disciplinary proceedings in the bodies of the National Police of Ukraine. The formation and development of disciplinary proceedings in the territory of Ukraine has been considered in it. The nature of disciplinary proceedings as a means of implementation of disciplinary responsibility and as an element of the structure of the administrative process have been explored thereto. Its stage has been determined and the principles have been described. The normative and legal framework of disciplinary proceedings in Ukraine has been analyzed. The classification of regulatory legal acts which regulated disciplinary proceedings in Ukraine and in the bodies of the National Police of Ukraine has been provided in it. It is being noted that disciplinary proceedings comprises disciplinary proceedings regarding the disciplinary enforcement measures and disciplinary proceedings in respect of the encouragement with their further grounds’ consideration. The subjects of disciplinary proceedings in the bodies of the National Police of Ukraine and their functions, stages of disciplinary proceedings, the system and procedure for the application of disciplinary action in the bodies of the National Police of Ukraine have been considered as well. The analysis of foreign experience in conducting disciplinary proceedings in police bodies has allowed revealing certain achievements that can be used to improve the legal and organizational principles of disciplinary proceedings in the bodies of the National Police of Ukraine.
  • Документ
    Адміністративно-правові основи взаємодії Національної поліції України з громадськістю в правоохоронній діяльності
    (Одеса: ОДУВС, 2020) Медведенко, Сергій Вікторович; Medvedenko, Serhii
    У дисертації здійснено комплексне дослідження адміністративно-правових основ взаємодії Національної поліції України з громадськістю в правоохоронній діяльності Проведено історико-правовий аналіз становлення та розвитку інституту участі громадськості в правоохоронній діяльності на території України. У результаті проведеного наукового пошуку виокремлено три історичні періоди: від часів Київської Русі до Жовтневого перевороту; часи після Жовтневого перевороту і перебування у складі СРСР та період незалежної України. Визначені для кожного із цих періодів характерні особливості, форми та нормативно-праве регулювання взаємодії громадськості та правоохоронних органів. Установлено, що взаємодія правоохоронних органів із населенням як за сучасних умов, так і в давні часи сприяла забезпеченню правопорядку й законності, а громадськість долучалася до правоохоронної діяльності. Визначено, що поняття та сутність взаємодії досліджується вченими різних наукових сфер: юриспруденції, філософії, психології, соціології та відповідно має ряд різних за своєю сутністю визначень. Взаємодія як функція державного управління реалізується як через владний вплив, так і через співробітництво, а його метою є досягнення спільних, взаємовигідних цілей. Зовнішній напрям взаємодії реалізується через систему прямих (суб’єкт – об’єкт) та зворотних (об’єкт – суб’єкт) зв’язків. Прямий зв’язок – це, як правило, управлінський вплив зверху до низу. Зворотний зв’язок є відгуком на вплив або отриману інформацію. Він дозволяє оцінити реакцію об’єкта, ефективність управлінського впливу. Важливість зворотного зв’язку полягає в тому, що взаємодія без його використання, без урахування реакції, думки другої сторони залишатиметься однобокою і незавершеною. Взаємодія, виступаючи постійним, всебічним зв’язком між державою і суспільством, допомагає забезпечити ефективне функціонування системи державного управління. Це особливо характерно для правоохоронної сфери, де без взаємодії суспільства і держави неможливо досягнути вагомих тривалих позитивних результатів, зокрема й у діяльності Національної поліції України. Визначено, що невід’ємною складовою взаємодії Національної поліції з громадськістю в правоохоронній діяльності є комунікація – процес обміну інформацією між двома або більше суб’єктами, що забезпечує ефективне виконання завдань органами поліції та сприяє підвищенню рівня довіри населення до неї. Розглянуто наукові погляди на визначення правоохоронної діяльності. На підставі аналізу характерних рис надано поняття правоохоронної діяльності як соціально обумовленої діяльності, яка реалізується державними і недержавними суб’єктами, відповідно до їхніх повноважень та виключно в рамках закону, шляхом використання відповідних форм, методів та заходів впливу з метою забезпечення законності, правопорядку, охорони прав і свобод людини, профілактики правопорушень. Звернуто увагу на те, що законодавство не містить чіткого визначення поняття взаємодії чи взаємодії в правоохоронній сфері або діяльності, тому запропоновано визначати взаємодію Національної поліції України з громадськістю в правоохоронній діяльності як соціально обумовлену, узгоджену діяльність, яка виражена у співпраці між суб’єктами взаємодії з використанням відповідних форм і методів для досягнення спільної мети. У свою чергу під партнерством Національної поліції України та громадськості в правоохоронній діяльності пропонується розуміти координовану, узгоджену спільну діяльність, метою якої є забезпечення публічного порядку та безпечного середовища на засадах рівності, добровільності, законності, відповідальності, довіри та взаємної поваги. Досліджено нормативно-правові джерела, якими врегульовано питання взаємодії Національної поліції з громадськістю в Україні. Проведений аналіз свідчить: по-перше, про розпорошеність норм по різних нормативно-правових документах, по-друге, про те, що відомчі нормативно-правові акти більшою мірою регламентують взаємодію з боку поліції (містять алгоритми дій для поліцейських), по-третє, про те, що окремі аспекти взаємодії взагалі не мають нормативного закріплення. Класифікацію нормативно-правових актів, якими урегульовано взаємодію Національної поліції України та громадськості в Україні, здійснено за такими критеріями: за змістом та за їхньою юридичною силою. За змістом нормативно-правові акти пропонується поділити на керуючі (загальні) і регулюючі (спеціальні). У перших закріплено загальні засади взаємодії Національної поліції України з громадськістю в правоохоронній діяльності, другі містять більш детальну регламентацію взаємодії (інструкції, алгоритми, настанови, правила). За юридичною силою нормативно-правові акти, якими врегульовано взаємодію поліції та громадськості в Україні, поділено таким чином: а) Конституція України, б) міжнародні нормативно-правові документи, в) закони України, г) постанови КМУ, д) відомчі нормативно-правові акти. Зазначено, що взаємодія Національної поліції з громадськістю базується на загальних принципах: верховенства права, законності, відкритості та прозорості, етичності, які доповнюються спеціальними принципами, характерними саме для відносин взаємодії: комунікативності, безперервності взаємодії, толерантності, рівності сторін, добровільності, доступності поліції. Розглянуто особливості залучення представників громадськості до правоохоронної діяльності поліції. Визначено етапи залучення представників громадськості до взаємодії в правоохоронній діяльності: організаційний (підготовчий) (вивчення кандидатів до взаємодії, робота з кандидатами щодо встановлення психологічного контакту); безпосередній (виконання завдань разом із представниками громадськості, або самостійно представниками громадськості); заключний (підведення підсумків взаємодії; надання винагород; компенсація збитків). Кожний етап має відповідну процедуру, що сприяє створенню відповідних умов до залучення до взаємодії представника громадськості. Підкреслено, що одними з важливих чинників розвитку взаємодії між поліцією і населенням на основі співробітництва мають бути формування необхідної мотивації в громадян до такої діяльності та підвищення рівня суспільної, соціально-правової активності громадян. У процесі організації залучення представників громади до взаємодії створюються умови, які забезпечують максимальну ефективність спільної діяльності. Зауважено, що система заохочень є одним із важливих інструментів залучення населення до участі в охороні правопорядку й профілактики правопорушень. Розглянуто напрями й особливості основних форм взаємодії населення та Національної поліції України. Зауважено, що на сучасному етапі розвитку держави працівники поліції використовують нові форми взаємодії та залучення громадськості до правоохоронної діяльності. Формами взаємодії є зовнішнє вираження спільної правоохоронної діяльності поліцейських і громадськості у сфері охорони публічного порядку і профілактики правопорушень. Установлено, що законодавство не містить закріплення процесуального статусу та визначення понятого, якого пропонується визначати як фізичну повнолітню, осудну, незацікавлену особу, яка здатна взяти участь у процесуальній дії та своєю присутністю (участю) забезпечити законність виконання таких дій під час адміністративного або кримінального провадження. Запропоновано таку класифікацію форм взаємодії поліції і громадськості: 1) за кількістю осіб: індивідуальна та групова; 2) за нормативно-правовим закріпленням: взаємодія врегульована нормативно-правовими актами та не врегульована нормативно-правовими актами; 3) за функціональним призначенням: взаємодія, направлена виключно на здійснення профілактичних заходів та пов’язана з безпосереднім здійсненням правоохоронної діяльності. Оптимізація співпраці Національної поліції України з громадськістю у контексті правоохоронної діяльності має основну мету – надати нового імпульсу наявним формам взаємодії, відродити втрачені та запровадити нові актуальні та результативні форми. Розглянуто поняття, особливості, суб’єктів та мету громадського контролю за діяльністю поліції з боку населення. Установлено, що громадський контроль за діяльністю Національної поліції – це цілеспрямована наглядова діяльність громадськості (громадян України, іноземців, громадських організацій, представників установ і підприємств) щодо виконання повноважень органами Національної поліції України, дотримання ними законності, дисципліни, захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства та держави. Мета громадського контролю за діяльністю органів Національної поліції України полягає в недопущенні протиправних дій з боку підконтрольних суб’єктів, запобігання можливим правопорушенням та усунення причин, що їм сприяють. Визначено, що форми громадського контролю можливо поділити на правові та організаційні. З’ясовано, що суб’єктами громадського контролю є громадяни, об’єднання громадян, іноземці, громадські організації, представники установ і підприємств, а їхні контрольні повноваження, як правило, не мають юридично-владного змісту, тому рішенням суб’єктів громадського контролю за результатами перевірок притаманний рекомендаційний характер. Проведено порівняльний аналіз нормативно-правового забезпечення взаємодії громадськості та органів поліції зарубіжних країн (Бельгії, Швеції, Данії, США, Великої Британії, Німеччини, Іспанії). При дослідженні особливостей взаємодії поліції та громадськості в правоохоронній діяльності зарубіжних країн (Бельгія, Швеція, Данія, США, Велика Британія, Німеччина, Іспанія) виявлено ряд надбань, які можливо запозичити для вдосконалення взаємодії Національної поліції України з громадськістю, зокрема: 1) можливість (алгоритм) пошуку інформації щодо дільничних офіцерів поліції за адресою мешкання особи; 2) створення окремого органу, завданням якого є профілактична діяльність у правоохоронній сфері, підготовка офіційної статистики злочинності, оцінка реформ, проведення досліджень із метою отримання знань і визначення проблем у сфері запобігання злочинності на місцевому рівні; 3) розвиток системи сусідського спостереження; 4) активна просвітницька робота серед дітей, молоді з використанням лялькових вистав у поліції, інформування через телебачення інформаційних інтернет-технологій; 5) розвиток волонтерської допомоги поліції в правоохоронній діяльності; 6) використання меморандуму громадських угод між місцевою владою, територіальною громадою та поліції України та ряд інших. Досвід зарубіжних країн свідчить про можливість та необхідність широкого залучення громадськості до правоохоронної діяльності, з використанням різних форм та методів, які вже пройшли випробування і можуть бути застосовані в Україні з урахуванням сучасних реалій. Визначено правовий та організаційний напрями вдосконалення взаємодії Національної поліції України з громадськістю в правоохоронній діяльності. Правовий напрям включає в себе вдосконалення нормативно-правового забезпечення взаємодії Національної поліції України з громадськістю в правоохоронній діяльності, а організаційний – є комплексом заходів матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та методичного забезпечення такої взаємодії. У рамках правового напряму вдосконалення взаємодії населення з поліцією запропоновано закріпити на законодавчому рівні: визначення партнерства Національної поліції України та громадськості в правоохоронній діяльності, можливість використання громадських помічників (позаштатних працівників), визначивши їхній правовий статус; визначення помічника дільничного офіцера поліції; можливість участі громадян, які не є членами громадських формувань з охорони громадського порядку, у правоохоронній діяльності в якості волонтерів, можливість участі в правоохоронній діяльності іноземних громадян та ряд інших пропозицій. У рамках організаційного напряму вдосконалення взаємодії Національної поліції України з громадськістю в правоохоронній діяльності запропоновано: подання за уніфікованою (єдиною) формою на офіційних сайтах Головних управлінь Національної поліції детальної інформації про дільничних офіцерів поліції, з можливістю пошуку інформації про дільничних офіцерів поліції за адресою мешкання (обслуговування) особи; здійснення діяльності щодо розвитку усвідомлення поліцейськими свого місця в громаді, а з боку громад та громадян ставлення до поліцейських, як до членів громади з особливими функціями (під час запровадження принципів community policing); розвиток волонтерського руху в правоохоронній сфері; розроблення методичних рекомендацій та мобільного додатку для працівників поліції щодо спілкування з особами з вадами слуху та/або мовлення; повернення інституту позаштатних працівників поліції; запровадження навчальних дисциплін: «Психологія дитини»; «Особливості взаємодії поліцейського з дітьми» під час проходження курсів підвищення кваліфікації для поліцейських задіяних у програмі «Школа і поліція» (шкільних офіцерів поліції); заохочення за співпрацю з НПУ, шляхом нагородження правами місцевих органів влади чи громади (особливо малолітніх та неповнолітніх осіб); використання проблемно-орієнтованого підходу; впровадження стратегії нульової толерантності в діяльності поліції та ряд інших пропозицій. The thesis deals with the complex investigation of administrative-legal bases of interaction of the National Police of Ukraine with public in law enforcement activities. Historical-legal analysis of establishment and development of the Institute for Public Participation in Law Enforcement in Ukraine was conducted. As a result of the scientific research, three historical periods were distinguished: from the times of Kievan Rus to the October Revolution; times after the October Revolution and being in the USSR and the period of independent Ukraine. The specific features, forms and normative-legal regulation of interaction between public and law enforcement agencies are defined for each of these periods. It is established that interaction of law enforcement agencies with population both under current conditions and in ancient times contributed to law and order provision, and public became involved in law enforcement activities. It is determined that interaction concept and essence are researched by scientists of different scientific spheres: jurisprudence, philosophy, psychology, sociology and accordingly has a number of different definitions in its essence. Interaction as a function of public administration is realized both through power influence and through cooperation, and its purpose is to achieve common, mutually beneficial goals. External direction of interaction is realized through the system of direct (subject - object) and feedback (object - subject) connections. Direct communication is usually a top-down managerial influence. Feedback is a response on impact or information received. It allows to evaluate the object’s reaction, effectiveness of management influence. The importance of feedback is that, without using it, without taking into account the reaction, other party's opinions will remain one-sided and incomplete. Interaction, acting as a permanent, comprehensive link between state and society, helps to ensure the effective functioning of the public administration system. This is especially true for the law enforcement sector, where without lasting interaction between society and state it is impossible to achieve significant lasting positive results, in particular in the activities of the National Police of Ukraine. It has been determined that communication is an integral part of interaction of the National Police with public in law enforcement activities - the process of information exchange between two or more entities, which ensures the efficient execution of tasks by the police authorities and helps to increase the level of public trust in it. The scientific views on the definition of law enforcement activity are considered. On the basis of the features’ analysis, concept of law enforcement activity as a socially conditioned activity, which is implemented by state and non-state actors, in accordance with their powers and exclusively within the law, by using appropriate forms, methods and measures of influence in order to ensure law, order, protection human rights and freedoms, prevention of offenses. Attention is drawn to the fact that legislation does not clearly define the concept of interaction or interaction in law enforcement sphere or activity, so it is proposed to define the interaction of the National Police of Ukraine with the public in law enforcement activity as socially conditioned, concerted activity, expressed in cooperation between entities using appropriate forms and methods to achieve a common goal. Therefore, under the partnership of the National Police of Ukraine and public, law enforcement is encouraged to understand coordinated, concerted collaborative activities aimed at ensuring public order and safe environment on the basis of equality, voluntariness, legality, responsibility, trust and mutual respect. The legal and regulatory sources that regulate the interaction of the National Police with public in Ukraine are investigated. The analysis shows that, firstly, dispersion of norms under different regulatory documents, and secondly, that departmental regulatory acts regulate the interaction of the police to a greater extent (contain algorithms of actions for police officers), that some aspects of interaction do not have a normative fixation at all. The classification of normative legal acts, which regulate the interaction between the National Police of Ukraine and public in Ukraine, was carried out according to the following criteria: in content and in their legal force. In terms of content, regulatory acts are proposed to be divided into governing (general) and regulatory (special). The first sets out the general principles of interaction of the National Police of Ukraine with public in law enforcement activities, the second contains more detailed regulation of interaction (instructions, algorithms, guidelines, rules). According to the legal force, normative acts regulating the interaction between the police and public in Ukraine are divided as follows: a) Constitution of Ukraine, b) international regulatory documents, c) laws of Ukraine, d) departmental regulations acts. It is stated that interaction of the National Police with public is based on general principles: rule of law, legality, openness and transparency, ethics, which are complemented by special principles characteristic of interaction relations: communicativeness, continuity of interaction, tolerance, equality of parties, voluntariness. The features of involvement of public members in law enforcement activities of the police are considered. The stages of involvement of public members in interaction in law enforcement activities are defined: organizational (preparatory) (examing candidates for interaction, working with candidates to establish psychological contact); immediate (performing tasks together with public, or independently with members of the public); final (summarizing the interaction; awarding; compensation for losses). Each stage has an appropriate procedure to help create the right conditions for engaging a community representative. It is emphasized that one of the important factors for development of cooperation between the police and population on the basis of cooperation should be the formation of the necessary motivation for such activities by citizens and increasing the level of public, social and legal activity of citizens. In the process of organizing community involvement, the conditions are created that maximize the effectiveness of the joint activity. It is noted that incentives’ system is one of the important tools for involving population in participation in law enforcement and prevention of offenses. The directions and features of the main forms of interaction between population and the National Police of Ukraine are considered. It is noted that at the present stage of state development, police officers are using new forms of interaction and involvement of public in law enforcement activities. Forms of interaction are the external expression of the joint law enforcement activity of police and the public in the field of public order and prevention of offenses. It is established that legislation does not contain the procedural status and definition of a person who is proposed to be defined as a natural adult, convicted, disinterested person, who is able to take part in a procedural action and with his/her presence (participation) to ensure the lawfulness of such actions during administrative or criminal proceedings. The following classification of interaction forms between the police and public is proposed: 1) by the number of persons: individual and group; 2) on the legal basis: interaction is regulated by legal acts and not stipulated by them; 3) functional purpose: interaction aimed exclusively at preventive measures and related to the direct implementation of law enforcement activities. Optimizing the cooperation of the National Police of Ukraine with public in the context of law enforcement activities has the main purpose - to give new impetus to existing forms of interaction, to revive lost ones and to introduce new relevant and effective forms The concept, features, subjects and purpose of public control over police activity by population are considered. It is established that public control over the activity of the National Police is a purposeful surveillance activity of the public (citizens of Ukraine, foreigners, public organizations, representatives of institutions and enterprises) regarding the exercise of powers by the bodies of the National Police of Ukraine, compliance with their law, discipline, protection of human rights and freedoms, interests society and the state. The purpose of public control over the activities of the bodies of the National Police of Ukraine is to prevent unlawful actions on the part of controlled entities, to prevent possible offenses and to eliminate the causes that contribute to them. It is determined that forms of public control can be divided into legal and organizational. It is found out that the subjects of public control are citizens, associations of citizens, foreigners, public organizations, representatives of institutions and enterprises, and their control powers, as a rule, have no legal power, so the decision of public control entities of the inspections’results are of recommendatory nature. Comparative analysis of the legal support of interaction between the public and police authorities of foreign countries (Belgium, Sweden, Denmark, USA, UK, Germany, Spain) was carried out. The study of police and public interaction in law enforcement activities of foreign countries (Belgium, Sweden, Denmark, USA, United Kingdom, Germany, Spain) revealed a number of assets that can be borrowed to improve the interaction of the National Police of Ukraine with public, in particular: 1) algorithm) to search for information about police officers at the person’s place of residence; 2) establishment of separate body with a task of prevention activities in the field of law enforcement, preparation of official crime statistics, evaluation of reforms, conducting research to gain knowledge and identifying problems in crime prevention at the local level; 3) development of a neighborhood surveillance system; 4) active educational work among children, young people using puppet shows in the police, informing Internet technologies through television; 5) development of police volunteer assistance in law enforcement activities; 6) use of memorandum of public agreements between local authorities, territorial community and police of Ukraine and others. The experience of foreign countries testifies to the possibility and necessity of widespread public involvement in law enforcement, using different forms and methods that have already been tested and can be applied in Ukraine in the light of current realities. Legal and organizational directions of improving the interaction of the National Police of Ukraine with public in law enforcement activities have been determined. The legal direction includes improving the regulatory support of interaction of the National Police of Ukraine with public in law enforcement activities, and organizational and it is a complex of measures of logistical, personnel, information and methodological support of such interaction. Within the legal direction of improving the interaction of population with the police, it is proposed to consolidate at legislative level: determination of partnership between the National Police of Ukraine and public in law enforcement activities, possibility of using public assistants (freelance workers), defining their legal status; appointing an assistant police officer; possibility of participation of non-members of public order formations in law enforcement activities as volunteers, possibility of participation in the law enforcement activities of foreign citizens and other proposals. Within the organizational direction of improving the interaction of the National Police of Ukraine with public in law enforcement activities, it is proposed to: submit in unified form on official websites of the National Police Chief Offices detailed information about precinct police officers, with the possibility of finding information about precinct police officers by address of persons; carrying out awareness-raising activities for police officers about their place in community, and on the part of communities and citizens to treat police officers as members of community with special functions (during the implementation of community policing principles); development of the volunteer movement in the law enforcement sphere; developing guidelines and mobile application for police officers to deal with persons with hearing and/or speech impairment; return of freelance police officers’ institute; introduction of disciplines: "Child Psychology"; "Features of police officer’s interaction with children" during training courses for police officers involved in School and Police Program (school police officers); encouragement for cooperation with the National Police by rewarding local authorities or community (especially juveniles and minors); using of problem-oriented approach; implementation of zero-tolerance strategy in police activities; and other suggestions.