Репозитарій Одеського державного університету внутрішніх справ
еOSUIAIR - Electronic Odesa State University of Internal Affairs Institutional Repository
Електронний архів Одеського державного університету внутрішніх справ накопичує, зберігає та надає вільний доступ до електронних версій наукових, навчальних та науково-методичних праць спільноти університету. Проект реалізовано на базі програмного забезпечення DSPACE і підтримується бібліотекою університету.
- Адміністратор репозитарію - library@oduvs.edu.ua
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Виклад контекстуального елементу у вироках за статтею 438 КК України: аналіз судової практики
(“Baltija Publishing”, 2025) Гловюк, Ірина Василівна; Hloviuk, Iryna
В умовах міжнародного збройного конфлікту на території України внаслідок збройної агресії російської федерації воєнні злочини, які вчиняються, за чинним КК України кваліфікуються за ст. 438 – воєнні злочини (раніше – порушення законів та звичаїв війни). Обов’язковим елементом такого злочину є контекстуальний, який і надає підстави кваліфікувати діяння не як ординарний, а як воєнний злочин. У вироках за ст. 438 КК України має бути якісно та аргументовано викладений контекстуальний елемент. Наявні вироки демонструють різні підходи до такого викладу по усім проявам контекстуального елементу. наявності міжнародного збройного конфлікту, nexus, усвідомлення наявності міжнародного збройного конфлікту. Аналіз вироків за ст. 438 КК України дозволяє виділити звернути увагу на можливості для покращення змісту та форми вироків. Наявність збройного конфлікту як результату збройної агресії росії проти України з 2024 року описується судами кардинально неоднаково як за фактами (мається на увазі охоплення часового проміжку), так і у аспекті покликання на право. Як видається, доречним є: уточнення про початок міжнародного збройного конфлікту з 2014 року; згадка про дату 24 лютого 2022 року як початку широкомасштабного вторгнення, яке вже не приховувалося російською федерацією; наголошення на режимі воєнного стану на усій території України. Що ж до посилання на право, то не є зайвим звернення до положень міжнародного гуманітарного права щодо ідентифікації збройного конфлікту та визначення його виду, а також на ст. 2 Женевських конвенцій. Недопустимим є вказання просто на наявність збройного конфлікту без уточнення сторін та різновиду такого конфлікту. Якщо елемент наявності збройного конфлікту доволі структурно-логічно можливо виокремити у тексті вироків, і з нього, як правило, починається сам вирок, то nexus та усвідомлення наявності міжнародного збройного конфлікту виокремити складніше, оскільки структурно вони не виділяються і імпліцитно наявні через опис обстановки, дій обвинувачених, належність до сторони збройного конфлікту, суб’єктивної сторони тощо. Як видається, у аспекті структурування вироку є потреба змістовного наголосу на встановленій сукупності фактів саме як таких, що свідчать про nexus та усвідомлення наявності міжнародного збройного конфлікту.
Окремі питання застосування норм Конституції України у кримінальному провадженні
(Застосування судами Конституції України: доктрина і практика, 2022) Гловюк, Ірина Василівна; Hloviuk, Iryna
У роботі розглянуто окремі питання застосування норм Конституції України у кримінальному провадженні, проаналізовано конституційні засади забезпечення прав і свобод людини під час здійснення досудового розслідування та судового розгляду.
The work considers individual issues of application of the norms of the Constitution of Ukraine in criminal proceedings, analyzes the constitutional principles of ensuring human rights and freedoms during pre-trial investigation and trial.
Об'єднання громадян як ефективний інструмент попередження та розслідування кримінальних правопорушень в світлі цифровізації суспільства
(ОДУВС: Південноукраїнський правничий часопис, 2025) Лісніченко, Дмитро Вікторович; Lisnichenko, Dmytro; Клименко, Олександр Сергійович; Klymenko, Oleksandr
У статті здійснено комплексне дослідження ролі об’єднань громадян у системі попередження, протидії та документування кримінальних правопорушень в умовах післявоєнного відновлення України. Наголошується, що залучення громадськості до забезпечення правопорядку є не лише допоміжним чинником, а необхідним елементом національної безпеки та стабілізації суспільних відносин. Розкрито правові та організаційні засади участі об’єднань громадян у сфері охорони громадського порядку. Звернено увагу на застарілу нормативну базу, яка не враховує сучасних умов цифровізації й розвитку інформаційних технологій. Виявлено низку системних проблем діяльності таких формувань: формалізм створення, низький рівень мотивації учасників, недостатня підготовка, епізодичний характер взаємодії з Національною поліцією, а також обмежений доступ до сучасних технічних засобів спостереження. На підставі порівняльного аналізу міжнародного досвіду визначено, що ефективність діяльності добровільних об’єднань безпосередньо залежить від рівня правового регулювання, наявності системи підготовки кадрів, а також від впровадження цифрових інструментів громадського моніторингу, зокрема систем відеоспостереження (CCTV), хмарних сервісів і мобільних платформ взаємодії. Запропоновано комплекс заходів щодо удосконалення правового статусу громадських формувань, впровадження системи їх сертифікації, підготовки та матеріального стимулювання. Аргументовано доцільність формування в Україні інституціоналізованої моделі партнерства «поліція — громада» на засадах концепції community policing, яка передбачає спільну відповідальність за стан правопорядку. Зроблено висновок, що в умовах післявоєнного відновлення України створення ефективної системи громадської участі у сфері безпеки є стратегічним завданням держави. Розвиток цифрової інфраструктури, нормативне оновлення законодавства та формування сталої комунікації між населенням, місцевою владою й поліцією стануть ключовими чинниками формування безпечного соціального простору.
The article conducts a comprehensive study of the role of citizens' associations in the system of preventing, com-bating and documenting criminal offenses in the post-war reconstruction of Ukraine. It is emphasized that the involvement of the public in ensuring law and order is not only an auxiliary factor, but also a necessary element of national security and stabilization of social relations. The legal and organizational principles of the participation of citizens' associations in the field of pub-lic order protection are revealed. Attention is drawn to the outdated regulatory framework that does not take into account modern conditions of digitalization and the development of information technologies.
A number of systemic problems of the activities of such formations are identified: formalism of creation, low level of motivation of participants, insufficient training, epi-sodic nature of interaction with the National Police, as well as limited access to modern technical means of sur-veillance. Based on a comparative analysis of international expe-rience, it was determined that the effectiveness of vol-untary associations directly depends on the level of legal regulation, the availability of a personnel training system, as well as the implementation of digital tools for pub-lic monitoring, in particular video surveillance systems (CCTV), cloud services and mobile interaction platforms. A set of measures is proposed to improve the legal status of public groups, implement a system of their certification, training and material incentives. The feasibi lity of forming an institutionalized model of partnership “police — community” in Ukraine based on the concept of community policing, which provides for joint responsibility for the state of law and order, is argued. It is concluded that in the conditions of post-war recon-struction of Ukraine, the creation of an effective system of public participation in the security sector is a strategic task of the state. The development of digital infrastruc-ture, regulatory updating of legislation and the formation of sustainable communication between the population, local authorities and the police will become key factors in the formation of a safe social space.
Окремі організаційно-правові аспекти проваджень щодо воєнних злочинів
(Право.ua, 2025) Савельєва, Інна Володимирівна; Savelieva, Inna; Клименко, Олександр Сергійович; Klymenko, Oleksandr
У статті досліджуються окремі організаційно-правові аспекти кримінального провадження щодо воєнних злочинів у контексті повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України. З урахуванням безпрецедентної кількості зареєстрованих злочинів, передбачених ст. 438 КК України, актуалізується проблема ефективного досудового розслідування та визначення належної підслідності. Увага зосереджена на змінах до законодавства, практичній реалізації положень ч. 5 ст. 36 та ч. 5 ст. 216 КПК України, а також на викликах, пов’язаних із дублюванням повноважень, затримками в ухваленні процесуальних рішень, ризиками втрати речових доказів і порушенням принципу правової визначеності. Особливе місце в роботі займає аналіз моделей міжвідомчої взаємодії, зокрема створення міжвідомчих слідчих груп як інструменту реагування на масштабність злочинних діянь у межах міжнародного збройного конфлікту. Автори акцентують увагу на практичній доцільності закріплення в КПК України універсальної підслідності щодо воєнних злочинів, що дозволило б розслідувати такі кримінальні правопорушення будь-яким органом досудового розслідування під наглядом прокурора. У статті також аналізується ефективність спільних слідчих груп (Joint Investigation Teams – JIT), які діють у рамках міжнародного співробітництва з залученням правоохоронних органів інших держав. Розглянуто переваги JIT у порівнянні з традиційними механізмами міжнародної правової допомоги: оперативність обміну інформацією, взаємне визнання доказів, координація слідчих дій та формування єдиної тактики розслідування. На основі аналізу чинного законодавства, судової практики та доктринальних підходів зроблено висновок про необхідність норматив-ного закріплення механізмів визначення ефективності досудового розслідування, обмеження дискреції прокурора при зміні підслідності, удосконалення процедури створення міжвідомчих слідчих грпу, а також інституціоналізації формату JIT у правовій системі України.
The article examines selected organizational and legal aspects of criminal proceedings related to war crimes in the context of the full-scale armed aggression of the Russian Federation against Ukraine. Given the unprecedented number of registered crimes under Article 438 of the Criminal Code of Ukraine, the issue of effective pre-trial investigation and proper allocation of investigative jurisdiction becomes especially relevant. The analysis focuses on recent legislative amendments, the practical application of Part 5 of Article 36 and Part 5 of Article 216 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, as well as the challenges arising from overlapping investigative powers, delays in procedural decision-making, risks of losing physical evidence, and violations of the principle of legal certainty. Special attention is given to models of interagency cooperation, particularly the establishment of interagency investigative groups as a response mechanism to the scale and complexity of criminal acts committed in the context of international armed confl ict. The authors highlight the practical feasibility of enshrining universal investigative jurisdiction over war crimes in the Criminal Procedure Code of Ukraine, which would authorize any investigative body to conduct inquiries into such crimes under the procedural supervision of a prosecutor. The article also analyzes the effectiveness of Joint Investigation Teams (JIT), which operate within the framework of international cooperation involving law enforcement agencies of other states. The advantages of JIT over traditional mechanisms of international legal assistance are considered, including the effi ciency of information exchange, mutual recognition of evidence, coordinated investigative actions, and the development of a unifi ed investigation strategy. Based on the analysis of current legislation, judicial practice, and doctrinal perspectives, the article concludes on the necessity of formalizing criteria for assessing the effectiveness of pre-trial investigations, limiting prosecutorial discretion in reassigning jurisdiction, improving procedures for establishing interagency investigative teams, and institutionalizing the JIT model within Ukraine’s legal framework.
Культура у соціальному просторі сучасного суспільства
(Видавничий дім «Гельветика».Соціально-політичний журнал: Перспективи, 2021) Арапакі, Марина Володимирівна; Arapaki, Maryna
Процеси соціокультурних трансформацій, яким підпорядковане сучасне суспільство, мають неабиякий вплив на культуру як форму соціальної та індивідуальної життєдіяльності. Аналізуючи соціокультурні перетворення, які притаманні соціальному простору сучасного суспільства, перш за все, слід акцентувати увагу на тенденції, пов’язаній із процесом глобалізації, який намагається уніфікувати різні культурні традиції, а також із процесом інформатизації, що спричиняє виникнення віртуальних субкультур (наприклад, комп’ютерні луддити) і контр-культур (наприклад, хакери, кіберпанки та ін.). Слід відзначити, що культурі інформаційного суспільства притаманна наддинамічна інформаційна взаємодія, що має на увазі наявність у індивідів необхідних навичок оперативної роботи з величезними інформаційними даними. Це призвело до необхідності дослідження особливостей культури соціального простору сучасного суспільства, т.з. інформаційного, головним завданням якого є вивчення процесів соціокульутрної взаємодій, у тому числі і процесів впливу різноманітних інформаційних систем на культурні процеси процеси, їх зміст і динаміку. Культура переважною мірою детермінована новітніми інфокомунікаційними технологіями, які об’єктивно змінюють значення і роль особистості як творця та споживача культурних продуктів. Культура сучасного суспільства базується на концепціях постмодернізму з його особливим ставленням до сенсу, традицій та норм, а соціальні відносини певною мірою залежать від рівня розвитку інформаційних технологій та рівня інформатизації суспільства. У той самий час техногенна цивілізація актуалізує проблему людської індивідуальності та особистісної ідентичності. У сучасному суспільстві існує дисбаланс між рівнем технологічних інновацій та рівнем духовного розвитку особистості.
The processes of sociocultural transformation that are subordinate to modern society have a significant impact on culture as a form of social and individual life. When analyzing the socio-cultural transformations that are inherent in the social space of modern society, first of all we should focus on the trends associated with the process of globalization, which tries to unify various cultural traditions, as well as with the process of informatization, which causes the emergence of virtual subcultures (e.g. computer Luddites) and countercultures (e.g. hackers, cyberpants, etc.). It should be noted that the culture of the information society is characterized by superdynamic information interaction, which implies that individuals have the necessary skills to work with huge information data. This has led to the need to study the features of culture of the social space of modern society, the so-called information space, whose main task is to study the processes of socio-cultural interactions, including the processes of influence of various information systems on cultural processes, their content and dynamics. Culture is predominantly determined by the latest infocommunication technologies, objectively change the meaning and role of the individual as a creator and consumer of cultural products. The culture of modern society is based on the concepts of postmodernism with its special attitude to meaning, traditions and norms, and social relations depend to a certain extent on the level of development of information technology and the level of informatization of society. At the same time, man-made civilization actualizes the problem of human individuality and personal identity. In modern society there is an imbalance between the level of technological innovation and the level of personal spiritual development.