Перегляд за Автор "Kaminska, Olena Anatoliivna"
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
- ДокументПолянський шлюб: історико-правовий аспект(Одеса: ОДУВС, 2017) Камінська, Олена Анатоліївна; Kaminska, Olena AnatoliivnaУ статті розглядаються особливості укладення шлюбу полянами – приведення нареченої до будинку нареченого, що регулюються давніми звичаями і традиціями. Висвітлено характерні риси полянського шлюбу: дохристиянський шлюб встановлювався за допомогою язичницьких релігійних обрядів; у шлюб вступали в віці, у якому були вже можливі подружні стосунки; шлюб передбачав дотримання певних рівнів спорідненості; до обряду укладення дохристиянського шлюбу входив і внесок плати за наречену в формі віна і приданого. Виділено етапи укладення шлюбу: змова – між родичами нареченого і нареченої, предметом якої могла бути принципова згода сторін про укладенняшлюбу між їхніми дітьми, умови приведення нареченої і терміни одруження; заручини – які супроводжувала трапеза у батьків нареченої; весілля – передбачало урочисту обстановку з дотриманням установлених обрядів; принесення наступного ранку приданого за нареченою. В статье рассматриваются особенности заключения брака полянами – приведение невесты в дом жениха, которое регулировалось древними обычаями и традициями. Освещены характерные черты полянского брака: дохристианский брак устанавливался при посредстве языческих религиозных обрядов; в брак вступали в возрасте, в котором были уже возможны супружеские отношения; брак предусматривал соблюдение определенных степеней родства и свойства; в обряд заключения дохристианского брака входил и взнос платы за невесту в форме вена и приданого. Выделены этапы заключения брака: сговор – между родственниками жениха и невесты, предметом которого могло быть принципиальное согласие сторон о заключении брака между их детьми, условия приведения невесты и сроки бракосочетания; помолвка – которой сопутствовала трапеза у родителей невесты; свадьба – предусматривавшая торжественную обстановку с соблюдением установленных обрядов; приношение на следующее утро приданого за невестой. This article deals with the peculiarities of the marriage of polyany, regulated by ancient customs and traditions.The first mention of the marriage life of the Eastern Slavs is contained in the Old Russian chronicle. The Chronicler speaks of polyany as the only people who made marriages and who had wedding traditions and rituals. Before the adoption of Christianity, polyany had a marriage custom – bringing the bride to the groom's house. Bringing actually constitute a contractual marriage. It is concluded that the pre–Christianmarriage of polyany is characterized by the following features: • pre–Christianmarriage was established through pagan religious rites; •marriage entered into an age at whichmarital relationswere already possible; • provided for the observance of certain degrees of cognation and internals; • the ceremony of the conclusion of the pre–Christian marriage included the fee for the bride in the formof a veno and a dowry. The stages ofmarriage were singled out: • collusion – between the relatives of the groom and the bride, the subject of which could be the principal consent of the parties on the marriage between their children, the conditions for bringing the bride and the terms of themarriage engagement, which was accompanied by a repast at the bride's parents. And one of themost important composite of engagement, symbolizing the ancient Eastern Slavic rite of sacrifice was the cutting of cheese. The bridegroom's refusal of engagement was considered a great disgrace for bride. Therefore, in the event of a break in the engagement, the groom and his parents had to compensate for themoral damage inflicted for the bride and the cost of themeals. • a wedding that provided a solemn atmosphere with observance of the established rituals (the bride put her hand into the groom's hand, and the bride and groom exchanged presents, the vestment of the bride in wedding attire; bringing the bride to the groom's house, where she was greeted with honey, bread and thrown with various fruits, after three rounds around the hearth, and seated on the animal hide, turned fur up; the groomsman solemnly weaved the braids of the bride and cut them, the bride flaunted the groom; guests were given a wedding crochet; women and groomsman dressed the newlyweds in new shirts and solemnly laid them on the couch; Meanwhile guests were given a lush fun with a touch of phallic worship; After the wedding night, the newlyweds, accompanied by cheerful cronies, were allowed to clean themselves with water, and probably with fire; offering the nextmorning for the bride's dowry. It is noted that in the future, bringing the bride into the groom's house as a form of marriage became more important, as it was more civilized due to the existence of certain contractual requirements: the consent of the young, their relatives, the existence of both the wicked and the dowry; and in general, as the closest to the Christian outlook.
- ДокументПроблеми визначення поняття "правова охорона тваринного світу"(Одеса: ОДУВС, 2016) Камінська, Олена Анатоліївна; Kaminska, Olena AnatoliivnaСтаття присвячена з’ясуванню змісту та характерних ознак поняття «правова охорона тваринного світу». На підставі аналізу норм фауністичного законодавства та узагальнень здобутків учених-юристів зроблено висновок, що під правовою охороною тваринного світу доцільно розуміти систему правових норм, спрямованих на регулювання діяльності державних та недержавних суб’єктів, пов’язану із збереженням, раціональним використанням і відтворенням об’єктів тваринного світу, а також застосуванням санкцій до осіб, які не виконують вимог цих норм та заохочення осіб, що плідно здійснюють охорону фауни. Аналіз фауністичного законодавства та юридичної літератури дав змогу виділити певні ознаки правової охорони тваринного світу: фауністичне законодавство має регулювати, перш за все, ті відносини, які складаються з приводу живих тварин, що перебувають у певному біологічному стані, у якому вони здатні до самопідтримання, самовідтворення та саморозвитку, а також характеризуються певною подразнюючістю та рухомістю, можливістю обміну із зовнішнім середовищем; правова охорона передбачає стан дикості тварин; інститут правової охорони тваринного світу є засобом збереження форм власності, у яких можуть перебувати об’єкти тваринного світу (виключній власності народу України, державній, комунальній, приватній); правова охорона на ті або інші види (групи) тварин відноситься не тільки до наземних тварин, але й тих, які живуть у воді; правова охорона тваринного світу, розповсюджуючи свою дію на диких тварин, не ставиться у залежність від їх промислового значення або тих функцій, які ними виконуються; об’єктом охорони в Україні є тільки дикі тварини, що перебувають у межах її території або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; самостійному правовому регулюванню й охороні належать лише ті об’єкти тваринного свiту, що є самостійними матеріальними об’єктами; правова охорона розповсюджується не тільки на самих тварин, але й на інші об’єкти тваринного світу. Зазначено, що у наш час що правова охорона тваринного світу здійснюється у декількох напрямках, а саме: збереження генетичного фонду тваринних спільнот; охорони середовища, де мешкають тварини; організації раціонального користування об’єктами тваринного світу, регулювання чисельності тварин і їх відтворення. Такий широкий підхід законодавця до визначення терміну «тваринний світ» принципово відрізняє вітчизняні нормативні акти, присвячені охороні тваринного світу, від актів радянських часів та актів, які діють у деяких зарубіжних країнах. Статья посвящена выяснению содержания и характерных черт понятия «правовая охрана животного мира». На основании анализа норм фаунистического законодательства и обобщений достижений ученых-юристов сделан вывод, что под правовой охраной животного мира целесообразно понимать систему правовых норм, направленных на регулирование деятельности государственных и негосударственных субъектов, связанную с сохранением, рациональным использованием и воспроизводством объектов животного мира, а также применением санкций к лицам, которые не выполняют требований этих норм и поощрения лиц, плодотворно осуществляющих охрану фауны. Анализ фаунистического законодательства и юридической литературы позволил выделить определенные признаки правовой охраны животного мира: фаунистическое законодательство должно регулировать, прежде всего, те отношения, которые складываются по поводу живых животных, находящихся в определенном биологическом состоянии, в котором они способны к самовоспроизведению и саморазвитию, а также характеризуются определенной возбудимостью и подвижностью, возможностью обмена с внешней средой; правовая охрана предполагает состояние дикости животных; институт правовой охраны животного мира является средством сохранения форм собственности, в которых могут находиться объекты животного мира (исключительной собственности народа Украины, государственной, коммунальной, частной); правовая охрана на те или иные виды (группы) животных касается не только наземных животных, но и тех, которые живут в воде; правовая охрана животного мира, распространяя свое действие на диких животных, не зависит от их промышленного значения или тех функций, которые ими выполняются; объектом охраны в Украине являются дикие животные, находящиеся в пределах ее территории или принадлежащие к природным богатствам ее континентального шельфа и исключительной (морской) экономической зоны; самостоятельному правовому регулированию и охране подлежат только те объекты животного мира, которые являются самостоятельными материальными объектами; правовая охрана распространяется не только на самих животных, но и на другие объекты животного мира. Отмечено, что в наше время правовая охрана животного мира осуществляется в нескольких направлениях, а именно: сохранение генетического фонда животных сообществ; охрана окружающей среды, где обитают животные; организация рационального пользования объектами животного мира, регулирование численности животных и их воспроизведения. Такой широкий подход законодателя к определению термина «животный мир» принципиально отличает отечественные нормативные акты, посвященные охране животного мира, от актов советских времен и актов, которые действуют в некоторых зарубежных странах. The article is sanctified to finding out of maintenance and characteristic signs of concept «legal safeguard of animal kingdom». On the basis of analysis of norms of faunistic legislation and generalizations of achievements of scientists-lawyers drawn conclusion, that under the legal safeguard of animal kingdom it is expedient to understand the system of the legal norms sent to adjusting of activity of state and non-state subjects, related to maintenance, rational use and recreation of objects of animal kingdom, and also by application of approvals to the persons, that does not execute the requirements of these norm and encouragement person, that fruitfully carry out guarding fauna. The analysis of faunistic legislation and legal literature gave an opportunity to distinguish the certain signs of legal safeguard of animal kingdom: a faunistic legislation must regulate, foremost, those relations, that is folded concerning living animals, that are in the certain biological state, in that they are capable to self-support, reproduction and self-education, and also certain annoyance is characterized and movable, by possibility of exchange with an environment; a legal safeguard envisages the state of wildness of animals; an institute of legal safeguard of animal kingdom is the means of maintenance of patterns of ownership, there can be objects of animal kingdom (to exceptional property of people of Ukraine, state, communal, private) in that; a legal safeguard on those or other types (groups) of animals behaves not only to the surface animals but also those that live in water; the legal safeguard of animal kingdom, distributing operating on wild animals, does not belong from their commercial-size or those functions that executed by them; the object of guard in Ukraine is only wild animals that are within the limits of her territory or belong to natural riches her continental shelf and exceptional (marine) economy zone; to self-legal adjusting and protection belong only that objects of animal kingdom, that is self-material objects; a legal safeguard spreads not only to the animals but also on other objects of animal kingdom. It is marked that in our time that the legal safeguard of animal kingdom comes true in a few directions, namely: maintenance of genetic fund of animal associations; guard of environment, where animals live; organizations of the rational use by the objects of animal kingdom, adjusting of quantity of animals and their recreation. Such wide going of legislator near the decision of term «animal kingdom» fundamentally distinguishes the home normative acts sanctified to the guard of animal kingdom, from the acts of soviet times and acts that operate in some foreign countries.